Рішення № 31849158, 24.04.2013, Кадіївський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Стахановський міський суд Луганської області)

Справа № 432/985/13-ц

Провадження №2/432/769/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 р. Стахановський міський суд Луганської області

у складі :

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Поляруш Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Стаханові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду в обґрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив, що відповідно до укладеного договору № DN81AR 100030068 від 21.01.2008 року ОСОБА_1 (далі - Відповідач) 21.01.2008 року отримала кредит у розмірі 66660, 25 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9, 60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.01.2015 року.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язання за вказаним вище кредитним договором перед Відповідачем виконав в повному обсязі, а саме надав кредитні кошти у розмірі 66660, 25 грн.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 17.01.2013 року має заборгованість - 45211, 42 грн., яка складається з наступного:

- 36383, 86 грн. - заборгованість за кредитом;

- 5123, 89 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 887,68 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 424, 97 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору:

- 250, 00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 2141,02 грн. - штраф (процентна складова).

Розрахунок суми заборгованості додається.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і Відповідач 21.01.2008 р. уклали договір застави рухомого майна (надалі - Договір застави). Згідно з Договором застави Відповідач надав в заставу автомобіль ЗАЗ DAEWOO, модель LANOS ТF69Y0, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий (седан), № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договором застави передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем/Позичальником зобов'язань за кредитним договором, або за договором застави, Заставодавець зобов'язаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад.

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, Відповідач зобов'язання за Договором застави не виконує; предмет застави в заклад банку не передав.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу». Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу»).

Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця.

Приймаючи до уваги, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заявлено позов саме з підстав, вказаних у попередньому абзаці, цілком очевидно, що виконання рішення суду стосовно звернення стягнення на предмет застави шляхом надання права безпосереднього продажу конкретному покупцю, - неможливо без фактичного знаходження предмету застави у володінні ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

З огляду на те, що законом та умовами договору передбачено обов'язок Відповідача передати предмет застави в заклад Заставодержателя (ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), вважали вимогу Позивача стосовно зобов'язання Відповідача виконати зобов'язання в натурі, - законною і обґрунтованою.

Також зазначили, що відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад). Аналогічна умова міститься в договорі застави.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави ... із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

На підставі вищезазначеного, позивач просить суд:

1. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR 100030068 від 21.01.2008 року в сумі 45211, 42 грн. вилучити у Відповідача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), та передати в заклад Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570):

- предмет застави - автомобіль ЗАЗ DAEWOO, модель LANOS ТF69Y0, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий (седан), № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1);

- комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля ЗАЗ DAEWOO, модель LANOS ТF69Y0, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий (седан), № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1;

2. Звернути стягнення на предмет застави: автомобіль ЗАЗ DAEWOO, модель LANOS ТF69Y0, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий (седан), № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1);шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі, на позові наполягав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Заяву про слухання справи за його відсутністю не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином - у відповідності до вимог ст.74 ч.5, ч.8 ст.76 ЦПК України, судовим викликом за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання (ар.с.43-44).

З урахуванням викладеного судом ухвалено про заочний розгляд справи.

Враховуючи вищенаведене і прийняття суддею ухвали про заочний розгляд справи, справа підлягає розгляду в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами. В судовому засіданні досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового засідання. Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана, довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав заперечень за позовом, тому обставини, на які посилається позивач за текстом позовної заяви суд вважає доведеними.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору № DN81AR 100030068 від 21.01.2008 року ОСОБА_1 21.01.2008 року отримала кредит у розмірі 66660, 25 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9, 60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.01.2015 року (ар.с.11-16).

Правовідносини між Позивачем та Відповідачем, які виникли на підстав укладеного між сторонами кредитно-заставного договору, яким забезпечено виконання зобов'язань за Кредитним договором, регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та нормами спеціального Закону України «Про заставу». Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 12.2.1 Кредитного договору у разі настання Події Дефолту Банк надає Позичальнику письмове повідомлення про настання Події Дефолту та реєструє у Державному Реєстрі відомості про звернення стягнення на Предмет Застави У Повідомленні про Дефолт, окрім інформації, зазначення якої вимагається законодавством, Банк ставить вимогу про повернення наданої суми Кредиту в повному обсязі, виплати винагороди, процентів за фактичний строк користування наданим Кредитом, виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов'язань за Договором.

Відповідно до п. 12 2.5 Договору зазначено, що якщо протягом 30 календарних днів з моменту отримання Позичальником Повідомлення про Дефолт (або з моменту реєстрації у Державному Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет Застави, якщо дата такої реєстрації буде пізнішою) позичальник усуне Подію Дефолту, вимоги Банку, зазначені у Повідомленні про Дефолт, втрачають чинність.

Відповідно до п.12.2.6, якщо протягом строку, вказаного у п.12.2.5 Позичальник не усунув Подію Дефолту, Позичальник зобов'язаний негайно повернути суму Кредиту в повному обсязі, виплатити винагороди, проценти за користування Кредитом, виконати усі інші грошові зобов'язання за Договором у повному обсязі, а Банк має право за своїм вибором, здійснити одну або декілька з наступних дій:

а) згідно ст.651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання Договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у дату, зазначену в повідомленні. Одностороннє розірвання Договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань;

б) розірвати Договір у судовому порядку;.

в) звернути стягнення на предмет застави в порядку, визначену у статті 13 Договору;

г) застосувати будь-який спосіб захисту своїх прав, дозволений законодавством України.

Відповідно до умов Договору, Банк повідомив позичальника про подію дефолту (повідомлення від 30.11.2-12р. (ар.с.8).

13.12.2012 року банк зареєстрував звернення стягнення на предмет застави (підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (ар.с.20). Тобто зі свого боку Банк виконав обов'язки, передбачені Договором і Законом, надавши Позичальнику час для усунення порушень.

Відповідно до ч.1, 3 ст.651 ЦК України: Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідач порушення не усунув, і в Банка виникло право вимагати повернення усієї суми заборгованості.

При цьому відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України: Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про заставу»: Законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.

В той же час відповідно до ч.2 ст.575 ЦК України: Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про заставу»: Заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Відповідно до пункту 12.2.2 зазначеного договору застави: Позичальник зобов'язаний усунути Подію Дефолту негайно або передати Предмет Застави у володіння Банку за актом приймання-передачі за адресою, що вказана у статті 17.13 Договору протягом 30 днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення на Предмет застави у Державному Реєстрі.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Таким чином і договором Застави і законом встановлено за умови настання яких підстав заставодержатель має право отримати предмет застави у володіння.

Відповідно до ст.638 ЦК України: Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону..

Оскільки сторони в договорі встановили обов'язок Заставодавця у разі порушення ним грошового зобов'язання, передати предмет застави у володіння застоводержателя та обумовили умови, за настання яких це повинно відбутися, то зобов'язання є таким, що має бути виконаним Позичальником.

Оскільки відповідач не виконав свій обов'язок, покладений на нього кредитно-заставним договором щодо передачі заставленого майна в заклад Банку, банк мав право вимагати і вимагав захисту свого порушеного права в судовому порядку на підставі п.5 ч.2 ст.16 ЦК України відповідно до якої: Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: примусове виконання обов'язку в натурі.

Крім того, якщо сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але позбавляються цього права в судовому порядку за рішенням суду, то це суперечить ст.ст.55, 124 Конституції України.

Відповідно до п.13.2 договору визначено, що Банк має право на власний розсуд обрати процедуру позасудового звернення стягнення на Предмет Застави для Забезпечення вимог з-поміж наступних варіантів:

а) передача Предмета Застави у власність Банку для задоволення і погашення забезпечених вимог;

б) продаж предмету застави Банком третій особі у відповідності із вимогами законодавства України;

в) звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса (у випадку нотаріального посвідчення договору);

г) будь-яка інша процедура, дозволена законодавством України.

Відповідно до п.13.3.2. Договір купівлі-продажу Предмета застави укладається Банком від імені Позичальника і є юридичною підставою для набуття покупцем права власності на Предмет застави.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Нормами ст.1050 ЦК України передбачено, що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст.1048 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, за змістом викладених вище норм закону, звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це є спосіб цивільно-правової відповідальності боржника

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 17.01.2013р. має заборгованість - 45211, 42 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порушенням зобов'язання, у відповідності зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання. Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позичальник прострочив виконання зобов'язань. Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або Законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно розрахунку (ар.с.5-7), сума заборгованості за Кредитним договором № DN81AR 100030068 від 21.01.2008 року станом на 17.01.2013 року становить - 45211, 42 грн., яка складається з наступного:

- 36383, 86 грн. - заборгованість за кредитом;

- 5123, 89 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 887,68 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 424, 97 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору:

- 250, 00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 2141,02 грн. - штраф (процентна складова).

Ніяких заперечень стосовно розміру заборгованості по кредиту відповідачем не надано.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч.1 статті 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Заперечень проти позову відповідачем не надано, тому доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором, а також розміру прострочених платежів нічим не спростовуються і ці обставини слід вважати доведеними.

За таких обставин позов заявлено обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства, тому він підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст 10,11,60, 74, 208,209,212-215,224-228 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення задовольнити.

1. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR 100030068 від 21.01.2008 року в сумі 45211, 42 грн. вилучити у Відповідача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), та передати в заклад Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570):

- предмет застави - автомобіль ЗАЗ DAEWOO, модель LANOS ТF69Y0, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий (седан), № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1);

- комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля ЗАЗ DAEWOO, модель LANOS ТF69Y0, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий (седан), № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1;

2. Звернути стягнення на предмет застави: автомобіль ЗАЗ DAEWOO, модель LANOS ТF69Y0, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий (седан), № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1);шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.

3.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" судовий збір в сумі 452грн.11коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Стахановським міським судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити рішення на загальних підставах шляхом подання до Стахановського міського суду Луганської області протягом 10 днів з дня отримання його копії апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку.

Суддя: