Постанова № 31847459, 12.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року 810/1878/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання: Іванов Д.О., за участю:

представників позивача - Нестеренко Н.В., Кузьменко С.М., Шубіна С.М.,

представника відповідача - Гайдая В.Ф.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

18 квітня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ» (ТОВ «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ», товариство) із позовом до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Зазначали, що висновки податкового органу про непідтвердження реальності угод, які стали підставою прийняття оскаржуваного рішення, не відповідають дійсним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності і товарності операцій. Підкреслювали наявність усіх первинних документів, оформлених згідно чинного законодавства, які необхідні для відповідного виду господарських операцій, а також відсутність у податкового органу права визнавати правочини нікчемними.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість, просили визнати податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року №0000542201 протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про визначення суми завищення податкового кредиту і стягнення штрафних санкцій.

У своїх запереченнях зазначив, що під час перевірки контрагента позивача було виявлено відсутність місць виконання зобов'язань, а також не було встановлено факту передачі товару від продавця до покупця у господарських відносинах між такими контрагентами, у зв'язку із чим і зроблено висновок про нікчемність правочинів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта № 405/22-01/36900860 від 21 березня 2013 року, на підприємстві у період з 14 по 15 березня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТД-Варіо-М» за період з 1 жовтня по 30 листопада 2011 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, відповідачем порушено вимоги пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у період з 1 жовтня по 30 жовтня 2011 року на суму 26448 грн.

На підставі Акта прийняте податкове повідомлення-рішення №0000542201 та визначено грошове зобов'язання за основним платежем 26448 грн. і штрафні санкції у сумі 6612 грн.

Як видно зі змісту Акта перевірки, йдеться про неможливість реального здійснення операцій, стверджується відсутність складських приміщень у контрагента, що, за висновками податкового органу, підтверджує безтоварність операцій.

Так, приводом для перевірки та підставою для твердження про нікчемність угод є опосередковані дані, зокрема Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23 серпня 2012 року за №3232/22-9/37266500 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД-Варіо-М» за жовтень 2011 року».

Проте врахування зазначеного документу як єдиного доказу є передчасним та помилковим.

Як вбачається із статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ» є юридичною особою, зареєстроване Васильківською районною державною адміністрацією 12 листопада 2010 року (а.с.184), має свідоцтво платника податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у Васильківській ОДПІ з 15 листопада 2010 року за №20582 (а.с.182-183). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування; холодне штампування та гнуття; виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; механічне оброблення металевих виробів; ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення. (а.с.181)

У ході судового розгляду встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТД-Варіо-М» укладено договори поставки №15 від 23 червня 2011 року (а.с.53-56) та №25 від 25 жовтня 2011 року (а.с.96-98).

За умовами Договору №15 Постачальник (ТОВ «ТД-Варіо-М») зобов'язується поставити, а Покупець (ТОВ «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ») прийняти та оплатити на умовах договору металопродукцію, асортимент, кількість, якість та ціна якої вказані в Специфікаціях, які оформлені у вигляді додатків до Договору, або у рахунку-фактурі, який надає Постачальник Покупцю відповідно до умов договору.

Постачальник відвантажує (передає) Покупцю продукцію на умовах самовивозу зі складу Постачальника, умови поставки FCA ІНКОТЕРМС 2000. При поставці продукції на умовах СРТ згідно Правил «ІНКОТЕРМС» (з доставкою на об'єкт) у вартість поставки входить доставка продукції на об'єкт і 1,5 години простою транспортного засобу для розвантаження продукції. Особа, яка безпосередньо отримує Продукцію від імені Покупця повинна надати Постачальнику належним чином оформлену довіреність. Розрахунки здійснюються на підставі рахунку-фактури у національній валюті України в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок Постачальника.

На підтвердження отримання вказаної продукції від ТОВ «ТД-Варіо-М» та оплати за неї позивачем надані суду копії наступних документів:

- рахунок-фактура №СФ-186 від 10 жовтня 2011 року (ПДВ 4799,10 грн. - а.с.57), платіжне доручення №395 від 31 жовтня 2011 року (а.с.58), податкова накладна №17 від 10 жовтня 2011 року (а.с.59), видаткова накладна №РН-238 від 10 жовтня 2011 року (а.с.60), товарно-транспортна накладна від 10 жовтня 2011 року (а.с.188);

- рахунок-фактура №СФ-189 від 18 жовтня 2011 року (ПДВ 14207,18 грн. - а.с.66), платіжне доручення №430 від 22 листопада 2011 року, №440 від 24 листопада 2011 року, №447 від 29 листопада 2011 року(а.с.67-69), податкова накладна №28 від 18 жовтня 2011 року (а.с.70), видаткова накладна №РН-226 від 18 жовтня 2011 року (а.с.71), товарно-транспортна накладна від 18 жовтня 2011 року (а.с.189);

- рахунок-фактура №СФ-216 від 31 жовтня 2011 року (ПДВ 5791,87 грн. - а.с.89), платіжні доручення №431 від 22 листопада 2011 року, №439 від 24 листопада 2011 року (а.с.90-91), податкова накладна №46 від 31 жовтня 2011 року (а.с.93), видаткова накладна №РН-240 від 31 жовтня 2011 року (а.с.94), товарно-транспортна накладна від 31 жовтня 2011 року (а.с.190);

Згідно із положеннями Договору поставки №25, Постачальник (ТОВ «ТД-Варіо-М») зобов'язується поставити, а Покупець (ТОВ «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ») прийняти та оплатити на умовах цього Договору зварювальний апарат Vario Start-247 (Обладнання), в кількості одна одиниця. Розрахунки здійснюються на підставі рахунку-фактури у національній валюті України в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок Постачальника. Постачальник відвантажує (передає) Продукцію Покупцю за 10 робочих днів з моменту зарахування коштів на поточний рахунок.

На підтвердження факту отримання такого апарату позивачем подано засвідчені копії рахунку-фактури №СФ-215 від 31 жовтня 2011 року (ПДВ 1650 грн. - а.с.99), акта приймання-передачі обладнання №261 від 3 листопада 2011 року (а.с.191), платіжного доручення №396 від 31 жовтня 2011 року (а.с.100), податкової накладної №45 від 31 жовтня 2011 року (а.с.102), видаткової накладної №РН-261 від 3 листопада 2011 року (а.с.103), товарно-транспортної накладної від 8 листопада 2011 року (а.с.193).

Також на засвідчення проведення оплати за двома згаданими договорами суду надані банківські виписки про здійснення розрахунків за отриману продукцію (а.с.123-126).

Крім того, позивачем на підтвердження перевезення товару, окрім перерахованих вище товарно-транспортних накладних, подано копію договору перевезення №1/2011 від 11 січня 2011 року (а.с.195-196), укладеного із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, акт надання послуг, акт звіряння взаємних розрахунків за 2011 рік між ТОВ «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ» та ФОП ОСОБА_5, та банківську виписку щодо проведення оплати за надані послуги з перевезення (а.с.198-199).

З метою підтвердження наявності складських приміщень у ТОВ «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ» надано належним чином засвідчену копію договору оренди нежитлового приміщення №01/12 від 1 грудня 2010 року у смт. Калинівка по вул. Леніна, 57. Строк дії договору - з 1 грудня 2010 року по 1 березня 2013 року (а.с.129-132).

Товариством також подано довідки-рахунки калькуляції собівартості продукції (а.с.106-122) як докази використання поставленої товариством «ТД-Варіо-М» продукції у власній господарській діяльності та її списання.

На засвідчення відображення операцій у бухгалтерському обліку надано картки рахунку 201 за 4 квартал 2011 року (а.с.61-65,72-88,95,104) та оборотно-сальдові відомості по рахунках 10, 11, 12 за цей же період (а.с.133-135).

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність ґрунтується на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочинів належними доказами не спростовується.

Так, за визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що у видаткових накладних відсутня вказівка на номери та дати довіреностей на отримання продукції. Представники позивача пояснили, що такі видаткові накладні оформлювалися безпосередньо контрагентом, який на час такого оформлення не знав номери та дати довіреностей. Однак довіреності оформлялися та передавалися постачальнику під час отримання продукції, на підтвердження чого позивачем надано до суду копії витягу з журналу реєстрації та обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ». Суд звертає увагу, що відсутність у видаткових накладних номерів та дат довіреностей саме по собі не може впливати на визнання операцій безтоварними.

До того ж, за приписами пункту 73.5 статті 75 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього орендованих складів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені у цьому акті, суперечать приписам пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинення цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Судом з'ясовано, що на час укладання договорів ТОВ «ТД-Варіо-М» мало статус юридичної особи, знаходилось на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва та зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується наданими ТОВ «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ» копіями свідоцтва про реєстрацію ТОВ «ТД-Варіо-М» платником податку на додану вартість та довідкою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які були отримані позивачем перед підписанням згаданих договорів поставки з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання (а.с.136-137).

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені податкові накладні та первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та їх виконання між ТОВ «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ» та ТОВ «ТД-Варіо-М», такі операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку, встановлено їх безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту - податковим органом не надані.

За недоведеності відповідачем того, що товари контрагентом не постачались висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту є безпідставними.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів відсутності здійснення господарських операцій та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 330,61 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 03 квітня 2013 року №0000542201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ІНЖИНІРИНГ» судовий збір у сумі 330 (триста тридцять) грн. 61 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 червня 2013 р.