Постанова № 31847439, 11.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р. Справа №805/7903/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 година 20 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Островській О.М.,

за участю

представника позивача - Усенко О.І. - на підставі довіреності,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» до Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції про визнання бездіяльності і дій протиправними та скасування постанови, -

встановив:

01 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» (далі - Позивач або Товариство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції (далі - Відповідач або ВДВС), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність ВДВС в частині ненаправлення Товариству постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 08 лютого 2007 року № 2-890/2007;

- визнати протиправними дії ВДВС відносно винесення постанови про накладення арешту на майно боржника і заборону на його відчуження від 17 листопада 2010 року, якою накладено арешт на все майно, яке належить Товариству-боржнику та розташоване за адресою: смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60;

- скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника та заборону на його відчуження від 17 листопада 2010 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначив, що 28 травня 2013 року під час ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження йому стало відомо про прийняття Відповідачем спірної постанови.

Вказав на те, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження не отримував, внаслідок чого був позбавлений можливості добровільно виконати рішення, запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення у першу чергу; зазначив, що Відповідачем не з'ясовано питання щодо наявності у боржника грошових коштів, в тому числі на рахунках у банківських установах; посилався на те, що арешт накладено без відповідного опису та оцінки майна боржника, за відсутності доказів на підтвердження того, що нерухоме майно за адресою: смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60, належить саме Товариству; вказав, що арешт накладено на все майно боржника без урахування суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом, тощо.

Посилаючись на порушення Відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження», просив задовольнити позов.

В судовому засіданні представник Позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, наведених в адміністративному позові, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Згідно з письмовими поясненнями Відповідача в провадженні державного виконавця ВДВС Гаріченко О.В. перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Товариства на користь фізичних та юридичних осіб грошових коштів. В рамках зведеного виконавчого провадження здійснюється примусове виконання виконавчих документів, виданих Управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька та Ялтинським міським судом АРК.

Постанови про відкриття виконавчих проваджень надсилались боржнику за адресою, вказаною у виконавчих документах, із наданням семиденного строку для добровільного виконання. Інформація про добровільне виконання до ВДВС не надходила.

З метою встановлення майнового стану боржника до обліково-реєстраційних установ надсилались відповідні запити. За інформацією ВРЕР при УДАІ м. Ялта за боржником зареєстровані автотранспортні засоби, на які державним виконавцем накладено арешт та оголошено розшук. За даними КРФ ГП «ЦГКЗ» інформація про наявність правовстановлювальних документів, виданих на ім'я Товариства, відсутня. Виходом за адресою: смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60 встановлено, що Товариство за вказаною адресою не знаходиться, майно, на яке може бути звернено стягнення не виявлено. За інформацією ДПІ інформація про розрахункові рахунки боржника відсутня.

На підставі довідки КП ЯМР «Бюро технічної інвентаризації» державним виконавцем встановлено, що Товариству належить нерухоме майно, розташоване за адресою: 98600, м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60. При цьому на підставі витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна з'ясовано, що на вказане майно боржника накладений арешт на підставі постанови прокурора Ворошиловського району м. Донецька від 05 червня 2008 року.

В рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем вчинялися виконавчі дії, спрямовані на забезпечення повного виконання виконавчих документів, зокрема, державний виконавець неодноразово виносив постанови про арешт майна боржника та заборону його відчуження, звертався до органів прокуратури з клопотаннями про зняття арешту з майна Товариства з метою його подальшої реалізації, вносив подання до суду про встановлення тимчасового обмеження керівника Позивача у праві виїзду за межі України, вносив подання до органів прокуратури стосовно притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду тощо (а.с.20-24).

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.38, 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), явку свого представника в судове засідання не забезпечив, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив, надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.19).

З огляду на положення ч.4 ст.122 КАС України суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника ВДВС.

Згідно з ч.5 ст.11 КАС України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Ухвалою від 04 червня 2013 року суд зобов'язував Відповідача надати виконавчий лист від 08 лютого 2007 року № 2-890/2007; постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 08 лютого 2007 року № 2-890/2007; докази надіслання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження (супровідний лист, фіскальний чек, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення тощо); постанову про об'єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з позивача у зведене виконавче провадження; докази надіслання позивачу цієї постанови; облікову картку на зведене виконавче провадження щодо стягнення коштів з позивача; докази вжиття заходів щодо з'ясування майнового стану позивача (запити до обліково-реєстраційних установ та відповіді на них); постанову про арешт майна боржника і заборону його відчуження від 17 листопада 2010 року; докази надіслання позивачу постанови від 17 листопада 2010 року; акт опису й арешту майна боржника, якщо такий складався; довідку бюро технічної інвентаризації про належність боржнику нерухомого майна, розташованого за адресою: смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60, на яку міститься посилання в постанові від 17 листопада 2010 року (а.с.15-16).

У повному обсязі витребувані докази Відповідач не надав, а тому, виходячи зі змісту положень ч.6 ст.71 КАС України, відповідно до якої, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів, суд вважав за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» (ідентифікаційний код 02650794) зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів від 13 листопада 1992 року № 799(3), що вбачається зі змісту п.1.2. статуту Товариства (а.с.11-13) та довідки АБ № 382715 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.10).

10 березня 2010 року Товариство отримало нове свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 611143, підставою для видачі якого слугувала замін місцезнаходження юридичної особи.

Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.9), місцезнаходження Позивача 85200, Донецька обл., м. Дзержинськ, вул. Маяковського, буд.37.

В провадженні Ялтинського міського суду АРК перебувала цивільна справа № 2-890/2007 за позовом ОСОБА_3 до Товариства про стягнення боргу за договором про надання фінансової допомоги та договором про виконання цього боргового зобов'язання.

Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 26 січня 2007 року постановлено стягнути з Товариства на користь ОСОБА_3 борг за договором про надання фінансової допомоги у сумі 321 067,00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 грн., а всього 322 797,00 грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили 06 лютого 2007 року.

08 лютого 2007 року Ялтинським міським судом АРК виданий виконавчий лист по справі № 2-890/2007 (а.с.25-26).

У виконавчому листі у якості місцезнаходження боржника вказана адреса: м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 60. Крім того, у виконавчому документі міститься посилання на наявність у боржника розрахункового рахунку, відкритого в КРУ Приватбанк м. Сімферополь.

12 серпня 2010 року виконавчий документ пред'явлений до примусового виконання.

16 серпня 2010 року державним виконавцем ВДВС Гаріченко О.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-890/2007, боржнику наданий семиденний строк від дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання та надання достовірних відомостей про свої доходи, майно, рахунки у банківських і фінансових установах та явки до державного виконавця (а.с.27).

16 серпня 2010 року постанова про відкриття виконавчого провадження разом із супровідним листом № 17537-8 надіслана на адресу сторін виконавчого провадження та суду, що видав виконавчий документ.

Як вбачається зі змісту супровідного листа № 17537-8 постанова надіслана на адресу Товариства: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60, тобто за адресою, вказаною у виконавчому документі.

26 червня 2010 року поштове відправлення з постановою про відкриття виконавчого провадження вручене уповноваженій особі боржника, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.28).

Представник Позивача пояснила, що вказане поштове відправлення Товариство не отримувало, оскільки його місцезнаходження - м. Дзержинськ, з приводу вручення поштового відправлення боржнику, підтвердженого відповідним повідомленням, зазначила, що за поштовою адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60 знаходяться декілька організацій і поштове відправлення могла отримати будь-яка з них.

08 вересня 2010 року виконавче провадження № 17537 з примусового виконання виконавчого листа № 2-890/2007, виданого Ялтинським міським судом АРК 08 лютого 2007 року, приєднано до зведеного виконавчого провадження № 23 про стягнення заборгованості з цього ж боржника.

П.2 постанови про приєднання виконавчого провадження № 17537 до складу зведеного виконавчого провадження № 23 від 08 вересня 2010 року накладений арешт на майно боржника в межах загальної суми стягнення, виконавчого збору та можливих витрат на виконавче провадження (а.с.29).

При цьому сума, в межах якої накладений арешт, у вказаній постанові не зазначена.

17 листопада 2010 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та заборону його відчуження, згідно з якою накладено арешт на все майно, що належить Товариству, нерухоме майно за адресою: смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60, Товариству заборонено відчужувати будь-яке майно, що належить йому (а.с.30).

17 листопада 2010 року вказана постанова із супровідним листом № 4779-8 № 03/13945/8 надіслана на адресу боржника: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60 (а.с.30).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.ч.1-2 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-890/2007 приєднане до зведеного виконавчого провадження, в рамках якого здійснюється виконання виконавчих документів, виданих місцевим загальним судом на наслідками розгляду справ цивільної юрисдикції, а також виконавчих документів, виданих іншими органами, адміністративний позов поданий Товариством, яке є боржником у виконавчому провадженні, що, з огляду на положення п.п.2-3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» (із змінами та доповненнями), зумовлює висновок, що адміністративну справу № 805/7903/13-а належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з урахуванням особливостей, встановлених ст.181 КАС України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Системний аналіз положень ст.ст.1, 3, ч.2 ст.4 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), ч.ч.1-2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), а також п.7 ч.1 ст.2 КАС України, зумовлює висновок, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень (дій) цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України.

Зі змісту ст.1 Закону № 606 вбачається, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

На час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-890/2007 (16 серпня 2010 року) Закон № 606 діяв у редакції від 03 серпня 2010 року.

Ч.2 ст.24 Закону № 606 в редакції від 03 серпня 2010 року передбачала, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.5 ст.24 Закону № 606 в редакції від 03 серпня 2010 року копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, що передбачала ч.1 ст.27 Закону № 606 в редакції від 03 серпня 2010 року.

Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 16 серпня 2010 року того ж дня надіслана на адресу Товариства як боржника у виконавчому провадженні (а.с.27).

Оскільки постанова направлена на адресу Товариства, яка зазначена у виконавчому документі, суд дійшов висновку, що державним виконавцем належним чином виконані вимоги ч.5 ст.24 Закону № 606 в редакції від 03 серпня 2010 року.

Надаючи оцінку діям Відповідача в контексті твердження Позивача про те, що вказана постанова ним не отримана, суд виходить з наступного.

Ні Закон № 606 в редакції від 03 серпня 2010 року, ні чинна на той час Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція № 74/5), не передбачала обов'язку державного виконавця на стадії відкриття виконавчого провадження додатково перевіряти відповідність місцезнаходження сторони виконавчого провадження, вказаного у виконавчому документі, фактичному знаходженню сторони.

Зважаючи на те, що місцезнаходження Товариства змінено в березні 2010 року, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження не отримана ним з незалежних від державного виконавця причин.

Таким чином, вимоги Позивача про визнання протиправною бездіяльності ВДВС в частині ненаправлення Товариству постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 08 лютого 2007 року № 2-890/2007 задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.30 Закону № 606 в редакції від 03 серпня 2010 року державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до ст.24 цього Закону.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому ст.32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Відповідно до п.4.1.5. Інструкції № 74/5 якщо в установлений строк рішення боржником добровільно не виконано, державний виконавець за наявності іншого виконавчого провадження або зведеного виконавчого провадження щодо даного боржника виносить постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження або про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Така постанова виноситься не пізніше наступного дня після закінчення строку для добровільного виконання.

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

27 серпня 2010 року державним виконавцем отримане повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому надіслана постанова про відкриття виконавчого провадження, зміст якого свідчив, що поштове відправлення отримане боржником 26 серпня 2010 року (а.с.28).

Не отримавши доказів добровільного виконання рішення після спливу семиденного строку від дня отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а також у зв'язку з відсутністю заяви боржника про несвоєчасне одержання вказаної постанови, державний виконавець зобов'язаний був розпочати примусове виконання.

08 вересня 2010 року державним виконавцем винесена постанова про приєднання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-890/2007 до зведеного виконавчого провадження (а.с.29).

17 листопада 2010 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та заборону його відчуження.

На час прийняття вказаної постанови порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника визначала ст.50 Закону № 606 та розділ 5 Інструкції № 74/5, які передбачали наступне.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації (ч.1 ст.50 Закону № 606).

Відповідно до п.5.1.1. Інструкції № 74/5 звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з приписами ч.2 ст.50 Закону № 606, п.5.1.1. Інструкції № 74/5 стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем, що передбачено ч.5 ст.50 Закону № 606, п.5.1.3. Інструкції № 74/5.

Згідно з ч.6 ст.50 Закону № 606 якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

Відповідно до ч.7 ст.50 Закону № 606, п.5.1.4. Інструкції № 74/5 стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.

Згідно з ч.1 ст.55 Закону № 606, п.5.6.2. Інструкції № 74/5 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, крім іншого шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.55 Закону № 606, п.5.6.2. Інструкції № 74/5 державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. Копія постанови державного виконавця про арешт майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику.

Як вбачається зі змісту письмових пояснень Відповідача, на підставі відповіді ДПІ ним зроблений висновок про відсутність у боржника розрахункових рахунків (а.с.21).

Водночас суд відзначає, що у державного виконавця були відомості про наявність у боржника розрахункових рахунків, зокрема у виконавчому листі № 2-890/2007 зазначено, що у Товариства наявний рахунок в КРУ Приватбанк м. Сімферополя (а.с.26).

Докази на підтвердження того, що державним виконавцем вчинялися дії, спрямовані на з'ясування питання щодо наявності грошових коштів на цьому рахунку, а також щодо їх достатності для виконання рішення, суду не надані, що зумовлює висновок про невиконання державним виконавцем вимог ч.ч.2, 5 ст.50 Закону № 606 та Інструкції № 74/5.

Крім того, в порушення вимог ч.7 ст.50, ч.2 ст.55 Закону № 606, п.п.5.1.4., 5.6.2. Інструкції № 74/5 державним виконавцем накладений арешт на майно боржника без урахування сум стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Таким чином, постанова про накладення арешту на майно боржника та заборону на його відчуження від 17 листопада 2010 року є такою, що порушує права Позивача як боржника у виконавчому провадженні та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Правові наслідки у вигляді арешту майна боржника та заборони його відчуження породжує відповідна постанова державного виконавця, тобто рішення суб'єкта владних повноважень. Дії державного виконавця, які виявилися у винесенні цієї постанови, самі по собі не впливають на права та обов'язки сторін виконавчого провадження і окремої оцінки суду не потребують, тому позовні вимоги про визнання протиправними дій ВДВС відносно винесення постанови про накладення арешту на майно боржника і заборону на його відчуження від 17 листопада 2010 року, якою накладено арешт на все майно, яке належить Товариству-боржнику та розташоване за адресою: смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60, задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 34,41 грн. (а.с.2), з огляду на часткове задоволення позовних вимог Товариству підлягають присудженню з Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового забору в сумі 11,47 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» до Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції про визнання бездіяльності і дій протиправними та скасування постанови - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Гаріченко О.В. від 17 жовтня 2010 року про арешт майна боржника та заборону його відчуження, винесену у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-890/2007, виданого Ялтинським міським судом АРК 08 лютого 2007 року.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» (ідентифікаційний код 02650794) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11 (одинадцять) гривень 47 копійок.

5. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 11 червня 2013 року.

6. Постанова складена у повному обсязі 14 червня 2013 року.

7. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

8. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

9. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.