Постанова № 31847414, 08.05.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1945/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2013 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В. при секретарі Вересняк А.А. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції Черватюка Олександра Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області , в якому просить суд скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 05.03.2013 року № 725170 та зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки розміром 3,84 га від 28.03.2012 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 25.02.2013 року позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки розміром 3,84 га від 28.03.2012 року кадастровий номер 6824288000:05:025:002, розташованої за межами Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району, Хмельницької області, належної йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ХМ№ 012161 від 21.05.2004 року, укладеного у зв"язку з підписанням між ним та ТОВ "Агро - Стар 2006". Проте рішенням від 05.03.2013 року № 725170 йому відмовлено у проведенні такої реєстрації на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6824288000:05:025:002. На думку позивача, позиція відповідача є неправомірною, оскільки право власності на земельну ділянку, що орендується позивачем, було зареєстровано відповідними органами та в порядку, передбаченому чинним законодавством України на момент його виникнення, про що зазначено в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 012161 від 21.05.2004 року. За таких обставин позивач вважає, що оскільки станом на день подачі заяви право власності на земельну ділянку було зареєстровано за її власником у відповідності до вимог чинного законодавства, що діяло на момент його виникнення, а тому рішення від 05.03.2013 року про відмову у проведенні державної реєстрації договору оренди вищевказаної земельної ділянки площею 3,84 га, що знаходиться за межами Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району, Хмельницької області, укладеного між ним та ТОВ "Агро - Стар 2006" від 28.03.2012 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також зазначив, що рішення про відмову в державній реєстрації прав власності від 28.01.20013 року прийнято на підставі частини 5-2 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6824288000:05:025:002.. Інші документи, які були подані позивачем до заяви на проведення державної реєстрації договору оренди вказаної земельної ділянки відповідали вимогам діючого законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно дослідивши наявні докази у їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив наведене нижче.

Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952.

Судом встановлено, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 012161 від 21.05.2004 року зареєстровано Старокостянтинівським районним відділом земельних ресурсів за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 3,84 га, кадастровий номер кадастровий 6824288000:05:025:002, що підтверджується копією державного акту на право власності серії ХМ № 012161 від 21.05.2004 року .

28.03.2012 року між позивачем та ТОВ "Агро - Стар 2006" укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

25.02.2013року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6824288000:05:025:002.

До заяви позивачем додані наступні документи: договір оренди землі від 28.03.2012 року; копію акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28.03.2012 року; копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 012161 від 21.05.2004 року ; схему розташування земельної ділянки (паю) на території Сербинівської сільської ради; копію акта прийому - передачі земельної ділянки в оренду., кадастровий план., копію паспорта та копія ідентифікаційного коду.

Рішенням від 05.03.2013 року № 725170 відповідачем, у зв'язку із встановленою невідповідністю поданих документів вимогам ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі ст.24 наведеного Закону, п.п.16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, 05.03.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Черватюком О.А., відмовлено позивачу у проведенні державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6824288000:05:025:002.,посилаючись на відсутність державної реєстрації прав. Відсутність державної реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №983637 від 05.03.2013 р.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 цього Закону передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою вказаної вище статті.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Відповідно до пп.2 п.1 статті 4 Закону України" Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме ....право оренди земельної ділянки.

Згідно п.2 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном та інші речові права відповідно до закону, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

Посилання представника позивача на п.4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 р. № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 р. № 641/7962 є безпідставним так, як даним порядком передбачено саме державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації , а не реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Лише наявність державної реєстрації створює презумпцію законності права на нерухоме майно для правовласника. Без такої реєстрації відносини, пов'язані з обігом земельних ділянок в Україні, державою не визнаються і знаходяться поза межами правового регулювання.

Згідно зі статтею 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010 р. державна реєстрація речових прав на нерухоме майно являє собою офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, наявність у особи права на земельну ділянку підтверджуватиметься фактом проведення державної реєстрації такого права у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Аналогічна вимогу про обов'язкову реєстрацію права власності та оренди земельної ділянки містить також ст. 126 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Таким чином, для реєстрації права на оренду ділянки її власнику спочатку потрібно зареєструвати та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про право власності на земельну ділянку.

Як, слідує із матеріалів справи, що заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( щодо іншого речового права ), а саме право оренди земельної ділянки, було подано за відсутності державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6824288000525:0002 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 5-2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень відмовляється, якщо заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач, на підставі вищенаведених приписів законодавства, у зв'язку з встановленою невідповідністю поданих документів вимогам ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", правомірно прийняв оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №7235170 від 05.03.2013 року.

Щодо позовних вимог про зобов"язання відповідача здійснити державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, то вказані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на викладене вище, а саме відсутність державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6824288000525:0002 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та документа про сплату мита. Перелік необхідних для подання документів, встановлений Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 22.06.2011 року №703.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції про визнання протиправним скасування рішення № 725170 від 05.03.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язання вчинити дії щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки розміром 3,84 га кадастровий номер № 6824288000:05:025:002, розташованої за межами Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району, Хмельницької області, належної ОСОБА_5 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13 травня 2013 року

Постанова не набрала законної сили

Суддя/підпис/Г.В. Лабань"Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань