Ухвала суду № 31846524, 11.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р. № 9104/54966/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Затолочного В.С., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Король Х.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький торгова компанія» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

17 січня 2012 року позивач - ТзОВ «Галицький торгова компанія» направив поштою в суд адміністративний позов до відповідача - Долинської ОДПІ в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000032310 та № 0000042310.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за порушення строків подання податкових декларацій за І квартал 2011 року, так як це суперечить п.п. 6-7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області форми «Р» від 10.01.2012 року за № 0000032310 та за № 0000042310.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати, а в позові відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що факт порушення строків подання податкової звітності встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем. Однак, судом першої інстанції не правильно застосовано до спірних правовідносин пункт 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки вказана норма стосується застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов'язань, однак у даному випадку встановлений факт несвоєчасного подання податкової декларації.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Галицька торгова компанія» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, зареєстрованою 24.09.2006 року, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби та є платником податку на загальних підставах (а.с. 15-17).

28.12.2011 року Долинською ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ТзОВ «Галицька торгова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки за № 2707/231/34535868 (а.с. 34-37).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем 13.07.3011 року та 08.08.2011 року несвоєчасно подано податкову декларацію зі збору за спеціальне водокористування водними ресурсами за І квартал 2011 рок (№ 9004643923) та податкову декларацію з екологічного податку за І квартал 2011 року (№ 30564), чим допущено порушення підпункту 49.18.2. пункту 49.18 статті 49, статті 250 та статті 328 ПК України (а.с. 43-44).

На підставі вказаного вище акта перевірки та пункту 120.1 статті 120 ПК України відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 10.01.2012 року за № 0000032310, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 170 грн (а.с. 13) та за № 0000042310 про застосування штрафної санкції в розмірі 1 020 грн (а.с. 14), як за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем податкового законодавства в частині порушення строків подання податкової звітності до податкового органу. Однак, відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі більше, а ні ж 1 грн, оскільки згідно пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Оскільки порушення позивачем податкового законодавства мали місце у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, у відповідача не було правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій більше як 1 грн за кожне правопорушення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

За змістом пункту 49.1 та 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до вимог підпункту 49.18.2. пункту 49.18 та абзацу 2 пункту 49.19 статті 49 коментованого Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Порядок подання податкової звітності та сплати екологічного податку визначений ст. 250 ПК України, відповідно до п. 250.1 якої базовий (податковий) період дорівнює календарному кварталу.

Пунктом 250.2 статті 250 Податкового кодексу України визначено, що платники екологічного податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2. пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації.

Порядок сплати збору за спеціальне використання води визначений ст. 328 ПК України, згідно п. 328.1 якої базовий податковий (звітний) період для збору за спеціальне використання водних ресурсів дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п. 328.3 ст. 328 ПК України податкові декларації збору подаються платниками збору органа державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивачем 13.07.2011 року та 08.08.2011 року несвоєчасно подано до відповідача податкову декларацію зі збору за спеціальне водокористування водними ресурсами за І квартал 2011 рок (№ 9004643923) та податкову декларацію з екологічного податку за І квартал 2011 року (№ 30564), чим допущено порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, статті 250 та статті 328 Податкового кодексу України (а.с. 43-44).

Таким чином, правильним є висновок податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства в частині несвоєчасного подання податкових декларацій з екологічного податку та збору за спеціальне використання водних ресурсів за І квартал 2011 року.

Фінансова відповідальність платників податків за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності визначена ст. 120 ПК України, якою і керувався відповідач під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно п. 120.1 вказаної статті, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Проте, податковим органом під час визначення розміру штрафу не враховано положення пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України згідно якого штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року N 3609-VI, який набрав чинності з 06.08.2011 року, підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 11 відповідно до положень якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

З аналізу п. 120.1 ст. 120 ПК України вбачається, що правопорушення, відповідальність за яке визначена цією статтею, є закінченим з моменту закінчення граничного строку подання податкової декларації, який у дану випадку припадає на 10.05.2011 року, що свідчить про те, що порушення податкового законодавства в частині несвоєчасного подання податкової декларації мало місце у період з 01 січня по 30 червня 2011 року.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи те, що порушення позивачем податкового законодавства в частині несвоєчасного подання податкових декларацій з екологічного податку та збору за спеціальне водокористування водними ресурсами за І квартал 2011 року мало місце у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, відповідач під час визнання розміру штрафних (фінансових санкції) повинен був виходити з положень пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тобто застосувати штраф у розмірі 1 грн за кожне з порушення.

Проте, вказаних положень Податкового кодексу України відповідачем враховано не було та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170 та 1020 грн згідно ст. 120 ПК України, у зв'язку з чим такі податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

При цьому, суд першої інстанції правильно вказав, що суд не може підміняти функції органу державного контролю в сфері справляння податків і зборів органів державної податкової служби України, для визначення і застосування штрафних санкцій, правильність визначення якої є предметом судового розгляду. Відповідачем у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях не застосовано положення пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а тому залишення їх в силі в частині визначення штрафних санкції у розмірі 1 грн не узгоджуватиметься із нормами податкового законодавства на підставі яких вони винесені.

У зв'язку з викладеним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню у повному обсязі. Разом з тим враховуючи приписи ст. 114 ПК України, якою визначено строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій, після скасування судом даних податкових повідомлень-рішень, податковий орган не позбавлений можливості застосувати до позивача штрафні санкції в установленому законом розмірі з урахуванням наведених висновків суду.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що положення пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України стосуються виключно випадків застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства при обчисленні податкових зобов'язань, оскільки згідно п. 3.1 ст. 3 ПК України, положення Податкового кодексу України складають систему податкового законодавства, а тому в розумінні пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України під порушенням податкового законодавства слід розуміти порушення будь-якої норми ПК України за яке передбачено фінансову відповідальність. При цьому, єдиним критерієм визначення є: «порушення податкового законодавства в період з 01 січня по 30 червня 2011 року».

Згідно п. 3.1 ст. 3 ПК України, положення Податкового кодексу України складають систему податкового законодавства, а тому в розумінні пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України під порушенням податкового законодавства слід розуміти порушення будь-якої норми ПК України за яке передбачено фінансову відповідальність.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі № 2а-242/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.С. Затолочний

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 12.06.2013 року.