Рішення № 31846182, 28.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4501/13 28.05.13

За позовомЗаступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України До Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Артур»Простягнення 110097,91 грн. та розірвання договору

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокуратури Гриненко А.Є. - пов. № 011990 від 30.10.2012

від позивачів 1. Лятіфова Т.Б. - по дов.

2. Лятіфова Т.Б. - по дов.

від відповідача Мазурчак В.В. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Закритого акціонерного товариства «науково-виробничого підприємства «Артур» про стягнення 55 909,73 грн. орендної плати за період з 01.07.2012 по 01.10.12, 53016,89 грн. компенсації земельного податку, 836,63 грн. пені, 334,66 грн. 3% річних, а всього 110 097,91 грн. заборгованості за договором оренди № 152/2002/ГоловКЕУ нерухомого майна від 16.09.2002р.

В судовому засіданні 28.05.2013р. заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зменшив розмір позовних вимог, оскільки відповідачем 21.05.2013р. сплачено суму заборгованості по орендній платі, тому просить стягнути з відповідача 51021,22 грн. компенсації земельного податку, 2905,84 грн. пені, 3327,98 грн. штрафу, 813,73 грн. 3% річних, а всього 58 068,77 грн. заборгованості за договором № 152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002р.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 58 068,77 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2002 р. між Міністерством оборони України (орендодавець) в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Закритим акціонерним товариством «НВП «Артур»(орендар) було укладено договір оренди №152/2002/ГоловКЕУ нерухомого військового майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1 будинок № 33 в/м 59 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 1 136,78 кв.м, 7-го поверху будинку № ЗЗв/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві, що знаходиться на обліку Київського КЕУ, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 1 862 400,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що назване в п. 1.1. нерухоме майно орендодавець передає орендарю для розміщення закладу науки, який буде здійснювати діяльність по створенню та функціонуванню спільного експериментально-навчального комплексу досліджень проблем АСУ військами, виконання ДКР, навчання особистого складу частин і з'єднань ЗСУ.

Відповідно до п. З.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2002 року - 4 590,82 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у випадку зазначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2002 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень, квітень 2002 року.

Відповідно до п. 3.2 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до Державного бюджету України щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно із п. 5 договору, орендар зобов'язаний, зокрема, використовувати орендоване майно у відповідності до його призначення та умов цього договору (п. 5.1. договору), своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.2. договору), щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (п. 5.11. договору).

Пунктом 9.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Цей договір діє з 16.04.2002 р. строком на 25 років (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 10.2. цього договору, його умови зберігають силу протягом всього терміну дії договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 11.3. договору, за прострочення платежів по орендній платі, за надані комунальні послуги та за невиконання вимог п. 5.З. договору понад три місяці, орендар сплачує штраф в розмірі 3% від вартості орендованого майна.

Додатковим договором № 5д/2005/ГоловКЕУ від 26.10.2005 про внесення змін до договору оренди №152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 п. 3.1 Договору викладений у наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2005 року -5 964,34 грн. За домовленістю з орендарем, після передачі ЗАТ «НВП «Артур» орендованих приміщень площею 900,00 кв.м. в суборенду, орендна плата без ПДВ за базовий місяць (вересень 2005 року) за вказані приміщення встановлюється в розмірі 22 500,00 грн. (із розрахунку 25,00 грн. за 1 кв.м.). Загальна орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць (вересень 2005 року) 23 742,23 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекс інфляції за період з базового до першого місяця оренди».

Додатковим договором № 1д/2009/ГоловКЕУ від 01.06.2009 п.3.1 розділу 3 договору оренди №152/2002/Головку від 16.09.2002 змінено та визначено, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (листопад 2008 року) на рівні 9 577,39 грн.

Відповідно до додаткового договору № 29д/ККЕУ від 01.03.2010 до договору оренди №152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України стає стороною вказаного договору - орендодавцем, приймає на себе всі права та обов'язку орендодавця.

Пунктом 5.11. договору передбачено, що орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі визначених ним осіб суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Приписами ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи викладене, Заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі визначених ним осіб до Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Артур».

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав:

Договір № 152/2002/ГоловКЕУ є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів на час звернення Позивача до суду, за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р. у розмірі 35655,27 грн., яка під час розгляду справи сплачена Відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до Державного бюджету України щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 3.3 договору).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.3. Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця.

Згідно із п. 5.11 договору, орендар зобов'язаний, щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно.

Проте відповідач свого обов'язку зі спати платежів належним чином не виконав, у зв'язку із чим заборгованість відповідача по земельному податку склала 51 021,22 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення Позивача до суду настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором оренди №152/2002/ГоловКЕУ у сумі 51 021,22 грн. земельного податку Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3.5. договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, передбачений п. 3.3 договору оренди від 16.09.2002р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 2 905,84 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3327,98 штрафу, відповідно до п.2 ст.231 ГК України задоволенню не підлягають з наступного.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як штраф, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Як вбачається з тексту Договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді штрафу за порушення строків виконання, відповідно до п.2 ст.231 ГК України сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача штрафу за порушення строків виконання зобов'язання визнається судом необґрунтованою.

При цьому, посилання позивача на норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, з урахуванням якої він вимагає стягнути з відповідача зазначений штраф, суд визнає помилковими з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зазначеною нормою врегульований лише розмір неустойки, проте вона не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов'язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).

Розмір неустойки має бути встановлений або договором або актом цивільного законодавства, і лише у випадку, коли у договорі сторін або в акті цивільного законодавства передбачено застосування такого виду відповідальності за порушення зобов'язання як неустойка, а її розмір при цьому не встановлений, буде правомірним застосувати розміри неустойки, встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України, за наявності обставин, якими в цій статті обумовлено їх застосування.

Враховуючи, що у тексті Договору сторони такої згоди не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення зобов'язань, позивачем не вказаний, вимога позивача про стягнення з відповідача 3327,98 грн. штрафу задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Вимога Прокурора про стягнення фінансової санкції (3% річних) у розмірі 813,73грн. також не підлягає задоволенню, в зв'язку з необґрунтованістю вимоги.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 51 021,22 грн. земельного податку, 2905,84 грн. пені.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 51 021,22 грн. земельного податку, 2905,84 грн. пені. В частині стягнення 3327,98 грн. штрафу відповідно до ст. 231 ГК України та фінансової санкції (3% річних) у розмірі 813,73грн., суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Артур» пропорційно розміру задоволених вимог та стягуються в доход спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Артур» (03115, м. Київ, вул. Петрицького, 10/1, код ЄДРПОУ 24568863) на користь Київського квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України (03186, м. Київ, вул. Антонова, 2/32, код ЄДРПОУ 22991617) 51 021 (п'ятдесят одну тисячу двадцять одну) грн. 22 коп. земельного податку, 2 905 (дві тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 84 коп. пені.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Артур» (03115, м. Київ, вул. Петрицького, 10/1, код ЄДРПОУ 24568863) 1 078 (одну тисячу сімдесят вісім) грн. 54 коп. судового збору в Державний бюджет України.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 14.06.2013р.