Постанова № 318452, 20.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.06 р. Справа № 41/360а

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Возневій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного обласного комунального підприємства “Донецькоблводоканал ”,

м. Донецьк

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.10.2006р.

№ 9002001542/0.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне обласне комунальне підприємство “Донецькоблводоканал”, звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.10.2006р. № 9002001542/0 та від 12.10.2006р. № 9001991542/0.

Ухвалою по справі від 7.11.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 41/360а та були роз’єдані у самостійне провадження позовні вимоги. Адміністративній справі за позовом Державного обласного комунального підприємства “Донецькоблводоканал” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 12.10.2006р. № 9002001542/0 присвоєно номер 41/360а.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що штрафні санкції за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 5646726,11 грн. за періоди: листопад, грудень 2005р., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2006 року застосовані відповідачем неправомірно, не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач вказує, що в деклараціях за листопад 2005р. – липень 2006р. були задекларовані відповідні суми ПДВ, деякі з котрих сплачувались позивачем з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання. Проте, при кожній наступній сплаті узгодженого зобов’язання позивачем відповідач спрямовував кошти на погашення заборгованостей перед бюджетом, що виникли у попередніх періодах, а не на погашення зобов’язань по періодах, які вказані у відповідних платіжних дорученнях позивача. У деяких випадках за сплату декількох податкових зобов’язань не повинні були нараховуватись штрафні санкції, оскільки фактично податкове зобов’язання було вже сплачено раніше, отже фактично прострочення сплати податкового зобов’язання не сталося..

Позивач вказує, що ні Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ні іншими законодавчими актами не встановлено право або обов’язок саме податкового органу змінювати податкові зобов’язання в рахунок сплати яких платник податків спрямовував кошти.

Позивач вважає, що такі дії податкової інспекції призвели до завищення розміру штрафних санкцій, нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням та вважає нарахування таких санкцій безпідставним та незаконним.

Заявою, наданою суду 14.12.2006р. позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати спірне податкове повідомлення-рішення недійсним частково – в сумі 74093,84 грн., при цьому, позивач вказує, що вважає неправомірним лише застосування до нього спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій за листопад 2005р. в розмірі 1524,97 грн., за грудень 2005р. в розмірі 29832,81 грн., за січень 2006р. в розмірі 12510,08 грн., за травень 2006р. в розмірі 15018,49 грн., за липень 2006р. в розмірі 15207,49 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що штрафні санкції нараховані спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно та розмір таких санкцій розрахований правильно. Відповідач стверджує, що Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 1.6 Інструкції „Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України”, затвердженої Наказом ДПА України від 18.07.05р. №276 проведення операцій в особових рахунках платників податків здійснюється у хронологічному порядку. Тобто, на думку відповідача, штрафні санкції застосовані правомірно у відповідності до п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Сторонами у попередньому судовому засіданні надані суду пояснення щодо визнання ними фактів: розрахунку відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ за деклараціями позивача за листопад, грудень 2005р., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2006 року у загальній сумі 564672,62грн., прийняття, на підставі розрахунку, відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 12.10.2006р. № 9002001542/0.

У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: акт №09.10.06. №856/15-3-014-18/03361425, податкові повідомлення-рішення від 12.10.2006р. № 9002001542/0 та від 12.10.2006р. № 9001991542/0, акт звірки, податкові декларації, розрахунки штрафних санкцій позивача та відповідача, розрахунки сплати податкових зобов’язань за періоди, платіжні доручення, банківські виписки, роздруківка облікової картки позивача.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані сторонами документи, заслухавши заперечення та пояснення сторін, суд встановив наступне:

Відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача з питань своєчасності сплати податків та зборів до бюджету позивачем, за результатами якої складено акт №856/15-3-014-18/03361425 від 09.10.06р. (далі - "акт перевірки").

На підставі акта перевірки заступником керівника відповідача прийняте податкове повідомлення-рішення №9002001542/0 від 12.10.2006р., яким на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 564672,62 грн., в розмірі 10% за затримку до 30 календарних днів строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 56467262,11 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, в тому числі пояснень відповідача та наданого ним розрахунку суми спірного податкового повідомлення-рішення, підставою для розрахунку штрафних санкцій стали саме податкові зобов’язання, визначені деклараціями за листопад, грудень 2005р., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2006 року, що надавались позивачем. Сторонами пояснено, що вказані декларації були надані позивачем відповідачу, і, таким чином, податкові зобов’язання по сплаті податку на додану вартість, визначені такими деклараціями, були узгоджені належним чином. Також з розрахунку штрафних санкцій випливає, що при розрахунку ним застосовані дані про платежі здійснені відповідними платіжними дорученнями позивача.

Позивач вважає неправомірним застосування до нього штрафних санкцій в сумі 74093,84 грн. (а саме, за листопад 2005р. в розмірі 1524,97 грн., за грудень 2005р. в розмірі 29832,81 грн., за січень 2006р. в розмірі 12510,08 грн., за травень 2006р. в розмірі 15018,49 грн., за липень 2006р. в розмірі 15207,49 грн.) через їх розрахунок виходячи з сум, вказаних у платіжних дорученнях, наведених у наданому відповідачем розрахунку, оскільки на його думку платіжними дорученнями сплачувались податкові зобов’язання з ПДВ по деклараціям за зовсім інші періоди, або взагалі не могли бути враховані у сплату зазначених у них періодах і наполягає, що їх врахування податковим органом у погашення податкових зобов’язань наведених у розрахунку не відповідає вимогам п.п. 1.2., 1.3. 1.5. ст. 1, п. 5.3.1. ст. 5, п. 17.1.7. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 1.2., 1.3. 1.5. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;

Відповідно до п. 5.3.1. ст. 5.цього ж закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно до ст. 9. Закону України “Про систему оподаткування”, платники податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених положень законодавства дозволяє зробити висновок, що ним пов’язане: виникнення та наявність податкового зобов’язання за відповідною податковою декларацію (тобто і відповідний податковий період), строки сплати саме цих податкових зобов’язань (тобто визначених відповідною податковою декларацію за відповідний податковий період), а також, відповідальність за порушення строків сплати саме цих податкових зобов’язань, у випадку їх сплати платником податків.

Тобто, визначення розміру штрафної санкції, а отже і їх застосування податковим органом можливе лише у разі, коли платником податку сплачена саме узгоджена ним у відповідній податковій декларації сума податкового зобов’язання, і розрахунок штрафної санкції повинен робитися від фактично сплаченої платником податку суми цього податкового зобов’язання.

Позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2005р., якою узгоджені податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 1838568грн.

З розрахунку штрафних санкцій, на підставі якого було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, та акту перевірки вбачається, що штрафні санкції розраховані відповідачем за листопад 2005р. внаслідок віднесення в рахунок сплати податкових зобов’язань по декларації з ПДВ за листопад 2005р. платежів, які здійснювались позивачем платіжними дорученнями №12 від 04.01.06р. на суму 300000 грн. та №297 від 26.01.06р. на суму 10000 грн.

Відповідачем зараховано в рахунок сплати ПДВ за листопад по вказаним платіжним дорученням відповідно 300000 грн. та 9991,74 грн. На підставі даних про сплату коштів відповідачем розраховано кількість днів прострочення сплати сум узгоджених податкових зобов’язань та розраховані суми штрафу за ставками і в порядку визначеними пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто 10% від суми фактично сплаченої із перевищенням встановлених граничних строків, а саме по платіжному дорученню №12 від 04.01.06р. - в сумі 30000 грн., а по №297 від 26.01.06р. - в сумі 999,17 грн.

По платіжному дорученню №12 від 04.01.06р. позивач не оспорює здійснення оплати податкового зобов’язання за листопад 2005р. в сумі 294742 грн., а отже і нарахування штрафних санкцій в сумі 29474,20 грн. З наведеного платіжного доручення видно, що сплата ним дійсно здійснювалась із порушенням граничних строків сплати – із затримкою до 30 календарних днів, призначенням платежу у ньому визначено сплату ПДВ за листопад 2005р.

Проте, позивачем надані також платіжні доручення №42 від 12.12.05р., №4902 від 29.12.05р., №4903 від 29.12.03р., №4898 від 29.12.05р., №6100 від 30.12.05р., якими оплачувалось податкове зобов’язання з ПДВ за листопад 2005р. в загальній сумі 1543826 грн. Несплаченим після такої сплати залишилось зобов’язання в сумі 294742 грн. Таким чином, платіжним дорученням №12 від 04.01.06р. може бути сплачено лише частина податкового зобов’язання з ПДВ за листопад 2005р. в сумі 294742 грн. (яке і було здійснено із затримкою на 5 днів) та штрафна санкція повинна бути визначена в сумі 29474,20 грн. В іншій частині, а саме в сумі 525,80 грн. штрафні санкції застосовані неправомірно.

Що стосується платіжного доручення №297 від 26.01.06р., то у ньому призначенням платежу вказано – “податок на додану вартість за грудень 2005р.”, отже і оплата здійснювалась позивачем саме за цей період. Таким чином, зарахування суми 9991,74 грн. з цього платіжного доручення в рахунок сплати податакового зобов’язання за листопад 2005 є неправомірним, як і застосування штрафних санкцій в сумі 999,17 грн.

Позивачем до податкової інспекції було подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2005р., якою узгоджені податкові зобов’язання по сплаті ПДВ в сумі 1551508 грн.

Розрахунком штрафних санкцій були визначені штрафні санкції за прострочення сплати податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2005р. в загальній сумі 127387,36 грн. Штрафні санкції нараховані через те, що відповідачем віднесені в рахунок сплати податкових зобов’язань по декларації з ПДВ за грудень 2005р. платежі позивача, які здійснювались, серед інших, платіжними дорученнями №695 від 28.02.06р. на суму 100000 грн., №696 від 28.02.06р. на суму 50000 грн., №697 від 28.02.06р. на суму 50000 грн., №698 від 28.02.06р. на суму 50000 грн. та №699 від 28.02.06р. на суму 50000 грн. За даними відповідача оплата за наведеними платіжними дорученням здійснена в сумі 298327,97 грн. На підставі даних про фактичну сплату податкових зобов’язань відповідачем розраховано кількість днів прострочення сплати сум узгоджених податкових зобов’язань та розраховані суми штрафу в розмірі 10% від суми фактично сплаченої із перевищенням встановлених граничних строків, а саме - 29832,81 грн.

Дослідження судом вказаних платіжних доручень свідчить про те, що у них призначенням платежу визначено – “податок на додану вартість за січень 2006р.”, отже і оплата здійснювалась позивачем саме за цей період. Таким чином, нарахування штрафних санкцій в сумі 29832,81 грн. є неправомірним.

Щодо інших платіжних доручень, які вказані у розрахунку штрафних санкцій (платіжні доручення №345 від 02.02.06р., №360 від 03.02.06р., №362 від 06.02.06р., №416 від 07.02.06р., №425 від 08.02.06р.), то ними сплачувалось податкове зобов’язання з ПДВ саме за грудень 2005р., при цьому із затримкою від 3 до 9 днів (тобто, до 30 календарних днів відповідно до положень пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

За січень 2006р. позивачем до податкової інспекції було подано податкову декларацію з ПДВ, якою узгоджені податкові зобов’язання по сплаті ПДВ в сумі 1013438грн.

Відповідачем розраховані штрафні санкції внаслідок віднесення в рахунок сплати податкових зобов’язань по декларації з ПДВ за січень 2006р. платежів позивача, які здійснювались платіжними дорученнями №720 від 02.03.06р. на суму 15000 грн. та №1 від 23.03.06р. на суму 270000 грн. Відповідачем зараховано в рахунок сплати податку за січень 2006р. суми по вказаним платіжним дорученням в розмірах 14810,70 грн та 110290,07 грн., відповідно, та на підставі таких даних розраховані суми штрафу. Штраф становить 10% від суми фактично сплаченої із перевищенням встановлених граничних строків, а саме по платіжному дорученню №720 від 02.03.06р. - в сумі 1481,07грн., по №1 від 23.03.06р. - в сумі 11029,01грн.

Як вбачається з платіжного доручення №720 від 02.03.06р., призначенням платежу у ньому визначено – “сплата ПДВ за січень 2006р”. Проте, з наданих позивачем платіжних доручень від 28.02.06р. за №№ 695, 696, 697, 698, 699; від 02.03.06р. №707, №709, №710, №713, №711, №712, №714, №715 вбачається, що податкове зобов’язання за січень 2006р., визначене декларацією, в сумі 1013738 грн. вже було сплачене даними платіжними дорученнями на загальну суму 1013667 грн., тобто з переплатою в сумі 223 грн. Отже, хоча у платіжному дорученні №720 від 02.03.06р. призначенням платежу вказано сплата ПДВ за січень 2006р., проте фактично ПДВ за січень цим платіжним дорученням сплачуватись не міг, на чому наполягає позивач.

Суд погоджується із таким твердженням позивача та зазначає, що відповідачем не врахований загальний обсяг сплаченого позивачем податкового зобов’язання з ПДВ за січень 2006р., що обумовлює необґрунтованість застосування штрафної санкції в сумі 1481,07 грн. за платіжним дорученням №720 від 02.03.06р.

Щодо платіжного доручення №1 від 23.03.06р., то у ньому призначенням платежу вказано – “податок на додану вартість за лютий 2006р.”, таким чином, зарахування відповідачем суми 110290,07 грн. з цього платіжного доручення в рахунок сплати податкового зобов’язання за січень 2006 р. є неправомірним, що обумовлює неправомірне застосування штрафних санкцій в сумі 11029,01 грн.

Наданою позивачем декларацією з ПДВ за травень 2006р. узгоджені податкові зобов’язання в сумі 1388224 грн. Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій, на підставі якого було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, в цілому за даний період були розраховані штрафні санкції за прострочення сплати податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 10% в сумі 15018,49 грн.

Застосування штрафу обумовлено тим, що відповідач відніс в рахунок сплати податкових зобов’язань позивача по декларації з ПДВ за травень 2005р. платежі позивача до бюджету, які здійснювались платіжними дорученнями: №2320 від 28.07.06р. в сумі 454,50 грн., №2296 від 20.07.06р. в сумі 50000 грн., №2349 від 26.07.06р. в сумі 100000 грн. На думку відповідача, сплата податкових зобов’язань позивача за травень 2006р. по зазначеним платіжним дорученням здійснено в сумі 150184,91 грн.

Судом досліджені платіжні доручення №2296 від 20.07.06р. та №2349 від 26.07.06р. та таке дослідження показує, що у них призначенням платежу вказано – “податок на додану вартість за червень 2006р.”, що обумовлює безпідставність висновків відповідача про сплату цими платіжними дорученнями податкових зобов’язань травня 2006р. Із розрахунку штрафних санкцій та пояснень відповідача вбачається, що застосована внаслідок сплати цими платіжними дорученнями податку сума штрафу складає, відповідно, 4991,92 грн. та 9981,24 грн. і таке застосування є безпідставним.

Що стосується платіжного доручення від 28.07.06р. № 2320, то сплачені за ним кошти також не можна відносити у рахунок сплати податкового зобов’язання з ПДВ за травень, оскільки, як витікає із призначення платежу платіжного доручення, ним здійснювалась сплата податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 303грн. та штрафу в сумі 151,50 грн., які виникли відповідно до податкового повідомлення-рішення №0002532340/0 від 26.07.06р. Таким чином, зарахування ДПІ суми 453,30 грн. з цього платіжного доручення в рахунок погашення податкового зобов’язання, нарахованого декларацією з ПДВ за травень 2006р., є неправомірним, що обумовлює безпідставність застосування штрафної санкції в сумі 45,33 грн.

За червень 2006р. позивачем до податкової інспекції було подано податкову декларацію з ПДВ, якою узгоджені податкові зобов’язання по сплаті ПДВ в сумі 1145286грн.

Штрафні санкції нараховані відповідачем за червень 2006р. через віднесення в рахунок сплати податкових зобов’язань по декларації з ПДВ за червень 2006р. платежів позивача, які здійснювались за платіжними дорученнями №2761 від 30.08.06р. на суму 500000 грн. та №2764 від 30.08.06р. на суму 500000 грн. Відповідачем зараховані частково суми по цих платіжних дорученнях відповідно в розмірах 349483,16 грн. та 497360,92 грн. в рахунок сплати податку на додану вартість за червень 2006р. На підставі таких даних про сплату податкових зобов’язань червня 2006 року, відповідачем розраховано кількість днів прострочення сплати сум узгоджених податкових зобов’язань та розраховані суми штрафу за ставками і в порядку визначеними пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідачем застосований штраф в розмірі 10% від суми фактично сплаченої із перевищенням встановлених граничних строків, а саме по платіжному дорученню №2761 від 30.08.06р. - в сумі 34948,32 грн., а по №2764 від 30.08.06р. - в сумі 49736,09 грн.

Дослідження судом платіжних доручень свідчить про сплату ними саме податкових зобов’язань червня 2006р. Позивач оспорює суму штрафних санкцій, які нараховані на сплату податкового зобов’язання у зв’язку із затримкою, по платіжному дорученню №2764 від 30.08.06р.

Так, з наданих позивачем платіжних доручень №2296 від 20.07.06р., №2349 від 26.07.06р., №2408 від 31.07.06р., а також №2761 від 30.08.06р. вбачається, що податкове зобо’язання за червень 2006р., визначене декларацією було сплачене наведеними платіжними дорученнями на загальну суму 800000 грн., тобто після такої сплати залишилася несплаченою сума податкового зобов’язання в розмірі 345286 грн. Таким чином, з коштів, спрямованих платіжним дорученням №2764 від 30.08.06р. (500000 грн.), в рахунок сплати податкового зобов’язання за червень 2006 року може бути врахована не вся сума платіжного доручення, а тільки її частина в сумі 345286 грн. Таким чином, суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафної санкції в сумі 15207,49 грн. здійсненої внаслідок сплати податкового зобов’язання платіжним дорученням №2764 від 30.08.06р.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства та те, що дослідженими судом платіжними дорученнями позивачем фактично сплачувались зовсім інші податкові зобов’язання інших податкових періодів, визначених іншими податковими деклараціями, врахування цих сум, як сум, якими сплачені (погашені) податкові зобов’язання по сплаті ПДВ за періоди, які вказані відповідачем у розрахунку штрафних санкцій, не відповідає вимогам законодавства.

Посилання відповідача у запереченнях на положення п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та твердження про те, що саме у відповідності до цієї норми при наявності у платника податків податкового боргу всі його платежі зараховуються податковим органом першочергово на погашення податкового боргу та те, що платник податку не має у такому випадку права вирішувати призначення платежу, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до наведеного Закону, зокрема п. 7.7. ст. 7, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючи органи, чи платники податків. Тобто, ця норма не визначає хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений.

У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

З огляду на викладене, податкові зобов’язання позивача з ПДВ за листопад, грудень 2005р., січень, травень, червень 2006р. неможливо вважати погашеними у тому порядку та у тих сумах, на яких наполягає відповідач, що обумовлює безпідставність розрахунку та застосування до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій в частині 74093,84 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 5, 7, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 9. Закону України “Про систему оподаткування”, ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного обласного комунального підприємства “Донецькоблводоканал” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.10.2006р. № 9002001542/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 74093,84 грн. – задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 12.10.2006р. № 9002001542/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 74093,84 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного обласного комунального підприємства “Донецькоблводоканал” витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Гончаров С.А.