Постанова № 31844418, 13.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року м. Львів № 813/3227/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Дудіна О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А-2166 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості за неотримане речове майно,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до військової частини А-2166 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за недотримане речове майно та зобов'язання стягнути таку компенсацію в сумі 4555,07 грн. Суд за наслідками проведеного 16 травня 2013 року попереднього засідання визнав поважними причини пропуску ОСОБА_3 строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з тих мотивів, що на підставі статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року позивач має право на одержання грошової компенсації замість не отриманого речового майна. З 11 березня 2000 року дію ст. 9 зазначеного вище Закону було призупинено у зв'язку з прийняттям Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». В той же час Законом України від 03.11.2006 року щодо внесення змін до деяких законодавчих актів, поміж іншого було викладено у новій редакції статтю 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також доповнено його ще однією статтею 9-1, за змістом частини 2 якої знову передбачено право військовослужбовців на отримання грошової компенсації за недоотримане речове майно. Оскільки як під час проходження військової служби, так і після звільнення військова частина не видала позивачу заборгованості по речовому майну, ОСОБА_3 просить суд визнати таку бездіяльність відповідача протиправною та стягнути грошову компенсацію за невидане речове майно.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на позову заяву від 29.05.2013 року, зміст якого зводиться до наступного. 11 березня 2000 року набрав чинності Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», на підставі якого і було призупинено дію норм ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в частині, де передбачено право військовослужбовців на одержання грошової компенсації замість речового майна. Зміни, внесені згідно із Законом України від 03.11.2006 року дійсно стосуються продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, однак доповнення Закону від 20.12.1991 року статтею 9-1 не передбачає втрати чинності положень ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». Щодо норми п. 27 постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004р. № 1444, то така не підлягає застосуванню, оскільки суперечить закону.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково. Такий висновок суду ґрунтується на наступному:

Згідно витягу з наказу командира 76 окремого полку зв'язку повітряного командування «Захід» Повітряних сил Збройних сил України від 28.10.2010 року за №24 (а.с. 8) ОСОБА_3 звільнена з військової служби у відставку.

Згідно довідки № 2 від 10.08.2012 року заборгованість військової частини А2166 за невидане ОСОБА_3 речове майно становить 4555,07 грн. (а.с.9), в т.ч.:

1) вартість речового майна, що підлягало видачі до 11.03.2000р. - 685,89 грн.;

2) вартість речового майна, що підлягало видачі після 11.03.2000р. -3869,18 грн.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (далі - Закон № 1459-ІІІ) дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

При прийнятті рішення суд на підставі ст.ст. 161, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в Постанові від 04.12.2012р. (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: 28332532). Так, Верховний Суд України вказав, що змістом статті 9 Закону № 2011-XII (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 1459-III, що набрав чинності 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.

Оскільки ОСОБА_3 за період до 11.03.2000 року не отримала речове майно на суму 685,89 грн., позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про бездіяльність відповідача та стягнення грошової компенсації за невидане за період від 11.03.2000 року по дату звільнення речове майно в сумі 3869,18 грн., то в цій частині позовних вимог слід відмовити з наступних мотивів:

Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Отже, станом на дату звернення ОСОБА_3 для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачає такого права для військовослужбовця, звільненого у запас або відставку.

Суд не застосовує до спірних правовідносин норму п. 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, оскільки така суперечить положенням Закону № 2011-XII.

Такі мотиви суду при прийнятті рішення відповідають правовій позиції Верховного суду України, викладеній в Постанові від 19.03.2013р. (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: 30604018).

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України такі не належить стягувати з сторін.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнання протиправною бездіяльність військової частини А-2166 щодо невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації за речове майно, неодержане до 11.03.2000 року.

Стягнути з Військової частини А-2166 (Львівська область, Пустомитівський район, с. Липники; ідентифікаційний код: 08137796) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) грошову компенсацію за речове майно, неодержане до 11.03.2000 року, в сумі 685 (шістсот вісімдесят п'ять) гривень 89 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 17 червня 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.