Постанова № 31844377, 15.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року Справа №810/2059/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання- Соловей Н.С.;

за участю:

представників позивача - Виштака Ю.М. (довіреність №3 від 27.12.12 р.), Шуляк О.В. (довіреність №5 від 13.05.13 р.);

представників відповідача -Зайцева В.С. (довіреність №1660/10/10 від 01.03.13 р.), Перебийніс О.Ю. (довіреність б/н від 14.05.13 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ"

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (далі по тексту ТОВ "Інтер-ГТВ", позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду, пред'явивши вимоги до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (далі по тексту Білоцерківська ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2013р. № 0002391504, яким ТОВ "Інтер-ГТВ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 647 580,65 грн., з яких 431 720,43 грн. за основним платежем та 215 860, 22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вказує на те, що Білоцерківська ОДПІ неправомірно покладає на ТОВ "Інтер-ГТВ" відповідальність за недодержання особами, з якими мали господарські відносини контрагенти позивача вимог податкового законодавства, вважає, що відсутні законні підстави за наявності яких ТОВ "Інтер-ГТВ" мало бути позбавлено права на включення до податкового кредиту з ПДВ за грудень 2012р. суми в розмірі 431 720,43 грн. Зазначає, що від'ємне значення по ПДВ виникло у грудні 2012р. на суму 221 656 грн., листопаді 2012р. на суму 2 484 грн. та у жовтні 2012р. на суму 168 293 грн., а тому підстав для відображення в акті перевірки періодів, що передували листопаду 2012р. у податкового органу не існувало. Зазначає, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки здійснив віднесення сум з податку на додану вартість, сплачених ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) лише тоді, коли отримав податкові накладні від контрагентів, тобто, коли виникли підстави для включення вказаних сум до складу податкового кредиту, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача наведені позовні вимоги підтримали, зазначили, що у податкового органу були відсутні зауваження, щодо правильного заповнення декларацій та не встановлені порушення правомірності формування податкових зобов'язань відображених у деклараціях, а єдиний привід встановлення наявності розбіжностей у податковій звітності, у тому числі згідно інформації комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, не є підставою для нарахування грошового зобов'язання. Оскільки, представниками податкового органу не заперечується факт правильності відображених даних у податкових деклараціях, просили позов задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких вказано про їх безпідставність. Зазначили, що під час проведення перевірки серед постачальників(контрагентів позивача) виявлено суб'єкти господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання на загальну суму 437 558,02 грн., а відтак за відсутності станом на, 27.03.2013р., підтверджуючих документів, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту відображеного у деклараціях позивача за квітень-грудень 2010р., січень-грудень 2011р. та січень-грудень 2012р. виявлені порушення вимог ПК України. Вважають оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним та законним, а тому просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

згідно свідоцтва серії А00 №046793 позивач був зареєстрований виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області у формі товариства з обмеженою відповідальністю , ідентифікаційний код - 31781365. Товариство перебуває на податковому обліку у Білоцерківській ОДПІ Київської області з 10.12.2001р., є платником податку на додану вартість.

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що Білоцерківською ОДПІ, 04.03.2013р., на адресу позивача було надіслано лист №1740/10/15-3 про надання інформації та її документального підтвердження (а.с.10).

04.04.2013р., листом ТОВ "Інтер-ГТВ" зареєстрованим за №24/1072 (а.с.11-12) надано відповідь та додано усі запитувані податковим органом документи.

Білоцерківською ОДПІ в Київській області на підставі пп.78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, направлення №367 від 06.03.2013р., наказу Білоцерківської ОДПІ Київської області від 06.03.2013р. №558 (а.с.13), у період з 06.03.2013р. по 20.03.2013р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інтер-ГТВ" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 р. За результатами перевірки було складено акт № 1296/15-3/31781365 від 27.03.2013 р. (далі по тексту акт перевірки).

В ході перевірки було виявлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168\97 (зі змінами та доповненнями) п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010р. №1002 "Про затвердження форм реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення" в частині безпідставного завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012р. на суму 5 837,59 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за грудень 2012р. у розмірі 431 720,43 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення: від 16.04.2013 р. № 0002391504, яким ТОВ "Інтер-ГТВ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 647 580,65 грн., з яких 431 720,43 грн. за основним платежем та 215 860, 22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого:

спірні правовідносини у даній справі охоплюють період квітень 2010р. - грудень 2012р., упродовж якого законодавче регулювання правил оподаткування зазнавало змін. Так, законодавчим актом, який регулював відносини, що виникали у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначав вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства до 1 січня 2011 року визначався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР

спір між сторонами пов'язується з правовою оцінкою фактичних обставин: чи є правомірним включення сум податку на додану вартість на підставі податкових декларацій, отриманих із запізненням, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

З 1 січня 2011 року платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються положеннями розділу V Податкового кодексу України.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (який кореспондується з нормами встановленими у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (кореспондується з нормами встановленими у підпункті 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.15. статті 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Це означає, що позивач діяв правомірно, коли не включав до податкового кредиту не підтверджені податковими накладними суми кредиту, а включив сплачені суми податку лише після отримання податкових накладних, що підтверджується результатами проведених

комплексних податкових перевірок за актами № 709/23-2/31781365/49 від 05.03.2010р. (а.с.41-110 том 1), № 4064/23-2/31781365/147 від 08.07.2011р. (а.с.39-117 том 2), № 1373/22-3/31718365/97 від 06.06.2012 р.(а.с.25-116 том 3), згідно яких не було виявлено порушень платником податків чинного податкового законодавства щодо нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в період з квітня 2010 р. по грудень 2012 р. та наданими первинними бухгалтерськими документами в оригіналах, у представлених податкових накладних за вказаний період відображено у реєстрах обліку податкових накладних, книгах обліку придбання товарів (робіт, послуг) у періодах отримання документів, додатках № 1, 5 до декларацій з ПДВ у відповідних звітних періодах.

Суд звертає увагу, що вказані документи первинного бухгалтерського обліку подано податковій інспекції у терміни, визначені чинним законодавством щодо подання звітності по ПДВ.

Позбавлення платника податків права включати сплачені ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість лише тому, що податкові накладні отримано із запізненням, в наступних податкових періодах, означатиме запровадження принципів подвійного оподаткування та протиправної конфіскації майна такого платника податків, що є неприпустимим у правовій державі.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є помилковими і безпідставними.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 р. №0002391504 є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Таким чином, судові витрати у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 р. №0002391504.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" суму сплаченого судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 травня 2013 р.