Рішення № 31843109, 12.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р.Справа № 922/1556/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Мотор-Агро", м. Харків до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Феленко С.О. (дов. № 2 від 05.10.2012р.).

Представник відповідача - Малік Ю.О. (дов. № 27/07 від 01.01.2013р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКП "Мотор-Агро" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованості за договором постачання №66 від 07.06.2010 року в розмірі 138 902,93 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2778,06 грн., посилаючись на укладення договору постачання №66 від 07.06.2010 року, відповідно до умов якого позивач поставив на користь відповідача товар на загальну вартість 308 902,96 грн., в свою чергу, відповідачем лише частково було оплачено товар на суму 170 000,00 грн., неоплаченим станом на дату звернення позивача до суду з відповідним позовом залишився товар на суму 138 902,96 грн., в зв'язку з чим, останній звернувся до господарського суду Харківської області із вищевказаною позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою господарського суду від 15.04.2013 року порушено провадження у справі №922/1556/13, розгляд справи призначено на 03.06.2013 року.

Через канцелярію господарського суду представник відповідача за вх. № 19952 від 03.06.2013р. надав клопотання про розстрочення виконання рішення, в якому просив суд надати можливість та час для погашення боргу частинами, відповідно до запропонованого графіку.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2013 року розгляд справи відкладено до 12.06.2013 року, з метою виконання позивачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 15.04.2013 року та вирішення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду.

Представник позивача в судовому засіданні 12.06.2013 року підтримує позовні вимоги, на підтвердження заявлених позовних вимог щодо передачі товару відповідачу залучив до матеріалів справи копій видаткових накладних та довіреностей на отримання товару.

Крім того, в судовому засіданні 12.06.2013 року (вх.№21646) представник позивача погодився на розстрочення виконання рішення запропонованого відповідачем щодо погашення боргу відповідними частина в розмірі 138 902,96 грн., за наступним графіком:

- червень 2013 р. - 23 150,49 грн.,

- липень 2013 р. - 23 150,49 грн.,

- серпень 2013 р. - 23 150,49 грн.,

- вересень 2013 року - 23150,49 грн.,

- жовтень 2013 року - 23 150,49 грн.,

- листопад 2013 року - 23 150,49 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.06.2013 року визнає позовні вимоги та підтримує подане останнім клопотання про розстрочення виконання рішення, через канцелярію господарського суду за вх.№ 12.06.2013р. надав з супровідним листом витяг з ЄДРПОУ стосовно відповідача.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальником) та віповідачем (замовником) укладено договір постачання №66 від 07.06.2010 року.

Згідно з умовами п.1. договору сторонами передбачено, що постачальник зобов*язується передати у власність замовника запасні частини до вузлів та механізмів легкових і вантажних автомобілів та сільськогосподарської техніки у кількості та комплектації згідно письмово оформленого замовлення. Замовник зобов'язується оплатити поставлений товар згідно умов цього договору.

Розділом другим договору сторонами визначено суму договору та умови постачання, зокрема, сума за договором складає 1 200 000,00 грн. Постачання проводиться партіями. По кожній партії товару складається замовлення, в якому сторони узгоджують предмет поставки, де зазначається точна кількість, асортимент товару, що постачатиметься, ціна і місце поставки. Все це оформлюється протоколом узгодження умов поставки, який є невід'ємною частиною договору. Постачання проводиться згідно замовлення та в строк зазначений в замовленні, але не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання від замовника письмового замовлення із зазначенням кількості та місця поставки. Постачання відбувається на умовах СРТ (місце поставки зазначається в заявці). Замовник залишає за особою право зменшити обсяг закупівлі залежно від реальної потреби.

Розділом третім договору сторонами визначено порядок розрахунків, відповідно до якого постачальник передає товар згідно заявки замовника. Замовник оплачує переданий товар протягом 20 банківських днів з моменту поставки. При порушенні замовником строків оплати постачальник залишає за собою право, при оформленні наступних замовлень, вимагати від замовника 100% передплати. Підставою для здійснення оплати за товар, що був отриманий замовником у відповідності до договору, є рахунок - фактура та видаткова накладна постачальника. Товар стає власністю покупця у момент його передачі. Замовник оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Розділом восьмим договору сторонами передбачено термін дії договору та визначено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012 року, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до умов даного Договору Позивач на користь Відповідача поставив товар на загальну вартість 308902,96 (триста вісім тисяч дев'ятсот дві грн. 96 коп.) грн.., за наступними видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна №2285 від 27.09.2010 р. на суму 45701,24 грн.;

- видаткова накладна №2290 від 27.09.2010 р. на суму 30,88 грн.;

- видаткова накладна №2297 від 28.09.2010 р. на суму 6300,00 грн.;

- видаткова накладна №2314 від 29.09.2010 р. на суму 1044,90 грн.;

- видаткова накладна №2321 від 30.09.2010 р. на суму 45436,44 грн.;

- видаткова накладна №2382 від 08.10.2010 р. на суму 26629,86 грн.;

- видаткова накладна №2383 від 08.10.2010 р. на суму 20449,24 грн.;

- видаткова накладна №2451 від 18.10.2010 р. на суму 23078,40 грн.;

- видаткова накладна №2452 від 18.10.2010 р. на суму 12399,97 грн.;

- видаткова накладна №2453 від 18.10.2010 р. на суму 3616,27 грн.;

- видаткова накладна №2454 від 18.10.2010 р. на суму 77912,53 грн.;

- видаткова накладна №2473 від 20.10.2010 р. на суму 1432,20 грн.;

- видаткова накладна №2488 від 21.10.2010 р. на суму 7749,96 грн.;

- видаткова накладна №2489 від 21.10.2010 р. на суму 14130,37 грн.

- видаткова накладна №2490 від 21.10.2010 р. на суму 1102.15 грн.;

- видаткова накладна №2500 від 22.10.2010 р. на суму 1078.82 грн.;

- видаткова накладна №2508 від 25.10.2010 р. на суму 13349,99 грн.;

- видаткова накладна №2524 від 26.10.2010 р. на суму 259,74 грн.;

- видаткова накладна №2607 від 05.11.2010 р. на суму 7200,00 грн.

В свою чергу, Відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 170 000,00 (сто сімдесят тисяч грн. 00 коп.), що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- №786 від 13.10.2010 р. на суму 120 000,00 грн.;

- №815 від 25.10.2010 р. на суму 30 000,00 грн.;

- №1031 від 24.12.2010 р. на суму 20 000,00 грн.

Таким чином, загальна заборгованість Відповідача перед позивачем за Договором складає 138 902,96 грн.

Крім цього, 22.03.2013 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010 p., відповідно до якого сторони зафіксували, що Відповідач відповідно до Договору має заборгованість у розмірі 138 902,93 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Таким чином, видаткова накладна є документом, що фіксує здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов'язку у відповідача щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, зазначив про скрутне фінансове становище та про відсутність грошових коштів для повернення їх позивачу, в зв*язку з чим просив суд розтрочити виконання рішення частинами, відповідно до запропонованого та погодженого з позивачем графіку.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Станом на момент розгляду справи відповідач заборгованості в розмірі 138 902,93 грн., за отриманий за договором поставки товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 138 902,93 грн.

Крім того, господарський суд Харківської області розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, вважає за необхідне задовольнити вищевказану заяву, виходячи із наступного.

На підставі статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 (зі змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

В п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14 зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 Цивільного процесуального кодексу і ст. 121 Господарського процесуального кодексу, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд розглядаючи заяву відповідача про розстрочку виконання судового рішення, враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог і беручи до уваги те, що відповідачем позов визнано, та враховуючим згоду позивача на здійснення розстрочення вищевказаного рішення, суд вважає за можливе задовольнити вищевказану заяву та розстрочити виконання рішення господарського суду за наступним графіком погодженого сторонами, відповідно до якого відповідач зобов*язався погасити заборгованість частинами, а саме:

- червень 2013 р. - 23 150,49 грн.,

- липень 2013 р. - 23 150,49 грн.,

- серпень 2013 р. - 23 150,49 грн.,

- вересень 2013 року - 23150,49 грн.,

- жовтень 2013 року - 23 150,49 грн.,

- листопад 2013 року - 23 150,49 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 509, 526, 610, 611, 612, 625, 629, 691, 692 , 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (61004, Харківська область, місто Харків, Жовтневий район, вулиця Жовтневої революції, буд. 20, код 03359182, р/р 26009745 у ВАТ "Ерсте Банк", м. Київ, МФО 380009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Мотор-Агро" (61001, Харківська область, місто Харків, Червонозаводський район, вул. Плеханівська, буд. 16 - А , кімната 44, код 30882197, р/р 26008277767001 в ХГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Харків, МФО 351533) - 138 902,93 грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 2778,06 грн.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2013 року по справі № 922/1556/13 за наступним графіком:

- червень 2013 р. - 23 150,49 грн.,

- липень 2013 р. - 23 150,49 грн.,

- серпень 2013 р. - 23 150,49 грн.,

- вересень 2013 року - 23150,49 грн.,

- жовтень 2013 року - 23 150,49 грн.,

- листопад 2013 року - 23 150,49 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.06.2013 р.

Суддя Попович І.М.