Рішення № 31843082, 13.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.06.2013р. Справа № 905/3424/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НІІ КВОВ-Україна», м. Донецьк

до відповідача: Комунального підприємства «Бахмут-Вода», м. Артемівськ

про стягнення заборгованості в сумі 98000,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пронькін В.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

По справі була оголошена перерва з 06.06.2013р. на 13.06.2012р. на 10год. 40хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «НІІ КВОВ-Україна», м.Донецьк до Комунального підприємства «Бахмут-Вода», м. Артемівськ про стягнення заборгованості в сумі 98000,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір про відступлення права вимоги від 29.04.2013р., за умовами якого до позивача перейшло право вимагати від боржника - КП «Бахмут-Вода» належного та реального виконання обов'язків за договором про порядок та розмір компенсації невикористаних річних відпусток від 24.11.2011р. у розмірі 98000,00грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про порядок та розмір компенсації невикористаних річних відпусток від 24.11.2011р., право вимоги за яким перейшло до позивача, останній звернувся до суду із відповідним позовом та просить суд стягнути заборгованість в сумі 98000,00грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.06.2013р. проти позову заперечує та зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими та незаконними. Відповідач зазначає, що між позивачем та ТОВ «Артемівськводоканал» вже був укладений договір відступлення права вимоги від 07.07.2012р., який був визнаний судом недійсним. Крім того відповідач зазначає, що ТОВ «Артемівськводоканал», укладаючи договір відступлення права вимоги, порушив умови Концесійного договору.

Відповідач через канцелярію суду надав заяву, у якій повідомив, що директор підприємства, головний інженер, заступник головного інженера, начальник юридичного відділу та юрисконсульт підприємства направлені у відрядження в м.Чугуїв, у зв'язку із чим просить суд відкласти розгляд справи на інший день. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Тобто, у зв'язку із вищевикладеним відповідач не позбавлений права забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотанням представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівськводоканал» (Сторона 1) та Комунальним підприємством «Бахмут-Вода» (Сторона 2) 24 листопада 2011р. був укладений договір про порядок та розміри компенсації невикористаних річних відпусток.

Відповідно до п.1 договору у зв'язку з організаційним переводом працівників комунального підприємства «Бахмут-Вода» на роботу в ТОВ «Артемівськводоканал», Сторона 1 зобов'язується у разі наданні щорічних відпусток враховувати стаж роботи працівників на КП «Бахмут-Вода», а також, виплачувати заробітну плату за період відпусток, право на які отримано працівниками на КП «Бахмут-Вода», а Сторона 2 зобов'язується надати відомості про стаж працівників, суми компенсації за невикористані відпустки, а також, компенсувати Стороні 1 суму заробітної плати за період відпусток, право на які отримано працівниками на КП «Бахмут-Вода».

За приписами п.3 договору сумарна заробітна плата переведених працівників, яка підлягає компенсації Стороною 2 Стороні 1 складає 152869,59грн. Сторона 2 зобов'язується перерахувати Стороні 1 зазначену суму не пізніше 365 днів з дати підписання даного договору.

Пунктом 9 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та є дійсним до моменту його остаточного виконання сторонами.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору Стороною 2 був складений та підписаний Додаток №1, в якому міститься перелік працівників, які мають невикористані відпустки, кількість днів невикористаних відпусток та сума компенсації за невикористані відпустки, всього загальна суму складає 152869,59грн.

ТОВ «Артемівськводоканал» перерахував грошові кошти за укладеним договором всього на загальну суму 141643,65грн., що підтверджується платіжним дорученням №185/1 від 30.11.2011р. на суму 135722,65грн. та платіжним дорученням №186/1 від 30.11.2011р. на суму 8921,00грн.

29 квітня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівськводоканал» (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІІ КВОВ-Україна» (Цесіонарій) був укладений договір про відступлення права вимоги.

Цей договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, Цедентом Цесіонарієві права вимоги, належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає кредитором за договором про порядок та розмір компенсації невикористаних річних відпусток від 24.11.2011р., укладеного між ТОВ «Артемівськводоканал» (Цедентом) та Комунальним підприємством «Бахмут-Вода» (Боржник). За цим договором до Цесіонарія переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника належного та реального виконання обов'язків за договором про порядок та розмір компенсації невикористаних річних відпусток від 24.11.2011р. у розмірі 98000,00грн. (п.1 договору).

Відповідно до умов п.2. договору до Цесіонарія переходить право вимоги Цедента за договором, визначеним у п.1 цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно п.3 договору моментом переходу права вимоги Цедента за договором, визначеному у п. 1 цього договору до Цесіонарія є дата підписання сторонами цього договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент підписання сторонами цього договору та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору(п.9-10 договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

29 квітня 2013р. ТОВ «Артемівськводоканал» надіслав на адресу відповідача повідомлення №29/18 від 29.04.2013р. про укладений договір про відступлення права вимоги від 29.04.2013р., відповідно до якого право вимоги від Боржника - КП «Бахмут-Вода» реального виконання обов'язків за договором про порядок та розмір компенсації невикористаних річних відпусток від 24.11.2011р. у розмірі 98000,00грн. перейшло до ТОВ «НІІ КВОВ-Україна». В підтвердження направлення на адресу відповідача даного повідомлення позивачем надано фіскальний чек №4665 від 29.04.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Частиною 5 ст.11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Так, 03.04.2013р. Постановою господарського суду Донецької області ТОВ «Артемівськводоканал» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, справа №905/1549/13-г. Цією ж Постановою господарського суду Донецької області обов'язки ліквідатора ТОВ «Артемівськводоканал» покладено на - Ченцова Р.В.

У даному випадку ці факти не потребують додаткового доведення та вважаються встановленими, як це зазначено приписами ст.35 ГПК України.

Згідно приписів частини 2 ст.4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

29.04.2013р. Ліквідатор ТОВ «Артемівськводоканал» Ченцов Р.В. укладає з позивачем, ТОВ «НІІ КВОВ-Україна» Договір про відступлення права вимоги, згідно якого, до позивача переходить право вимагати від відповідача, Комунального підприємства «Бахмут-Вода» за Договором про порядок та розмір компенсації невикористаних річних відпусток від 24.11.2011р.

Відповідно до вимог передбачених ст.510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

За приписами ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги, що саме і було вчинено 29.04.2013р. між Ліквідатором ТОВ «Артемівськводоканал» Ченцовим Р.В. та позивачем, ТОВ «НІІ КВОВ-Україна».

Частиною 1 ст.517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно приписів ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Згідно приписів ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (абз.1 ч.1 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Заперечення відповідача що спірний Договір про відступлення права вимоги, згідно якого, до позивача переходять право вимагати від відповідача, Комунального підприємства «Бахмут-Вода» за Договором про порядок та розмір компенсації невикористаних річних відпусток від 24.11.2011р. у розумінні відповідача вважається недійсним судом не приймається.

Згідно із приписами ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до вимог передбачених ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачем належдним чином не доведено, що даний договір визнано недійсним, а тому він є правомірним і сторони правочину повинні виконувати свої обов'язки належним чином згідно умов зазначених в Договорі про порядок та розмір компенсації невикористаних річних відпусток від 24.11.2011р.

Таким чином, якщо відповідач вважає, що спірний договір на думку самого відповідача є недійсним, відповідач не позбавлений права та й суд його у судовому засіданні не обмежував у вчинені певних дій, може звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.1, 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст.11-16, 202, 204, 509, 510, 512, 517, 525, 530, 626, 629, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НІІ КВОВ-Україна», м.Донецьк до Комунального підприємства «Бахмут-вода», м. Артемівськ про стягнення заборгованості в сумі 98000,00грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Бахмут-Вода» (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул. Корсунського, 1, код ЄДРПОУ 35298787, р/р26001000100230 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІІ КВОВ-Україна» (83049, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 75-в, р/р26003051812062 в Донецькій філії ПАТ «Приватбанк», МФО 335496) заборгованість в сумі 98000,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 14.06.2013р.

Суддя С.В. Тоцький