Постанова № 31842549, 31.05.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

643/4914/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2013 року

Московський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого-судді Мельникової І.Д.,

при секретарі Піскловій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Московського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції про оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження,

Встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання постанови про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-а-4495/11 незаконною. Мотивуючи вимоги тим, що 07.06.2012 року державним виконавцем Московського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку він отримав 26.03.2013 року у виконавчій службі.. Посилається на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження на адресу позивача чи іншим шляхом не була відправлена в строки, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження». Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження, рішення суду боржником нібито виконано частково, а саме проведено перерахунок необхідної виплати, хоча виплата грошей не здійснена. Державний виконавець послався при винесенні постанови на п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону. Закінчити провадження згідно ч. 3 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» можна тільки при умові накладення штрафу на боржника та внесення подання правоохоронним органам. Також, п. 11 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» не надає державному виконавцю підстави та права закінчити виконавче провадження, у зв'язку з порушенням та невиконанням ч. 3 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження». Зазначає, що рішення суду досі невиконане з вини та бездіяльності державного виконавця, та умисного безпідставного закінчення виконавчого провадження всупереч ЗУ «Про виконавче провадження», тому просить визнати постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.06.2012 року незаконною.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що дії державного виконавця відповідали повністю закону.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.02.2012 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Лавриненко О.С. відкрите виконавче провадження № 31485579 з виконання виконавчого листа № 2-а-4495/11 виданого 29.12.2011 року про зобов'язання УПФУ в Московському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру , встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов*язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати починаючи з 10.09.2010 р. з подальшим перерахунком пенсії відповідно діючого законодавства.

07.06.2012 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-4495/11.

Згідно змісту постанови про закінчення виконавчого провадження встановлено, що УПФУ у Московському р-ні було здійснено перерахунок пенсії та нарахування грошових коштів, виплат за рішенням суду не було проведено у зв*язку з відсутністю даного фінансування. УПФУ в Московському р-ні в межах наданих повноважень було вжито всіх можливих заходів спрямованих на виконання даного рішення.

В силу статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Доказів на підтвердження надіслання зазначеної постанови на адресу позивача суду не надано, а тому бездіяльність відповідача щодо не надіслання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2012 р. та закінчення виконавчого провадження від 07.06.2012 року у строки, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» є незаконною.

Згідно частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суду не надано доказів, що під час примусового виконання вказаного виконавчого листа були повністю виконані вимоги ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" і не можливо виконати постанову суду без участі боржника.

Суд вважає, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не було дотримано вимоги п. 11 ч. 1 ст. 49, ч.3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", а отже вона є незаконною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 1, 87-99, 158-163, 181 КАС України, ст. 124 Конституції України, Законом України "Про виконавче провадження", суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження № 31485579 від 07.06.2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Мельникова І.Д.