Рішення № 31842250, 11.06.2013, Хрестівський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Кіровський міський суд Донецької області)

Кіровський міський суд Донецької області

Справа № 232/ 1072 /13-ц

Провадження № 2/232/ 321 / 13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Кіровський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді Волкової Н.Ю.

при секретарі Мігаліній Л.Ю.

за участю представників позивача Биковської О.С.,

Орлової Н.І.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі відокремленого підрозділу виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, -

в с т а н о в и в :

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі відокремленого підрозділу виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» 30 квітня 2013 р. звернулося до Кіровського міського суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення з них заборгованості по сплаті за постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_1 за період з 1 листопада 2005 р. до 28 лютого 2013 р. у розмірі 7490 грн. 05 коп., які вони, незважаючи на попередження, не сплатили. В позові також поставлене питання про стягнення з відповідачів індексу інфляції сумі 2213,33 грн., 3% річних 944,20 грн. та судового збору у розмірі 229,40 грн. Позивач вказав, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 та фактично користуються тепловою енергією, а виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» постачає теплову енергію в дану квартиру з 01 липня 2006 р. до теперішнього часу внаслідок реорганізації ВО «Кіровськтепломережа», котра постачала теплову енергію в дану квартиру до цих пір та приєдналася до ВО «Жданівкатепломережа» на підставі наказу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» №124 від 18 квітня 2006 р., що є правонаступником всіх прав та обов'язків ВО «Кіровськтепломережа».

Ухвалою Кіровського міського суду від 31 травня 2013 р. прийнята часткова відмова від позову представника позивача Биковської О.С., провадження по справі в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 закрито, оскільки вони не є співвласниками квартири АДРЕСА_1, за яку стягується заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання.

Представник позивача Орлова Надія Іванівна остаточні позовні вимоги підтримала повністю та просила стягнути всю суму боргу з ОСОБА_3, вважаючи, що сплатою у травні 2012 р. 586 грн. він визнав всю заборгованість; доказів сплати відповідачем у жовтні 2010 р. 40 грн. вони не мають взагалі, а тому не можуть підтвердити сплату цих 40 грн. саме в розрахунок заборгованості, а не поточної сплати.

Відповідач ОСОБА_3 визнав позов в частині стягнення з нього заборгованості за спожиту теплову енергію в межах строку позовної давності з 01 квітня 2010 р. по 28 лютого 2013 р. у сумі 1012,52 грн., як з єдиного власника вказаної квартири; пояснив, що, на протязі грудня 2005р.- грудня 2010 р. включно ніяких коштів в оплату теплової енергії не здійснював взагалі, а тому в нього просто не може бути ніякої квитанції про сплату 40 грн. в жовтні 2010 р.; починаючи з січня 2011 р. він постійно сплачував місяцем пізніше нараховану плату за спожиту теплову енергію, оскільки саме з цього часу було встановлено лічильник теплової енергії, проте він ніколи не сплачував заборгованість за попередній період, що він підтвердив квитанціями про сплату із вказівкою періоду, за який вноситься сума, ні в одній з яких не вказано про сплату заборгованості. Навіть в квитанції за березень 2013 р. йому робилася помітка, що він сплачує тільки поточні платежі та пропонувалося збільшити суму платежів для зменшення заборгованості, проте він не погодився з пропозицією та продовжував сплачувати лише поточні нарахування. В травні 2012 р. він також заборгованість не сплачував а сплатив відповідно до квитанцій 469 грн. за опалення за лютий 2012 р. та 117 грн. за опалення за квітень 2012 р., що в сумі дало 586 грн., вказане також підтверджено квитанціями. Деяке округлення нарахованих сум він проводив для зручності розрахунків, а не з метою погашення заборгованості за колишні періоди, що підтверджується квитанціями, відповідно до яких не вказано про погашення ним заборгованості. Таким чином на протязі останніх трьох років він не вчиняв ніяких дій, які б свідчили про переривання ним строку позовної давності та визнання ним свого боргу, а отже позовна давність повинна бути застосована відповідно до його заяви. Крім того він заперечив проти стягнення з нього індексу інфляції та 3% річних, оскільки про стягнення вказаних сум він не був попереджений та, крім того, незрозумілий механізм розрахунку вказаних сум.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справі, суд вважає, що позовні вимоги повинні бути задоволені частково.

Згідно із ст. ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковою територією, затверджених Постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним.

Разом з тим відповідно до ст. 64 ЖК України, що є спеціальною нормою закону щодо житлових прав та обов'язків, повнолітні члени сім»ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по обов'язкам, що випливають з договору найма житлового приміщення.

Відносини з приводу теплопостачання фізичними особами регулюються: ЦК України,

Законами України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,

"Про теплопостачання" №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,

Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.

Згідно ст. 1, 19, 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач - фізична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору, зобов'язаний щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману (спожиту) теплову енергію.

Таким чином, у відсутності договору на споживання послуг, суд вважає потрібно користуватися доведеністю фактичного споживання послуг, що є єдиною підставою (у відсутності договору) на стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги, тобто за фактичну поставлену до квартиру споживачів теплову енергію.

ОСОБА_3, 1959 р.н. є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджено копією договору купівлі-продажу, посвідченого Кіровською державною нотаріальною конторою 16 січня 1993 р. за реєстром №136, зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 02 лютого 1993 р. за №937, він фактично користується послугами позивача, оскільки теплова енергія надходить до квартири АДРЕСА_1, а він проживає та зареєстрований за даною адресою, повинен нести відповідальність по виконанню обов'язків по сплаті за спожиту теплову енергію.

ОСОБА_3 фактично користувався послугами ВО «Кіровськтепломережа" до 01 липня 2006 р., потім послугами ВО "Жданівкатепломережа" з 01 липня 2006 р. до 28 лютого 2013 р., на цей час має заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання , надані до квартири АДРЕСА_1 з 01 листопада 2005 р. по 28 лютого 2013 р. у розмірі 7490 грн. 05 коп., бо на протязі всього цього часу за постачання теплової енергії за вказану квартиру вносилися лише поточні кошти, починаючи з січня 2011 р. , хоча теплова енергія весь цей час надходила до даної квартири.

Оскільки строк загальної позовної давності у відповідності зі ст.257 ЦК України встановлено тривалістю у три роки, а у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі (а саме, відповідачем), є підставою для відмови у позові;

відповідач заявив про застосування строку позовної давності письмово та усно під час судового засідання.

При цьому суд бере до уваги, що за період з грудня 2005 р. до 01 січня 2011 р. відповідач взагалі не сплачував за спожиту теплову енергію, позивачем не підтверджено, що 40 грн., що проходять по його особистому рахунку в якості сплати в жовтні 2010 р. сплачено відповідачем саме в погашення заборгованості, а не як часткова поточна оплата за вказаний місяць;

починаючи з січня 2011 р. відповідач постійно сплачував місяцем пізніше нараховану плату за спожиту теплову енергію за попередній місяць, проте він ніколи не сплачував заборгованість за попередній період, що підтверджено наданими відповідачем квитанціями про сплату із вказівкою періоду, за який вноситься сума (копії яких приєднані до матеріалів справи), ні в одній з яких не вказано про сплату заборгованості. В квитанції за березень 2013 р. відповідачу робилася помітка, що він сплачує тільки поточні платежі та пропонувалося збільшити суму платежів для зменшення заборгованості, проте відповідач продовжував сплачувати лише поточні нарахування. В травні 2012 р. відповідач також заборгованість не сплачував, а сплатив відповідно до квитанцій 469 грн. за опалення за лютий 2012 р. та 117 грн. за опалення за квітень 2012 р., що в сумі дало 586 грн., вказане також підтверджено квитанціями. Деяке округлення нарахованих сум відповідач, як він і пояснив, проводив для зручності розрахунків, а не з метою погашення заборгованості за колишні періоди, що підтверджується квитанціями, відповідно до яких не вказано про погашення ним заборгованості. Трактування переплат незначних сум, що як вказує відповідач робилося для зручності розрахунку, як погашення заборгованості, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки в цих квитанціях відсутні дані про сплату бодай якогось боргу (тобто без висловлення відповідачем таким чином наміру сплачувати саме борг), є тільки вигідними для позивача припущеннями, оскільки за вказаними квитанціями немає відмітки про те, що відповідач сплачує саме борг. По суті прийняття касиром підприємства позивача суми, що перевищує суму, вказану у квитанції про нарахування, коли споживач вказує, що сплачує конкретно за відповідний місяць, є порушенням правил касових операцій, оскільки каса повинна відповідати платіжним документам, в квитанції при прийнятті будь-якої суми до каси підприємства повинно бути зрозумілим за що вона прийнята; по вказаній квитанції незрозумілі підстави прийняття до каси округлених сум, отже саме прийняття вказаної суми є безпідставним.

Таким чином на протязі останніх трьох років відповідач не вчиняв ніяких дій, які б свідчили про переривання ним строку позовної давності та визнання ним свого боргу, а отже позовна давність повинна бути застосована відповідно до його заяви, оскільки відповідачем ані особисто, ані за його дорученням не здійснювалося ніяких дій, які б свідчили відповідно до ст. 264 ЦК України про переривання строку позовної давності; суд вважає можливим застосувати строк позовної давності, оскільки позивачу ніщо не заважало регулярно звертатися до суду за стягненням заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію, проте позивач до останнього разу лише в січні 2005 р. звертався з позовом про стягнення заборгованості за період з 01 квітня 1996 р. по листопад 2004 р. в сумі 2392,65 грн., яка була стягнута з відповідача рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 11 січня 2005 р. № 2-53 / 2005.

Суд вважає за необхідне в позові про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у сумі 6477 грн. 53 коп., що виникла за період до 01 квітня 2010 р. по квартирі АДРЕСА_1 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовити через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем .

Оскільки відповідач на протязі строку позовної давності (тобто з 01 квітня 2010 р., оскільки позовна заява до суду подана 30 квітня 2013 р.) не провадив сплату за спожиті послуги з теплопостачання в повному обсязі,

підлягає стягненню з ОСОБА_3, як власника квартири, на користь позивача підтверджена випискою із особистого рахунку заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 квітня 2010 р. до 28 лютого 2013 р. у сумі 1012 грн. 52 коп.

Відповідачем не оспорені тарифи на житлово-комунальні послуги, не оспорений розмір жилої площі.

Виробник, тобто позивач по справі , надав послуги з централізованого опалення до вводу у будинок відповідача, що також відповідачем не оспорюється.

Заборгованість відповідача підтверджено витягом з особистого рахунку відповідача, копія якого надана суду позивачем та не спростована в суді іншими доказами.

Стаття 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В обґрунтування заявлених вимог стягувачем не надано суду договір, укладений між сторонами, яким було б передбачено обов'язок боржника, встановлений ст. 625 ч.2 ЦК України; відсутні і докази попередження боржника про можливе нарахування індексу інфляції та 3% річних. Копія наданого суду особистого рахунку свідчить про те, що між сторонами існують лише фактичні договірні відносини, які регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,

"Про теплопостачання" №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,

Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.,

ні одним з яких не передбачений обов'язок споживача сплачувати заборгованість за послуги теплопостачання з нарахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних на суму заборгованості, отже матеріальним правом за несплату послуг з теплопостачання нарахування індексу інфляції та 3% річних не передбачено, а процесуальне право є лише засобом застосування матеріального права.

Додані до заяви розрахунки індексу інфляції та 3% річних не мають посилання на законодавчо обґрунтований механізм нарахування цих виплат, відсутнє попередження споживача про нарахування та стягнення цих виплат, не зроблені розрахунку вказаних нарахувань на заборгованість в межах строку позовної давності. В зв'язку з викладеним в позові в частині стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 2213,33 грн., 3% річних - 944,20 грн. слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у сумі 229 грн. 40 грн. (що є мінімальним розміром судового збору у позовах, що мають ціну) підлягає стягненню на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі відокремленого підрозділу виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» з ОСОБА_3, що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. , Законом України "Про теплопостачання", ст. ст. 88,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі відокремленого підрозділу виробнича одиниця "Жданівкатепломережа" (одержувач ОКП "Донецьктеплокомуненерго" ВП ВО "Жданівкатепломережа" п/р № 26006962494214 ПАО "ПУМБ" в м. Донецьк, МФО 334851 ОКПО 26221744 заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання за період з 01 квітня 2010 р. до 28 лютого 2013 р. у квартирі АДРЕСА_1, у сумі 1012 грн. 52 коп. (одна тисяча дванадцять грн. 52 коп.)

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОКП "Донецьктеплокомуненерго" в особі відокремленого підрозділу виробнича одиниця "Жданівкатепломережа" понесені ним судові витрати на сплату судового збору в сумі 229 грн. 40 коп. (двісті двадцять дев'ять грн. 40 коп.) в Донецьке РУ ПАО КБ ПриватБанк код ЕДРПОУ 38311234, МФО 335496, п/р 26001051812893.

В позові про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у сумі 6477 грн. 53 коп., що виникла за період до 01 квітня 2010 р. по квартирі АДРЕСА_1 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовити через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем .

В позові про стягнення з ОСОБА_3 індексу інфляції у розмірі 2213,33 грн., 3% річних - 944,20 грн. по квартирі АДРЕСА_1 ОКП "Донецьктеплокомуненерго" відмовити через необґрунтованість даних позовних вимог.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарга , якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя : Н.Ю. Волкова