Рішення № 318421, 06.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.06 р. Справа № 40/366

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пальчак О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промышленная компания „Украинское угольное топливо” м. Донецьк

до відповідача державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селидове

про стягнення 382373 грн. 93 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача Нанаєва М.С. - представник

від відповідача Пахомов А.А. - представник

У судовому засіданні у межах процесуального строку згідно ст. 77 ГПК України з 28.11.06р. по 06.12.06р. було оголошено перерву.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 240894 грн. 78 коп., інфляційних в сумі 40663 грн. 04 коп., трьох процентів річних в сумі 12889 грн. 52 коп., пені в сумі 87926 грн. 59 коп., що утворився згідно договору поставки № 272 від 28.10.04р.

До прийняття рішення по справі позивач згідно ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог та намагається стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 240894 грн. 78 коп., інфляційні в сумі 50009 грн. 76 коп., три проценти річних в сумі 13800 грн. 30 коп., пеню в сумі 87926 грн. 59 коп.

Відповідач надав суду відзив, в якому вказує на те, що позивачем дійсно проведена попередня оплата, а відповідач лише частково виконав свої зобов’язання щодо поставки продукції та на те, що на даний час у останнього перед позивачем існують не грошові зобов’язання, а зобов’язання по постачанню продукції згідно умов договору.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 28.10.04р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-промышленная компания „Украинское угольное топливо” та державним підприємством „Селидіввугілля” був укладений договір поставки № 272.

На виконання п. 5.3 договору позивач здійснив попередню оплату продукції на загальну суму 540000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 1036 від 04.11.04р., № 1091 від 12.11.04р., актом звірки взаєморозрахунків станом на 08.11.06р.

Відповідно до п. 5.3 укладеного між сторонами договору відповідач зобов’язаний почати відвантаження продукції протягом 5 днів з моменту отримання попередньої оплати.

Згідно п. 10.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.05р., а в частині взаємних фінансових зобов’язань – до повного їх виконання сторонами.

Однак відповідач здійснив постачання продукції 17.11.04р. на суму 273733 грн. 48 коп. та 31.12.04р. на суму 24578 грн. 42 коп.

Відповідач свої зобов’язання не виконав, попередню оплату отримав на загальну суму 540000 грн. 00 коп., однак постачання товару у повному обсязі не провів, внаслідок чого позивач намагається стягнути з нього попередню оплату в сумі 240894 грн. 78 коп.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання зобов’язань, позивачем пред’явлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 50009 грн. 76 коп. за період з січня 2005 року по жовтень 2006 року, трьох процентів річних в сумі 13800 грн. 30 коп. з 01.01.05р. по 28.11.06р., пені в сумі 87926 грн. 59 коп. за період з 13.10.05р. по 13.10.06р.

У відповідності зі ст.ст. 173, 174 ГК України, господарські зобов’язання виникають між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарське зобов’язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом та звичаїв ділового обігу та припинятися за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

Сторонами у справі є суб’єкти господарювання у розумінні статті 55 ГК України.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням обставин справи та правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що своє господарське зобов’язання відповідач своєчасно не виконав. Тому позов щодо стягнення з нього попередньої оплати в сумі 240894 грн. 78 коп. обґрунтовано та підлягає задоволенню.

У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 50009 грн. 76 коп. за період з січня 2005 року по жовтень 2006 року слід відмовити за наступними обставинами:

- відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору;

- згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення;

- ця додаткова сума, що сплачується боржником, є самостійним способом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов’язаннях і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 13800 грн. 30 коп. з 01.01.05р. по 28.11.06р. слід відмовити, оскільки:

- проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником0, тому проценти річних є самостійним способом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов’язаннях;

- проценти річних є одним з правових наслідків порушення грошового зобов’язання, тоді як проценти, про які йдеться у ст. 536 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами без ознак порушення грошового зобов’язання;

- відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства;

- під чужими грошовими коштами в ст. 536 ЦК України розуміються, зокрема, кошти, отримані в порядку попередньої оплати товарів, робіт, послуг. Але загальне правило, яке б встановлювало розмір процентів, не передбачено, хоч відповідно до ч.1 ст. 536 ЦК України проценти за користування чужими грошовими коштами застосовуються завжди: лише за договором між фізичними особами допускається виключати застосування процентів за користування чужими грошовими коштами. За таких умов до відносин з приводу нарахування процентів слід за аналогією застосовувати ч. 1 ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої у випадках, коли договором не встановлено інший розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку;

- стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами сторонами не передбачено в договорі. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 87926 грн. 59 коп. за період з 13.10.05р. по 13.10.06р. слід відмовити за наступними обставинами:

- згідно пункту першого частини другою ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік;

- пункт 6 ст. 232 ГК України, щодо регулювання майнових відносин у сфері господарювання передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов’язання повинно бути виконано;

- тобто, якщо порушення було допущено після 01.01.04р., то право на звернення до суду з позовом про стягнення з винної сторони неустойки виникає в межах одного року позовної давності. А строк розрахунку неустойки в шість місяців, встановлений ГК України, передбачає присікальний строк, в межах якого нараховується неустойка. Таким чином пеня більш не є тривалою штрафною санкцією і нараховується з дня, наступного за днем, коли зобов’язання повинно бути виконано, а саме за період шість місяців, після яких її нарахування припиняється;

- крім того, відповідно до вимог ст. 549 ЦК України пеня є видом неустойки, що забезпечує виконання виключно грошового зобов’язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за приписами частини п’ятої ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись ч. 2 ст. 9, п. 2 ст. 232, ст. ст. 258, 536, 549, 625, 631, п. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 712 ЦК України 2003 року, ст. ст. 55, 173, 174, 193, 203, 264, 265 ГК України, ст. ст. 22, 44, частиною п’ятою ст. 49, ст. ст. 77, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з державного підприємства „Селидіввугілля”, 85400, м. Селидове, Донецька область, вул. К. Маркса, 41, ід.код 33426253, р/р 26003301490817 в АК ПІБ м. Селидове, код банку 334312, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промышленная компания „Украинское угольное топливо”, 83050, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 33, ід. код 32645022, р/р 26002159800 в ЗАТ „Донгорбанк”, код банку 334970, попередню оплату в сумі 240894 грн. 78 коп., витрати по держмиту в сумі 2408 грн. 94 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 72 грн. 39 коп., видавши наказ.

3.У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 50009 грн. 76 коп. відмовити.

4.У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 13800 грн. 30 коп. відмовити.

5.У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 87926 грн. 59 коп. відмовити.

6.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення оформленого у відповідності до вимог ст.84 ГПК України: 11.12.06р.

Суддя Підченко Ю.О.