Ухвала суду № 31839719, 13.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 червня 2013 року Справа № 5008/648/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиВідділу державної виконавчої служби Великоберезнянського районного управління юстиції, смт. Великий Березний, Закарпатська обл.,на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 рокуу справі господарського суду Закарпатської областіза позовомКомпанії "Карпатська Антлантична Індустрія Європи S.A.", м. Валенсія, Іспаніядо1. Відділу державної виконавчої служби Великоберезнянського районного управління юстиції, смт. Великий Березний, Закарпатська обл., 2. Приватного підприємства "Нива - В.Ш.", м. Київ, 3. Дочірнього підприємства "Кострино" компанії "Карпатсько-Антлантична Індустрія корп.", м. Ужгород, 4. Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна фірма "Яворник", смт. Великий Березний, Закарпатська обл.за участюПрокуратури Закарпатської області, м. Ужгородпровстановлення права власності на майно та визнання недійсним аукціону від 14.01.2011 року, протоколів № 0710243-1 та 0710243-2 від 14.01.2011 року, актів державного виконавця про реалізацію рухомого майна

В С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга Відділу державної виконавчої служби Великоберезнянського районного управління юстиції на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року у справі № 5008/648/2012 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, відповідно до якого ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, встановлена підпунктом "5" пункту 2 частини 2 статті 4 Закон України "Про судовий збір" і становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

При цьому, за приписами статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" мінімальна заробітна плата встановлюється у місячному розмірі і на 01.01.2013 року становить 1147,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача.

У даній справі предметом спору є вимоги як майнового так і немайнового характеру, а саме: визнання права власності та визнання договору недійсним, а тому судовий збір повинен бути сплачений як за вимоги майнового та немайнового характеру .

Відділ державної виконавчої служби Великоберезнянського районного управління юстиції в тексті касаційної скарги просить врахувати обставину, що у скаржника відсутні кошти, передбачені в державному бюджеті на оплату судового збору та просить прийняти вказану касаційну скаргу до розгляду.

За приписами ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що Відділом державної виконавчої служби Великоберезнянського районного управління юстиції в тексті касаційної скарги таких обставин не наведено, а зазначено лише про відсутність фінансування для оплати судового збору за подання касаційної скарги та додано довідку Головного управління юстиції у Закарпатської області про відсутність коштів для сплати судового збору.

Разом з тим, відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

За таких обставин, Вищий господарський суд України не може прийняти вказану касаційну скаргу до провадження і вона підлягає поверненню скаржнику на підставі пункту 4 частини 1 статті 1113 ГПК України.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у поданих Відділом державної виконавчої служби Великоберезнянського районного управління юстиції до Вищого господарського суду України матеріалах касаційної скарги міститься лише копії фіскальних чеків від 13.05.2013 року.

Відповідно до частини 2 статті 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" від 24.10.2011року № 11 належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів має вважатися оригінал відповідного документа.

Проте, до касаційної скарги таких доказів не додано, а ксерокопії фіскальних чеків від 13.05.2013 року у розумінні процесуального закону не може вважатися доказом направлення копії касаційної скарги іншим учасникам процесу.

Вищевикладене є безумовною підставою для повернення касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 1 статті 1113 ГПК України.

Таким чином, виходячи з приписів процесуального закону касаційна скарга Відділу державної виконавчої служби Великоберезнянського районного управління юстиції на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року підлягає поверненню скаржнику на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 53, 86, 110, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Великоберезнянського районного управління юстиції на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року у справі № 5008/648/2012 повернути скаржнику.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга