Ухвала суду № 31839534, 10.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року м. Київ К/9991/72062/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.06.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012

у справі № 2а/2370/1470/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербугарант"

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012, задоволено адміністративний позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.04.2012 № 0002022301 та № 0002032301.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ПП «Інтерагро-Форум» за період з 01.04.2009 по 31.08.2010, складено акт № 15/22-14/36299818 від 11.04.2012, в якому зафіксовані порушення:

- п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 194 885,00 грн., в тому числі за півріччя 2009 року на 44 770,00 грн., за 3 квартали 2009 року на 114 819,00 грн., за 2009 рік на 162 362,00 грн., за І квартал 2010 року на 20 862,00 грн., за півріччя 2010 року на 29363,00 грн., за 3 квартали 2010 року на 32 523,00 грн.;

- п. п. 7.2.1, п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 155 908,00 грн., в тому числі за 2009 рік на суму 129 889,00 грн., за 2010 рік на суму 26 019,00 грн.

На підставі акта перевірки, 25.04.2012 відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002022301 про визначення податкового зобов'язання з податку на у розмірі 243606,00 грн., у тому числі за основним платежем - 194885,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48721,00 грн.;

- № 0002032301 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 194885,00 грн., у тому числі за основним платежем - 155908,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 38977,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріали справи свідчать, що в березні-листопаді 2009 року, січні-квітні 2010 року позивач мав господарські відносини з ПП «Інтерагро-Форум», пов'язані зі створенням об'єктів архітектури, обумовлені господарською діяльністю позивача - будівництво будівель.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум» згідно договору підряду від 10.03.2009 №СП-2 підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності, зокрема це: акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, видаткова накладна № 1949 від 02.08.2010; виписки з особового рахунку позивача з 11.11.2009 по 14.10.2010 по контрагенту - ПП «Інтерагро-Форум».

В підтвердження факту реалізації придбаних у зазначеного контрагента товарів (послуг) позивачем надані: договори субпідряду, договори на виконання робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, податкові накладні за березень 2009 року-березень 2010 року, звіт про дебітові та кредитові операції по рахунку ТОВ «Інтербудгарант» за період березень-грудень 2009 року, виписки по рахунку позивача за період січень-травень 2010 року, контрагенти - ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ЖИЛВЕСТ», ТОВ «Мастербуд», КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління № 2», КП «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради тощо.

Крім того, зазначені контрагенти зареєстровані як юридичні особи та включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і на момент здійснення господарських операцій з позивачем, не перебували у стані припинення.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ПП «Інтерагро-Форум», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року за результатами господарських операцій з ТОВ «Електроспецтех» та податкового зобов'язання з податку на прибуток, а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 08.11.2008 № 0004512311 та № 0004522311.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 25.04.2012 № 0002022301 та № 0002032301.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль