Постанова № 31839270, 23.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 р. Справа № 2а-10584/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Третьякової Н.Ю.

представника відповідача Бондар Д.О.

представника відповідача Шепітько Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. по справі № 2а-10584/12/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просив суд:

-скасувати податкові повідомлення - рішення Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 23.05.2012 року № 0000362212, №0000352212, № 0000372212.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року в задоволенні адміністративного позову ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішень відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, Державне підприємство Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка є юридичною особою, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 14315500, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Західній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

Згідно з висновками акту перевірки 26.04.2012р. № 399/221/14315500 в діяльності ДП Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка суб'єктом владних повноважень були виявлені порушення п. 5.1, ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, п.п.12.1.5, п.21.1, ст. 12, п. 8.12 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.10 п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: заниження платником податків розміру валового доходу за рахунок невідображення сумнівної (безнадійної) заборгованості за отримані товари , роботи, послуги від ТОВ "ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" на суму 305.414,93 грн., ТОВ "ІНТЕГРАЛ" на суму 388.864,79 грн., ТОВ "СЕА ЕЛЕКТРОНІКС" на суму 3.209.438,24грн., ПРАТ "СМІТ" на суму 177.375,25грн., збільшення розміру валових витрат за рахунок видатків, котрі не пов'язані з господарською діяльністю платника податків, збільшення розміру амортизаційних відрахувань за рахунок основних фондів, котрі використовувались у цілях власного виробництва, завищення витрат на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів, що зумовило заниження податку на прибуток на суму 2.287.631,00грн. (у тому числі: 3 квартал 2009р. - 737.639,00грн.; 1 квартал 2010р.- 12.720,00грн.; 2 квартал 2010р. - 12.688,00грн.; 9 місяців 2010р. - 1.511.960,00грн.; 4 квартал 2010р. - 12.624,00грн.), а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 7.991.181,00грн. (у тому числі: 1 квартал 2011р. - 6.695.574,00грн., 3 квартал 2011р. - 1.295.607,00грн.); порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення податкового кредиту за рахунок сум податку, котрі не пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання у власній господарській діяльності платника податків в межах оподатковуваних операцій, що зумовило заниження ПДВ в загальному розмірі 983.480,00грн. (в тому числі вересень 2009р. - 196.680,00грн., грудень 2009р. - 786.800,00грн.).

Позивач в порядку ст.86 Податкового кодексу України оскаржив обгрунтованість висновків, викладених у згаданому акті, до податкового органу, який за результатами розгляду складених платником податків заперечень від 18.05.2012р. № 3110/10/221 вніс зміни до акту перевірки по епізоду взаємовідносин з ТОВ "ЄВРОКОМ КОМПОНЕНТС" на суму 305.414,93 грн. З урахуванням згаданих змін податковим органом в діяльності ДП було остаточно встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 2.211.277,00грн. у тому числі: 3 квартал 2009р. - 661.285 грн. (за рахунок порушення ДП п.п.12.1.5, п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: не враховано у складі валового доходу сумнівну (безнадійну) заборгованість за отримані товари (роботи, послуги) від ТОВ "ІНТЕГРАЛ" на суму 388.864,79грн., ТОВ "СЕА ЕЛЕКТРОНІКС" на суму 3.209.438,24 грн., ПРАТ "СМІТ" на суму 177.375,25 грн.) В іншій частині висновки перевірки залишені без змін. За висновками вказаного акту перевірки податковим органом були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення від 23.05.2012 року:

- №0000362212 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 1.229.350,00 грн. (основний платіж - 983.480,00грн., штраф - 245.870,00 грн.);

- №0000352212 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальному розмірі 2.763.971,53грн. (основний платіж - 2.211.177,21 грн., штраф - 552.794,32 грн.);

- № 0000372212 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в загальному розмірі 7.991.181,00грн. (за 1 кв. 2011 р. - 6.695.574,00грн.; за 3 кв. 2011р. - 1.295.607,00грн.) (а.с. 127-129) були винесені Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з посиланням на акт перевірки від 26.04.2012 р. № 399/221/14315500 (а.с.24-123).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Погоджуючись з висновками податкового органу про неправомірне не врахування позивачем у складі валового доходу за 4 кв. 2009 р. сумнівної (безнадійної) заборгованості за отримані послуги від ТОВ «Інтеграл», ТОВ «Сеа Електронікс», Прат «Сміт» суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено обставини невіднесення визнаної рішенням суду кредиторської заборгованості на збільшення валових доходів за 4 квартал 2009 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як вбачається з акту перевірки, по балансовому рахунку позивача 631 «Розрахунки з постачальниками» значиться кредиторська заборгованість перед ТОВ «Інтеграл», ТОВ «Сеа Електронікс», Прат «Сміт».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.10.2009 року № Б-50/120-09 вх. № 6348/2-50 визнано грошові вимоги та вимоги щодо зобов'язань по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) 34-х конкурсних кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів, серед яких є ТОВ «Інтеграл», ТОВ «Сеа Електронікс», Прат «Сміт».

Як свідчать матеріали справи, непогашену заборгованість перед ТОВ «Інтеграл», ТОВ «Сеа Електронікс», Прат «Сміт» позивач до валового доходу за 4 кв. 2009 р. не відносив.

Таким чином, враховуючи наявність судового рішення про визнання кредиторської заборгованості та не віднесення позивачем цієї заборгованості на збільшення валового доходу у 4 кв. 2009 р. у сумі 3775678,28 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем .п.12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Погоджуючись з висновками податкового органу про неправомірність включення позивачем до амортизаційних відрахувань у 2010 році амортизаційні відрахування основних фондів, які не використані в господарській діяльності позивача, чим порушено п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту використання таких основних фондів у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Підпунктом 8.2.1. пункту 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В підтвердження використання основних фондів амортизаційні відрахування з яких позивачем було віднесено до амортизаційних відрахувань спірного періоду позивачем надано довідки щодо будівель задіяних в процесі виробництва за 2009-2011 роки.

Між тим, колегія суддів вважає, що довідки не є належними доказами використання основних фондів у власній господарській діяльності позивача, оскільки позивачем у довідці наведено перелік задіяних у процесі виробництва основних фондів, між тим не надано доказів в підтвердження здійснення такої діяльності саме на території та з використанням зазначених основних фондів.

Відповідно до ч.1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів ( ст. 69 КАС України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження факту використання основних фондів з яких справлялись амортизаційні відрахування у власній господарській діяльності.

Погоджуючись з висновками податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по придбанню продукції від ТОВ «Променерго» та до податкового кредиту сум ПДВ в ціні товару в зв'язку з невикористанням такої продукції у власній господарській діяльності суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем документально факту використання такої продукції придбаної у ТОВ «Променерго» у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Між ДП ХПЗ «ім. Т.Г.Шевченка»(в якості замовника) та ТОВ "Променерго"(в якості виконавця) були укладені договори № 12/11-08 від 12.11.2008р. та № 14/11-08 від 14.11.2008р., згідно з якими замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець здійснює розробку технічної продукції (а.с. 148-149, 161-162 т.1).

В підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надані податкові накладні, акти приймання - передачі виконаних робіт, календарний план виконання робіт, технічні акти, технічні завдання.

Згідно з актом взаєморозрахунків станом на 31.08.09 заборгованість ДП ХПЗ «ім. Т.Г.Шевченка»перед ТОВ "Променерго" складає 5.900.800,00грн. (а.с. 180).

Згідно письмових пояснень позивача ( т.1 а.с.228-230) оплата за вказаними договорами через відсутність фінансування позивачем не здійснювалася.

Таким чином, зобов'язання ДП по оплаті вартості придбаної продукції залишились невиконаними. Доказів придбання продукції з метою використання в межах господарської діяльності позивачем до суду не надано.

Позивачем також не заперечується той факт, що з моменту придбання (оформлення) робіт від ТОВ "Променерго", що мало місце у серпні 2009р., і по цей час ДП ХПЗ «ім. Т.Г. Шевченка» не використано у господарській діяльності отриманої від ТОВ «Променерго" продукції.

Отже, враховуючи факт не використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "Променерго" програмного забезпечення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" за даними господарськими операціями.

Доводи позивача викладені в апеляційній скарзі про те, що ним до рядку 04.1 Декларації за 3 кв. 2009 року було віднесено суму витрат у розмірі 4766141,52 грн, що є меншою витрат по господарським операціям з ТОВ «Променерго», що, на думку позивача, свідчить про не віднесення витрат по ТОВ «Променерго» до рядку 04.1 Декларації, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки рядок 04.1 Декларації за 3 кв. 2009 року містить суму витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у розмірі 6876127 грн, що є більшою ніж сума понесених витрат за операціями з ТОВ «Променерго».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 23.05.2012 року №0000362212, від 23.05.2012 року №0000352212 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 699217,27 та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 174804,32 грн.

Погоджуючись з висновками податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до валових витрат видатків пов'язаних з виробництвом готової продукції на виконання договорів, укладених з ДП «Завод ім.. Малишева», КП ХКБ «Завод ім.. Морозова», ТОВ «Укртехпромлизинг», ДП СЗТФ «Прогрес», ДП ТОВ «НПП Монолит-Енерго», а саме заробітної плати, віднесеної на загально-виробничі витрати, адміністративних витрат, витрат на збут, нарахування соціальних внесків, суд першої інстанції виходив з того, що витрати, пов'язані з виробництвом готової продукції не компенсовані доходами, а тому не використані в господарській діяльності.

Між тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.5.6.1. п. 5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно з п.п.5.7.1. п. 5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством.

Отже, наведеними нормами Закону передбачено віднесення до складу валових витрат витрат на оплату праці та нарахування соціальних внесків.

Як вбачається з акту перевірки, за висновками відповідача позивачем у порушення позивачем п. 5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно було віднесено до валових витрат витрати на оплату заробітної плати, віднесеної на загально-виробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут та нарахування соціальних внесків, оскільки продукція у зв'язку з виробництвом якої були понесені такі витрати була реалізована за цінами нижчими від виробничої собівартості, а тому такі витрати не використані в господарській діяльності.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на висновках акту ревізії Фінансової інспекції в Харківській області від 29.02.2012 року №06-12/16 «Про результати ревізії фінансово- господарської діяльності ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка», без посилання на будь які первинні документи та регістри обліку, що підтверджують вказані обставини і підтверджують наявність зазначених фактів.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не доведено порушення позивачем п. 5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виходячи з наступного.

Відповідно до п.86.1. ст. 86 Податкового кодексу України у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, про що зазначено у п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984.

Згідно п. 4,5,6 вказаного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновок акту документальної перевірки складається з опису виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень, про що зазначено у п.6 Порядку.

З наведених норм права вбачається, що викладення в акті перевірки фактів виявлених під час перевірки порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства повинно здійснюватися з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В акті перевірки відсутні посилання податкового органу на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку по кожному нарахуванню заробітної плати, адміністративних витрат, витрат на збут та нарахування соціальних внесків, що підтверджують наявність зазначених в акті перевірки фактів порушень п. 5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому колегія суддів вважає недоведеними висновки контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат у спірному періоді.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 23.05.2012 року № 0000352212 Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1511960,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 377990 грн.

Крім того, погоджуючись з висновками податкового органу про завищення позивачем показників, відображених у рядку 06.1 «Загальновиробничі витрати» декларацій з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на загальну суму 1.214.915,00 грн. за рахунок того, що позивачем було двічі віднесено суму оплати праці робітників ДП (разом з нарахуваннями на заробітну плату), які були задіяні в проведенні ремонтних робіт та поліпшення основних засобів до рядків 06.1.1.1. та 06.1.1.2 Додатку ЗВ до рядка 06.1 Податкової декларації з податку на прибуток, а також до рядка 06.1.5.2 АМ додатку Додаток ЗВ до рядка 06.1., у зв'язку з чим, ДП "ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка" в порушення п.138.2 ст. 138, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України завищено витрати на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів за 2 -4 квартали 2011 року на загальну суму 1.214.915,00 грн. суд першої інстанції виходив з обґрунтованості таких висновків відповідача.

Проте, колегія суддів також не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.86.1. ст. 86 Податкового кодексу України у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, про що зазначено у п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984.

Згідно п. 4,5,6 вказаного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновок акту документальної перевірки складається з опису виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень, про що зазначено у п.6 Порядку.

З наведених норм права вбачається, що викладення в акті перевірки фактів виявлених під час перевірки порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства повинно здійснюватися з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковим органом не надано доказів подвійного включення до податкової звітності оплати праці робітників ДП (разом з нарахуваннями на заробітну плату), які були задіяні в проведенні ремонтних робіт та поліпшення основних засобів.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено суду правомірності своїх висновків за вказаним порушенням, а тому колегія суддів вважає таки висновки протиправними.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення від 23.05.2012 року №0000372212 в частині зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в зв"язку з завищенням валових витрат з нарахованої заробітної плати та соціальних внесків, подвійним включенням витрат на заробітну плату.

Згідно зведеної довідки сум донарахованих за актом перевірки від 26.04.2012 року № 399/221/14315500 завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування відбулося у 1,3 кв. 2011 року за порушення позивачем п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9, п.п.12.1.5, п.п. 8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.10, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України.

З висновками податкового органу про порушення позивачем наведених норм законодавства колегія суддів погоджується частково, в зв'язку з чим було запропоновано відповідачу надати розрахунок від'ємного значення за кожним встановленим порушенням.

На вимогу суду апеляційної інстанції податковим органом надано розрахунок від'ємного значення об'єкта оподаткування лише за 1 квартал 2011 року.

Щодо порушень норм законодавства, що призвели до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 3 квартал 2011 року податковим органом розрахунок від'ємного значення не надано, що унеможливлює суд апеляційної інстанції встановити в якій частині відповідачем податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012 року №0000372212 прийнято правомірно, а тому колегія суддів приходить до висновку щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2012 року №0000372212 в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 23.05.2012 року №0000362212, від 23.05.2012 року №0000352212 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 699217,27 та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 174804,32 грн. та про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2012 року №0000372212 в повному обсязі.

Через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. по справі № 2а-10584/12/2070 скасувати в частині відмови в задоволенні позову Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2012 року № 0000352212 Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1511960,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 377990 грн. та податкового повідомлення-рішення від 23.05.2012 р. №0000372212 та прийняти в цій частині нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012 року № 0000352212 Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1511960,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 377990 грн. та податкове повідомлення-рішення Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 23.05.2012 р. №0000372212.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року по справі № 2а-10584/12/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. Повний текст постанови виготовлений 28.05.2013 р.