Рішення № 31838424, 03.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2013р. Справа № 905/1910/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при помічнику судді Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом прокурора Старобешівського району Донецької області (87202, Донецька область, Старобешівський район, смт Старобешеве, вулиця Мічуріна, будинок № 14) в інтересах держави в особі:

1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок № 30)

2. публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720)

3. публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (83050, місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, будинок № 23-А; код ЄДРПОУ - 03361075)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая Жизнь» (86123, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Тайгова, будинок № 1к, приміщення 1; код ЄДРПОУ - 30936954)

публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Донецької обласної дирекції (83086, місто Донецьк, вулиця Кобозєва, будинок № 12; код ЄДРПОУ - 00034186)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Опанасенка Володимира Вікторовича (83000, місто Донецьк, вулиця Станіславського, будинок № 61)

про стягнення 26 099,20 гривень, -

за участю представників сторін:

прокурор: Архипенко Р.І., який діє на підставі посвідчення № 013952

від позивача-1: не з'явився

від позивача-2: не з'явився

від позивача-3: Афендіков А.В., який діє на підставі довіреності б/н від 22.11.2012

від відповідача-1: Оксаниченко А.С., який діє на підставі довіреності б/н від 03.01.2013

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Прокурор Старобешівського району Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая Жизнь» та публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Донецької обласної дирекції за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Опанасенка Володимира Вікторовича про стягнення шкоди у розмірі 26 099,20 гривень, що складається з вартості ремонтних робіт у розмірі 16 469,00 гривень та вартості витоку природного газу у повітря на суму 9 630,20 гривень.

Прокурор звертаючись до господарського суду Донецької області, посилаючись на статтю 121 Конституції України та статтю 36-1 Закону України «Про прокуратуру» зазначає, що відповідно до пункту 2.4.2 статуту публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (АТ) на балансі АТ обліковується майно, яке є акціонерною власністю та майно, яке є державною власністю та передано АТ в користування. До державної частки майна, яке обліковується на балансі АТ, віднесені об'єкти системи газопостачання які є державною власністю (пункт 2.4.3.1 Статуту).

Згідно інформаційної довідки публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», належить 38,2796 відсотків статутного капіталу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз».

Оскільки частка пошкодженого майна публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» є державною власністю, тому підставою представництва в суді інтересів держави є наявність таких порушень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що в ході перевірки дотримання вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» на території Старобешівського району встановлено наступне.

25 жовтня 2011 року працівниками аварійно-диспетчерської служби Старобешівського управління по газопостачанню та газифікації публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» по вулиці Богдана Хмельницького у місті Комсомольське Старобешівського району зафіксовано пошкодження розподільного газопроводу середнього тиску (збито опору газопроводу), про що складено технічний акт від 25 жовтня 2011 року. Причиною пошкодження газопроводу є дорожньо-транспортна пригода, яка сталася з вини водія товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая Жизнь» Опанасенка Володимира Вікторовича.

В якості доказу, який підтверджує розмір збитків, прокурор посилається на розрахунок об'єму та вартості витоку газу від 26 жовтня 2011 року, розрахунок збитків внаслідок пошкодження газопроводу.

Нормативно вимоги обґрунтовані статтями 22, 1166, 1172, 1166, 1187 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 березня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 03 квітня 2013 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного й повного вирішення спору господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Опанасенка Володимира Вікторовича;

- витребувано з Петровського районного суду міста Донецька справу про адміністративне правопорушення № 3-1579/11 стосовно Опанасенка Володимира Вікторовича за статтею 124 КУпАП.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

На виконання ухвали господарського суду Донецької області від 03 квітня 2013 року в частині надання письмових обґрунтувань позовних вимог щодо кожного позивача, прокуратура у письмових поясненнях № 62-737вих.-13 від 28 березня 2013 року зазначає наступне.

Згідно інформаційної довідки публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», належить 38,2796 відсотків статутного капіталу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз».

З урахуванням державного майна на балансі товариства та державної частки статутного капіталу вбачається, що публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» не є виключно юридичною особою приватного права. Оскільки частка майна публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» є державної власністю порушуються інтереси держави.

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є державною власністю та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» здійснюється контроль за діяльністю дочірніх підприємств та господарських товариств, у статутному (складеному) капіталі яких Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» належать пакети акцій (частки, паї), дотримання вимог нормативно-правових актів.

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є власником пошкодженого газопроводу та відповідно до предмету своєї діяльності здійснює контроль за діяльністю підприємств та ремонт газорозподільних газопроводів.

Враховуючи предмет діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», а також те, що пошкодження державного майна спричинило шкоди державі, прокурором Старобешівського району Донецької області подано позовну заяву про відшкодування завданої шкоди в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Згідно Положення «Про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України», затвердженого Указом Президента України № 382/2011 від 06 квітня 2011 року, Міненерговугілля України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики нафтогазового комплексу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 15 квітня 2013 року у зв'язку з неявкою представників позивача-1, позивача-2, відповідача-1 та відповідача-2, невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 22 березня 2013 року та задоволенням клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 25 квітня 2013 року у зв'язку з неявкою представників позивача-1, позивача-2 та відповідача-2, невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 22 березня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 15 травня 2013 року у зв'язку з неявкою представників позивача-1, позивача-2 та відповідача-2.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15 травня 2013 року за клопотанням представника відповідача-2 продовжено строку вирішення спору на 15 днів (до 03 червня 2013 року), та розгляд справи відкладено на 23 травня 2013 року у зв'язку з неявкою представників позивача-1, позивача-2 та відповідача-2, надання учасникам судового процесу можливості визначитися з експертною установою та переліком питань, які необхідно поставити перед експертом.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23 травня 2013 року розгляд справи відкладено на 30 травня 2013 року у зв'язку з неявкою представників позивача-1, позивача-2, відповідача-1 та відповідача-2, витребуванням нових доказів та надання учасникам судового процесу можливості визначитися з експертною установою та переліком питань, які необхідно поставити перед експертом.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30 травня 2013 року розгляд справи відкладено на 03 червня 2013 року у зв'язку з неявкою представників позивача-1, позивача-2, позивача-3 та відповідача-2, надання учасникам судового процесу можливості визначитися з експертною установою та переліком питань, які необхідно поставити перед експертом.

Представник прокуратури Архипенко Р.І. та представник позивача-3 Афендіков А.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові та просили їх задовольнити.

Позивач-1, позивач-2 та відповідач-2 явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, заяв про відкладення або розгляд справи 03 червня 2013 року без участі їх представників, господарському суду не надано.

Представник відповідача-1 Оксаниченко А.С. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що позовні вимоги підлягають задоволенню іншою особою - публічним акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», в якій на час спірної дорожньо-транспортної пригоди був забезпечений транспортний засіб товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая Жизнь».

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Опанасенко В.В. на виконання вимог ухвали суду від 22 березня 2013 року у судове засідання не з'явився, письмових пояснень не надав.

Заслухавши уповноважених представників прокуратури, позивача-3 та відповідача-1, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Комсомольської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 5/21-578 «Про прийняття на баланс газопроводу середнього тиску по вулицях Богдана Хмельницького, Петровського та передачі його на баланс Старобешівського управління по газопостачанню та газифікації» прийнятий на баланс Комсомольської міської ради газопровід середнього тиску довжиною 1179 метрів по вулицях Богдана Хмельницького, Петровського у місті Комсомольське, що побудований за рахунок коштів населення кооперативом № 6 по газифікації, вартістю 116 171,09 гривень, у тому числі кошти населення - 65 187,11 гривень (а.с. 231).

У листопаді 2008 року газопровід середнього тиск по вулицях Богдана Хмельницького, Петровського переданий на баланс Старобешівському управління по газопостачанню та газифікації публічному акціонерному товариству «Донецькоблгаз» та введений в експлуатацію, про що свідчить відповідний акт приймання-передачі (а.с. 230).

Вартість переданого на баланс газопроводу, складає 116 171,09 гривень (а.с. 229).

31 грудня 2008 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (компанія) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (користувач) укладено договір № 14/1074/08 про передачу права користування державним майном, що не підлягає приватизації, згідно умов якого компанія передає користувачу право строкового користування державним майном, що не підлягає приватизації і на підставі постанови КМУ № 747 було передане у користування компанії, а також на момент передачі знаходиться на балансі користувача, не увійшло до його статутного фонду та експлуатується ним з метою забезпечення розподілу та постачання природного і нафтового газу споживачам. До зазначеного державного майна, зокрема, відноситься газорозподільні газопроводи та споруди на них (а.с. 27-36).

Як вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2011 року приблизно о 18 год. 00 хв. водій Опанасенко Володимир Вікторович, керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ 3309», державний номерний знак АН 5716 ВС, по вулиці Богдана Хмельницького у місті Комсомольське Старобешівського району, не переконався в безпеці своїх дій, не врахував безпечну дистанцію руху та здійснив наїзд на лінію газопроводу, що спричинило його пошкодження та виток газу.

Згідно статті 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» об'єктом підвищеної небезпеки є об'єкт, на якому використовуються, виготовляється, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Виходячи з положень даної норми, газопровід - об'єкт підвищеної небезпеки та потенційно небезпечний об'єкт, на території якого та за його межами існує ризик негативної події, яка може відбутися за певних обставин.

Публічне акціонерне товариство «Донецькоблгаз» є спеціалізованим підприємством газового господарства, яке здійснює господарську діяльність з розподілу та постачання природного та нафтового газу відповідно до встановлених чинним законодавством України ліцензійних умов.

25 жовтня 2011 року головним інженером Старобешівського управління по газопостачанню та газифікації публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» повідомлено про аварійну ситуацію - пошкодження газопроводу транспортним засобом марки «ГАЗ 3309» (а.с. 37).

Актом обстеження та оцінки технічного стану пошкодженого газопроводу № 1 від 25 жовтня 2011 року комісією Старобешівського управління по газопостачанню та газифікації публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» зафіксовано, що внаслідок пошкодження автомобілем товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая Жизнь» газопроводу середнього тиску за адресою: місто Комсомольське, вулиця Зої Космодем'янської, 60-А: деформована дільниця газопроводу (діаметр отвору 89 мм) з видимим розривом і аварійним витоком газу; пошкоджено на вводі в житловий будинок № 60-А по вулиці Зої Космодем'янської устрій відключення газу (діаметр отвору 20 мм) (а.с. 38).

В матеріалах справи наявний технічний акт від 25 жовтня 2011 року складений та підписаний представниками позивача та водієм відповідача-1 Опанасенко В.В., який підтверджує факт пошкодження газопроводу середнього тиску (а.с. 39).

Вищевказаний акт складений та підписаний без зауважень Опанасенко В.В., який на переконання господарського суду, є належним доказом підтвердження пошкодження газопроводу Опанасенко В.В.

Наявні у матеріалах справи докази, які господарський суд вважає належними, допустимими та достатніми надають можливість зробити висновок, що газопровід середнього тиску, який розташований по вулицях Богдана Хмельницького, Петровського у місті Комсомольське, про пошкодження якого йдеться річ у позові, по-перше, перебуває в користуванні позивача-3, по-друге, в свій час був введений в експлуатацію.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди стосовно Опанасенка В.В. складно протокол про адміністративне правопорушення серії АН1 № 618099 від 25 жовтня 2011 року (а.с. 139).

Постановою Петровського районного суду міста Донецька від 29 листопада 2011 року у справі № 3-1579/2011 Опанасенка В.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та стосовно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 143а).

В ході вирішення спору по суті, ухвалою господарського суду Донецької області від 15 травня 2013 року ініційовано питання про призначення у справі судової експертизи. Виходячи з приписів статті 41 ГПК України, господарським судом запропоновано сторонам сформулювати питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом й висловити позицію стосовно призначення експертизи конкретній державній спеціалізованій установі та/або конкретному судовому експерту (а.с. 215-217).

Ухвалами господарського суду Донецької області від 23 травня 2013 року, та від 30 травня 2013 року у зв'язку з ненадходженням пропозицій стосовно призначення експертизи конкретній державній спеціалізованій установі та/або конкретному судовому експерту, ненаданням переліку питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, господарським судом повторно запропоновано сторонам визначитися зі своєю позицією щодо порушеного питання про призначення експертизи (а.с. 223, 235).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

03 червня 2013 року присутні у судовому засіданні представники сторін повідомили про недоцільність призначення у справі судової експертизи, а у випадку призначення експертного дослідження про відмову від оплати вартості його проведення.

Слід відзначити, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів (абзац третій пункту 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).

Враховуючи викладені обставини, повідомлення представників сторін про відмову від оплати вартості судової експертизи, з метою уникнути затягування судового процесу та уникнення порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Також господарський суд враховує, що відповідач-1 не оспорює розміру збитків, а вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню іншою особою - публічним акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», в якій на час спірної дорожньо-транспортної пригоди був забезпечений транспортний засіб товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая Жизнь».

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 16 469,00 гривень збитків, завданих внаслідок пошкодження газопроводу та 9 630,20 гривень вартості витоку газу у повітря, господарський суд зазначає наступне.

З наданого позивачем-3 розрахунку збитків вбачається, що загальний їх розмір, завданих публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» внаслідок пошкодження 25 жовтня 2011 року газопроводу середнього тиску за адресою: місті Комсомольське, вулиця вулиці Зої Космодем'янської, 60-А автомобілем товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая Жизнь», складає 28 422,00 гривень (а.с. 42-43).

20 липня 2012 року частина збитків у розмірі 11 953,00 гривень відшкодована добровільно, про що свідчить платіжне доручення № 48322 від 20 липня 2012 року (а.с. 197), тому залишок збитків становить 16 469,00 гривень.

Згідно пункту 8.1 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 01 жовтня 1997 року № 254 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 року за № 318/2758, для локалізації і ліквідації аварійних ситуацій в СПГГ організується аварійно-диспетчерська служба, її філіали і пости з цілодобовою роботою, включаючи вихідні і святкові дні.

Пункт 8.3 вказаних Правил передбачає, що підприємства і організації, які експлуатують системи газопостачання, виконують аварійні роботи силами і засобами власної газової служби.

Надані у справі докази, які господарський суд визнає достатніми, допустимими та належними, безумовно підтверджують розмір понесених позивачем-3 витрат при виконанні ним ремонтно-відновлюваних робіт на пошкодженому з вини відповідача-1 газопроводі.

Перевіривши здійснений розрахунок, господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позивач-3 обґрунтував та довів розмір завданих йому збитків, що є підставою для задоволення позовних вимоги в цій частині.

З наданого позивачем-3 розрахунку об'єму та вартості витоку (втрат) газу від 26 жовтня 2011 року вбачається, що загальний розмір збитків, завданих публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» внаслідок пориву газопроводу середнього тиску за адресою: місті Комсомольське, вулиця вулиці Зої Космодем'янської автомобілем товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая Жизнь», складає 9 630,20 гривень (а.с. 40-41).

Пунктом 5.9 Методики визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 09 липня 2003 року за № 570/7891 встановлено, що розрахунок допустимих та фактичних обсягів виробничо-технологічних втрат газу здійснюється газопостачальним або газорозподільним підприємством самостійно.

За приписами пункт 6.2.1 вказаної Методики первинними даними для визначення граничних обсягів виробничо-технологічних втрат газу є такі: назва елементу (дільниці) мережі та її характеристика: газопровід - умовний прохід (діаметр) дільниці, її протяжність, тривалість експлуатації елементу (дільниці) газопроводу, тиск газу; вид, тип елемента (дільниці) газопроводу: міжселищні та розподільні газопроводи; газопроводи-уводи; квартальні, дворові, будинкові газопроводи; тип газового обладнання та приладів ГРП, БК ГРП, ШРП: регулювальні клапани, які потребують для своєї роботи стороннього джерела енергії (газу) і розміщені в ГРП; регулятори тиску газу, які не потребують для своєї роботи стороннього джерела енергії (газу) і розміщені в ГРП, БК ГРП; регулятори тиску газу, які не потребують для своєї роботи стороннього джерела енергії (газу) і розміщені в ШРП; домові комбіновані регулятори тиску газу (ДКРТ); газове обладнання та прилади квартир житлових будинків і подібних об'єктів комунально-побутових (невиробничого призначення) та бюджетних організацій (кількість: квартир, плит газових на квартиру - 1 або більше, проточних водонагрівачів, газових опалювальних приладів); тривалість опалювального періоду.

Відповідно пункту 6.5 Методики виробничо-технологічні втрати газу, що виникли внаслідок аварій (пошкоджень) газопроводу, тис. куб. м (визначаються відповідно до належним чином оформлених актів про аварію (пошкодження) газопроводу).

Проте, господарський суд не погоджується з розрахунком позивача-3 з огляду на наступне.

Розрахунок об'єму та вартості втрати газу, позивачем-3 здійснено за вірною формулою та правильною ціною газу, проте визначений період витоку газу - 1 800 секунд (30 хвилин), є недоведеним.

Як вбачається з технічного акту від 25 жовтня 2011 року, виток газу влаштований о 18 год. 35 хв. 25 жовтня 2011 року, а робота аварійно-диспетчерської бригади закінчена о 18 год. 40 хв. 25 жовтня 2011 року.

За здійсненим господарським судом перерахунком, з урахуванням доведеного матеріалами справи часу витоку газу (300 секунд), вартість втраченого газу, складає 1 670,33 гривень, виходячи з прийнятих судом формул позивача-3.

Слід зазначити, що відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували позицію позивача-3 та надані ним докази, хоча такий обов'язок, у разі не згоди з позовом, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, покладено на відповідача.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, у тому числі з постанови Петровського районного суду міста Донецька від 29 листопада 2011 року у справі № 3-1579/2011 вбачається, що спірна дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 25 жовтня 2011 року сталася саме з вини Опанасенка Володимира Вікторовича, який керуючи транспортним засобом «ГАЗ», державний номерний знак АН 5716 ВС, рухаючись по вулиці по вулиці Богдана Хмельницького у місті Комсомольське Старобешівського району, не переконавшись у безпеці своїх дій, не врахував безпечну дистанцію, здійснив наїзд на лінію газопроводу, що призвело до його пошкодження.

Отже, саме дії третьої особи - Опанасенка В.В., залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням газопроводу.

Згідно частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом наведеної норми, особою, відповідальною за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є його володілець.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Слід наголосити, що безпосереднім заподіювачем шкоди за статтею 1172 ЦК України вважається:

1) працівник (службовець);

2) підрядник;

3) учасник (член) підприємницького товариства чи кооперативу.

Однак відповідальність за шкоду, завдану внаслідок виконання відповідних обов'язків, законодавець покладає відповідно на:

1) юридичну або фізичну особу, при цьому законодавець має насамперед на увазі фізичну особі - підприємця наділену правом найму працівників за трудовим договором (контрактом), з якою він перебуває у трудових (службових) відносинах;

2) замовника за цивільно-правовим договором підряду;

3) підприємницькі товариства, кооперативи, учасником (членом) яких він є.

Слід вважати, що оскільки всі дії працівників (службовців) та інших осіб, коли вони вчиняються для виконання певних трудових (службових) та інших обов'язків, юридично прирівнюються до дій юридичної, фізичної особи та інших зобов'язаних суб'єктів, то й у разі завдання шкоди вони діють від імені та в інтересах зазначених роботодавців, замовників та підприємницьких товариств і кооперативів, тому і вина безпосередньо заподіювача шкоди, який перебуває у відповідних відносинах з юридичною, фізичною чи іншою уповноваженою особою, яка передбачена відповідачем, має визнаватися вагою останніх. А це означає, що його вина за завдану шкоду має розглядатись як вина зазначеної юридичної особи.

Іншим важливим аспектом, який слід враховувати при втрачанні винності юридичних, фізичних та інших осіб, є те, що їх вина в цьому делікті презношується, і тому тягар доказування відсутності вини у завданні шкоди покладається саме на зазначених зобов'язаних суб'єктів.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України та пункту 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що відповідальність юридичної особи настає у випадку, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходилась з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійними, сезонними, тимчасовими за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Як встановлено господарським судом, винним у скоєнні 25 жовтня 2011 року дорожньо-транспортної пригоди відповідно до постанови Петровського районного суду Донецька від 29 листопада 2011 року у справі № 3-1579/2011, є водій транспортного засобу марки «ГАЗ», державний номерний знак АН 5716 ВС, - громадянин Опанасенко В.В., який на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходився в трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Сладкая Жизнь» (відповідач-1).

Також факт перебування Опанасенка В.В., на момент спірної дорожньо-транспортної пригоди в трудових відносинах з відповідачем-1 підтверджено наявною в матеріалах справи копією трудової книжки (а.с. 159), а також не заперечується останнім.

У відзиві на позовну заяві відповідач-1 підтвердив належність йому транспортного засобу «ГАЗ», державний номерний знак АН 5716 ВС (а.с. 202-204).

Розглядаючи спір по суті, господарський суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність з джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Крім того, згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідач-1 не довів того факту, що газопровід пошкоджено внаслідок непереборної сили; не спростував відсутності вини Опанасенка В.В. у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки, складається в вимозі лише трьох умов для виникнення відповідальності:

- наявність шкоди;

- протиправна поведінка, яка завдала шкоди;

- наявність причинного зв'язку між протиправними діями та шкодою.

Враховуючи викладені обставини (наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями третьої особи, яка перебувала та виконувала роботи для відповідача, фактом пошкодження газопроводу позивача-3 в результаті цих робіт та наслідками які виникли) та вищезазначені норми права, господарський суд дійшов висновку, що саме відповідач-1 повинен відповідати за шкоду завдану позивачу-3 третьою особою.

Прокурором пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая Жизнь» та публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Донецької обласної дирекції. При цьому позовних вимог щодо публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» не заявлялось.

25 квітня 2013 року на адресу господарського суду надійшла заява, в якій прокурор Старобешівського району Донецької області просить виключити з числа відповідачів - публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Донецької обласної дирекції, оскільки єдиним відповідачем, який повинен відшкодувати збитки є товариство з обмеженою відповідальністю «Сладкая Жизнь» (а.с. 207). Вказана заява у судовому засіданні підтримана представником позивача-3.

З огляду на те, що діючим Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості виключення відповідача під час вирішення спору по суті, така заява приймається судом до уваги, та вимоги щодо публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Донецької обласної дирекції, не розглядаються.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідач-1 зроблено не було.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 № 6 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на позивача-3 та відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 1166, 1172, 1187, 1192 ЦК України, ст. 224 ГК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая Жизнь» (86123, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Тайгова, будинок № 1к, приміщення 1; код ЄДРПОУ - 30936954, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (83050, місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, будинок № 23-А; код ЄДРПОУ - 03361075, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 18 139 (вісімнадцять тисяч сто тридцять дев'ять) гривень 33 копійки матеріальної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая Жизнь» (86123, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Тайгова, будинок № 1к, приміщення 1; код ЄДРПОУ - 30936954, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в доход державного бюджету України 1 195,75 гривень судового збору.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (83050, місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, будинок № 23-А; код ЄДРПОУ - 03361075, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в доход державного бюджету України 524,75 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 03.06.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2013.

Суддя С.М. Фурсова