Постанова № 31832387, 03.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 р. Справа №2а/0570/10119/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:45

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» про визнання незаконними та скасування пунктів 8, 9, 10 вимоги «щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 25-01-34/3137 від 16.11.2011

за участю представників сторін:

від позивача - Панченко Ю.О. - за довіреністю,

від відповідача - Гурський Г.Ю. - за довіреністю,

від третьої особи - Калитвянська С.О. - за довіреністю, -

13.06.2012 Комунальне підприємство «Міське управління капітального будівництва» звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання незаконними та скасування пунктів 8, 9, 10 вимоги «щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 25-01-34/3137 від 16.11.2011.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2013 залучено Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» обґрунтовані тим, що позивачем при проведенні робіт по переобладнанню будівлі гуртожитку у житловий будинок була використана електрична енергія при підключенні до електричних мереж без укладання договору на користування електричною енергією з ПАТ «Донецькобленерго». Внаслідок чого власником електромережі було складено акт і визначено об'єм та вартість недозалікованої енергії. Позивач погодився з актом та сплатив за спожиту електроенергію. Вважає, що визнання Державною фінансовою інспекцією розрахунку, який було зроблено ПАТ «Донецькобленерго», невірним та необґрунтованим є незаконним, а тому підстав для стягнення з ПАТ «Донецькобленерго» суми в розмірі 39 867, 88 грн. немає.

Крім того, в ході проведення ревізії було встановлено нестачу обладнання «Поверхонь нагріву котла ПТВМ-30» у однієї матеріально-відповідальної особи на суму 2 341 582,60 гривень, розмір збитків від якої склав 4 683 170 гривень. Проте, в порушення статті 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», саме в період зупинення перевірки, спеціалістами проводились дії щодо перевірки стану збереження комунального майна, і спеціалісти відповідача постійно знаходились в приміщені позивача.

Позивач вказав на те, що на момент перевірки нерухоме майно було взято на облік МКП «Маріупольське БТІ», як безхазяйне. 16 березня Управління міського майна Маріупольської міської ради звернулось до суду з заявою про передання безхазяйної нерухомості у власність територіальної громади. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 09.04.2012 року подану заяву було задоволено. Отримане рішення направлено відповідачу для відома. Вважає, якщо об'єкт незавершеного будівництва визнано безхазяйним, та у зв'язку з неможливістю встановити винних осіб, вимога відповідача щодо встановлення винних осіб та стягнення збитків в сумі 1 473 290 грн. є утопічною. Просив позов задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких посилається на встановлення контрольно-ревізійним відділом в ході проведеної ревізії зайвого перерахування коштів через невірне визначення в розрахунку ПЕМ ВАТ «Донецькобленерго» обсягу електроенергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією. Зазначив, що ПЕМ ВАТ «Донецькобленерго» здійснено розрахунок не облікованої електроенергії при самовільному підключенні до мереж енергопостачальної організації у відповідності до пункту 2.7. Методики, який передбачає розрахунок не облікованої електроенергії за наявності договірних відносин, втім на період самовільного підключення між відповідачем та енергопостачальною організацією договірних відносин не існувало, а тому розрахунок не міг засновуватися на цьому підпункті. Крім цього, в акті ревізії зазначено про неправомірність використання ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» у формулі розрахунку необлікованої електроенергії лінійної (фазної) напруги - 380 В, в той час як встановлена в Методиці формула передбачає застосування показника номінальної фазної напруги - 220 В. Таким чином, порушення пунктів 2.6, 2.7 Методики призвели до нарахування постачальною організацією обсягу спожитої електроенергії 285400 кВт/год. замість 116754 кВт/год.

Крім того, в ході інвентаризації позивача виявлена нестача обладнання, а саме «Поверхонь нагріву котла ПТВМ-30» в однієї матеріально-відповідальної особи, в порушення пункту 1 статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», внаслідок чого розмір збитків склав 4683,17 тис. гривень.

Також, ревізією встановлено знищення та розбирання об'єкту незавершеного будівництва «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вулиці Олімпійський м. Маріуполя», будівництво якого відбувалось за кошти Державного бюджету України на суму 1473,29 тис. гривень, що підтверджується наявністю витрат які обліковуються на рахунку 10 позивача.

Відповідач зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 у справі № 2а/0570/4740/2012, задоволено позовні вимоги ДФІ в Донецькій області до КП «Міське управління капітального будівництва» про зобов'язання виконати вимогу від 16.11.2011 № 25-01-34/3137. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанції своїми рішеннями визнано законною вимогу, пункти 8, 9, 10 якої оскаржуються у даній справі, та відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України ці обставини не потребують доказування. Просив відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що позивач - Комунальне підприємство «Міське управління капітального будівництва» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 04011733, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (бланк Серії А00 № 653443) та довідки Головного управління статистики у Донецькій області (бланк серії АБ № 375774) (том 1 а.с. 231, 232). Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого рішенням міської ради від 04.11.2008 року № 5/25-4227 (том 1 а.с. 240 - 244).

Відповідач - Державна фінансова інспекції в Донецькій області є юридичною особою публічного права, територіальним органом Державної фінансової інспекції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

На підставі пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 № 765 «Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління за переліком згідно з додатком.

Відповідно до Додатку до вищеназваної постанови, Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області перетворено у Державну фінансову інспекцію в Донецькій області.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби відповідно до статті 2 Закону, є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Так, Контрольно-ревізійним відділом в м. Маріуполі, який є підрозділом Державної фінансової інспекції в Донецькій області, була проведена, ревізія фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» за період з 01.05.2010 по 31.07.2011, за результатами якої встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті від 07.11.2011 № 05-230/054.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 10 Закону головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 10 цієї ж статті передбачено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів органи контрольно-ревізійної служби звертаються до суду у інтересах держави.

Крім того, відповідно до пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі за текстом - Порядок № 550), якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

04.08.2011 на адресу позивача було надано повідомлення про проведення планової ревізії від 01.08.2011 № 25-01-34/2144, у якій було зазначено, що згідно з планом контрольно-ревізійної роботи на III квартал 2011 року з 15.08.2011 по 26.09.2011 буде проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.05.2010 по 31.07.2011 (том 1 а.с. 31).

23.08.2011 відповідачем було надано лист від 22.08.2011 № 25.01.34/2321 про призупинення ревізії з 23.08.2011. У листі було зазначено, що про дату поновлення ревізії позивача буде повідомлено додатково (том 1, а.с. 32).

26.09.2011 відповідач отримав повідомлення від 23.09.2011 № 25-01-24/2642 про поновлення планової ревізії, в якому вказано, що проведення ревізії буде поновлено з 26.09.2011 по 31.10.2011 (том 1, а.с. 33).

За результатами ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Міське управління капітального будівництва» за період з 01.05.2010 по 31.07.2011 було складено акт від 07.11.2011 № 05-230/054 (том 2 а.с. 135 - 155).

16.11.2011 Контрольно-ревізійним відділом в м. Маріуполі складено та направлено позивачу вимогу (отримано позивачем 17.11.2011 згідно штампу вхідної кореспонденції) щодо усунення виявлених ревізією порушень № 25-01-34/3137, якою позивача було зобов'язано вжити заходи щодо усунення виявлених ревізією порушень діючого законодавства.

За змістом пунктів 8 - 10 вказаної вимоги, які є предметом спору в даній справі, ревізією встановлено ряд порушень законодавства, у зв'язку з чим позивача зобов'язано вчинити дії щодо їх усунення, а саме:

8. Встановлена зайва оплата за електроспоживання ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» на суму 39,87 тис. гривень внаслідок невірного розрахунку об'єму спожитої електроенергії при самовільному підключенні до мереж постачальника в результаті необґрунтованого застосування ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» вихідних даних для розрахунку, пред'явленого до оплати КП «Міське УКБ», завищені об'єми спожитої електроенергії 285 400 кВт/год замість 116754 кВт/год, що призвело до зайвої оплати ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» в серпні - вересні 2010 року в порушення пунктів 2.6, 2.7 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричної енергією», затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, підпункту 2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 № 88. Порушення не відшкодовано, у зв'язку з чим вимагається:

8.1. Відобразити в обліку дебіторську заборгованість за електроспоживання ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» на суму 39,87 тис. гривень.

8.2. Стягнути кошти з ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» в сумі 39,87 тис. гривень; в іншому випадку.

8.3. Стягнути з ОСОБА_5, винного у проведенні зайвої оплати за електроспоживання шкоду у відповідності до статей 130 - 136 КЗпП України.

9. В ході інвентаризації встановлено нестачу обладнання «Поверхонь нагріву котла ПТВМ-30» у однієї матеріально-відповідальної особи в порушення пункту 1 статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» на суму 2341,58 тис. гривень, розмір збитків від якої розрахований у відповідності з «Порядком встановлення розмірів збитків від розкрадання, недостачі, знищення матеріальних цінностей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 та склав 4683,17 тис. гривень. Порушення не відшкодовано, у зв'язку з чим вимагається:

9.1. Провести роботу щодо визначення винних осіб в недостачі обладнання «Поверхонь нагріву котла ПТВМ-30»;

9.2. Провести претензійно-позовну роботу відносно винних осіб;

9.3. Стягнути нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 4683, 17 тис. гривень, в порядку та розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, з яких в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету 2341, 59 тис. гривень.

10. Встановлено знищення та розбирання об'єкту незавершеного будівництва «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вулиці Олімпійській м. Маріуполь», будівництво якого здійснювалось за рахунок коштів Державного бюджету на суму 1473,29 тис. гривень, що підтверджено в ході інвентаризації об'єктів незавершеного будівництва. Розбирання об'єкту не обумовлено законодавчими та нормативними документами, у зв'язку з чим вимагається:

10.1. Провести роботу щодо визначення винних осіб в знищенні та розбиранні об'єкту незавершеного будівництва «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вулиці Олімпійській м. Маріуполь».

10.2. Провести претензійно-позовну роботу відносно винних осіб.

10.3. Стягнути суму збитків 1473,29 тис. гривень з винних осіб та перерахувати в дохід Державного бюджету.

Позивач не погоджується із вказаними вище пунктами 8-10 вимоги Контрольно-ревізійного відділу, з огляду на що в межах даної адміністративної справи судом перевіряється обґрунтованість вимоги саме у цій частині.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої вимоги про усунення порушень у спірній частині, виходячи з наступного.

1. Щодо пункту 8 вимоги.

Відповідно до акту ревізії, відповідачем встановлена зайва оплата за електроспоживання ПЕМ ВАТ «Донецькобленерго» на суму 39,87 тис. гривень внаслідок невірного розрахунку об'єму спожитої електроенергії при самовільному підключенні до мереж постачальника в результаті необґрунтованого застосування ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» вихідних даних для розрахунку, пред'явленого до оплати КП «Міське УКБ», завищені об'єми спожитої електроенергії 285400 кВт/год замість 116754 кВт/год, що призвело до зайвої оплати ПЕМ ВАТ «Донецькобленерго» в серпні - вересні 2010 року в порушення пунктів 2.6, 2.7 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричної енергією», затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, підпункту 2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 № 88.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2010 спеціалістами ВАТ «Донецькобленерго» було проведено перевірку дотримання позивачем вимог «Правил користування електричною енергією» щодо дотримання вимог цих Правил у частині незабезпечення цілісності ланцюгів обліку, приладів обліку, засобів пломбування, засобів захисту до облікових ланцюгів, ланцюгів обліку та ін. За результатами перевірки був складений акт № 040087 про порушення «Правил користування електричною енергією», яким зафіксовано факт самовільного підключення струмоприймачів до електричної мережі, яка не є власністю споживача (том 1 а.с. 35).

Протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення «Правил користування електричною енергією» від 01.07.2010 № 19/1 встановлено струмове навантаження - 0,38 кВ, об'єм спожитої електричної енергії - 285400 кВт/год на суму - 67 468,52 гривні (том 1 а.с. 36).

До акту від 17.06.2010 № 040087 було складено розрахунок згідно пункту 2.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричної енергією.

Згідно вказаного розрахунку до акту, потужність складала 65,34 кВт, енергоспоживання - 285 400 кВт/год, плата - 56 223,77 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 11 244,75 гривень та разом 67 468,52 гривні (том 1 а.с. 37).

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що вихідні дані, які застосовані при розрахунку були отримані з акту від 17.06.2010 № 040087, складеного уповноваженими представниками ВАТ «Донецькобленерго» в присутності позивача. Зазначеним актом було встановлено порушення підпункту 5 пункту 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричної енергією, яким зазначається самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника. Пунктом 2.6 Методики передбачено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 цієї Методики, та за умови відсутності договору, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення, розраховується за відповідною формулою. Позивач вважає, що розрахунок ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було здійснено з дотримання вимог законодавства та обґрунтованим застосуванням вихідних даних.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що інспектором ДФІ було здійснено візуальний огляд способу і порядку підключення до електричних мереж постачальника та зроблено висновок про відсутність підключення до електричної мережі напруги силою 380 В, натомість наявне підключення до електричної мережі напруги силою в 220 В. У судовому засіданні представником відповідача надано розрахунок величини добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення, за умови відсутності договору та вартості електричної енергії відповідно до Методики (додаток 25 до акту ревізії), підписаний заступником начальника КРВ в м. Маріуполі Горе Я.В. (том 2 а.с. 96). Наполягає, що в розрахунку до акту від 17.06.2010 № 040087 вказано, що він здійснений відповідно до пункту 2.7 Методики, що не відповідає дійсності, так як пункт 2.7 вказаної Методики передбачає розрахунок при самовільному підключенні до мереж постачальника за умови наявності договору, в той час, як договірні відносини між позивачем та постачальником електричної енергії на час реконструкції будівлі були відсутні, а Методикою у разі відсутності договору передбачено використання пункту 2.6 для розрахунку спожитої електроенергії. Зазначає, в акті про порушення Правил користування електричною енергією не конкретизовано наявність підключення до однієї чи трьох фаз, в той час як вимогами «Інструкції зі складання актів про порушення правил використання електроенергії для населення» передбачено конкретні формулювання порушень при несанкціонованому підключенні споживачами до мережі. Таким чином, за умови відсутності в акті конкретних посилань на схему самовільного підключення до трьох фаз, незастосування вимірювальної техніки при проведенні обстеження, застосування формули 2.9 є необґрунтованим.

Представник третьої особи у судовому засіданні пояснила, що акт від 17.06.2010 про порушення ПКЕЕ був підписаний представником позивача без зауважень та зазначила, що відповідачем не доведено правомірність здійснення розрахунку за формулою 2.8 Методики. Вважає, що розрахунок вартості електроенергії здійснено з врахуванням усіх необхідних вихідних даних та у відповідності до п. 2.6 Методики, в обґрунтування чого надала письмові пояснення, в яких здійснено розрахунок за відповідними формулами.

Судом встановлено, що при проведенні робіт по переобладнанню будівлі гуртожитку у житловий будинок, була використана електрична енергія при підключенні до електричних мереж ПАТ «Донецькобленерго» без укладення договору на користування електричною енергією. Позивач, отримавши акт, погодився з ним та сплатив за спожиту електроенергію.

Спірним в даному пункті вимоги є необґрунтованість застосування вихідних даних, а саме підключення до однієї фази чи трьох фаз, так як слідство, неправильне застосування пунктів 2.6 та 2.7 Методики для розрахунку спожитої електроенергії.

Позивач в обґрунтування своїх доводів щодо використання номінальної фазної напруги 380 В надав технічні паспорти на обладнання (том 2 а.с. 1 - 2, 10 - 19). З вказаної технічної документації вбачається, що технічні прилади - «Шкаф ШВУ», які використовувались позивачем, розраховані на використання у силових ланцюгах з напругою в 220/380 В.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 2 вказаної статті правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Згідно з підпунктами 15 та 16 пункту 8.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року № 562 затверджено методику визначення обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією.

Методика поширюється на споживачів електричної енергії та застосовується постачальниками електричної енергії при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією (пункт 1.2 Методики).

Підпунктом 5 пункту 2.1 Методики встановлено, що даний нормативний документ застосовується на підставі акта порушень, складеного з урахуванням вимог Правил, зокрема, у разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю споживача.

Отже, наведеними положеннями нормативних актів передбачено виключне право енергопостачальника здійснювати контроль за використанням електроенергії, а також у разі виявлення порушень правил користування електроенергією - визначати обсяги та вартість необлікованої електроенергії, використовуючи дані акта порушень, що і було зроблено ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» при виявленні порушень з боку позивача.

Згідно з пунктом 2.6 цієї Методики у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 цієї Методики, та за умови відсутності Договору або в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2.1 цієї Методики, у разі виявлення випадків фіксації індикаторами впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення, розраховується за формулою, яка враховує потужність самовільного підключення (кВт) (визначається за формулами з урахуванням підключення до однієї чи трьох фаз), номінальну фазну напругу, час використання самовільного підключення протягом доби (приймається - 12 год./добу).

Для розрахунку загального обсягу самовільно спожитої електричної енергії береться сумарна кількість днів у періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку (але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення) до дня усунення порушення.

Як вбачається з акту про порушення ПКЕЕ, самовільне підключення КП «Міське управління капітального будівництва» було здійснено до трьох фаз, а саме: підключення було виконано алюмінієвим кабелем поперечна площа перерізу якого складає 4 *50мм2, тобто три фази та нуль, а також зазначена лінійна (фазна) напруга - 380В, що наявна тільки при трьохфазній напрузі. ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» при розрахунку потужності самовільного підключення було використано формулу для трьохфазного підключення. Сила струму визначена відповідно до таблиці 1.3.7 Правил улаштування електроустановок на рівні 110 А, для трьохжильних алюмінієвих кабелів площею перерізу 50 мм2 прокладених у повітрі. Враховуючи наведені дані, які відображені у акті про порушення ПКЕЕ ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» була визначена потужність самовільного підключення та добовий обсяг споживання електричної енергії. Розрахунок обсягу самовільно спожитої електроенергії здійснено за 364 дні відповідно до пункту 2.6 Методики з урахуванням тарифу, який діяв на час складання акту, у розмірі 56 223,77 гривень.

Таким чином, обсяг спожитої електроенергії склав 285 400 кВт/год, вартість не облікованої електроенергії склала 56 223, 77 гривні (без ПДВ), ПДВ (20%) - 11 244,75 гривень, а всього 67 468,52 гривень.

Відповідачем невірний розрахунок об'єму спожитої електроенергії пов'язує з необґрунтованим застосуванням вихідних даних, при цьому у судовому засіданні застосування у своєму розрахунку навантаження силою струму в 135А пояснити не зміг посилаючись на те, що працівник, який робив розрахунок вже не працює (том 1 а.с. 96).

Суд вважає помилковим висновок ревізії щодо необхідності застосування формули пункту 2.8 Методики, оскільки ця формула застосовується у разі здійснення споживачем самовільного підключення до однієї фази, а не до трьох фаз, як це мало місце у даному випадку. До того ж, відповідачем ці обставини не підтверджені жодними доказами. Проте, правильність взяття вихідних даних для здійснення розрахунку ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» підтверджена актом перевірки ПКЕЕ, що відповідає пункту 2.1 Методики.

Аналізуючи норми законодавства та докази, надані сторонами, суд не вбачає підстав для зобов'язання вчинення дій, пов'язаних з відшкодуванням позивачем зайвої оплати за електроспоживання ВАТ «Донецькобленерго» на суму 39 867,88 гривень внаслідок невірного розрахунку об'єму спожитої електроенергії при самовільному підключенні до мереж постачальника.

2. щодо пункту 9 вимоги.

Судом встановлено, що між КП «Міське управління капітального будівництва» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мактеплобуд» було укладено договір від 17.10.2008, згідно якого Підрядник зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту котельної кв. 279 з 100% заміною поверхонь нагріву котла № 1 ПТВМ-30, а Замовник прийняти роботи та здійснити оплату згідно ДНБ Д. 1.1-1-2000, джерело фінансування - співфінансування за рахунок коштів міського бюджету, субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам (пункт 1.1, 1.2). Термін виконання підрядних робіт складає 92 робочих дня (пункт 3.1).До початку виконання підрядних робіт Замовник перераховує Підряднику аванс у розмірі 85% від вартості робіт, зазначений аванс повинен використовуватись за цільовим призначенням (пункти 4.1, 4.2) (том 1 а.с. 119 - 124).

24.12.2008 було здійснено приймання обладнання, а саме: актом від № 44/2008, видатковою накладною від № 14 на суму 2 341 582,60 та рахунком-фактурою на таку ж суму (том 1 а.с. 129 - 130, 131).

На підставі зазначених документів ТОВ «Мактеплобуд» було виплачено 2 341 582,80 гривень.

Зазначене майно було прийнято підрядником на відповідальне зберігання (том 1 а.с. 132).

Додатковими угодами було змінено загальну вартість робіт, та змінювався строк виконання робіт (том 1 а.с. 125 - 129).

16.06.2011 КП «Міське управління капітального будівництва» було надіслано лист № 06-41-57 на адресу заступника начальника Управління - начальника ГВ БКОЗ СБ України в Донецькій області Лисенко О.В. з документами стосовно капітального ремонту котельної кв. 279 з 100% заміною поверхонь нагріву котлу № 1 ПТВМ-30 (том 1 а.с. 233).

У червні 2011 року співробітниками Служби безпеки України було розпочато перевірку об'єкту «Капітальний ремонт котельної кв. 279 зі 100% заміною поверхні нагріву котлу № 1 ПТВМ-30». В ході проведення перевірки проведено експертизу обладнання. Експертизою, зокрема, встановлено, що придбане обладнання не відповідає технічній документації, яка була представлена разом з обладнанням, та свідоцтву про якість, та у зв'язку з механічними пошкодженнями до експлуатації не придатне.

10.04.2012 Прокурором м. Маріуполя порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами КП «Міське управління капітального будівництва» в інтересах ТОВ «Мактеплобуд», що спричинило тяжкі наслідки за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (том 1 а.с. 94 - 95).

Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з кримінального провадження № 42013050290000021, згідно якого 15.01.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань Маріупольським МУ ГУМВС внесено заяву стосовно посадових осіб ТОВ «Мактеплобуд» якими при сприянні директора КП «Міське управління капітального будівництва» ОСОБА_5, шляхом зловживання своїм службовим становищем, внесено в акти виконаних робіт завідомо неправдиві відомості та привласнено бюджетні кошти в особливо великому розмірі на суму 2 млн. 341 тис. гривень (том 2 а.с. 179).

01.02.2013 Жовтневим районним судом м. Маріуполя постановлено вирок за кримінальним провадженням № 1/263/69/2013 0519/9178/2012, яким ОСОБА_5 - начальника КП «Міське управління капітального будівництва» та ОСОБА_8 - начальника відділу комплектування будівництва матеріалами та обладнанням визнано винними та призначено покарання відповідно до Кримінального кодексу України.

За змістом вироку, вказані особи вчинили зловживання службовим становищем та службове підроблення у вигляді внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційний документ - акт прийомки обладнання «Поверхонь нагріву котла ПТВМ-30» і передання його на баланс КП «Міське управління капітального будівництва» при фактичній відсутності вказаного обладнання, внаслідок чого заподіяно шкоду у розмірі 2 341 582,60 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, судом враховується вказаний вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя, яким встановлено винні дії осіб, наслідком яких є нестача обладнання, виявлена в ході ревізії, що стало підставою для прийняття даного пункту вимоги.

Зазначеними вище матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснені всі можливі заходи щодо встановлення винних осіб в нестачі обладнання, з огляду на що на даний час відсутні підстави для зобов'язання позивача вчинювати дії, зазначені у п. 9.1 вимоги.

Що стосується пунктів 9.2, 9.3 спірної вимоги, то ними позивача зобов'язується провести претензійно-позовну роботу відносно винних осіб, стягнути нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 4683,17 тис. гривень, в порядку та розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, з яких в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету 2341,59 тис. гривень.

З метою стягнення нестачі матеріальних цінностей 29.05.2013 Прокурор м. Маріуполя в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» Маріупольської міської ради звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мактеплобуд» про стягнення завданих збитків в розмірі 2 341 582, 06 гривень з подальшим перерахуванням на користь Державного бюджету України коштів в сумі 2 013 182,08 гривень та місцевого бюджету 328 400,00 гривень (том 2 а.с. 198 - 204).

Таким чином, на даний час відсутні підстави для зобов'язання позивача вчиняти дії, передбачені п.п. 9.2, 9.3 вимоги.

3. щодо пункту 10 вимоги.

Позивач зазначає, що «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вулиці Олімпійській м. Маріуполь» будувався з ініціативи Українського товариства сліпих протягом 1987 - 1992 років з виділенням відповідних коштів. Замовником будівництва виступав УКБ Маріупольського міськвиконкому. З 1991 року зазначена будівля знаходилась без охорони. Після припинення фінансування з 1996 року будівництво будинку-інтернату було припинено.

Судом встановлено, що і позивачем, і Українським товариством сліпих, спрямовувались листи у різні інстанції протягом 1992 - 2010 років, в цих листах зазначалось, вказаний об'єкт знаходиться у аварійному стані, а кошти на його добудову з бюджету не виділялись. Більш того, позивачем неодноразово вносились пропозиції про включення будівлі до переліку об'єктів на приватизацію для подальшого продажу (том 1 а.с. 180 - 203).

Листом від 31.08.2010 № 06-119-08 на адресу Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, позивач звернувся з проханням провести перевірку та притягти до відповідальності осіб, що здійснюють демонтаж конструкцій незавершеного будівництвом будинку-інтернату для одиноких інвалідів по зору похилого віку. До зазначеного листа було додано довідку-розрахунок вартості нанесених збитків, згідно якої загальна вартість об'єкту незавершеного будівництва складала 720 000,00 гривень. Аналогічний лист було спрямовано позивачем до Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області (том 1 а.с. 192 - 194).

16.03.2012 позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом про передання безхазяйного майна - незавершеного будівництва будинку-інтернату для одиноких інвалідів по зору похилого віку у власність територіальної громади.

Відповідачем в ході перевірки, встановлено знищення та розбирання об'єкту незавершеного будівництва «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вулиці Олімпійській м. Маріуполь», будівництво якого здійснювалось за рахунок коштів Державного бюджету на суму 1473,29 тис. гривень, що підтверджено в ході інвентаризації об'єктів незавершеного будівництва. Розбирання об'єкту не обумовлено законодавчими та нормативними документами.

Також встановлено, що відповідно до Звіту про реалізацію дозволу на виконання будівельних робіт за 4 квартал 2010 року форми № 2-буд (квартальна), затвердженої Держкомстатом від 06.07.2009 № 232, будівництво об'єкту «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вул. Олімпійська м. Маріуполь» розпочато у серпні 1987 року, кошторисна вартість будівництва складала 7440,00 тис. гривень. Згідно розділу № 4 «Стан будівництва незавершеної будівлі» станом на 01.01.2011 виведені несучі стіни, в червні 1996 року будівництво припинено у зв'язку з відсутністю фінансування, наміри щодо припиненого будівництва - продати, фактично освоєно інвестицій з початку будівництва - 2578,00 тис. гривень, у тому числі за рахунок державного бюджету - 2578,00 гривень, відсоток будівельної готовності - 35%.

В акті ревізії відповідачем наголошується на тому, що підприємством не було проведено інвентаризацію незвершеного будівництва та не відображено в обліку заподіяну шкоду внаслідок зруйнування об'єкту (аркуш 65 акту ревізії). Однак, ці висновки спростовуються матеріалами справи, а саме: позивачем надано протокол інвентаризаційної комісії від 04.10.2011 та акт обстеження «Будинку-інтернату для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вул. Олімпійська м. Маріуполь» на предмет остаточної вартості об'єкту. Крім того, Центральне управління УТОС протягом усіх років після призупинення робіт зверталося, наряду з міською радою в адресу усіх структур Уряду, в тому числі до Президента України, з питанням виділення коштів на закінчення будівництва об'єкту. Однак питання фінансування вирішено не було. Управлінням міського майна направлено ряд звернень в адресу Міністерства праці та соціальної політики України, Прем'єр-міністра України про прискорення процесу передачі вказаного об'єкту із державної власності у власність міста. Протягом багатьох років міською радою, позивачем направлялись листи до всіх можливих інстанцій з проханням надання фінансової підтримки для закінчення будівництва, пропозиції по виділенню коштів на охорону об'єкту, консервацію або його продаж. Відповідач в акті ревізії зазначає, що за період з 01.05.1010 по 31.07.2011 випадків виділення коштів та витрат на охорону об'єктів незавершеного будівництва не встановлено.

Суд встановив, що станом на момент проведення ревізії позивача, нерухоме майно - незавершене будівництво «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вул. Олімпійська м. Маріуполь» не мало власника та складалось з зовнішніх та внутрішніх стін двох крайніх корпусів висотою в 3 поверхи, плит, перекритих на 2 поверхи, фундаменту.

Крім того, як вбачається зі Статуту позивача, затвердженого у новій редакції 12.06.2009, майно підприємства складають основні фонди, оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства (п. 3.1). Майно підприємства закріплено за ним на праві повного господарського ведення. Здійснюючи право повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається своїм майном за рішенням Власника (п. 3.2).

Відповідно до п. 3.5 Статуту, до майна підприємства, яке є комунальної власністю, не відносяться: грошові та матеріальні цінності, передані у встановленому порядку Підприємству інвесторами будівництва, утому числі і Власником, для будівництва об'єктів, по яким підприємство виконує функції замовника (п. 3.5.1); матеріальні цінності, придбані Підприємством для будівництва об'єктів за рахунок інвесторів незалежно від їх форми власності (п. 3.5.2). Бухгалтерський облік залучених інвестицій, а також придбаних за їх рахунок матеріальних цінностей здійснюється у встановленому порядку окремо від бухгалтерського обліку майна підприємства на балансі капітального будівництва. Відносно залучених інвестицій та придбаних за їх рахунок матеріальних цінностей Підприємство має право здійснювати розпорядження у відповідності з їх цільовим призначенням (п. 3.6) (том 1 а.с. 165 - 169). Аналогічні приписи містила й попередня редакція Статуту позивача, затверджена 04.11.2008.

Отже, зазначений об'єкт незавершеного будівництва не відносився до складу майна позивача, та його облік вівся позивачем окремо, як того вимагає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

09.04.2012 Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя вказане майно передано у власність територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради (том 1 а.с. 92 - 93). Таким чином, у квітні 2012 року дане майно було прийнято у комунальну власність.

Аналізуючи всі обставини, суд приходить до висновку про відсутність, зі сторони позивача, дій направлених на порушення бюджетного законодавства та спричинення шкоди державі.

Суд також зауважує на тому, що пунктом 10.1 вимоги КРВ в м. Маріуполі від позивача вимагається провести роботу щодо визначення винних осіб, що, як вказувалось вище, віднесено до компетенції правоохоронних органів. В той же час, позивачем направлялись відповідні звернення до відділів ГУМВС України в Донецькій області, що, на переконання суду, свідчить про вжиття відповідних заходів, спрямованих на встановлення винних осіб у розбиранні будинку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими п.п. 8-10 спірної вимоги КРВ в м. Маріуполі.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо посилання на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 у справі № 2а/0570/4740/2012 з таких підстав.

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 у справі № 2а/0570/4740/2012 задоволено частково позов Державної фінансової інспекції в Донецькій області до Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» про зобов'язання виконати пункти 2.2., 7.1., 8.2., 9.3., 10.3. листа-вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м. Маріуполь від 16.11.2011 № 25-01-34/3137, зобов'язано КП «Міське управління капітального будівництва» вчинити дії, направлені в тому числі на виконання: пункту 8.2. вимоги від 16.11.2011 № 25-01-34/3137 шляхом стягнення коштів з ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» в сумі 39,87 тис. грн.; пункту 9.3. вимоги від 16.11.2011 № 25-01-34/3137 шляхом стягнення нестачі матеріальних цінностей на загальну суму 4683,17 тис. грн. в порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22 січня 1996 року, з яких 2341,58 тис. грн.. в порядку, передбаченому зазначеною постановою перерахувати до бюджету; пункту 10.3. вимоги від 16 листопада 2011 року № 25-01-34/3137 шляхом стягнення суми збитків в розмірі 1 473,29 тис. грн. з винних осіб та перерахувати їх в доход Державного бюджету. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (том 1, а.с. 149 - 154).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 року, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року залишено без змін (том 1, а.с. 155 - 157).

Відповідач наполягає на застосуванні судом при розгляді даної справи частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може прийматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Для спростування обставин, встановлених судовим рішенням, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в інформаційному листі від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку, судом не можуть бути взяті до уваги, як обов'язкові висновки, щодо фактичних обставин справи, наведені в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2012, з таких підстав.

Як вбачається з мотивувальної частини вказаної постанови, висновки суду щодо зобов'язання КП «Міське управління капітального будівництва» виконати спірні пункти вимоги КРВ в м. Маріуполі від 16.11.2011 № 25-01-34/3137, мотивовані фактом не оскарження позивачем в судовому порядку пунктів 8 та 10 вимоги, що мало місце на час розгляду і вирішення справи № 2а/0570/4740/2012. Щодо п. 9 вимоги суд зазначив про відсутність у справі належних та допустимих доказів. Отже, докази, які б спростовували висновки КРВ в м. Маріуполі, викладені в акті ревізії та спірній вимозі, судом під час розгляду справи № 2а/0570/4740/2012 не досліджувались та не перевірялись.

В межах розгляду даної адміністративної справи судом, з врахуванням вимог частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи, були витребувані докази, яких, на думку суду, не вистачало для належного встановлення обставин у справі, внаслідок дослідження яких суд дійшов висновку про необґрунтованість спірних пунктів вимоги КРВ в м. Маріуполі.

Таким чином, обставини у даній справі є інакшими, ніж установленні під час розгляду справи № 2а/0570/4740/2012, у зв'язку із чим судом вирішено справу відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом у даній справі, за яких суд дійшов висновку про протиправність пунктів 8, 9, 10 вимоги «щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 25-01-34/3137 від 16.11.2011.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить визнати незаконними та, водночас, скасувати пункти 8, 9, 10 вимоги «щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 25-01-34/3137 від 16.11.2011.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови. При цьому, скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Таким чином, наслідком висновку про визнання незаконним акта індивідуальної дії є необхідність його скасування.

Враховуючи те, що судом за наслідками розгляду справи встановлено незаконність пунктів 8, 9, 10 вимоги «щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 25-01-34/3137 від 16.11.2011, суд приходить до висновку про необхідність їх скасування. Отже, позовні вимоги судом задовольняються частково.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок (том 1 а.с. 70).

Керуючись статтями 2 - 15, 17 - 18, 33 - 35, 41 - 42, 47- 51, 56 - 59, 69 - 71, 79, 86, 87, 94, 99, 104 - 107, 110 - 111, 121, 122 - 143, 151 - 154, 158, 162, 163, 167, 185 - 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» про визнання незаконними та скасування пунктів 8, 9, 10 вимоги «щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 25-01-34/3137 від 16.11.2011 - задовольнити частково.

Скасувати пункти 8, 9, 10 Вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м. Маріуполі Донецької області від 16 листопада 2011 року № 25-01-34/3137 «щодо усунення виявлених ревізією порушень», якими Комунальне підприємство «Міське управління капітального будівництва» зобов'язано вчинити такі дії:

Пункт 8:

підпункт 8.1. Відобразити в обліку дебіторську заборгованість за електроспоживання ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» на суму 39,87 тис.грн.;

підпункт 8.2. Стягнути кошти з ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» в сумі 39,87 тис.грн.;

підпункт 8.3. В іншому випадку, стягнути з ОСОБА_5, винного у проведенні зайвої виплати за електроспоживання шкоду у відповідності до ст.ст. 130-136 КЗпП України.

Пункт 9:

Підпункт 9.1. Провести роботу щодо визначення винних осіб в недостачі обладнання «Поверхонь нагріву котла ПТВМ-30»;

Підпункт 9.2. Провести претензійно-позовну роботу відносно винних осіб;

Підпункт 9.3. Стягнути нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 4683,17 тис.грн. в порядку та розмірах, встановлених Постановою КМУ від 22.01.1996 № 116, з яких в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету 2341,59 тис.грн.

Пункт 10:

Підпункт 10.1. Провести роботу щодо визначення винних осіб в знищенні та розбиранні об'єкту незавершеного будівництва «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вул. Олімпійська м. Маріуполь».

Підпункт 10.2. Провести претензійно-позовну роботу відносно винних осіб.

Підпункт 10.3. Стягнути суму збитків 1473,29 тис.грн. з винних осіб та перерахувати в дохід Державного бюджету (том 1 арк. справи 25-30).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03 червня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 07 червня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.