Постанова № 31832243, 27.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 р. Справа №805/6228/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 32 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю:

представника позивача - Михайлець К.І.,

відповідач - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4 320,39 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2013 року управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області (далі - позивач, УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4 602,90 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області як платник єдиного внеску. Відповідач 18 січня 2013 року надав до УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, але нараховану суму єдиного внеску в установлені законом строки в повному обсязі відповідачем сплачено не було. Станом на 01 квітня 2013 року сума заборгованості відповідача залишається несплаченою у розмірі 4 602,90 грн. Просив суд стягнути з відповідача зазначену суму боргу на користь управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області.

У судовому засіданні представник позивача надала суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначила, що під час розгляду справи сума заборгованості була частково сплачена відповідачем, та просила стягнути з відповідача заборгованість з єдиного внеску в розмірі 4 320,39 грн. (арк. справи 16). Уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином (арк. справи 12).

З огляду на положення частини 4 статті 128 КАС України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно підпункту 5 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджене указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства, забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб; здійснення контролю за додержанням законодавства, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом та інше.

Отже, позивач - управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Макіївки, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Відповідач - ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 04 січня 2011 року. Відповідач є страхувальником та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований як платник єдиного внеску в управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки за реєстраційним номером 05-39-11-10337.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності

Тобто, відповідач, в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (пункт 3 частини 1 статті 7 вказаного Закону).

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, до яких відноситься відповідач, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 вказаного Закону).

У пункті 3.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08 жовтня 2010 року № 22-2, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Так, відповідно до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, наданого 18 січня 2013 року, відповідач самостійно нарахував суму єдиного внеску за 2012 рік у сумі 4 572,42 грн., але в добровільному порядку в повному обсязі не сплатив, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 4 320,39 грн.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Судом встановлено, що позивачем виставлена вимога про сплату боргу від 07 березня 2013 року № Ф-103, яка направлялася відповідачу, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 5).

Проте, на час розгляду справи заборгованість по сплаті з єдиного внеску у сумі 4 320,39 грн. залишається несплаченою, що підтверджується карткою особового рахунку відповідача (арк. справи 17-18).

Абзацем 7 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальним органам Пенсійного фонду України у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, надане право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Оскільки, позивач у встановленому Законом порядку, обґрунтовано та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення недоїмки, тому суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що сума єдиного внеску у добровільному порядку відповідачем не сплачена, суд приходить до висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4 320,39 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, судовий збір з відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, не стягується.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4 320,39 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки (р/р 256063122041 в ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, ЄДРПОУ 21956561) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4 320 (чотири тисячі триста двадцять) грн. 39 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 27 травня 2013 року.

Повний текст постанови складений 01 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.