Рішення № 31832061, 05.06.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/8807/2012

Провадження № 2/265/169/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Костромітіної О. О.,

при секретарі Бойко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними, третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування приміщення НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 від 21.01.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 107, зареєстрований в Маріупольському БТІ 04.02.2010 року на ім'я ОСОБА_2 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, квартири № АДРЕСА_2 від 21.01.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 105, зареєстрований в Маріупольському БТІ 04.02.2010 року на ім'я ОСОБА_2 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсними на підставі того, що дані угоди він укладав під впливом тяжкої обставини. В подальшому ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті змінив підстави позову ( а.с. 83), та просив суд визнати дані угоди недійсними внаслідок їх фіктивності.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що йому на праві власності належало нежиле приміщення НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 17.07.2010 року зареєстрованого в БТІ м. Маріуполя 04.08.2008 року, реєстровий № 24230781. В даному приміщені він здійснює з 2000 року, підприємницьку діяльність, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 03.04.1998 року, а саме за допомогою найманих працівників надає перукарські послуги в перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується трудовими договорами укладеними між робітниками ОСОБА_4 від 26.02.2002 року та робітником ОСОБА_5 від 13.01.2010 року.

Дане приміщення він придбав у кредит.

За даним договором почала утворюватися заборгованість, тому він поїхав в райони Крайної Півночі на заробітки, де працював з 01.01.2010 року по 07.07.2011 року в ТОВ «Єлітстройкомплект» механіком-водієм. Після повернення з районів Крайньої Півночі він 01.08.2011 року погасив заборгованість за кредитом.

Також йому належала на праві власності квартира за адресою АДРЕСА_2.

21.01.2010 року між ним та його донькою ОСОБА_2 були укладені договори дарування приміщення НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1. посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 107, зареєстрований в Маріупольському БТІ 04.02.2010 року на ім'я ОСОБА_2 квартири № АДРЕСА_2 від 21.01.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 105, зареєстрований в Маріупольському БТІ 04.02.2010 року на ім'я ОСОБА_2

Причиною укладення даних договорів явилося те, що 11.12.2007 року він уклав кредитний договір № 102/248/2007 року з АТ «ОТП-Банк» на суму 30 000 доларів США, на придбання приміщень НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1.

В забезпечення даного договору ним було укладено договір іпотеки на квартиру по АДРЕСА_3.

Крім того, 27.05.2008 року між ним та ЗАТ «Альфа-Банк» було укладено договір поручительства, відповідно до якого він взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язання ОСОБА_6, які виникли з кредитного договору № 0013469 від 27.05.2008 року у повному обсязі.

Боржник ОСОБА_6 порушила зобов'язання в частині своєчасного погашення кредиту та процентів, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 127440,60 гривень.

На підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадської організації «Всеукраїнська фінансова спілка» № 675-3/09 від 18.06.2009 року підлягає стягненню з нього, ОСОБА_7 ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором у розмірі 127440,60 гривень.

На підставі цього рішення було виписаний виконавчий лист № 6-53/10 від 19.01.2010 року.

Йому зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила про це, та повідомила про те, якщо вона у добровільному порядку не погасить борг за кредитом протягом п'яти днів, то виконавча служба в обов'язковому порядку буде перевіряти у боржників наявність майна для послідуючого арешту. Також про це йому повідомив адвокат, у якого він консультувався.

Він вирішив повернутися в Маріуполь для оформлення угод, виключно з метою зміни власника належного йому майна, а саме для оформлення договорів дарування майна своєї доньці, для уникнення реалізації даного майна виконавчою службою.

Для цього він отримує на підприємстві суду у розмірі 105 000 рублів, що еквівалентно 28 000 гривень, на дорогу в Маріуполь та назад, при цьому працевлаштувавшись тільки 01.01.2010 року.

Всі ці обставини свідчать про те, що у нього була погроза втрати майна, для чого він був вимушений укласти спірні угоди.

Крім того звертає увагу суду, на те, що всі оригінали правовстановлюючих документів на квартиру та нежиле приміщення, всі технічні документи, пов'язані з експлуатацією квартири, ключі від вхідних замків знаходилися у нього, відповідач не має доступу до квартири, в нежилих приміщеннях він по наступний час веде підприємницьку діяльність.

Таким чином, між ним та відповідачкою були укладені спірні правочини виключно для юридичної зміни власника майна, що гарантувало збереження цього майна.

Відповідачка знала з якою метою укладаються договори дарування, оскільки за попередньої домовленості ними було встановлено, що хоча і юридично відповідачка стає власником майна, однак ніколи розпоряджатися ним не буде, тобто фактичним власником буде залишатися він, та на першу його вимогу та за умови відсутності загроз арешту майна для подальшої реалізації повернути йому майно, відповідачка поверне його майно.

Крім того фіктивність укладених угод підтверджується тим, що у нього крім цього майна нічого не було, тому він не міг залишити себе не забезпеченим житлом та передати відповідачці свій бізнес, оскільки вона не є суб'єктом підприємницької діяльності.

У судовому засіданні позивач та його представниці ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які діяли на підставі довіреності повністю підтримали зміст позовних вимог та надали суду пояснення аналогічні змісту позовних вимог. Просили суд задовольнити позовні вимоги.

Крім того представник позивача ОСОБА_9 додала до своїх пояснень те, що позивач звернувся до суду з позовом, коли у банку зникли строки для звернення до суду з виконавчим листом. Будинок в якому зараз проживає позивач належить його дружині та не є об'єктом сумісної власності подружжя, про що вказано в договорі купівлі-продажу будинку.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача не визнала та суду пояснила, що 21.01.2010 року батько подарував їй квартиру та нежиле приміщення для розвитку її бізнесу. При укладанні договору казав, що оскільки він раніше не платив їй аліменти то дарує майно. Документи на майно були у неї. Батько просив не виписувати його з квартири. Вона не проживала в квартирі. За проханням батька вона передала йому документи на квартиру та ключі. Вона оплачувала квартплату та комунальні послуги, однак в якій сумі та за який період сказати не може. Квитанцій про це вона надати не може, оскільки віддала їх батьку разом з документами. Підприємницькою діяльністю вона не займалася, бізнес не контролювала. Батько казав їй, що купив будинок, та робить в ньому ремонт. Її мати не зверталася до суду з позовними вимогами про стягнення аліментів на утримання дитини. Вона сама не зверталася до суду з питання про повернення їй документів на квартиру. Просила суду відмовити у задоволені позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_10 повністю підтримала пояснення відповідача, та додатково пояснила, що позивач має у власності будинок, забезпечений житлом. ОСОБА_2 пропонувала вирішення спору мирним шляхом, а саме передати позивачу нежилі приміщення, однак останній не погодився з даною пропозицією.

Представник третьої особи приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до суду не з'явилася, надала суду заяву з проханням слухати справу за її відсутністю.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є дружиною позивача. ЇЇ чоловік приїхав до неї в район Крайньої Півночі в жовтні 2009 року. Ніякої розмови про дарування майна його доньці не велося. В той період йому зателефонувала жінка та повідомила, що він є поручителем за кредитними договором, та може нести матеріальну відповідальність своїм майном за порушенням умов кредитного договору боржником. ОСОБА_1 з трудом відпросився з роботи, оскільки тільки працевлаштувався, взяв на підприємстві у борг гроші на дорогу та поїхав до Маріуполя переоформити належне йому майно на доньку. При цьому за квартиру платила вона та її чоловік. Ключі від квартири були у ОСОБА_1 Документи перукарні знаходилися в перукарні. Спочатку документи на квартиру находилися у відповідача. Потім за проханням ОСОБА_1 вона повернула йому документи.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що знає ОСОБА_1 як підприємця. Коли вин був на Крайньої Півночі вона займалася перукарнею. Вона особисто за проханням ОСОБА_1 давала гроші ОСОБА_2 коли вона їх просила. Їй відомо, що у ОСОБА_1 були проблеми з банками. До перукарні приходили листи з банку. Також до перукарні приходила ОСОБА_7 та казала, що ОСОБА_1 необхідно приїхати. Коли він приїхав з району Крайньої Півночі, то ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вирішили переоформити все майно на доньку. Після оформлення майна ОСОБА_7 та ОСОБА_2 принесли документи в перукарні для того, щоби вона поклала їх до сейфу. ОСОБА_2 бізнес не контролювала, не просила повернути їй документи.

Свідок ОСОБА_5 надала суду аналогічні пояснення.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що ОСОБА_1 знає біля 12 років, та знає його доньку ОСОБА_2. Вона брала кредит на ремонт в кафе. ОСОБА_1 був її поручителем. У зв'язку з економічною кризою у неї створилася заборгованість за кредитом. Договори дарування укладалися для того, щоби врятувати майно ОСОБА_1 Вона після укладання угод, допомагала ОСОБА_1 реєструвати документи в БТІ м. Маріуполя. Перед укладанням договорів дарування ОСОБА_1 розмовляв з донькою про наслідки укладених договорів, було сказано, про необхідність тимчасового оформлення майна на неї, в подальшому майно буде оформлено на нього, вона була присутня при цьому розговорі. ОСОБА_2 погоджувалася повернути майно батьку. ОСОБА_1 приїхав з районів Крайньої Півночі після того як був виписаний виконавчий лист. Вона була присутня при укладенні договорів дарування. Документи на майно знаходилися у ОСОБА_1 в перукарні, вона та ОСОБА_2 віднесли ці документи в перукарню. В наступний час кредит погашається з пенсії її матері ОСОБА_6, на яку оформлено кредит.

Свідок ОСОБА_6 суду надала аналогічні пояснення, та ще пояснила, що нею було укладено не один договір кредити. ЇЇ донька ОСОБА_7. займалася укладанням договорів кредиту. Вона телефонувала ОСОБА_1 та просила приїхати для того, щоби врятувати його майно. Кредит вона почала погашати з другої половини 2012 року.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що ОСОБА_1 її колишній чоловік, ОСОБА_2 її донька. Їй відомо, що в 2010 році ОСОБА_1 до від'їзду на Крайню Північ приніс доньці документи та сказав, що хоче подарувати їй квартиру, оскільки він не платив аліменти. Після того як подарував квартиру, він приїхав та попросив документи щоби зробити звірку та більш він їй не повертав документи. У них не було домовленості про повернення майна батьку.

Суд вислухавши сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали справи приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.05.2008 року ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали договір поруки № SМЕ 00113469 від 27.05.2008 року, відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання перед кредитором за зобов'язаннями ОСОБА_6, які виникають з умов Кредитного договору SМЕ 00113469 від 27.05.2008 року, відповідно до якого остання взяла в кредит 97 000 гривень ( а.с. а.с. 31).

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадської організації «Всеукраїнська фінансова спілка» № 675-3/09 від 18.06.2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором у розмірі 127440,60 гривень ( а.с. 33-35).

На підставі цього рішення було виписаний виконавчий лист № 6-53/10 від 19.01.2010 року ( а.с. 32).

З трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 вбачається що він працевлаштувався в районі Крайньої Півночі в ТОВ «Єлітстройкомплект» механіком-водієм з 01.01.2010 року по 07.07.2011 року ( а.с. 36-37).

9 січня 2010 року ОСОБА_1 вилітає літаком з Крайньої півночі до м. Москви, та 9.01. 2010 року їде потягом з м Москви до м Маріуполя, про що свідчать проїзні документи ( а.с. 164).

21.01.2010 року між ОСОБА_1 та його донькою ОСОБА_2 були укладені договори дарування приміщення НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1. посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 107, зареєстрований в Маріупольському БТІ 04.02.2010 року на ім'я ОСОБА_2 квартири № АДРЕСА_2 від 21.01.2010 року. посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 105, зареєстрований в Маріупольському БТІ 04.02.2010 року на ім'я ОСОБА_2 ( а.с. а.с.18-19, 38-39).

ОСОБА_1 не має на праві власності будь-якого майна, про що свідчить інформаційна довідка з реєстру прав власності на нерухоме майно ( а.с.159).

Відповідно до довідок про склад сім'ї, ОСОБА_2 є власником квартири № АДРЕСА_2. За даною адресою не зареєстрована, не проживала та не проживає. За даною адресою з 23.02.2001 року проживає ОСОБА_1 ( а.с. 25- 26).

Оплату за квартплату та за комунальні послуги вищевказаної квартири, згідно з наданих до суду квитанцій, після укладання договорів дарування, здійснював ОСОБА_1 та особисті рахунки по оплаті комунальних послуг та квартплати оформлені на його ім'я ( а.с. 166-175)

З виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається що ОСОБА_1 з 03.04.1998 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Дані про перебування фізичної особи-підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності відсутні (а.с. 165).

Відповідачкою не оспорювався факт зайняття ОСОБА_1 підприємницькою діяльністю. після укладання спірних договорів дарування, а саме надання перукарських послуг в перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована в нежилому приміщення НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1.

Даний фат також підтверджується трудовими договорами укладеними між робітниками ОСОБА_4 від 26.02.2002 року, ОСОБА_5 від 13.01.2010 року та ОСОБА_1( а.с. а.с. 22,23).

З відповіді Орджонікідзевського ВДВС ММУЮ вбачається, що 02.08.2010 року до відділу надійшла заява ЗАТ «Альфа-Банк» про прийняття виконавчого листа № 6-53 виданого 19.01.2010 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Альфа -Банк" заборгованість за кредитним договором № SМЕ 00113469 у сумі 127440,60 гривень, судові витрати по сплаті третейського збору 800,00 гривень, а всього 128240,60 гривень, пені за договором поруки 41627,33 гривень.

04.08.2010 року державним виконавцем винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, керуючись п. 6 ч.І ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

01.02.2011 року до відділу надійшла заява ПАТ «Альфа-Банк» про прийняття виконавчого листа № 6-53 виданого 19.01.2010 року Новозаводським районним судом м.Чернігова про стягнення солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Альфа - Банк" заборгованість за кредитним договором № SМЕ 00113469 у сумі 127440,60 гривень, судові витрати по сплаті третейського збору 800,00 гривень, а всього 128240,60гривень. пені за договором поруки 41627,33 гривень.

03.02.2011року державним виконавцем винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, керуючись п. 6 ч.І ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» ( а.с. 151).

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом 24.10.2012 року, тобто після спливу строку, одного року, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження», для пред'явлення виконавчого листа для виконання ( а.с.2).

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона ( Дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

В керівних роз'ясненнях п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9, вказано, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що 1. фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. 2.Фіктивний правочин визнається судом недійсним. 3. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

За змістом ст.234 ЦК України, фіктивний правочин вчиняється його учасниками без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків, тобто «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину його учасники мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені. Причому справжні їх цілі можуть бути як протизаконними (наприклад, укладання громадянином договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації, або для ухилення від виконання грошових зобов'язань), так і цілком законними. Водночас фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений (нотаріальне посвідчення, державна реєстрація).

Сам по собі факт невиконання учасниками правочину його умов не робить його фіктивним. Позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 212 ЩІК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд з урахуванням вищенаведених норм права, матеріалів справи, пояснень свідків ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_7. ОСОБА_6, дослідив та дав оцінку усім доказам у справі приходить до висновку, що договір дарування приміщення НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 від 21.01.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 107, зареєстрований в Маріупольському БТІ 04.02.2010 року на ім'я ОСОБА_2 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та договір квартири № АДРЕСА_2 від 21.01.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 105, зареєстрований в Маріупольському БТІ 04.02.2010 року на ім'я ОСОБА_2 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фіктивними, оскільки ОСОБА_1 не мав наміру створити правові наслідки у вигляді зміни власника майна, а вчинив договори дарування майна на ім'я своєї доньки лише тому, щоби приховати своє майно від виконання грошових зобов'язань перед кредитором ЗАТ «Альфа-Банк», про що свідчить вищенаведене рішення Третейського суду та виписаний виконавчий лист щодо виконання даного рішення, його донька не є суб'єктом підприємницької діяльності, в той час як нежилі приміщення НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 є об'єктом підприємницької діяльності, сам позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, терміновість вильоту з Півночі коли позивач тільки працевлаштувався на підприємстві на Півночі, в квартирі АДРЕСА_2 відповідач жодного дня не проживала, ключі від квартири знаходяться у ОСОБА_1, квартплату відповідач не здійснювала, документи від квартири та бізнесу знаходилися в оперативному управлінні її батька, іншого майна, а саме житла на праві власності у позивача на момент укладання договорів не було, з моменту передачі батькові документів від квартири за захистом свого нібито порушеного права власності відповідач до суду не зверталася, бажання відповідача повернути бізнес позивачу, внаслідок чого суд визнає вищевказані договори дарування недійсними.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_10 на те, що ОСОБА_1 забезпечений на праві власності житлом, а саме будинком АДРЕСА_4, оскільки даний будинок належить його дружині ОСОБА_11 шлюб з якою зареєстрований 07.10.2011 року, на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2012 року, в п.24 якого вказано, що нерухоме майно за цим договором набувається ОСОБА_11 за її особисті кошти, накопичені нею до реєстрації шлюбу, тому будинок та земельна ділянка в подальшому не буде спільним сумісним майном подружжя, що набуто під час шлюбу ( а.с.160,161-162).

Також суд не приймає до уваги при вирішені спору по суті пояснення свідка ОСОБА_12 матері відповідача, в частині того, що ОСОБА_1 передав документи від квартири та бізнесу доньці перед від'їздом на Північ, оскільки ці пояснення спростовуються ОСОБА_2, яка суду повідомила, що батько готував документи для оформлення договорів дарування з моменту приїзду з Півночі, та поясненнями свідка ОСОБА_7..

Крім того суд не приймає до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 в частині того, що батько подарував їй майно внаслідок несплати їй аліментів, оскільки не надала суду жодного доказу на підтвердження своїх пояснень.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 215 гривень, на користь держави судовий збір у розмірі 655,67 гривень.

Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3, про визнання договорів дарування приміщення НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 від 21.01.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 107, зареєстрований в Маріупольському БТІ 04.02.2010 року на ім'я ОСОБА_2 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, квартири № АДРЕСА_2 від 21.01.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 105, зареєстрований в Маріупольському БТІ 04.02.2010 року на ім.я ОСОБА_2 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсними, задовольнити.

Визнати договір дарування приміщення НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 від 21.01.2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 107, зареєстрований в Маріупольському БТІ 04.02.2010 року на ім'я ОСОБА_2, недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1.

Визнати договір дарування квартири № АДРЕСА_2 від 21.01.2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 105, зареєстрований в Маріупольському БТІ 04.02.2010 року на ім'я ОСОБА_2, недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 215 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНН НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 655,67 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О.Костромітіна