Постанова № 31830537, 17.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 р. Справа № 2а-1670/7177/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Бєленкіної Л.А.

представника позивача Зарівчанського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського кооперативу "Іскра" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. по справі № 2а-1670/7177/12

за позовом Сільськогосподарського кооперативу "Іскра"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

СК "Іскра" (далі за текстом - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ (далі за текстом - відповідач) в якому просив суд:

-визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 22 вересня 2009 року № 0004711502/1/3054 та від 17 грудня 2009 року № 0004711502/2/4023.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року у задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського кооперативу "Іскра" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що СК "Іскра" є юридичною особою, зареєстрованою розпорядженням Кременчуцької міської ради депутатів 26 лютого 2000 року за № 15691070009000364 (ідентифікаційний код 037724016165), та знаходиться на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 27 березня 2000 року за № 5317. Позивач є платником податку на додану.

З 09 червня 2009 року по 06 липня 2009 року Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна виїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 81/15-322/03772401 від 06 липня 2009 року (том І а.с. 18-23), в якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з березня 2008 року по грудень 2008 року та січень 2009 року на суму 135125,19 грн.

За висновками відповідача, зазначені порушення виникли внаслідок використання позивачем схеми мінімізації податкових зобов'язань із залученням посередників ПП "Арона-сервіс" та ПП "Асіст", в результаті чого СК "Іскра" завищив розмір податкового кредиту за період з березня 2008 року по грудень 2008 року та січень 2009 року на суму 135125,19 грн., з них:

по взаємовідносинам з ПП "Арона-сервіс" за період з березня по червень 2008 року на суму 19361,84 грн.;

по взаємовідносинам з ПП "Асіст" за період із липня по грудень 2008 року та січень 2009 року на суму 115763,35 грн.

Зокрема, згідно поданої зазначеними підприємствами податкової звітності, у останніх відсутні трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, що стало підставою для висновку податкового органа, що підприємства-контрагенти позивача не здійснюють господарську діяльність у розумінні статті 3 Господарського кодексу України, що, у свою чергу, свідчить про нікчемність укладених із позивачем угод, оскільки останні не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі акта перевірки № 81/15-322/03772401 від 06 липня 2009 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2009 року № 0003661502/0/2279, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 135125,19 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем у адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги позивача Рішенням Кременчуцької ОДПІ від 18 вересня 2009 року № 31896/10/25-010 податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2009 року № 0003661502/0/2279 скасоване на 25863,68 грн. в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2009 року № 0003661502/0/2279 є відкликаними з огляду на положення пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

22 вересня 2009 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0004711502/1/3054 (том І а.с. 16 (зворот)), яким СК "Іскра" визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 109261,51 грн., у тому числі, за штрафними санкціями у розмірі 109261,51 грн., яке також оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у Полтавській області від 04 грудня 2009 року № 3064/10/25-017 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення. Контролюючим органом складено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2009 року № 0004711502/2/4023 (том І а.с. 17), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 109261,51 грн., у тому числі, за штрафними санкціями у розмірі 109261,51 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка повинна бути підтверджена належно оформленими документами податкового та бухгалтерського обліку.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено реальність господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ПП "Асіст" (Постачальник) укладено договір щодо поставки нафтопродуктів від 05 травня 2006 року № 65 (том І а.с. 163).

Згідно умов зазначеного договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (Товар), відповідно до цього договору. Згідно пункту 4.2 зазначеного Договору, Товар поставляється Покупцеві транспортом Покупця.

Крім того, у періоді, охопленому перевіркою, нафтопродукти поставлялись позивачу ПП "Арона Сервіс" відповідно до договору від 21 січня 2008 року № б/н (т.2 арк.с.89).

Відповідно до умов договору, Продавець (ПП "Арона Сервіс") зобов'язується поставити, а Покупець (СК "Іскра") зобов'язується прийняти та оплатити Товар (паливно-мастильні матеріали). Згідно з п.2.2 зазначеного Договору, доставка до місця призначення здійснюється автотранспортом Покупця.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаних договорів позивачем було надано видаткові накладні, податкові накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру, звіти про рух матеріальних цінностей.

Досліджуючи питання фізичного переміщення та зберігання товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів виходить з наступного.

За умовами укладених з ПП "Асіст", ПП "Арона Сервіс" договорів доставка товару відбувалася транспортом покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ФОП ОСОБА_4 було укладено договір про надання транспортних послуг № 11 від 25.01.2007 року строком дії до 31.12.2008 року, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 зобов'язався надати позивачу транспортні послуги.

В підтвердження оплати отриманих від ОСОБА_4 транспортних послуг позивачем надано видаткові касові ордери.

За приписами ст. 19 Закону України від 06.04.2000 р. №1644-ІІІ «Про перевезення небезпечних вантажів» транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів.

В підтвердження відповідності транспортного засобу вимогам транспорту, яким перевозяться небезпечні вантажі позивачем надано свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення деяких небезпечних вантажів терміном дії по 24.04.2010 року, з якого вбачається, що транспортний засіб перевізника ФОП ОСОБА_4 ЗІЛ-130 реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідає умовам, що висуваються при перевезенні небезпечних вантажів.

Згідно зі ст. 20 вказаного Закону перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до норм ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

За змістом абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

В підтвердження фізичного переміщення товару позивачем надано товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що дизельне пальне перевозилося на автомобілі ЗІЛ-130 реєстраційний номер НОМЕР_1 водієм ОСОБА_4, вантажовідправниками є ПП «Асіст» та ПП «Арона-Сервіс», пунктом розвантаження є тракторна бригада СК «Іскра».

Згідно довідки СК «Іскра» № 38 від 12.03.2010 року позивач має на території господарства дві тракторні бригади та авто гараж з необхідною кількістю техніки та обладнання. Також в господарстві позивача наявні 9 цистерн для зберігання паливно-мастильних матеріалів (а.с.248 т.1).

Використання дизельного пального підтверджується лімітно-забірними картами.

Враховуючи надані документи, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача документальних підтверджень необхідних для здійснення перевезень небезпечних вантажів, наявність ємкостей, необхідних для зберігання товару.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем підтверджено належними доказами факт переміщення та зберігання товару, придбаного у ПП «Асіст» та ПП «Арона-Сервіс».

Як було встановлено з матеріалів справи, Приватне підприємство «Арона Сервіс» та Приватне підприємство «Асіст» на момент укладення договорів та складення податкових накладних мали свідоцтво платника податку на додану вартість, які на момент укладення угод, складення податкових накладних та включення сум ПДВ до складу податкового кредиту не були анульовані. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», мали право на нарахування податку та складання податкових накладних.

Акти про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Арона Сервіс» та ПП «Асіст» відповідачем затверджено 17.07.2009 року (а.с.287, 291 т. 1).

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ПП «Арона Сервіс» та ПП «Асіст» податкових накладних.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Висновки суду першої інстанції про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ПП «Арона Сервіс» та ПП «Асіст» в зв'язку з відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних складаних по формі передбаченій Інструкціями про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, чинними на час здійснення господарських операцій, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки фізичне переміщення товару підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, складання таких товарно-транспортних накладних не по формі визначеній у Інструкціях не доводить нереальності господарських операцій за наявності у позивача доказів як зберігання дизпалива так і його використання у власній господарській діяльності.

Наявність в матеріалах справи вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року, яким визнано винними ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у створенні фіктивних підприємств ПП "Арона сервіс", ПП "Асіст" не доводить нереальності господарських операцій між позивачем та вказаними товариствами, оскільки посилання на господарські відносини ПП "Арона сервіс", ПП "Асіст" з позивачем даний вирок не містить.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Арона Сервіс» та ПП «Асіст» за спірними договорами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем правомірно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу "Іскра" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. по справі № 2а-1670/7177/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Сільськогосподарського кооперативу "Іскра" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень-задовольнити.

Визнати незаконними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області за № 0004711502/1/3054 від 22.09.2009 року та №0004711502/2/4023 від 17.12.2009 року про застосування штрафних (фінансових санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 109261,51 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст постанови виготовлений 22.05.2013 р.