Постанова № 31829867, 26.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 р. Справа № 804/4835/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представника відповідача Герасименка В.М., Курпай Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баріон" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баріон" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000722220 від 22.03.2013 року.

В обґрунтування позову зазначено, що Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 550/222/31828992 від 04.02.2013 року. На підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення № 0000722220 від 22.03.2013 року, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Баріон» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 113752,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28438,00 грн. Позивач вважає висновки викладені в акті перевірки необґрунтованими та безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, такими, що підлягають скасуванню. Позивач вважає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину, що був вчинений між ТОВ "Баріон" та ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4», в розумінні ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України зроблений на підставі невірного тлумачення податковою інспекцією змісту вказаної норми матеріального права та вказує, що чинне законодавство не надає податковій інспекції повноважень самостійно визнавати правочин, який укладений між суб'єктами господарювання недійсним чи нікчемним у даному випадку це виключна компетенція судів України. Таким чином, позивач вважає дії податкового органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000722220 від 22.03.2013 року неправомірними, а вказане податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки винесене безпідставно та незаконно.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та надав письмові заперечення, в яких зазначив, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Баріон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року проведена відповідно до вимог чинного законодавства України, а податкове повідомлення-рішення № 0000722220 від 22.03.2013 року, винесене на підставі акту перевірки № 550/222/31828992 від 04.02.2013 року, є правомірними та скасуванню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вказує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Баріон" зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку як платник податків у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

На підставі наказу № 75 від 21.01.2013 р., направлення № 000054 від 22.01.2013 р. Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Баріон» (код за ЄДРПОУ 31828992) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4» (код за ЄДРПОУ 30585040) за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 550/222/31828992 від 04.02.2013 року, в якому Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби встановлено наступні порушення:

- частини 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «Баріон» з ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4» (код за ЄДРПОУ 30585040) при придбанні товарів - на суму ПДВ 141312,00 грн. та з контрагентом ТОВ «Електровозрембуд» (код за ЄДРПОУ 36705980) - покупцем товару, придбаного у ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4» (код за ЄДРПОУ 30585040) (сума придбання ПДВ 27560,00 грн.) - на суму при реалізації товарів 0 на суму ПДВ 32635,00 грн. Зазначені правочини мають ознаки нікчемності.

- абз. «а» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) по операціях з ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4» (код за ЄДРПОУ 30585040), що призвело до заниження податку на додану вартість по декларації за жовтень 2012 р. на суму 113752,00 грн.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення:

- № 0000722220 від 22.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 142190 грн., в т. ч. за основним платежем - 113752 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28438 грн.

В акті перевірки № 550/222/31828992 від 04.02.2013 року зазначено, що ТОВ «Баріон» не підтверджено факт придбання товарів у ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4» і, як наслідок, відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4», відображених у податковій звітності з ПДВ за жовтень 2012 року. Акт перевірки містить висновки щодо відсутності придбання товарів та укладення угод з метою з метою настання реальних наслідків. Зазначено, що операції з купівлі ТОВ «Баріон» товарів у у ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4», а також реалізація товарів, придбаних у ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4», контрагенту ТОВ «Електровозрембуд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нереальними по ланцюгу до «вигодонабувча». Правочини, укладені ТОВ «Баріон» з контрагентом у ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4» у жовтні 2012 року, а також з контрагентом-покупцем товарів ТОВ «Електровозрембуд», придбаних у ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4» є недійсними в силу припису закону, тобто правочини, укладені з зазначеними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зробив висновок щодо нікчемності та недійсності угод з ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4» та ТОВ «Електровозрембуд», посилаючись на акт перевірки Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 145/22.5-08/30585040 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НВП «Про-4» (код ЄДРПОУ 30585040) щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за жовтень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку», в якому міститься інформація, що ГВПМ ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська надано висновок № 41/7/07.3204 від 21.01.2013 року, стосовно того, що посадова особа ТОВ НВП «Про-4» директор Камянович Сергій Олександрович відмовився від надання пояснень. За податковою адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кедріна, 47, кв. 188 ТОВ НВП «Про-4», посадові особи не встановлені. Наявні ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а саме: відсутність трудових ресурсів, відсутність матеріальних ресурсів (основних засобів, складських приміщень, транспорту тощо). Зміст господарських операцій, обставини укладення угод, місць прийому-передачі товарів (робіт, послуг), транспортування, зберігання не встановлено. Підприємство ТОВ НВП «Про-4» має 9 стан - повідомлення про відсутність платника за місцезнаходженням.

Проте, такі висновки податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4», ТОВ «Електровозрембуд» угод судом оцінюються як необґрунтовані, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених позивачем та ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4», ТОВ «Електровозрембуд» у перевіряємий податковим органом період, та не надані докази щодо наміру порушити публічний порядок сторонами правочину.

В свою чергу, позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів. Зокрема, судом встановлено факт укладення договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баріон» та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ПРО-4» № 03-0712 від 03.07.2012 року, відповідно до яких ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4» зобов'язується передати товар у власність ТОВ «Баріон», а ТОВ «Баріон» зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Виконання вищезазначених угод підтверджуються накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, що знаходяться в матеріалах справи, які оформлені у відповідності до норм чинного законодавства. Позивачем використаний товар, що отриманий за договором № 03-0712 від 03.07.2012 року, у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Також судом встановлено факт укладення договору № 41/06 від 07.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баріон» та товариством з обмеженою відповідальністю «Електровозрембуд», відповідно до якого ТОВ «Баріон» зобов'язується передати на підставі заявок у власність ТОВ «Електровозрембуд», а ТОВ «Електровозрембуд» зобов'язується прийняти та оплатити товар в асортименті, в кількості та за ціною згідно специфікаціям/рахункам, видатковим накладним. Виконання вищезазначеної угоди підтверджуються накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, що знаходяться в матеріалах справи, які оформлені у відповідності до норм чинного законодавства.

Наведене відповідає положенням листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Реальність господарських операцій, здійснених ТОВ «Баріон» з ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4», ТОВ «Електровозрембуд» з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, а саме фактичне набуття матеріальних цінностей та результатів послуг, а також використання позивачем у власній господарській діяльності наведених результатів господарських операцій, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що у ТОВ Науково-виробниче підприємство «ПРО-4» відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси, складські приміщення, транспорт, що унеможливлює здійснення даним суб'єктом господарювання господарської діяльності, оскільки для того, щоб здійснювати діяльність з купівлі-продажу товарів не є обов'язковим наявність трудових, матеріальних ресурсів, складських приміщень, транспорту тощо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Наведені вимоги норм законодавства дотримані позивачем при здійсненні спірних господарських операцій та обліку їх результатів, що підтверджується дослідженими судом доказами.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 550/222/31828992 від 04.02.2013 року щодо нікчемності угод, укладених ТОВ «Баріон» з ТОВ науково-виробниче підприємство «ПРО-4», ТОВ «Електровозрембуд», та заниження податку на додану вартість по декларації за жовтень 2012 року є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № № 0000722220 від 22.03.2013 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Встановлені судом обставини та перевірка підтвердженості їх доказами узгоджується з позицією викладеною у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», у відповідності до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0000722220 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 142190 грн., в т. ч. за основним платежем - 113752 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28438 грн., а тому вважає за необхідне позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баріон» задовольнити та скасувати таке рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баріон" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000722220 від 22.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баріон" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1421 грн. 90 коп. (одна тисяча чотириста двадцять одна грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2013 року.

Суддя О.Б. Ляшко