Рішення № 31829772, 14.06.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2013 р. Справа № 917/729/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, Ленінський р-н, м. Полтава, Полтавська обл., 36022)

в особі Красногорівської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Гоголя, буд. 1/3, смт. Красногорівка, Великобагачанський р-н, Полтавська обл., 38341)

до Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" (вул. Шишацька, буд. 82, м. Миргород, Полтавська обл., 37600)

про стягнення 189656,53 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: Сопільник Н.А., Ковтун Ю. І.

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 189656,53 грн. грн., у тому числі 176240,35 грн. заборгованості за активну електричну енергію, поставлену згідно договору про постачання електричної енергії № 0093 від 08.08.2008р., 9160,49 грн. - пені за не своєчасну оплату активної електричної енергії, 65,90 грн. - пені за несвоєчасну оплату реактивної електричної енергії, 900,56 грн. - інфляційних за активну електричну енергію, 3289,23 грн. - 3% річних за активну електричну енергію.

Позивач на підставі ст. 22 ГПК України надав заяву від 29.05.2013р. про збільшення позовних вимог, в якій прохає стягнути 189656,53 грн., з них: 176240,35 грн. - заборгованості за активну електричну енергію, поставлену згідно договору про постачання електричної енергії № 0093 від 08.08.2008р., 9160,49 грн. - пені за не своєчасну оплату активної електричної енергії, 65,90 грн. - пені за несвоєчасну оплату реактивної електричної енергії, 900,56 грн. - інфляційних за активну електричну енергію, 3289,23 грн. - 3% річних за активну електричну енергію (т.2 а.с.37-38).

Ухвалою від 04.06.2013 суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог.

Позивач на підставі ст. 22 ГПК України надав заяву від 06.06.2013р. про зменшення позовних вимог, в якій прохає стягнути 183157,05 грн., з них: 176240,35 грн. - заборгованості за активну електричну енергію, поставлену згідно договору про постачання електричної енергії № 0093 від 08.08.2008р., 3082,54 грн. - пені за не своєчасну оплату активної електричної енергії, 36,90 грн. - пені за несвоєчасну оплату реактивної електричної енергії, 508,03 грн. - інфляційних за активну електричну енергію, 3289,23 грн. - 3% річних за активну електричну енергію (т.2 а.с.187-188).

Ухвалою від 07.06.2013р. суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог. Подальший розгляд справи проводиться в межах зменшених позовних вимог (т.2 а.с.199-200).

Відповідач заперечень по суті спору суду не надав. На вимоги ухвали суду відповідач надіслав витребувані докази та акт звірки розрахунків.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 19.04.2013р., розписками від 16.05.2013р., від 30.05.2013р., листом та клопотанням відповідача від 10.05.2013р., від 07.06.2013р. (т.1 а.с.210; т. 2 а.с.34, 176; т.2 а.с.1, 196-197). Відміткою канцелярії суду на зворотньому боці ухвали від 07.06.2013р. про її надсилання відповідачу та засвідченою копією реєстру поштових відправлень суду від 07.06.2013р.

Відповідно до 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату та час даного судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. В зв'язку з закінченням строку вирішення спору, відкладення розгляду справи не є можливим, спір підлягає вирішенню по суті.

В судовому засіданні 14.06.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

08.08.2008 року між ВАТ "Полтаваобленерго" в особі Красногорівської філії (позивачем) та Обласним комунальним виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" (відповідачем) було укладено договір про постачання електричної енергії за № 0093 з додатками (далі -Договір); (т.1 а.с.8-43).

Надалі Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" змінило свою назву на Публічне акціонерне товариства "Полтаваобленерго". Зазначені зміни зареєстровані державним реєстратором у встановленому порядку, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Красногорівської філії ПАТ "Полтаваобленерго " (т.1 а.с. 182, 211).

Відповідно до Договору та додатків до нього, укладених між сторонами по справі, позивач (постачальник) продає електричну енергію споживачу, а відповідач (споживач) в сплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Додатковими угодами № 91 від 15.06.2011р., від 12.07.2012, від 21.08.2012р. сторони змінювали редакцію додатків до Договору (т.1 а.с.25, 28; т.2 а.с.23, 24).

Згідно п. 2.3.3 Договору відповідач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

За п. 2.3.4 Договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електроенергією постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Згідно п.2 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору на оплату вартості спожитої електроенергії постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних (10 операційних для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місці) днів від дня виписки рахунку (т.1 а.с.12).

В п.4 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору визначено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, визначається підтверджується Актом про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії.

На виконання умов Договору за період з 01.01.2012 року по 01.04.2013р. позивач поставив, а відповідач спожив активну електричну енергію на загальну суму 301661,16 грн. зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії від 20.01.2012р., від 20.02.2012р., від 20.03.2012р., від 20.04.2012р., від 21.05.2012р., від 20.06.2012р., від 20.07.2012р., від 20.08.2012р., від 20.09.2012р., від 22.10.2012р., від 20.11.2012р., від 20.12.2012р., від 22.01.2013р., від 20.02.2013р., від 20.03.2013р., а також Відомостями про фактичні показники розрахункових приладів обліку електричної енергії за період 20.12.2011-20.03.2013р. (т.1 а.с.53-67, 68-81; т.2 а.с.19).

На оплату вказаної активної електричної енергії позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки на загальну суму 301661,16 грн. (т.1 а.с.82-93; т.2 а.с.20-22).

За використану активну електроенергію відповідач розрахувався частково, сплативши 125420,81 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за період лютий 2012р. - березень 2013р. (т.1 а.с.125-174); (розрахунок заборгованості за активну електроенергію - т.1 а.с.44).

Заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 176240,35 грн. станом на 01.04.2013р. відповідачем сплачена не була. Зазначене підтверджується також двостороннє підписаним актом звіряння розрахунків від 01.04.2013р. (т.1 а.с.14).

Після цієї дати згідно бухгалтерської довідки позивача відповідач сплатив 28918,14 грн. боргу за активну електричну енергію, а саме 10.04.2013 р. сплачено 2000,00 грн., 11.04.2013р. - 2000,00 грн., 15.04.2013р. - 9384,32 грн., 25.04.2013р. - 13533,82 грн. (т.2 а.с.181).

Заборгованість в сумі 147322,21 грн. відповідачем не сплачена. Зазначене також підтверджується довідкою позивача від 14.06.2013р.

За ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів сплати залишку боргу відповідач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 147322,21 грн. основного боргу за активну електричну енергію є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як було встановлено вище судом та підтверджується бухгалтерською довідкою позивача, після звернення позивача з позовом до суду, що за календарним штемпелем поштового відділення на конверті відбулося 13.04.2013р., відповідач оплатив частину боргу в розмірі 24918,14 грн. (т.1 а.с.207; т.2 а.с. 181).

Зазначене свідчить про відсутність предмету спору між сторонами в цій частині. Отже, провадження у справі щодо стягнення 24918,14 грн. боргу за активну електричну енергію слід припинити на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.

Позовні вимоги в частині стягнення 4000,00 грн. боргу слід відхилити, оскільки сплата даних сум за бухгалтерською довідкою позивача відбулася 10.04.2013р. та 11.04.2013р. (т.2 а.с.181). Отже, на дату подачі позову було відсутнє порушення відповідачем прав позивача в цій частині.

В п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2.1 Договору сторони визначили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.3, 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

На підставі вказаних норм позивач нарахував відповідачу 3082,54 грн. пені за період 31.08.2012-27.02.2013р. (т.2 а.с.191). Зазначена пеня нарахована в межах шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України. При перевірці правильності нарахування пеня судом встановлено, що за вказаний період сума пені становить 3078,65 грн. (розрахунок суду - залучено до справи). В цій частині вимоги щодо стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення 3,89 грн. пені слід відмовити за безпідставністю вимог.

В п. 17 додатку № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" до Договору визначено, що кошти за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника протягом п'яти днів від дня отримання розрахункових документів (т.1 а.с.15).

За період 20.03.2012р. - 20.09.2012р. відповідач мав сплатити 1673,13 грн. за перетоки реактивної електричної енергії. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії від 20.04.2012р., від 21.05.2012р., від 20.06.2012р., від 20.07.2012р., від 20.08.2012р., від 20.09.2012р. (т.1 а.с.70-75).

Відповідач в порушення умов Договору вказані платежі оплатив несвоєчасно, перерахувавши позивачу 30.08.2012р. 1748,90 грн.

За період 05.05.2012 - 29.08.2012р. позивач нарахував відповідачу 36,90 грн. пені за несвоєчасну оплату за перетоки реактивної електроенергії (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог; т.1 а.с. 28; т.2 а.с.187-188, 192). Правильність розрахунку перевірена судом.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 36,90 грн. пені за несвоєчасну оплату за перетоки реактивної електроенергії підлягають задоволенню.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3289,23 грн. - 3% річних за несвоєчасну оплату активної електричної енергії за період 01.05.2010-31.03.2013 (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Після перевірки правильності нарахувань судом встановлено, що заявлена сума не перевищує розрахункову, факт постачання за вказаний період електричної енергії та прострочення платежів підтверджено двостороннє підписаними актами про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії, виписками з банківського рахунку за вказаний період (т.2 а.с.39-172).

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлені вимоги про стягнення 508,03 грн. - інфляційних (за періоди 01.05.2010-31.03.2013).

Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Із змісту листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, якщо в індексованому періоді набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.03.2013р. у справі № 07/5026/1692/2012 (режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/30112662), від 13.03.2013р. у праві № 21/5005/6116/2012 (режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/30112662).

Також, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Відтак, позивач при нарахуванні відповідачу інфляційних нарахувань за конкретний місяць мав застосовувати відповідний індекс інфляції до суми простроченого у цьому місяці платежу, визначеної за станом на 15 день прострочення.

Згідно з таким розрахунком сума інфляційних нарахувань, на стягнення якої з відповідача позивач має право становить 396,35 грн. (розрахунок суду - залучено до справи)

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення 111,68 грн. інфляційних слід відмовити, оскільки дана сума нарахована за заборгованість за періоди, які становили менше 15 днів.

У статті 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов'язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог статті 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обґрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Дана справа відкладалася неодноразово, тому відповідач неодноразово мав можливості для подання наявних заперечень до суду, однак він ними не скористався.

В п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. За п. 4.6 цієї Постанови зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог, по яким припинено провадження у справі (в цій частині судові витрати покладаються на відповідача за ч. 2 ст. 49 ГПК України).

Також судом встановлено, що при подачі позову та заяви про збільшення позовних вимог на загальну суму вимог 189656,53 грн. позивачем було сплачено 3793,13 грн. судового збору за платіжними дорученнями № 8121 від 08.04.2013р. та № 3927 від 30.05.2013р. (т.1 а.с.7; т.2 а.с.178).

Заявою від 06.06.2013р. позивач зменшив позовні вимоги до 183157,05 грн. (т.2 а.с.187-188). З даної суми судовий збір підлягає сплаті в розмірі 3663,14 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VІ "Про судовий збір" повернення судового збору здійснюється за ухвалою суду в разі зменшення позовних вимог.

На підставі даної норми 129,99 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п.1-1), 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" (вул. Шишацька, буд. 82, м. Миргород, Полтавська обл., 37600; ідентифікаційний код 03362560) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, Ленінський р-н, м. Полтава, Полтавська обл., 36022; ідентифікаційний код 00131819) в особі Красногорівської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Гоголя, буд. 1/3, смт. Красногорівка, Великобагачанський р-н, Полтавська обл., 38341; код 257716952) 147322 грн. 21 коп. основного боргу за активну електроенергію, 3078грн. 65 коп. пені за активну електроенергію, 36грн. 90 коп. пені за реактивну електроенергію, 396грн. 35 коп. інфляційних за активну електроенергію, 3289грн. 23 коп. - річних за активну електроенергію, 3580 грн. 82 коп. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 24918,14 грн. боргу за активну електроенергію.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 14.06.2013р.

Суддя Безрук Т.М.