Рішення № 31829756, 30.05.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 р. Справа № 917/510/13

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л.Толстого, 87

до Лубенського державного комунального підприємства "Шляхрембуд", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Черняховського, 5

про стягнення 42091,81 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерви:

від позивача: Дейнеко О.В.

від відповідача: Васильняк І.І.

Представники після перерви:

від позивача: Рокало Т.М.

від відповідача: Васильняк І.І.

Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 21.05.2013 року.

В судовому засіданні 30.05.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 4-ЛК/П від 03.01.2012 року в сумі 42091,81 грн., в т.ч. 35284,54 грн. основної заборгованості, 5589,84 грн. пені, 141,14 грн. інфляційних нарахувань та 1076,29 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої до суду заяви № 1492 від 18.05.2013 року (а.с. 73-74) про їх збільшення, відповідно до якої позивач прохає суд стягнути з відповідача 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору замість вказаних у позові 860,25 грн., в іншій частині позовні вимоги залишені позивачем без змін.

Враховуючи, що судові витрати не входять до складу ціни позову та не є складовою частиною позовних вимог, подана позивачем заява судом відхиляється.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив суд про погашення суми основного боргу в розмірі 35284,54 грн., подав до суду клопотання № 68 від 30.05.2013 року (а.с. 77), в якому прохає зменшити розмір штрафних санкцій (пені) у зв'язку зі складним фінансовим становищем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

03.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (позивач, постачальник) та Лубенським державним комунальним підприємством "Шляхрембуд" (відповідач, споживач) був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом за № 4-ЛК/П (а.с. 12-13), у відповідності до якого постачальник взяв на себе зобов'язання постачати споживачу природний газ в обсягах і в порядку, передбачених договором, для забезпечення його потреб, а споживач - оплачувати постачальнику вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, в строки, в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до положень п. 10.1. договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 4-ЛК/П від 03.01.2012 року (далі - договір) цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме - з 01.01.2012 року. Договір діє в частині поставки газу до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані постачальником послуги з постачання газу - до повного виконання споживачем своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно із п. 1.2. договору передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку 1 до договору.

Додатком 2 до договору (а.с. 15) сторони погодили обсяги поставки природного газу протягом 2012 року на рівні 53,1 тис. м3 згідно наведеного графіку.

У відповідності до п. 2.6. договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

На виконання умов укладеного договору позивачем було поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 79996,15 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу від 30.06.2012 року на суму 29216,23 грн., від 31.07.2012 року на суму 23640,46 грн., від 31.08.2012 року на суму 15582,94 грн., а також від 30.09.2012 року на суму 11556,52 грн. (а.с. 21-24).

Згідно п. 4.6. договору оплата послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами шляхом 100% попередньої оплати їх вартості з розрахунку договірного планового обсягу місячного постачання природного газу відповідно до додатка 2 до договору, однак не пізніше ніж за 10 календарних днів до місяця поставки. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим.

Як зазначається у позовній заяві та не заперечується відповідачем, в порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання відповідач виконав лише частково, внаслідок чого сума його заборгованості перед позивачем склала 35284,54 грн.

14.01.2013 року, про що свідчать надані до справи копії фіскального чеку та опису вкладення (а.с. 19, 20), позивач звернувся до відповідача з вимогою за № 96 від 11.01.2013 року (а.с. 18) про погашення існуючої заборгованості в розмірі 35284,54 грн. Дана вимога була залишена відповідачем без задоволення, що і стало приводом для звернення до суду з цим позовом.

Під час розгляду справи відповідачем було погашено суму боргу в розмірі 35284,54 грн., що підтверджується копією платіжного доручення за № 529 від 07.05.2013 року (а.с. 86), внаслідок чого провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Окрім основного боргу позивач прохає суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5589,84 грн., 3% річних в розмірі 1076,29 грн. та інфляційні витрати в розмірі 141,14 грн., нараховані на суму заборгованості (в т.ч. невчасно сплачену) окремо за кожним актом приймання-передачі газу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (№ 2467-VI від 08.07.2010 року) передбачено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами договірних правовідносин з приводу постачання природного газу, обсяги переданого за договором природного газу та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно приписів ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 6.2.2. договору в разі порушення строків оплати, передбачених розділом 4 договору, зі споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню.

Згідно ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положення аналогічного змісту містяться у ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Обгрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач посилається на скрутне матеріальне становище підприємства та просить суд звернути увагу на те, що послуги з постачання природного газу ним періодично оплачувались, а заявлену до стягнення суму основного боргу сплачено в повному обсязі. Також відповідач зазначає, що основні кошти за виконані роботи надходять на його рахунок від Лубенського МВК, у період з вересня 2012 року по травень 2013 року надходження коштів постійно відбувається із запізненням, у зв'язку з чим підприємство не мало можливості вчасно розраховуватись за переданий природний газ. Викладені у клопотанні обставини підтверджені відповідачем необхідними доказами, наданими до матеріалів справи (а.с. 78-86).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій до 10%, внаслідок чого стягненню підлягає 558,98 грн. пені.

З урахуванням викладеного подане відповідачем клопотання № 60 від 20.05.2013 року (а.с. 68) про відміну суми пені та інших нарахувань в розмірі 6807,27 грн. залишається судом без розгляду.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи, що суму основного боргу погашено відповідачем після звернення до суду з даним позовом, судові витрати згідно ст. 49 ГПК України з урахуванням п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу" в повному обсязі покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Лубенського державного комунального підприємства "Шляхрембуд" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Черняховського, 5, код ЄДРПОУ 24388925) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л.Толстого, 87, код ЄДРПОУ 05524713) - 558,98 грн. пені, 141,14 грн. інфляційних витрат, 1076,29 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 35284,54 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 04.06.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.