Постанова № 31829029, 24.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2013 р. о 11:31 Справа №2а-8590/12/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого

судді Кащеєвої Г. Ю., за участю секретаря судового засідання Багдасарян Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в АР Крим Державної податкової адміністрації України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС про стягнення 2 916,60 грн.

за участю представників:

позивача - Григорєв К. О., посвідчення №077484,

відповідача - не з'явився;

Обставини справи:

Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Товариста з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» 2916,60 грн. заборгованості з фінансових санкцій, нарахованих у зв'язку з порушенням Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідач у судове засідання не зявився, будь-яких клопотань до суду не надав.

Відповідно до частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо неприбуття у судове засідання відповідача бо неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1289 від 13.10.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.11.2011 року за № 1271/20009 (далі по тексту - Наказ), Департамент діє як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи у складі Державної податкової служби України (далі - ДПС України) і реалізує державну політику у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у даній сфері.

Згідно з п.8.1 Наказу Департамент відповідно до покладених на нього завдань і повноважень має право в установленому порядку здійснювати передбачені законодавством перевірки діяльності суб'єктів господарювання щодо виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, а також брати участь в інвентаризації спирту, готової продукції та сировини.

Департамент здійснює повноваження безпосередньо та через регіональні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), які діють як самостійні функціональні підрозділи з правами юридичної особи у складі органів державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п.9 Наказу).

Відповідно до п. 10 Наказу регіональні управління Департаменту є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та інші печатки і штампи, власні бланки, мають право в межах компетенції вчиняти правочини, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачами та відповідачами у суді.

Регіональні управління діють на підставі положень, що затверджуються директором Департаменту, і Регламенту Департаменту, що затверджується наказом ДПС України, та забезпечують реалізацію державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у відповідному регіоні.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

15.05.2012р. Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Волинської області був складений акт №95/21-02/36499654 про результати фактичної перевірки складського приміщення в м. Луцьк по вул. Лідавська, 2, де здійснює оптову торгівлю алкогольними напоями Волинська філія ТОВ «Кримська водочна компанія» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (а.с. 14-16).

Під час проведення перевірки встановлено, що оптова торгівля алкогольними напоями ТОВ "Кримська водочна компанія" здійснюється згідно ліцензії серії АВ № 730964, зареєстрована №005057, термін дії з 04.09.2009року до 04.09.2014 року, сплачено до 04.09.2012 року. Згідно додатку серії ПВ №001929 до ліцензії №16 на право оптової торгівлі алкогольними напоями за адресою: м. Луцьк, вул. Лідавська, 2, зареєстровано Волинську філію ТОВ "Кримська водочна компанія", ідентифікаційний код 37179481.

Згідно наданої Довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП №221644 внесено місце зберігання оптових партій алкогольних напоїв площею 1046,4 кв.м. від 07.12.2010року за №03160112129 за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Лідавська, 2.

Складські приміщення використовуються ТОВ "Кримська водочна компанія" згідно договору № 01/11 здачі в операційну оренду основних засобів від 01.11.2010року, додаткова угода №1 до договору оренди №01/11 від 01.11.2010року та договір здачі в операційну оренду основних засобів від 01.01.2012 року №26/01.

Проведеною перевіркою маркування наявних в складському приміщенні площею 1046,4кв.м. алкогольних напоїв марками акцизного податку порушень чинного законодавства не встановлено. Немаркованих чи маркованих марками акцизного податку з ознаками підробок алкогольних напоїв не виявлено.

В акті перевірки зазначено, що згідно договору оренди №01/11 від 01.11.2010 року з внесеними додатками ТОВ "Кримська водочна компанія" орендує у ТОВ "Доброслав-Луцьк", код 31979978, основні засоби: склад - магазин площею 1046,4кв.м. та офісне приміщення площею 90кв.м. Склад-магазин та офісне приміщення знаходяться в окремих будівлях. Додатковою угодою №1 до договору оренди №01/11 збільшено площу орендованого складу-магазину до 1071,4кв.м. та офісу - 100кв.м. Додатковою угодою №2 від 15.10.2012року до договору оренди № 01/11 від 01.11.2010року орендована площа складу-магазину зменшилась до 671,4кв.м.

Договором №26/01 від 01.01.2012 року орендовані площі за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Лідавська, 2 становлять: склад-магазин - 671,4 кв.м., офісне приміщення - 100 кв.м. Зміни до довідки про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру не вносилися.

Перевіркою встановлено порушення вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (зі змінами та доповненнями) - зберігання алкогольних напоїв в місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру, а саме при перевірці будівлі, де знаходиться офіс, було виявлено на другому поверсі зберігання алкогольних напоїв, перелік яких наведено в додатку № 1 до акту на суму 2916,60грн.

Згідно накладних на внутрішні переміщення, які були надані до перевірки, дані алкогольні напої переміщалися з оптового складу на склад отримувач-вітрина. Вони обліковуються за однією особою - завскладом Лавренюк Л.Г. Переміщення обліковувалося по оптових цінах і перебуває у підзвіті за оптовими цінами/по прихідних цінах.

13.06.2012р. було прийнято рішення №000150 про застосування фінансових санкцій до відповідача на підставі абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 100% від вартості товару, який знаходиться у незареєстрованому місці зберігання, яке не внесено до Єдиного державного реєстру, але не менше 1700 грн. (а.с. 8).

Вказане рішення було направлено на адресу відповідача та отримано останнім 21.06.2012 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення №9504700589260 (а.с.9).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.07.2012р. було відкрито провадження в адміністративній справі за №2а-7700/12/0170/8 за позовом ТОВ «Кримська водочна компанія» до Регіонального управління Департаменту САТ Державної податкової служби України в Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 13.06.2012р. №00150 на суму 2916,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.09.2012 року по справі №2а-7700/12/0170/8, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013р. зазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін, а , відтак, набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 254 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановляючи зазначену ухвалу, Севастопольський апеляційний адміністративний суд зазначив наступне.

Згідно ч.33 ст.15 Закон України "№ 481/95-ВР від 19.12.1995 року "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (зі змінами та доповненнями), далі - Закон №481 зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Стаття 36 Закону №481 визначає, що суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002р. № 251 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2002 р. за N 670/6958 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форму довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру (далі - наказ №251).

До Єдиного реєстру вносяться: відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності; відомості про місце зберігання - місцезнаходження (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), площа місця зберігання (місткість місця зберігання спирту), вид продукції, що зберігається; дата включення місця зберігання до Єдиного реєстру; серія, номер та дата видачі довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру; підстави та дата виключення місця зберігання з Єдиного реєстру.

Згідно п.2.1. наказу №251 до Єдиного реєстру вносяться: місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.

Для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів суб'єкти підприємницької діяльності подають заяву до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання.

Факт зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв був встановлений саме у приміщенні офісу площею 100 кв.м. за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лідавська, 2. , однак факту реалізації алкогольних напоїв в приміщенні офісу площею 100 кв.м. перевіркою не встановлено.

Позивачем взагалі не внесено до Єдиного державного реєстру місце зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв за адресою: м.Луцьк, вул.Лідавська, 2.

Позивач має ліцензію серії АГ № 443569, видану Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів України у Волинській області на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, строком дії з 01.12.2011 року до 01.12.2012 року на склад-магазин за адресою: м.Луцьк, вул.Лідавська, 2

Отже, виходячи з даної ліцензії місцем здійснення роздрібної торгівлі є саме склад-магазин за адресою: м.Луцьк, вул.Лідавська, 2.

Таким чином, позивач, маючи ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на склад-магазин за адресою: м.Луцьк, вул.Лідавська, 2, зберігав алкогольні напої в іншому приміщенні - офісному приміщенні за адресою: м.Луцьк, вул. Лідавська, 2, яке знаходиться в іншій будівлі на другому поверсі, що й зафіксоване актом перевірки.

Стосовно права позивача на стягнення заявленої суми податкової заборгованості відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень ст. 113 Податкового кодексу України, строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Разом з тим, статтею 58 Кодексу та наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року N 985 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за N 1440/18735 (далі - Порядок N 985), з метою забезпечення єдиного порядку нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість встановлено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т. ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби.

Відповідно до Порядку N 985 замість податкових повідомлень, податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачено складання та надсилання платникам податків лише податкових повідомлень-рішень.

Суд приймає до уваги, що станом на день розгляду справи чинним є Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. N 790.

Проте, відповідно до п. 5.2 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що п.4 Наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року N 985 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за N 1440/18735 (далі - Порядок N 985) наказано Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, розробити та надати Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування замовлення на внесення змін до інформаційної системи з метою автоматичного формування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з п.п. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до приписів п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Разом з тим, згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого у порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, у разі коли платником податків не виконуються умови, визначені п. 57.2 - 57.3 ст. 57 Кодексу, нараховані грошові зобов'язання після закінчення десятиденного та тридцятиденного терміну набувають статусу податкового боргу.

Таким чином, відповідно Податкового кодексу України сума заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій після узгодження і несплати у встановлений законом строк є податковим боргом, який після набрання чинності Податковим кодексом України стягується відповідно до норм Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.02.13 по справі № 2а-7700/12/0170/8, якою встановлено наявність з боку ТОВ "Кримська водочна компанія" правопорушення, визначено також право органів державної податкової служби стягувати податковий борг у випадках, порядку та розміри, встановлені Податковим кодексом України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нараховані та не сплачені відповідачем штрафні санкції є податковим боргом у розумінні норм Податкового кодексу України.

Податковим кодексом України встановлений чіткий порядок стягнення податкового боргу, в тому числі, визначений момент, з якого податкові органи отримують право на його стягнення в судовому порядку.

Згідно з п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено в ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій:

- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано доказів формування та направлення податкової вимоги відповідачу про погашення відповідних штрафних (фінансових) санкцій, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, яке відбулось 24.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 24.05.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.