Рішення № 31828696, 14.06.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/3110/13-ц

2/248/1234/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі :

головуючої судді - Сидорової М.В.

при секретарі Нагорняк М.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Харцизьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення,-

В С Т А Н О В И В :

15 квітня 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк ПриватБанк (далі ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DОХСGК40000044 від 05.03.2007 року, звернути стягнення на будинок, який розташований за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вул. Щербакова 73а, та належить ОСОБА_2, шляхом його продажу Банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 05.03.2007 року між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір № DОХСGК40000044 про надання кредиту у сумі 66000,00 грн зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.03.2027 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно було здійснюватись щомісячно позичальник повинен надавати Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Відповідач не виконував належним чином умови договору, що надає право Банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У звязку з порушенням зобовязань по кредитному договору, станом на 22.03.2013 року утворилась заборгованість в сумі 130133,79 грн, яка складається з наступного: 53308,22 грн заборгованість за кредитом, 51834,45 грн - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 3634,23 грн заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 21356,89 грн пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач 06 березня 2007 року уклали договір іпотеки б/н (далі договір іпотеки), згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 49,20 житловою площею 27,10 кв.м, який розташований за адресою Донецька область м.Харцизьк, вул.. Щербакова буд. 73 а, з ціною договору іпотеки 55000,00 грн.

Оскільки відповідач не виконує основне зобовязання умови кредитного договіру, ОСОБА_1 просить задовольнити його вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також просить виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку розташованому за адресою: Донецька область, м.Харцизьк, вул.. Щербакова буд 73а, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграцій фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири. Крім того ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.74 п.9 ЦПК України.

Суд в порядку ст. ст. 224-225 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача по наявним у справі доказам.

Вивчивши матеріали справи, суд знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 05.03.2007 року між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір № DОХСGК40000044. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 зобовязався надати відповідачу кредит у сумі 66000,00 гривень зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.03.2027 року (а.с. 13-16).

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно було здійснюватись відповідачем щомісячно, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Судом також встановлено, що 06 березня 2007 року в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № DОХСGК40000044 сторонами укладено договір іпотеки, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 49,20 житловою площею 27,10 кв.м, який розташований за адресою Донецька область м.Харцизьк, вул.. Щербакова буд. 73 а, з ціною договору іпотеки 55000,00 грн (а.с.19-21).

Відповідно до п.16.7.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобовязань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Оскільки відповідач свої зобовязання за кредитним договором належним чином не виконував, станом на 22.03.2013 року утворилась заборгованість в сумі 130133,79 грн, яка складається з наступного: 53308,22 грн заборгованість за кредитом, 51834,45 грн - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 3634,23 грн заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 21356,89 грн пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором (а.с.7-9).

Відповідно до ст.ст. 526,527 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцеві) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний повернути грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а у разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 33 ч.1 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання божником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем порушені умови кредитного договору № DОХСGК40000044 від 05.03.2007 року, що виразилося в тому, що він тривалий час порушує виконання своїх зобовязань, не в повному обсязі здійснює щомісячне погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, чим завдає Банку збитки, суд вважає, що позов позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог Банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки певним шляхом, то такі вимоги підлягають частковому задоволенню через наступне:

З позовної заяви Банку вбачається, що ОСОБА_1, як іпотекодержатель, просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Як вбачається з п. 22 розділу 3, п. 27 розділу 4 договору іпотеки, звернення стягнення за цим договором здійснюється, зокрема за рішенням суду і може бути проведено шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначений на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру права власності на нерухоме майно.

Згідно вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Правилами ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, порядок та процедуру такого продажу, зокрема, передбачено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Таким чином при наявності в договорі іпотеки відповідного застереження у іпотекодержателя є право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, однак дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Враховуючі вказані обставини, а також розмір заборгованості по кредитному договору та ціну, визначену сторонами у договорі іпотеки, суд вважає необхідним зазначити спосіб реалізації іпотечного майна шляхом укладання іпотекодержателем - Банком від свого імені договору купівлі-продажу на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцю.

з початковою ціною 55 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2013 року за вихідним номером 30.1.0.0/2-574 на адресу, за зареєстрованим місцем проживання відповідача, позивачем було направлено повідомлення, в якому відповідачу викладено стислий зміст порушеного зобовязання, запропоновано повернути суму кредиту в повному обсязі, а також проценти, комісії та штрафні санкції, нараховані на день повернення кредиту, в разі невиконання порушеного зобовязання - добровільно звільнити житлове приміщення за адресою: Донецька область, м.Харцизьк, вул. Щербакова буд.73 а, протягом 30 днів з дня отримання повідомлення у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 має намір звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с.10).

При цьому факт отримання вказаного повідомлення відповідачем документально не підтверджений.

Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, у частині 1 статті 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 цієї ж статті 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в частині 3 статті 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Оскільки в справі відсутні відомості про отримання відповідачем відповідної вимоги іпотекодержателя добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, а законом передбачений певний порядок добровільного виселення за вимогою Банку, і цей порядок банком не дотриманий, позов про виселення без дотримання попереднього порядку є передчасним.

Що стосується позовних вимог позивача щодо зняття відповідача та інших осіб, які зареєстровані в будинку №73 а по вул.. Щербакова в м.Харцизьку Донецької області з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, то ці вимоги позивача також не можуть бути задоволені судом через наступне:

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на

підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Зняття з реєстраційного обліку покладено на відділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України.

Отже, питання щодо зняття з реєстраційного обліку не є компетенцією суду, а здійснюється відділами у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб на підставі судового рішення. На підставі вище наведеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь Банка судові витрати у сумі 1416 грн. 04 коп.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 625, 651, 1049, 1050 ЦК України , ст. ст. 12, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 Житлового кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 174, 213, 215,224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку ПриватБанк до ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DОХСGК40000044 від 05.03.2007 року в розмірі 130133,79 гривень станом на 22.03.2013 року звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 49,20 кв.м., який розташований за адресою: Донецька область, м.Харцизьк, вул.. Щербакова буд. 73 а, переданий ОСОБА_2 в іпотеку Публічному акціонерному товариству ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» шляхом укладання іпотекодержателем - Публічним Акціонерним Товариством ОСОБА_1 «Приватбанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача ОСОБА_2 договору купівлі-продажу на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцю з початковою ціною 55000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Веселе, Донецької області, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» ( п/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) в повернення судового збору в сумі 1416,04 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя: