Рішення № 31826547, 11.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р.Справа № 47/111-09

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Светлічний Ю.В.

судді: Лаврова Л.С. , Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня", м. Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Харків про стягнення 278334,66 грн. за участю представників сторін:

позивача - Нянько Я.В. довіреність №23/10/12 від 23.10.2012 р.;

відповідача - ОСОБА_4 довіреність б/н від 22.05.13 р., ОСОБА_2;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 278334,66 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі договору поставки №351 від 26.03.2009р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 2783,35 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 листопада 2009 року провадження у справі №47/111-09 було зупинено та направлено справу до слідчих органів для здійснення перевірки дотримання сторонами по справі при здійсненні підприємницької діяльності вимог чинного законодавства та з'ясування місцезнаходження майна.

Відповідно інформації, що надійшла до господарського суду Харківської області з Комінтернівського РВ ГУМВС України в Харківській районі 02 січня 2013 року із повідомленням проте, що було зареєстровано кримінальне провадження №12012220540000179 за ч.2 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 березня 2013 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18 березня 2013 року о 10:15.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 березня 2013 року розгляд справи було відкладено на 26 березня 2013 року о 09:45.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 березня 2013 року клопотання позивача про продовження строку розгляду справи задоволено та продовжено строк розгляду справи до 12 квітня 2013 року. Розгляд справи було відкладено на 08 квітня 2013 року о 09:45.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду Харківської області від 08 квітня 2013 року для розгляду справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В., судді Жигалкін І.П., Шатерніков М.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2013 року розгляд справи було відкладено на 20 травня 2013 року о 10:00.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду Харківської області від 20 травня 2013 року склад колегії змінено та призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В., судді Лаврова Л.С., Лавренюк Т.А.

У судовому засіданні 20 травня 2013 року було оголошено перерву до 11 червня 2013 року о 10:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач 13.11.2009 року надав до суду відзив на позов, в якому пояснив, що договір №351 від 26.09.2009 р. укладений між сторонами був нереалізований та повністю заперечував отримання товару за вказаним договором, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Присутні у судовому засіданні представник відповідача та відповідач особисто проти позову заперечували, але зазначили, що товар згідно договору поставки все ж таки частково отримувався, оплачувався відповідачем та зазначили, що за видатковими накладними вказаними позивачем у позовній заяві відповідач товар не отримував, а підписи, які містяться на видаткових накладних належать неуповноваженим на дані дії особам.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

26 березня 2009 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №351 (далі по тексту - Договір). Наявність даного договору не заперечується відповідачем.

Згідно п.1.1. договору постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передавати у власність покупця (відповідача) товари, а покупець зобов'язався приймати такі товари та здійснювати їх оплату на умовах та строки визначені цим договором.

П.2.2. договору визначено, що заявка оформлюється на підставі наданих позичальником прайс - листів з урахуванням наявності відповідних товарів на складі, та може бути надана письмово або за допомогою факсимільного зв'язку із обов'язковим зазначенням необхідності та асортименту товару, бажаної дати поставки та місця такої поставки.

Як зазначив у позовній заяві позивач, відповідачем здійснювалась заявка про поставку товара в телефонному режимі і в рахунках-фактурах зазначалися лише прізвище та ім'я оператора, який прийняв таку заявку та виписав відповідний рахунок-фактуру.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 березня 2010 року було складено Акт документальної бухгалтерської перевірки фінансово-господарських взаємовідносин позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" (код ЄДРПОУ 32310083) з відповідачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 26.03.2009 р. по 25.03.2010 р. (далі по тексту - Акт документальної бухгалтерської перевірки). Дана документальна бухгалтерська перевірка окремих питань фінансово-господарської діяльності проведена на підставі доручення начальника Комінтернівського районного відділу Харківського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області №62/12513/ від 25.03.2010 р. спеціалістом-бухгалтером Сидора І.А.

В ході проведеної перевірки було встановлено наступне. На виконання договору поставки ТОВ "ТД "Ласуня" поставило на адресу ФОП ОСОБА_2 молочну продукцію на суму 310 483,02 грн. Повернуто від ФОП ОСОБА_2 на склад ТОВ "ТД "Ласуня" товару на суму 18 900,78 грн. Сплачено за поставлений товар ФОП ОСОБА_2 на рахунок Продавця - ТОВ "ТД "Ласуня" - 26 166,10 грн.

В акті документальної бухгалтерської перевірки зазначено, що від ФОП ОСОБА_2 було повернуто на склад ТОВ "ТД "Ласуня" товару на суму 18 900,78 грн., про що свідчать товарні накладні № 115 від 27.05.2009 р. на суму 18 683,28 грн. та № 120 від 01.06.2009 р. на суму 217,50 грн.

Станом на 01.03.2010 р. по даним бухгалтерського обліку ТОВ "ТД "Ласуня" за ФОП ОСОБА_2 рахується дебіторська заборгованість в сумі 265 416,14 грн. В ході документальної перевірки даного питання встановлено, що відображена в бухгалтерському обліку ТОВ "ТД "Ласуня" дебіторська заборгованість в сумі 265416,14 грн.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання договору поставки відповідачем здійснювалася оплата, що підтверджується банківськими виписками Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль": за 01.06.2009 р. на загальну суму оборотів отриманих коштів 641 859,09 грн., згідно якої ФОП ОСОБА_2 оплатив ТОВ "ТД "Ласуня" 11 086,76 грн. за товар згідно договору №351; за 09.06.2009 р. на загальну суму оборотів отриманих коштів 717 755,09 грн., згідно якої ФОП ОСОБА_2 оплатив ТОВ "ТД "Ласуня" 7 132,70грн. за товар згідно накладної № ХА-0003892; за 24.06.2009 р. на загальну суму оборотів отриманих коштів 499 364,58 грн., згідно якої ФОП ОСОБА_2 оплатив ТОВ "ТД "Ласуня" 7 946,64 грн. за товар згідно накладної № ХА-0004426.

В запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що на видаткових накладних міститься підпис не відомої йому особи. Як вбачається з матеріалів справи, у слідчому відділі Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області знаходиться в провадженні кримінальна справа № 62100263 (далі по тексту - кримінальна справа) за ст.190 ч.2 Кримінального кодексу України.

В матеріалах кримінальної справи містяться пояснення ОСОБА_8, який на той час працював комірником ФОП ОСОБА_2 та здійснював приймання товару від постачальників. У своїх поясненнях ОСОБА_8 підтверджує той факт, що у видаткових накладних № ХА-0004729 від 12.06.2009 р. та № ХА-0005146 від 25.06.2009 р. ТОВ "ТД "Ласуня" стоїть його підпис, а також дійсно ним поставлено прізвище "Дмитренко". Товар, згідно зазначених вище накладних, було загружено на склад відповідача.

Відповідно пояснень ОСОБА_9, яка працювала у ФОП ОСОБА_2 оператором, ОСОБА_8 працював у ФОП ОСОБА_2 комірником, згідно з Актом приймання-передачі складу від 30.06.2009 р. складу та всіх матеріальних цінностей, претензій до ОСОБА_8 ФОП ОСОБА_2 не має.

На підтвердження пояснень ОСОБА_8 щодо достовірності його підпису на зазначених вище видаткових накладних Сектором технічного дослідження документів і почерку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області була проведена судово-почеркознавча експертиза та складено висновок експерта № 333 від 05.08.2010 р. (далі - Висновок № 333).

Згідно з Висновком № 333 експертом було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_8 в рядках "Отримав" видаткових накладних за номерами ХА-0004729 від 12.06.2009 р., ХА-0005146 від 25.06.2009 р., ХА-0004426 від 03.06.2009 р., ХА-0003892 від 14.05.2009 р. виконані ОСОБА_8. Експертом встановлено, що рукописні записи "Дмитренко" в рядках "Отримав" видаткових накладних за номерами ХА-0004729 від 12.06.2009 р., ХА-0005146 від 25.06.2009 р., ХА-0004426 від 03.06.2009 р., ХА-0003892 від 14.05.2009 р. виконані також ОСОБА_8.

В підтвердження правильності та достовірності документальних висновків акту бухгалтерської перевірки спеціаліста-бухгалтера Сидори І. А. від 25.03.2010 р., а також в підтвердження документального отримання вищевказаного товару ТОВ "ТД "Ласуня" та подальшого його руху до відвантаження ФОП ОСОБА_2 на склад, судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса була проведена судово-економічна експертиза та складено висновок № 6512 від 07.07.2011 р. (далі по тексту - Висновок № 6512).

Висновком № 6512 судовий експерт повністю підтвердив висновки Акту документальної бухгалтерської перевірки, складеного спеціалістом-бухгалтером Сидора І.А., а також підтвердив відвантаження товарів, відображених у видаткових накладних №ХА-0002649 від 03.04.2009 р., № ХА-0003892 від 14.05.2009 р., № ХА-0004426 від 03.06.2009 р., № ХА-0004729 від 12.06.2009 р., № ХА-0004730 від 12.06.2009 р., № ХА- 0005146 від 25.06.2009 р., № ХА-0005335 від 02.07.2009 р. по договору постачання № 351 від 26.03.2009 р. до ФОП ОСОБА_2 та повернення на склад ТОВ "ТД "Ласуня", відповідно накладних на повернення товарів постачальнику № 115 від 27.05.2009 р., № 120 від 01.06.2009 р.

Позивачем в рамках досудового врегулювання спору було направлено 19 серпня 2009 року на адресу відповідача претензію за вих.№195/089. Відповідач у судовому засіданні зазначив, що даної претензії ним отримано не було у зв'язку із переїздом у 2010 році. Суд не приймає заперечень відповідача щодо не отримання претензії позивача щодо не отримання їм претензії позивача, в зв'язку із переїздом, оскільки претензії була направлена у 2009 році.

Як вбачається з матеріалів справи (рахунки -фактури, видаткових накладних та пояснень позивача), позивач поставляв відповідачу продукцію, отримання якої заперечується відповідачем була здійснена позивачем та отримана представниками відповідача, а саме згідно видаткових накладних на склад відповідача, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, як і товар за який відповідач здійснював оплату в рамках договору поставки.

Враховуючи те, що у відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечував, проти отримання будь - якого товару згідно договору та наполягав, що даний договір є нереалізованим, а в судовому засіданні зазначив, що отримав тільки частину продукції за яку здійснив оплату, суд приходить до висновку, що відповідач з формальних підстав заперечує отримання іншої частини продукції за договором поставки намагаючись уникнути цивільно-правової відповідальності щодо сплати за отриманий товар.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене та те, що поставка неоплаченої продукції було здійснено на підставі рахунків фактур (заявок відповідача на отримання товару), у той же спосіб відповідно до умов договору на склад відповідача, наявність свідчень працівників відповідача із матеріалів кримінальної справи щодо отримання продукції, відсутність заперечень з боку відповідача на претензію від 19.08.2009 р. щодо отримання товару, відсутність звернення до правоохоронних органів щодо можливого отримання товару неуповноваженими особами, невідповідність позиції відповідача на протязі розгляду справи щодо виконання договору поставки, а саме відповідач у відзиві на позов у 2009 році вказував, що взагалі не отримував товару, а у судовому засіданні підтвердив, що продукцію було частково отримано, частково оплачено, та частково повернено товар, тому колегія суддів вважає що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 265 416,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня у розмірі 12 918,66 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до пункту 8.2. договору сторони обумовили, що у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Однак розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Також суд звертає увагу, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

У відповідності пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Але у відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач не надав до суду заяву про застосування строків позовної давності, тому у суду відсутні правові підстави для відмови в позові в частині нарахування позивачем пені.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 12 428,25 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Оскільки згідно розрахунку пені позивачем було завищено розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, в решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 490,41 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 625, ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61105, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" (01103, м. Київ, вул. М. Драгомирова, 4, офіс 122, код ЄДРПОУ 32310083) заборгованість за договором поставки №351 від 26.03.2009 року у розмірі 277844,25 грн., із них: 265 416,00 грн. - сума основного боргу; 12 428,25 грн., державне мито у розмірі 2 778,44 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 490,41 грн. - у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 12.06.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Светлічний Ю.В. Лаврова Л.С. Лавренюк Т.А.