Рішення № 31826457, 11.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8478/13 11.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

До Приватного підприємства «Ельба-Інвест»

Про стягнення 5 959,95 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Усенко А.М. - по дов. № 7 від 08.01.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення з Приватного підприємства «Ельба-Інвест» 5 959,95 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 17/190/2.1.5.1. від 09.04.2012 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки ВАЗ-211540, державний номер ВА 0753 ВА, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191, 1187 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, що володіє транспортним засобом, яким створено скоєно ДТП. Позивач зазначає, що власником транспортного засобу - автомобіля марки Рено Логан, державний номер АА 6434 КЕ під керуванням Франц О.В. є відповідач, а тому обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 порушено провадження у справі № 910/8478/13 та призначено справу до розгляду на 11.06.2013.

Позивач в судовому засіданні 11.06.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 11.06.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.05.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 07.05.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 116-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.02.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.06.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З довідки Управління ДАІ в Кіровоградській області МВС України № 9113738 та постанови Кіровського районного суду міста Кіровоград від 24.12.2012 у справі № 1109/12253/2012 (3/1109/3339/2012) вбачається, що 26.11.2012 близько о 23 год. 40 хв. Франц О,В. керував транспортним засобом Рено Логан, державний номер АА 6424 КЕ в м. Кіровограді на перехресті вул. Ж.Революції та вул. Габдрахманова не вибрав безпечну швидкість руху не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом ВАЗ 211540 державний номер ВА 0753 ВА, який рухався попереду та розпочав виконувати поворот ліворуч на вул. Габдрахманова. В подальшому Франц О.В. місце ДТП залишив, поїхавши у невідомому напрямку. Згідно з висновку № 1795 Франц О.В. перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Постановою Кіровського районного суду міста Кіровоград від 24.12.2012 у справі № 1109/12253/2012 (3/1109/3339/2012) Франц О.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП України у вигляді громадських робіт на строк 40 годин.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль ВАЗ 211540 державний номер ВА 0753 ВА.

Пошкоджений автомобіль був застрахований Брайченко О.А. у Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 17/190/2.1.5.1. від 09.04.2012.

Відповідно до звіту про оцінку № 155кр від 28.11.2012 матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ВАЗ 211540 державний номер ВА 0753 ВА внаслідок його пошкодження при ДТП становить 6 535,45 грн.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Звіт про оцінку № 155кр від 28.11.2012 здійснений оцінщиком Дайкун С.В., який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва та сертифікат (знаходяться в матеріалах справи).

На підставі договору страхування позивачем було складено страховий акт № 17/25920/2.1.5.1 від 21.01.2013 та розраховано суму страхового відшкодування.

Так, страховим актом № 17/25920/2.1.5.1 від 21.01.2013 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 5 959,95 грн.

Кошти в розмірі 5 959,95 грн. позивачем були перераховані, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 140 від 29.01.2013.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки Рено Логан, державний номер АА 6424 КЕ встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Право позивача вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, перехід права вимоги страхувальника передбачений і статтею 27 Закону України «Про страхування», відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 5 959,95 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Моторним (транспортним) страховим бюро України, на запит суду, надано відповідь про відсутність в центральній базі даних на дату ДТП - 26.11.2012 договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного по відношенню до транспортного засобу державний номер АА 6424 КЕ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Разом з цим, частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи (довідка Управління ДАІ в Кіровоградській області МВС України № 9113738) транспортний засіб Рено Логан, державний номер АА 6424 КЕ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю ВАЗ 211540 державний номер ВА 0753 ВА, належить Приватному підприємству «Ельба-Інвест».

Протиправна поведінка заподіювача шкоди встановлена постановою суду, згідно якої винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого сталася дорожньо-транспортна пригода, визнаний водій автомобіля Рено Логан, державний номер АА 6424 КЕ Франц О.В., який належить відповідачу.

Положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було надіслано відповідачу регресну вимогу за № 1675 від 04.03.2013 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 5 959,95 грн. Матеріали справи свідчать, що згідно повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав дану вимогу 21.03.2013.

Відповідачем у семиденний строк з дня отримання вимоги позивача з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу ВАЗ 211540 державний номер ВА 0753 ВА було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 5 959,95 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 5 959,95 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ельба-Інвест» (м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 116-А, код ЄДРПОУ 31808088) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (м. Київ, вул. Електриків, 29А, код ЄДРПОУ 20842474) суму страхового відшкодування в розмірі 5 959 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 95 коп., 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 12.06.2013.

СуддяВ.В.Сівакова