Постанова № 318264, 20.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.06 р. Справа № 37/289пн

11 годин 50 хвилин

Повний текст постанови складений та підписаний головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 20 грудня 2006 року об 11 годин 50 хвилин у повному обсязі в присутності представників сторін та третьої особи у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет судових засідань № 210).

за позовом приватного підприємства “Сателлит”, м. Маріуполь

до відповідача державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову,

на боці відповідача Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про зобов’язання державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя виконати дії передбачені підпунктами 4.1, 4.2 пункту 4, пунктом 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 2 липня 1997 року № 209/72 (у редакції наказу ДПА та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86), а саме надати до територіального органу Державного казначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість за серпень 2005 року в сумі 611869 грн., що підлягає відшкодуванню шляхом перерахування на рахунок підприємства в установі банку.

Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

при секретарі судового засідання Шкурідіній І. О.

Представники:

від позивача: Чахір Н. О. - за дов. від 28 вересня 2006 року,

від відповідача: Чайкіна К.О. – за дов. № 18/10 від 29 вересня 2006 року,

від третьої особи: Андреєва Е. К. – за дов. № 15/4а від 01.11.2006 року.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області 21 вересня 2006 року з позовною заявою № 382 від 11 вересня 2006 року (т. 1 арк. справи 3-5) до державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя з зазначенням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на боці відповідача Управління Державного казначейства у м. Маріуполі, про зобов’язання державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя виконати дії передбачені підпунктами 4.1, 4.2 пункту 4, пунктом 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 2 липня 1997 року № 209/72 (у редакції наказу ДПА та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86), а саме надати до територіального органу Державного казначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість за серпень 2005 року в сумі 611869 грн., що підлягає відшкодуванню шляхом перерахування на рахунок підприємства в установі банку, розгляд якої згідно пунктів 6 та 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду підвідомчий господарському суду Донецької області.

21 вересня 2006 року ухвалою господарського суду (т. 1 арк. справи 1-2) було відкрито провадження в адміністративній справі № 37/289пн та призначено попереднє судове засідання на 2 жовтня 2006 року, яке було відкладено на 19 жовтня 2006 року для надання сторонами додаткових доказів, про що суд виніс відповідну ухвалу (т. 1 арк. справи 41).

Ухвалою від 19 жовтня 2006 року (т. 2 арк. справи 66) суд закінчив підготовче провадження та призначив адміністративну справу № 37/289пн до судового розгляду на 2 листопада 2006 року. У зв'язку з заявленим клопотанням третьої особи про відкладення судового розгляду на час його реорганізації, судовий розгляд був відкладений на 10 листопада 2006 року (ухвала – т. 2 арк. справи 72).

10 листопада 2006 року суд ухвалою (т. 2 арк. справи 84) замінив третю особу – відділення (зазначене позивачем в позові як Управління) Державного казначейства у м. Маріуполі на його правонаступника Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області і задовольнив клопотання сторін про надання часу на примирення та зупинення провадження по справі № 37/289пн на строк до 14 грудня 2006 року.

14 грудня 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшли клопотання сторін про поновлення провадження по справі, у зв'язку з недосягненням примирення (т. 3 арк. справи 85-85). Ухвалою від 14 грудня 2005 року (т. 2 арк. справи 88) суд поновив провадження по адміністративній справі № 37/289пн та призначив судовий розгляд на 20 грудня 2006 року.

20 грудня 2006 року в присутності представників сторін та третьої особи відбувся судовий розгляд, під час якого позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти них заперечував.

Позивач – приватне підприємство “Сателлит”, м. Маріуполь зареєстроване 18 грудня 1992 року виконавчим комітетом Маріупольської міської Ради як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 арк. справи 8). Згідно до статуту (т. 1 арк. справи 130-139) місцезнаходженням підприємства зазначене м. Маріуполь, вул. Таганрогська, 76. Рішенням засновника № 1 від 22 квітня 2002 року (т. 1 арк. справи 145) та розпорядженням від 22 квітня 2002 року (т. 1 арк. справи 144) Магдаліц Д. І. був призначений на посаду генерального директора приватного підприємства “Сателлит”. Приватне підприємство “Сателлит” зареєстроване платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 08631043 від 13 січня 2005 року (т. 1 арк. справи 127). Відповідно до довідки форми № 4-ОПП від 13 січня 2005 року (т. 1 арк. справи 129) позивач перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя з 21 лютого 1991 року за № 346. Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області (т. 1 арк. справи 128) позивач зареєстрований в ЄДРПОУ за № 13501985.

Позивач у позовних вимогах зазначив, що за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2005 року підприємством була заявлена до відшкодування в рахунок майбутніх платежів сума 791875 грн., яка була підтверджена після перевірки довідкою податкового органу. В січні 2006 року було частково використано відшкодування для погашення зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в сумі 180006 грн., тому решта суми склала 611869 грн. Позивач надав уточнений розрахунок, в якому змінив напрямок відшкодування та надав заяву про його повернення на рахунок підприємства, але, як зазначив позивач, податковим органом порушується термін подання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість, який відповідно до підпунктів 4.1, 4.2 пункту 4, пункту 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість складає 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування цього податку, через що органами Державного казначейства таке відшкодування не здійснюється та вважається бюджетною заборгованістю. Строк бюджетного відшкодування за серпень 2005 року з огляду на дату подання заяви про повернення суми податку на додану вартість сплинув 21 липня 2006 року.

Позивачем були надані в підтвердження позовних вимог наступні докази, досліджені в оригіналах та долучені судом до матеріалів справи в копіях: декларація по податку на додану вартість за серпень 2005 року (т. 1 арк. справи 11-15), довідка № 904/23-5/13501985 від 2 грудня 2005 року (т. 1 арк. справи 16-26), заява № 173 від 20 червня 2006 року (т. 1 арк. справи 27), пояснення, декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2005 року, з податку на додану вартість за липень, вересень, грудень 2005 року, вантажно-митні декларації, уточнюючий розрахунок за серпень 2005 року, журнал реєстрації перевірок, реєстри отриманих та наданих податкових накладних, довідки податкового органу про перевірки червня, липня 2005 року, в яких було зазначено про відсутність порушень, головна книга, оборотно-сальдові відомості (т. 1 арк. справи 45-126).

Відповідач – державна податкова інспекція у Іллічівському районі м. Маріуполя є суб'єктом владних повноважень, створена та діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року. Відповідно до довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 24 березня 2006 року відповідач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 23339095 (т. 1 арк. справи 36).

Відповідач у запереченнях (т. 1 арк. справи 34-35) проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” були внесені зміни до Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме в новій редакції було викладено пункт 7.7 статті 7, яка набрала чинності з 1 червня 2005 року, та передбачає новий порядок відшкодування податку на додану вартість, який не передбачає можливості зміни напрямку відшкодування податку по деклараціях, поданих платниками до податкових органів після 1 липня 2005 року. У зв’язку з чим, заява позивача про зміну напрямку відшкодування податку на додану вартість № 173 від 20 червня 2006 року не підлягала виконанню. Порядок, на який посилається позивач, може діяти та застосовуватися тільки у тій частині, в якій він не суперечить Закону України „Про податок на додану вартість”. Крім того, шляхом подання уточнюючого розрахунку зміна напрямку відшкодування не передбачена.

Відповідачем були надані в підтвердження позовних вимог наступні докази, досліджені в оригіналах та долучені судом до матеріалів справи в копіях: лист № 8852/10/19 від 5 липня 2006 року (т. 1 арк. справи 37), пояснення (т. 2 арк. справи 2-4), звернення позивача за довідкою (т. 2 арк. справи 5), довідка № 28 вих. № 8157/10/19 від 20 червня 2006 року (т. 2 арк. справи 6), зворотній бік облікової картки позивача з ПДВ (т. 2 арк. справи 7-20), розписка № 741 від 22 листопада 2005 року про отримання направлення на перевірку (т. 2 арк. справи 21), наказ № 248 від 22 листопада 2005 року про проведення позапланової документальної перевірки ПП "Сателлит" за серпень та вересень 2005 року (т. 2 арк. справи 22), звернення позивача № 822/2005 від 11 листопада 2005 року про відстрочку перевірки (т. 2 арк. справи 23), розписка № 260 від 12 травня 2006 року про отримання направлення на перевірку (т. 2 арк. справи 24), наказ № 93 від 12 травня 2005 року про проведення позапланової перевірки серпня 2005 року (т. 2 арк. справи 25), акт № 313/23-5/13501985 від 18 травня 2006 року (т. 2 арк. справи 26-39), доказ надіслання акту (т. 2 арк. справи 40), акт відмови від підпису (т. 2 арк. справи 41), заперечення на акт перевірки (т. 2 арк. справи 42), відповідь податкового органу на заперечення (т. 2 арк. справи 43), податкові декларації з ПДВ за серпень, грудень 2005 року, лютий, березень, квітень 2006 року з додатками, уточнюючий розрахунок (т. 2 арк. справи 44-64).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на боці відповідача Управління Державного казначейства у м. Маріуполі, в поясненнях на позовну заяву (т. 1 арк. справи 32-33) зазначила, що згідно підпунктів 4.1, 4.3 розділу 4 сумісного Наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 200/86 від 21 травня 2001 року “Про затвердження змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість”, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за № 489/5680, органи Державного казначейства здійснюють відшкодування податку на додану вартість за висновками податкових органів або за рішенням суду. На підставі цих документів органи Державного казначейства перераховують кошти з Державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку чи рішенні. Висновок щодо відшкодування бюджетного відшкодування за серпень 2005 року на рахунок ПП "Сателлит" до казначейства не надходив.

Представники сторін та третьої особи клопотань про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявили, у зв'язку з чим на підставі пункту 2-1 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року судовий розгляд був проведений без технічної фіксації.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка у відповідності до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачає таке: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

За статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-IV від 25 березня 2005 року зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України 2642-IV від 3 червня 2005 року та № 2771-IV від 7 липня 2005 року, з 1 червня 2005 року передбачений новий порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому за нормами підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 визначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно аналізу наведених норм пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з 1 червня 2005 року передбачено, що при поданні декларації з податку на додану вартість платник податку самостійно приймає рішення про зарахування бюджетного відшкодування в рахунок зменшення наступних платежів або про повернення суми відшкодування на рахунок підприємства, при цьому можливість зміни напрямку відшкодування та відповідно механізм цієї зміни не передбачений.

За матеріалами справи судом встановлено, що 20 вересня 2005 року приватним підприємством “Сателлит” було подано до ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя декларацію з податку на додану вартість за серпень 2005 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування (т. 1 арк. справи 11-15). В рядку 25.2 декларації до відшкодування з бюджету в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів позивачем була зазначена сума 791875 грн., тобто згідно до вимог наведеного підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП "Сателлит" прийняв рішення про направлення бюджетного відшкодування в рахунок сплати майбутніх зобов'язань по податку на додану вартість та зазначив про це у декларації. Згідно довідки № 904/23-5/13501985 від 2 грудня 2005 року (т. 1 арк. справи 16-26) складеної посадовими особами ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя по результатам позапланової документальної перевірки правильності заявленої суми податку на додану вартість до відшкодування по деклараціям за серпень, вересень 2005 року порушень встановлено не було. У січні 2006 року сума відшкодування в розмірі 180006 грн. була направлена в рахунок погашення податку на додану вартість, що підтверджується позивачем. Залишок не відшкодованої суми податку на додану вартість склав 611869 грн., що підтверджується витягом з облікової картки платника (т. 2 арк. справи 7-20).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин передбачена можливість виправлення платником податку самостійно виявлених ним помилок у показниках раніше поданої податкової декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) шляхом подання уточнюючого розрахунку або шляхом зазначення відповідних показників у складі податкової декларації.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, в редакції наказу ДПА України від 15 червня 2005 року N 213, також містить відповідні положення.

Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок подається за формами, визначеними в додатках до вказаного Порядку. Однак подання уточнюючого розрахунку у зв'язку зі зміною раніше задекларованого напрямку здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість є неправомірним, оскільки:

- у разі, якщо платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування, прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, то він відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" разом з податковою декларацією подає відповідному податковому органу заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування за формою, визначеною додатком 4 до податкової декларації з податку на додану вартість. Відповідна сума відображається у рядку 25.1 декларації;

- якщо ж платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування, відповідно до підпункту 7.7.3 вказаного вище пункту 7.7 прийняв самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, то заява про повернення суми бюджетного відшкодування платником податку до податкового органу не подається. Відповідна сума відображається у рядку 25.2 декларації. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

19 квітня 2006 року позивачем до декларації з податку на додану вартість за серпень 2005 року був наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за № 5350 (т. 1 арк. справи 73-74) у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Згідно розрахунку в рядку 1.8 була зазначена сума 791875 грн. заявлена до відшкодування за серпень 2005 року, в рядку 1.9 – сума 180006 грн. фактично відшкодована на момент подання розрахунку, в рядках 2 та 3 помилки допущені при вирахуванні податкових зобов'язань або податкового кредиту не зазначалися, проте в рядку 8.7 була заявлена до збільшення сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню, 611869 грн. та в рядку 8.10 зазначена сума 611869 грн. на зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів. Тобто, фактично помилка встановлена при розрахунках податкового зобов’язання та податкового кредиту серпня 2005 року позивачем зазначена не була, а був змінений напрямок відшкодування.

Відповідно до пункту 9 частини 6 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 2505-IV від 25 березня 2005 року, яким передбачено, що органи державної податкової служби мають право провести позапланову виїзну перевірку, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби, за наказом керівника, якщо платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя на підставі наказу № 93 від 12 травня 2005 року (т. 2 арк. справи 25) була проведена виїзна позапланова перевірка ПП "Сателлит" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок згідно уточненого розрахунку за серпень 2005 року, про що був складений акт № 313/23-5/13501985 від 18 травня 2006 року (т. 2 арк. справи 26-39), від підписання якого посадові особи позивача відмовилися (т. 2 арк. справи 41). Акт був надісланий позивачу для ознайомлення 18 травня 2006 року (т. 2 арк. справи 40). Посадові особи позивача 21 червня 2006 року надали заперечення на акт перевірки (т. 2 арк. справи 42). В акті перевірки було зазначено, що в порушення пункту 5.1 статті 5, підпункту 7.7.3 пункту 7.3, підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ПП "Сателлит" був наданий уточнюючий розрахунок та змінений напрямок відшкодування суми бюджетної заборгованості за серпень 2005 року у розмірі 611869 грн., у зв'язку з чим позивачу було запропоновано у наступному звітному періоді відобразити суму податку, яка була заявлена по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань за серпень 2005 року по рядку 25.2 декларації.

21 червня 2006 року приватним підприємством “Сателлит”, м. Маріуполь була надана до податкового органу заява № 173 від 20 червня 2006 року (т. 1 арк. справи 27) з посиланням на пункт 8.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N 209/72, про прийняття рішення щодо повернення залишку невідшкодованої суми податку на додану вартість по декларації за серпень 2005 року у розмірі 611869 грн. на поточний рахунок позивача в сумі 611869 грн. ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя листом № 8852/10/19 від 5 липня 2006 року (т. 1 арк. справи 37) на подану заяву повідомила, що Порядок відшкодування податку на додану вартість розповсюджується тільки на декларації з податку на додану вартість надані платниками податків до податкових органів до 1 липня 2005 року.

Позивачем в обгрунтування правомірності заявленого відшкодування та як доказ неможливості використання заявленої суми в рахунок майбутніх платежів були надані пояснення та декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2005 року, з податку на додану вартість за липень, вересень, грудень 2005 року, вантажно-митні декларації, журнал реєстрації перевірок, реєстри отриманих та наданих податкових накладних, довідки податкового органу про перевірки червня, липня 2005 року, в яких було зазначено про відсутність порушень, головна книга, оборотно-сальдові відомості (т. 1 арк. справи 45-126). З цього приводу суд зазначає, що відповідач під час судового розгляду не спростовував наданими доказами заявлену в декларації позивача за серпень 2005 року до відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 611869 грн., але при цьому зазначав, що використати її позивач має можливість тільки в рахунок майбутніх платежів, про що свідчить довідка № 28 вих. № 8157/10/19 від 20 червня 2006 року (т. 2 арк. справи 6). Крім того, суд вважає, що відсутність податкових зобов'язань перед бюджетом на протязі року в рахунок яких позивач мав би можливість використати наявну заборгованість бюджету не надає йому права з урахуванням зміненого законодавства вимагати цього відшкодування з бюджету грошовими коштами на рахунок, посилаючись на помилку допущену при визначенні напрямку відшкодування та без обгрунтування своїх вимог, як того вимагає частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд з урахуванням матеріалів справи та вимог законодавства дійшов до висновку, що з 1 червня 2005 року Законом України "Про податок на додану вартість" визначено новий порядок відшкодування податку на додану вартість, яким не передбачено можливості зміни напряму відшкодування податку за деклараціями, поданими платниками податків до податкових органів після 1 липня 2005 року, крім того, зміна напряму відшкодування не може розглядатися як виправлення помилки та відповідно платником податку не може бути поданий уточнюючий розрахунок, у якому одночасно вносяться зміни до рядків 25.1 та 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість (заповнені рядки 8.7 та 8.10 уточнюючого розрахунку). Отже, згідно закону позивач не мав права на складання уточнюючих розрахунків, оскільки зміна напряму відшкодування не може розцінюватися як виправлення помилки, та подання заяви про направлення відшкодування на рахунок позивача майже через рік після подання декларації за серпень 2005 року не передбачена законом, тим більше, що пункти 4.1, 4.2, 4.5, 8.2 "Порядку відшкодування податку на додану вартість" (далі Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N 209/72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 1997 р. за N 263/2067, зі змінами внесеними наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 року N 200/86, на яких позивач побудував свої позовні вимоги після зміни норм пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок а додану вартість" з 1 червня 2005 року не переглядалися, тому Порядок, як підзаконний акт може бути застосований тільки в тій частині, що не протирічить Закону.

З огляду на викладене вимоги позивача про зобов’язання державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя виконати дії передбачені підпунктами 4.1, 4.2 пункту 4, пунктом 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 2 липня 1997 року № 209/72 (у редакції наказу ДПА та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86), а саме надати до територіального органу Державного казначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість за серпень 2005 року в сумі 611869 грн., що підлягає відшкодуванню шляхом перерахування на рахунок підприємства в установі банку задоволенню не підлягають та відповідно судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6-14, 23, статтями 79, 94, частиною 3 статті 121, статтями 122, 123, 124, 127, 130, 131, 138, 139, 151, 152, 153, 158-163, 167, 185, 186, 254, підпунктами 1, 2 пункту 3, пунктами 6, 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог приватного підприємства “Сателлит”, м. Маріуполь до державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя про зобов’язання державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя виконати дії передбачені підпунктами 4.1, 4.2 пункту 4, пунктом 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 2 липня 1997 року № 209/72 (у редакції наказу ДПА та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86), а саме надати до територіального органу Державного казначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість за серпень 2005 року в сумі 611869 грн., що підлягає відшкодуванню шляхом перерахування на рахунок підприємства в установі банку.

Повний текст постанови складений та підписаний головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 20 грудня 2006 року об 11 годин 50 хвилин у повному обсязі в присутності представників сторін та третьої особи у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет судових засідань № 210).

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Яманко В.Г.

Надруковано 4 примірника:

1. Позивачу – 1.

2. Відповідачу – 1.

3. Третій особі-1.

4. До справи – 1.

_______________

Адреса та телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46.