Ухвала суду № 31826397, 12.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/867/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальчук О.В.

представника позивача: Глібоцької З.Г.

представника відповідача (апелянта): Радзіковської І.Т.

представника третьої особи: Оніщенка П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова служба у Вінницькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року комунальне підприємство «Вінницяоблводоканал» (КП «Вінницяоблводоканал») звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2013 року №0000021602, №0000011602.

18 квітня 2013 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) та представник третьої особи апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Вінницькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Вінницяоблводоканал» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ПП «Торгтехсиз» та правильності нарахування, сплати, екологічного податку за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 31 січня 2013 року №2/16-02/03339012.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 8026 грн.; порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10149 грн.

На підставі акта перевірки, 18 лютого 2013 року Вінницькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000011602, яким КП «Вінницяоблводоканал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 8026 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. та №0000012602 яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 10149 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1677 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно, положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. До таких обмежень віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку і підтверджуватись документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996).

В свою чергу вказаний Закон визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

При цьому, відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у підтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей в матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи, а саме: податкові та видаткові накладні, платіжними дорученнями, що свідчить про зміну майнового стану позивача.

Також, в матеріалах справи наявні акт введення в експлуатацію основних засобів, акти на списання малоцінних та швидкозношувальних предметів, списки на отримання робітниками позивача рукавиць, особові карточки робітників позивача, що підтверджують подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаний товар.

Стосовно посилань апелянта про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат підтверджується наявними в матеріалах справи висновком почеркознавчого дослідження підписів від імені ОСОБА_5 та вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Так, із змісту вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України встановлено, що ПП «Торгтехсиз» не було фіктивним, а також те, що підприємством дійсно закуповувалась та збувалась продукція, а саме: спецодяг, спецвзуття та засоби індивідуального захисту.

Також, встановлено, що вказаним підприємством сплачувались податки та подавались відповідні звіти. При цьому, керівником підприємства був ОСОБА_5 який у своїх поясненнях зазначив, що він дійсно є засновником та директором ПП «Торгтехсиз», яке дійсно займалось закупівлею та продажем спецодягу, а також те, що він займався діяльністю підприємства та підписував різні документи. Проте, через деякий час він почав зловживати алкогольними напоями, а тому фактично не займався діяльністю підприємства. Печатка знаходилась за місцем знаходження підприємства, а тому хто укладав договори та підписував їх в подальшому йому не відомо.

Так, судом при ухваленні вироку на підставі висновку почеркознавчої експертизи було встановлено те, що невстановлені слідством особи, підробивши підпис ОСОБА_5 завіряли печаткою ПП «Торгтехсиз» видаткові накладні на поставку спецодягу на адресу ПП «Тех.-Пром».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу апелянта на те, що в даному випадку висновок почеркознавчого дослідження та вирок суду не стосується господарських відносин, укладених між КП «Вінницяоблводоканал» та ПП «Торгтехсиз», а іншого підприємства. Також, звертає увагу на те, що вироком суду не встановлено фіктивність ПП «Торгтехсиз», а встановлено протилежне, а також встановлено, що ОСОБА_5 дійсно підписував документи бухгалтерської звітності, що підтверджує правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення з боку КП «Вінницяоблводоканал» податкового, валютного законодавства та законодавства про бухгалтерський облік, а тому прийнятті податковим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 червня 2013 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.