Ухвала суду № 31826371, 11.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/866/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

позивач : Глімбоцька Зоя Григорівна, Кравчук Аліна Петрівна,

Яворська Олена Григорівна

відповідач (апелянт) : Радзіковська Інна Тимофіївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства "Вінницяводоканал" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Вінницяоблводоканал» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000031602 від 18.02.2013р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року адміністративний позов було задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаного адміністративного позову.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної та першої інстанції встановлено, що згідно наказу ДПС у Вінницькій області № 5 від 11.01.2013р., на підставі направлення № 1 від 11.01.2013р. податковим інспектором проведена позапланова виїзна перевірка КП «Вінницяоблводоканал» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ПП «Торгтехсиз» та правильності нарахування, сплати екологічного податку за період з 1.01.2011 р. по 31.12.2012р., за результатом якої складено акт № 2/16-02/03339012 від 31.01.2013р. , в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення.

Зокрема, перевіркою повноти визначення екологічного податку за період з 1.01.2011 р. по 31.12.2012 р. виявлено його заниження на загальну суму 165392,98 грн. Встановлено, що на порушення підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240, підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242, пункту 246.5 статті 246 пункту 249.6 статті 249 ПК України «не подавався до податкового органу розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з екологічного податку на суму 165392,98 грн.».

За наслідком проведеної перевірки та складеного акту прийнято податкове повідомлення рішення № 0000031602 від 18.02.2013 р., яким визначено податкове зобов'язання в сумі 193962,43 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків акту перевірки, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків акту перевірки. Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 17 Закону № 187/98-ВР встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів.

В свою чергу, порядок обчислення, сплати, ставки, подання податкової звітності з екологічного податку регулює розділ VІІІ (ст.ст. 240-250) ПК України.

Так, відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 ПК України (в редакції чинній до 1.07.12 р.) платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Згідно з підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції чинній до 1.07.12 р.) розміщення відходів - це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини склалися навколо наявності чи відсутності підстав для сплати екологічного податку, зокрема, за розміщення відходів, що передбачено підпунктом 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 ПК України. При цьому, позивач стверджує про те, що в ході провадження його діяльності відходи ним не розміщуються, а обробляються, що виключає виникнення обов'язку сплати екологічного податку, принаймні при надходженні відходів (кеку та мулу) до очисних споруд.

Поняття «розміщення відходів», наведене у ПК України розкриває останнє як «зберігання», в тому рахунку «тимчасове розміщення до утилізації чи видалення», та «захоронення» відходів. Тобто відповідне поняття пов'язане саме з утилізацією, видаленням чи захороненням і не містить в собі поняття «обробки» відходів. Тут слід звернути увагу на те, що зберігання та захоронення відходів в розумінні Податкового кодексу України, обробки останніх, не передбачає. Адже утилізація, видалення, оброблення самі по собі не передбачають виготовлення нового продукту, в той час як саме на виготовлення органічних добрив, серед іншого, спрямована діяльність позивача. Наведене вбачається та підтверджується Технологічним регламентом центральних очисних споруд каналізації м. Вінниці та Технологічним регламентом використання осадів стічних вод, що утворюються на очисних спорудах каналізації м. Вінниці. В регламентах виписано механізм очищення стоків, контролю якості кеку та мулу, формування партій та оформлення посвідчення якості тощо. Крім того, використання кеку та мулу в якості добрива, передбачене в «Перспективному плані щодо подальшого поводження з осадом та мулом з ОСК на 2011-2013 роки», погодженому державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області.

В другому випадку (розміщення) - це сталість(незмінність) властивостей відходів. Саме після завершення технологічного процесу отримуються: органічне добриво та ті відходи, які не підлягають подальшій переробці та за зберігання яких і є необхідним сплачувати екологічний податок, адже саме після завершення технологічного процесу стане відомо остаточну масу та об'єм мулу та кеку, з яких і обраховуватиметься податок.

Слід також зазначити, що у визначенні, наведеному у ПК України щодо поняття «розміщення», а також у підпункті 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 ПК України (відповідно до якого об'єктом та базою оподаткування екологічного податку є «обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання), йдеться про «спеціально відведені місця» для розміщення відходів. Натомість суду надано копію державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 002216, виданого 7.06.2004р., згідно якого землю виділено саме для водозабезпечення та очищення стічних вод, а не для зберігання відходів, адже основне призначення «спеціально відведених місць чи об'єктів», в яких зберігаються відходи - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження.

Податковим органом не доведено, що територія на який перебувають у процесі оброблення кек та мул виділена саме для зберігання (захоронення, знешкодження, утилізація) відходів.

Сукупність наведеного вказує на некоректність ототожнення податковим органом процесу «оброблення/перероблення» відходів/стоків із процесом їх «розміщення».

При зазначені у листі про обсяги утворення та розміщення відходів за період з 1.01.2011 р. по 1.10.2012 р. мається на увазі обсяги відходів, що надійшли на переробку за процедурою, визначено у Технологічних регламентах. Разом з тим, поняття «розміщення» ним використано в іншому значені ніж це передбачено Податковим кодексом України, що покликано відсутністю в останньому поняття «обробки/переробки».

Дозволи видані на 2011 та 2012 роки. При цьому, як вбачається з Технологічного регламенту процес обробки відходів (кеку та мулу) становить 3 роки. В зв'язку з чим не можна вважати, що ці дозволи видані на розміщення відходів, що надійшли на КП «Вінницяоблводоканал» саме у 2011-2012 роках. Навіть якщо і розцінювати надані дозволи як докази здійснення діяльності по розміщенню відходів, то їх дія не розповсюджується на відходи/стоки, за період надходження яких здійснено перевірку.

Згідно пункту «г» частини першої статті 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Порядок ведення первинного обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари за типовою формою N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" (далі - типова форма № 1-ВТ), яку заповнюють підприємства, установи, організації усіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання і фізичні особи-підприємці (далі - підприємства), у процесі діяльності яких утворюються відходи, у тому числі відходи пакувальних матеріалів і тари встановлює Інструкція щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари", затверджена Наказом Мінприроди України 07.07.2008 р. № 342, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2008 р. за № 824/15515 (Інструкція).

Вказаною Інструкцією затверджено Типову форму №1-ВТ обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари, яка також ведеться КП «Вінницяоблводоканал».

Згідно Форми № 1-ВТ за І квартал 2011 р. у графах (8-а, 8б, 9а, 9б) «кількість створеного відходу чи використаної упаковки» та «кількість створеного відходу чи використаної упаковки, яка утилізується підприємством*» вказано 7457,1 т, що відповідає кількості, відображеній у акті перевірки за цей же період. Водночас, у графі «куди і для чого надходять відходи або упаковка, указані в графах 9-а, 9-б» розшифровано цю кількість та віднесено її до «технологічного процесу (оброблення, перероблення) на території ОГСЕ та мулових майданчиків». Одночасно у примітці (*) вказано «мул та кек знаходяться в технологічному процесі у відповідності до «Технологічного регламенту очисних споруд каналізації м. Вінниці».

Аналогічного змісту (щодо перебування мулу та кеку в технологічному процесі) міститься інформація й у формах № 1-ВТ за період з ІІ кварталу 2011 року по ІІІ квартал 2012 р. з кількістю мулу та кеку, яка відповідає зазначеній у акті перевірки.

Наведене підтверджує те, що мул та кек за вказаний у акті період, обліковуються як такі, що перебувають у технологічному процесі (оброблення), а не зберігається на підприємстві як сталі (незмінні) відходи.

КП «Вінницяоблводоканал» як платник екологічного податку звітує перед податковим органом про податкові зобов'язання з екологічного податку, зокрема, за викиди в атмосферне повітря, що відбувається в процесі оброблення мулу та кеку і за скиди у водні об'єкти, а тому нарахування екологічного податку на відходи (кек та мул), що перебувають в процесі оброблення призведе до подвійної сплати екологічного податку, що чинне законодавство не вимагає.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 червня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.