Постанова № 31826284, 07.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2013 року № 826/5787/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮМ'Є»до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києвапровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2012 р. № 0026231520, № 0026271520, № 0026241520, № 0026311520 та № 0026301520.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮМ'Є» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2012 р. № 0026231520, № 0026271520, № 0026241520, № 0026311520 та № 0026301520.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/5787/13-а та призначено справу до судового розгляду на 16.05.2013 р.

В позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 19.12.2012 р. № 0026231520, № 0026271520, № 0026241520, № 0026311520 та № 0026301520.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив про те, що при проведенні камеральних перевірок податкової звітності ТОВ «ЛЮМ'Є», за результатами яких були складені Акти від 28.11.2012 р. № 1907/15-225, № 1908/15-225, № 1916/15-225, № 1910/15-225, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI зі змінами та доповненнями та п. 5. Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної», із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 22.11.2011 року за №1333/20071, щодо завищення податкового кредиту за червень 2011 р. на суму 1 725 грн., за липень 2011 р. на суму 1 692 грн., за серпень 2011 р. на суму 3 031 грн., за вересень 2011 р. на суму 8 616 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Актах камеральних перевірок від 19.12.2012 р. № 0026231520, № 0026271520, № 0026241520, № 0026311520 та № 0026301520 - є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, зокрема податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість; установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними; відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента; правовідносини відбувалися на підставі договору купівлі-продажу товарів, виконання якого підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними; сплата коштів за такими договірними відносинами підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача; та подальша реалізація такого, придбаного у ТОВ «Інтер Груп Союз», товару іншим контрагентам (товарність таких правовідносин) підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями .

Крім того, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем під час проведення камеральних перевірок ТОВ «ЛЮМ'Є» та складання відповідних Актів, не було жодними доказами підтверджено завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із ТОВ «Інтер Груп Союз», а саме не надано доказів наявності заборгованості в ТОВ «Інтер Груп Союз» по сплаті податкових зобов'язань до Державного бюджету в розрізі правовідносин із позивачем, або не визначення ТОВ «Інтер Груп Союз» таких податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем в його податковій звітності.

Відповідач позов не визнав та подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що при проведенні камеральних перевірок податкової звітності ТОВ «ЛЮМ'Є», за результатами яких були складені Акти від 28.11.2012 р. № 1907/15-225, № 1908/15-225, № 1916/15-225, № 1910/15-225, було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI зі змінами та доповненнями та п. 5. Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної», із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 22.11.2011 року за №1333/20071, внаслідок чого завищено податковий кредит за червень 2011 р. на суму 1 725 грн., за липень 2011 р. на суму 1 692 грн., за серпень 2011 р. на суму 3 031 грн., за вересень 2011 р. на суму 8 616 грн.

На думку контролюючого органу матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Інтер Груп Союз» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

В судове засідання 16.05.2013 р. позивач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на не прибуття позивача в судове засідання 16.05.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/5787/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, позивач був належним чином повідомлений листом від 16.05.2013 р., про що представник позивача за довіреністю 16.05.2013 р. розписався на зворотньому боці зазначеного листа.

Так, 23.05.2013 р. позивачем дока канцелярії суду були подані додаткові пояснення до позовної заяви, а відповідачем було подано клопотання із додатками про приєднання доказів до матеріалів справи.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також на виконання усних зауважень суду під час судового засідання, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз».

Так зокрема ухвалою суду від 24.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 2а-5787/13/2670 було зобов'язано відповідача надати до матеріалів справи на підтвердження його правової позиції:

- копії декларацій з податку на прибуток, та податку на додану вартість із додатком № 5 за оспорюваний період та інші відомості по платнику податків - контрагенту позивача ТОВ «Інтер Груп Союз»;

- відомості з бази ДПА України щодо визначення контрагентом позивача ТОВ «Інтер Груп Союз» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомості щодо наявності заборгованості в контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз» по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- відомості щодо наявних основних фондів (складських приміщень, устаткування), транспортних засобів, трудових ресурсів по контрагенту ТОВ «Інтер Груп Союз»;

- копії постанови чи обвинувального вироку суду відносно посадових осіб контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз».

Однак, з моменту отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі - 08.05.2013 р. та до моменту розгляду судом зазначеної справи в порядку письмового провадження 07.06.2013 р., Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС не було виконано вимог ухвали суду від 24.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/5787/13-а та не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз», а саме не було надано:

- копій декларацій з податку на додану вартість із додатком № 5 за оспорюваний період по платнику податків - контрагенту позивача ТОВ «Інтер Груп Союз»;

- відомостей з бази ДПА України щодо визначення контрагентом позивача ТОВ «Інтер Груп Союз» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомостей щодо наявності заборгованості в контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз» по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- відомостей щодо наявних основних фондів (складських приміщень, устаткування), транспортних засобів, трудових ресурсів по контрагенту ТОВ «Інтер Груп Союз»;

- копій постанови чи обвинувального вироку суду відносно посадових осіб контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз».

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС були проведені камеральні перевірки податкової звітності позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮМ'Є», за результатами яких складено Акти від 28.11.2012 року: № 1907/15-225, № 1908/15-225, № 1916/15-225, № 1910/15-225.

В зазначених Актах перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI зі змінами та доповненнями та п. 5. Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної», із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 22.11.2011 року за №1333/20071, щодо завищення податкового кредиту за червень 2011 р. на суму 1 725 грн., за липень 2011 р. на суму 1 692 грн., за серпень 2011 р. на суму 3 031 грн., за вересень 2011 р. на суму 8 616 грн.

Згідно наявних матеріалів справи, позивач в перевіряємому періоді мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз», щодо постачання останнім на користь позивача непродовольчих товарів, а саме: канцтоварів, для їх подальшої реалізації позивачем іншим контрагентам з метою отримання прибутку.

На підставі Акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року від 28.11.2012 року №1907/15-225, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0026231520, відповідно до якого ТОВ «Люм'є» збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на суму 1 726,00 грн. (одна тисяча сімсот двадцять шість грн. 00 коп.), з яких 1 725,00 грн. (одна тисяча сімсот двадцять п'ять грн. 00 коп.) збільшена сума податку на додану вартість за червень 2011 року та 1,00 грн. (одна грн. 00 коп.) штрафні санкції.

На підставі Акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року від 28.11.2012 року № 1908/15-225, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0026271520, відповідно до якого ТОВ «Люм'є» завищило від'ємне значення податку на додану вартість на суму 1 484,00 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири грн. 00 коп.), з яких 1 484,00 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири грн. 00 коп.), сума завищення від'ємного значення за липень 2011 року та 0,00 грн. (нуль грн. 00 коп.) штрафні санкції, яка буде врахована у зменшення суми податкового боргу та податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0026241520, відповідно до якого ТОВ «Люм'є» збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на суму 260,00 грн. (двісті шістдесят грн. 00 коп.), з яких 208,00 грн. (двісті вісім грн. 00 коп.) збільшена сума податку на додану вартість за липень 2011 року та 52,00 грн. (п'ятдесят дві грн. 00 коп.) штрафні санкції.

Також, на підставі Акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2011 року від 28.11.2012 року № 1916/15-225, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0026301520, відповідно до якого ТОВ «Люм'є» збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на суму 5 644,00 грн. (п'ять тисяч шістсот сорок чотири грн. 00 коп.), з яких 4 515,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот п'ятнадцять грн. 00 коп.) збільшена сума податку на додану вартість за серпень 2011 року та 1 129,00 грн. (одна тисяча сто двадцять дев'ять грн. 00 коп.) штрафні санкції.

Крім того, на підставі Акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2011 року від 28.11.2012 року № 1910/15-225, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0026311520, відповідно до якого ТОВ «Люм'є» збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на суму 10 770,00 грн. (десять тисяч сімсот сімдесят грн. 00 коп.), з яких 8 616,00 грн. (вісім тисяч шістсот шістнадцять грн. 00 коп.) збільшена сума податку на додану вартість за вересень 2011 року та 2 154,00 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) штрафні санкції.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Люм'є» скористалось правом адміністративного оскарження та подавало скарги до контролюючих органів вищого рівня у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України.

За наслідками зазначеного, на адресу ТОВ «Люм'є» Міністерством доходів та зборів України було направлено листа з повідомленням про вручення, отриманого товариством у відділенні зв'язку 10.04.2013 року, в якому містилися Рішення про результати розгляду повторних скарг від 04.04.2013 року вих. № 180/6/99-99/10-15 та вих. № 181/6/99-99/10-15, відповідно до яких Міністерство залишає без змін податкові повідомлення-рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, а скарги без задоволення, які в подальшому не підлягають адміністративному оскарженню до контролюючих органів, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені в суді у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 19.12.2012 р. № 0026231520, № 0026271520, № 0026241520, № 0026311520 та № 0026301520 в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства, а також висновків про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз», відповідачем в Акті перевірки зазначено про те, що Актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.11.2011 року № 2438/23-04/37269936 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» (код ЄДРПОУ 7259936) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період 22.11.2010 року по 31.10.2011 року, було встановлено, що ТОВ «Інтер Груп Союз» (контрагент позивача) не мало можливості займатися підприємницькою діяльністю, оскільки у податкового органу відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства основних виробничих фондів або складських приміщень, та відповідних трудових ресурсів, що давало б можливість здійснювати торгово-посередницьку діяльність, внаслідок чого, на думку податкового органу, в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Проте, вивчивши наявні матеріали справи та норми відповідного законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивач ТОВ «Люм'є» мав правовідносини з контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз».

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання необоротних активів; в) отримання послуг; г) ввезення необоротних активів. Зазначена норма передбачена п. 198.1 ст. 198 ПК України.

Так, згідно наявних доказів у справі, на підставі укладено між ТОВ «Люм'є» (Покупець) та ТОВ «Інтер Груп Союз» (Продавець) Договору № 17к від 01.06.2011 року купівлі-продажу непродовольчих товарів, канцтоварів для подальшої реалізації, ТОВ «Люм'є» отримало від Продавця непродовольчий товар (канцтовари), а отже у Покупця, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Як також ж підтверджується наявними у справі матеріалами, при кожній поставці партії товару ТОВ «Інтер Груп Союз» надавало ТОВ «Люм'є» податкові накладні, які контролюючим органом були досліджені, проте будь-яких зауважень щодо порядку заповнення таких податкових накладних, контролюючим органом не надавалось, а відповідно останні є чинними та складені відповідно до порядку заповнення податкових накладних, а сума ПДВ, яка зазначена в цих податкових накладних та відповідно сплачена Продавцю за поставлений товар, може бути віднесена Покупцем до податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на отримання товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; зазначена норма передбачена п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Отже, при отриманні від ТОВ «Інтер Груп Союз» належно оформлених податкових накладних за поставлений товар, ТОВ «Люм'є» мало право, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, щодо віднесення сплаченої суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, відносно зазначеного Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.11.2011 року № 2438/23-04/37269936 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» (код ЄДРПОУ 7259936) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період 22.11.2010 року по 31.10.2011 року, на який посилається відповідач в обґрунтування правомірності зроблених висновків за результатами проведених перевірок позивача та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з матеріалів справи вбачається передчасність таких висновків податкового органу відносно контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз», оскільки проведення такої перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» податковим органом було визнано протиправним в судовому порядку та визнано протиправним наказ про проведення зазначеної перевірки контрагента позивача.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2012 року по справі № 2а-18027/11/2670 (головуючий суддя Костенко Д.А.) за позовом ТОВ «Інтер Груп Союз» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, було визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» та визнано протиправним Наказ ДПІ від 23.11.2011 року № 3215/23-04 про здійснення зазначеної перевірки.

Таким чином, єдиний доказ (Акт перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» від 24.11.2011 року № 2438/23-04/37269936), на який посилається відповідач в обґрунтування правомірності зроблених висновків за результатами проведених перевірок позивача та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не може бути прийнятий судом в якості допустимого доказу по справі, оскільки проведення такої перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» податковим органом було визнано протиправним в судовому порядку та визнано протиправним наказ про проведення зазначеної перевірки контрагента позивача.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, в усіх податкових повідомленнях-рішеннях, де збільшена сума податкових зобов'язань по податку на додану вартість, відповідачем зазначено цілий ряд статтей податкового кодексу України, які, на думку контролюючого органу, порушив платник податку (позивач), проте як в Актах перевірки де описано обґрунтування відповідного рішення, відповідачем не зазначено в чому саме виникає порушення цих норм закону.

Крім того, якщо контролюючим органом ставиться під сумнів будь-яка господарська операція, останній проводить зустрічну перевірку (звірку) щодо такого суб'єкта господарювання.

Проте, як вбачається з Актів перевірки позивача, в останніх відсутня будь-яка інформація щодо проведення зустрічної перевірки (звірки) контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз», яка би підтверджувала ухилення від сплати податків останнього по зазначених господарських операціях, а тому наведене в кожному Акті камеральної перевірки посилання контролюючого органу, що донарахована сума не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ «Інтер Груп Союз», є відповідно безпідставним, оскільки не містить будь-якого документального підтвердження.

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо зустрічної перевірки по контрагенту позивача ТОВ «Інтер Груп Союз», а також відповідачем не було надано жодних доказів наявності заборгованості в ТОВ «Інтер Груп Союз» по сплаті податкових зобов'язань до Державного бюджету в розрізі правовідносин із позивачем, або не визначення ТОВ «Інтер Груп Союз» таких податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем в його податковій звітності, то суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні товару контрагенту ТОВ «Інтер Груп Союз», на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також, відповідач в своєму запереченні посилається на відсутність у контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз» необхідних трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з купівлі-продажу товарів, проте як жодних доказів на підтвердження зазначеного (додатку 1-ДФ до податкової декларації з податку на прибуток, в якому визначається кількість працюючих на підприємстві) відносно такого контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз», відповідачем до матеріалів справи надано також не було.

В запереченні проти позову, представником відповідача також здійснено посилання на ряд норм цивільного законодавства (ст.ст. 203, 215 ЦК), відповідно до яких одна із сторін правочину, або зацікавлена сторона може звернутися до суду з вимогами про визнання цього правочину недійсним.

Таким чином, з посиланням на зазначені норми цивільного законодавства, правочин може бути визнаний недійсним виключно в судовому порядку з підстав визначених законом, проте не Актом перевірки, чи запереченням на адміністративний позов, незважаючи на те, які б факти в такому акті чи запереченні не були б викладені.

Одним із основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

В цивільному законодавстві правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним і визнання нікчемного правочину в судовому порядку не потребується.

Однак, відповідно до ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, і у складі цивільного правопорушення, передбаченого цією статтею міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування і наявність мети обов'язковому доведенню.

Так, відповідачем в Актах перевірки позивача та у запереченні на позовну заяву використовується термін «нікчемний правочин», проте як перевіряючим органом взагалі не зазначено та не доведено допустимими доказами, в який спосіб, чи якою мірою укладені договори між ТОВ «ЛЮМ'Є» та ТОВ «Інтер Груп Союз» порушили конституційні права і свободи людини, чиє майно знищили чи пошкодили, чи незаконно заволоділи ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджується, що угоди, укладені позивачем з ТОВ «Інтер Груп Союз», недійсними в судовому порядку не визнані, будь яких доказів того, що ці угоди порушили публічний порядок, порушили конституційні права і свободи людини, знищили чи пошкодили або незаконно заволоділи чужим майном не має, а тому такі правочини є правомірними, доки останнього не буде доведено в судовому порядку.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого Адміністративного Суду України від 14.11.2012 року по справі № К/9991/50772/12.

Також, в запереченні на позовну заяву відповідач стверджує, що угоди, укладені між ТОВ «ЛЮМ'Є» та ТОВ «Інтер Груп Союз» не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є безтоварними операціями.

Проте позивачем з даного приводу було надано до матеріалів справи документи (видаткові накладні, довіреності, інше), які підтверджують подальшу реалізацію контрагентам такого товару, отриманого від ТОВ «Інтер Груп Союз», а тому твердження контролюючого органу про безтоварність операцій жодними допустимими доказами по справі не доведена відповідачем, хоча в силу ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, недоведеним допустимими доказами у справі суд вважає посилання відповідача на те, що директор ТОВ «Інтер Груп Союз» заперечує свою участь у створенні та діяльності такого товариства, оскільки з приводу наведеного відповідачем до матеріалів справи не надано документального підтвердження зазначеного, а саме: відповідних заяв, пояснень, та протоколів допиту директора ТОВ «Інтер Груп Союз», а посилання відповідача виключно на Акт перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» від 24.11.2011 року № 2438/23-04/37269936, наказ щодо проведення якої було визнано протиправним в судовому порядку, судом до уваги прийматися не може.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Інтер Груп Союз», зазначений контрагент був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Також, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем, в порушення вимог ч. 1, ч. 2 ст. 49 КАС України та ч. 4 ст. 71 КАС України, якими передбачено обов'язок суб'єкта владних повноважень добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а також подавати до суду всі документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, - не було надано суду жодних доказів щодо несплати контрагентом позивача ТОВ «Інтер Груп Союз» до Державного бюджету сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Інтер Груп Союз» було завдано шкоди Державному бюджету, хоча в діяльності всіх податкових органів ДПС України передбачено зберігання та використання даних по платниках податків в інформаційній базі АІС «Податки».

Таким чином, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем в необхідному обсязі товарності (фактичності) здійснених із контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз» господарських операцій (за наслідками яких, придбані в ТОВ «Інтер Груп Союз» товари були в подальшому реалізовані іншим контрагентам), та за наслідками яких позивачем правомірно формувався податковий кредит відповідного періоду.

Самі Акти перевірки позивача, ні посилань на належні докази нереальності операцій саме з ТОВ «Інтер Груп Союз», ні аналізу первинних документів наданих позивачем на підтвердження реальності укладених угод, - фактично не містить.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Інтер Груп Союз» правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставними та до уваги братися не можуть.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Інтер Груп Союз».

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Інтер Груп Союз» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі», якого в даному випадку відповідачем до справи надано не було, зважаючи на його відсутність.

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем, в порушення вимог ч. 1, ч. 4 ст. 71 КАС України, що зобов'язують суб'єкта владних повноважень надавати до матеріалів справи всі документи та докази на підтвердження правової позиції, що можуть бути використані судом при розгляді справи, а також в порушення вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, не було реалізовано обов'язку надання доказів та не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз» та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз».

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, станом на 07.06.2013 р. відповідачем ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не було виконано вимог ухвали суду від 24.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/5787/13-а та не було надано суду документальних підтверджень викладених в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позицій щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз».

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

- давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

- подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

- висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам.

Проте, як було зазначено вище та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Голосіївському м. Києва ДПС не було використано його права щодо документального підтвердження нормативно-правової позиції, викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву, а також не виконано обов'язку щодо надання на вимогу ухвали суду витребовуваних документів, а тому суд розглянув дану адміністративну справу за наявними у ній доказами.

Крім того, суд наголошує на тому, що всіма податковими органами ДПС України при їх роботі застосовується Автоматизована інформаційна система (АІС) «Податки», яка створена для зручнішого, оперативного та всебічного обліку нарахування, надходження податкових платежів та контролю за виконанням податкового законодавства в Україні.

АІС «Податки» включає в себе функціональні підсистеми, комплекси задач, задачі та функції, які використовуються у структурних підрозділах ДПС районного рівня у вигляді системи взаємопов'язаних АРМ спеціалістів-податківців відповідних управлінь:

- АРМ інспектора по обліку (реєстрація платників);

- АРМ обліку надходжень до бюджету («Держдоходи»);

- АРМ реєстрації бухгалтерської звітності;

- АРМ складання звітності;

- АРМ контроль та аудит;

- АРМ «Податки в Україні» (чинні закони України);

- АРМ «Валютна інспекція».

Основними функціями АІС «Податки» є такі:

- облік платників на підставі статутних документів (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і т.ін.);

- збір інформації про відкриття рахунків у банках платниками. Ця функція виконується на підставі письмових повідомлень про відкриття та закриття рахунків, які надходять з банківських установ у триденний термін (згідно з Інструкцією № 3 Національного банку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»);

- отримання інформації про внесення та виключення платників з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Ця інформація надходить з органів статистики, районної адміністрації та Арбітражного суду;

- збір інформації про економічну діяльність підприємств. Ці повідомлення формуються на підставі бухгалтерської звітності, яка регулярно надається підприємствами до податкової адміністрації;

- оперативне отримання даних про надходження грошових коштів про сплату податків. Ця інформація подається у формі платіжних повідомлень та реєстру надходжень з банківських установ;

- проведення перевірок правильності сплати податків згідно з планами перевірок та за замовленням;

- формування звітності до Головної, міської та обласної податкової служби;

- економічний аналіз діяльності податкової служби та стану обслуговуваного району.

Інформація, яка була введена і проконтрольована, зберігається в БД, яка далі використовується для отримання всіх видів вихідних документів.

Завдяки автоматизації наведених функцій, створенню на їх базі АІС «Податки» у ДПС районного рівня, працівникам ДПС можливо своєчасно отримувати достовірну та повну інформацію для виконання своїх функціональних обов'язків, що відповідно забезпечує:

- вдосконалення оперативності роботи та продуктивності праці податкових інспекторів;

- підвищення достовірності даних щодо обліку платників податків і ефективності контролю за додержанням податкового законодавства;

- оперативне отримання даних про надходження податків (за кожним платником податків або їх групою, за кожним видом податку або групою податків) за запитом на будь-яку дату обліку на будь-яких вертикальних рівнях системи управління оподаткуванням;

- поліпшення якості та підвищення оперативності бухгалтерського обліку;

- поглиблений аналіз динаміки надходження сум податків і можливість прогнозування цієї динаміки;

- забезпечення повного й своєчасного інформування податкових адміністрацій усіх рівнів про податкове законодавство на будь-яку дату обліку, починаючи з поточної і раніш;

- своєчасне інформування адміністрації території, яка обслуговується ДПС, про надходження податків і додержання податкового законодавства;

- скорочення обсягу паперового документообігу;

- підвищення оперативності та якості рішень, які приймаються щодо керування оподаткуванням з метою підвищення ефективності його функціонування.

Таким чином, завдяки функціонуванню зазначеної інформаційної системи АІС «Податки», в податкових органів всіх рівнів ДПС України є можливість вільно отримувати та відповідно надавати на вимогу суду необхідну інформацію щодо стану визначення та сплати суб'єктами господарювання податкових зобов'язань до Державного бюджету, та звітування суб'єктами господарювання до податкових органів щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення задекларованих видів діяльності.

Проте, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також на виконання усних зауважень суду під час судового засідання, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Інтер Груп Союз», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз».

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 19.12.2012 р. № 0026231520, № 0026271520, № 0026241520, № 0026311520 та № 0026301520 - є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки Актів перевірки позивача є необґрунтованими, та такими що спростовуються доказами наявними у справі.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також, в порушення вимог ч. 1, ч. 4 ст. 71 КАС України, не реалізував свого обов'язку щодо надання документів на підтвердження його правової позиції, чим відповідно не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 19.12.2012 р. № 0026231520, № 0026271520, № 0026241520, № 0026311520 та № 0026301520.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані письмові пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.12.2012 р. № 0026231520, № 0026271520, № 0026241520, № 0026311520 та № 0026301520.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 6 ст. 71 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 19.12.2012 р. № 0026231520, № 0026271520, № 0026241520, № 0026311520 та № 0026301520.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 07.06.2013 р.