Постанова № 318252, 19.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.06 р. Справа № 37/257а

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 19 грудня 2006 року о 10 годин 50 хвилин у присутності представників сторін, третьої особи та прокурору у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет судових засідань № 210).

Повний текст постанови складений 20 грудня 2006 року та підписаний суддею о 9 годин 30 хвилин.

за позовом Спільного українсько–польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Валерія», м. Донецьк

до відповідача Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на боці позивача -Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

про: 1) визнання повністю нечинним податкового повідомлення - рішення № 0001582340/2 від 14 вересня 2006 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 10612 грн. 50 коп., з якої основного платежу - 7075 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 3537 грн. 50 коп.;

2) визнання повністю нечинним податкового повідомлення - рішення № 0001592340/2 від 14 вересня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за 9 міс. 2005 року на суму 255570 грн.

Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

при секретарі судового засідання Шкурідіній І. О.

Представники:

від позивача: Субботіна С. М. – директор згідно протоколу № 21 від 18 травня 2005 року,

Суржок М. І. - за дов. № 295 від 18 вересня 2006 року,

від відповідача: Журавська В. П. – за дов. № 18086/10-013-4 від 20 вересня 2006 року,

Єфанова Н. В. – за дов. № 18085/10-013-4 від 20 вересня 2006 року,

Котельникова І. В. – за дов. № 18084/10-013-4 від 20 вересня 2006 року,

від третьої особи: Лебідь Н. О. – за дов. № 207 від 13 листопада 2006 року,

за участю прокурору: Губанова Л. В. - за посв. № 1960

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою від 12 вересня 2006 року (т. 1 арк. справи 3-8) до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про: 1) визнання повністю нечинним податкового повідомлень-рішення № 0003432340/1 від 30 січня 2006 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6051 грн. 50 коп., з якої основний платіж – 4655 грн., штрафні (фінансові) санкції 1396 грн. 50 коп., 2) визнання повністю нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003422340/1 від 30 січня 2006 року про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року на 255570 грн., 3) визнання повністю нечинним податкового повідомлень-рішення № 0001582340/1 від 1 серпня 2006 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10612 грн. 50 коп., з якої основний платіж – 7075 грн., штрафні (фінансові) санкції 3537 грн. 50 коп., 4) визнання повністю нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001592340/1 від 1 серпня 2006 року про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 9 місяців 2005 року на 255570 грн., розгляд якої згідно пунктів 6, 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду підвідомчий господарському суду Донецької області.

Ухвалою від 14 вересня 2006 року (т. 1 арк. справи 1-2) господарський суд відкрив провадження в адміністративній справі № 37/257 а та призначив попереднє судове засідання на 21 вересня 2006 року.

21 вересня 2006 року позивач уточнив позовні вимоги (т. 2 арк. справи 147), виклавши їх в наступній редакції: "1) визнати повністю не чинним податкове повідомлення - рішення № 0001582340/2 від 14 вересня 2006 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем - 7075 грн., за штрафними санкціями – 3537 грн. 50 коп.; 2) визнати повністю не чинним податкове повідомлення - рішення № 0001592340/2 від 14 вересня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2005 року на суму 255570 грн.". Відповідач проти уточнених позовних вимог позивача заперечував. Позивачем під час попереднього судового засідання було надане клопотання про проведення судової економічної експертизи (т. 2 арк. справи 173а), відповідач проти призначення експертизи за ініціативою позивача не заперечував та надав перелік питань для експертизи (т. 2 арк. справи 174). Ухвалою суду від 21 вересня 2006 року (т. 2 арк. справи 179-181) була призначена судова економічна експертиза та провадження в адміністративній справі № 37/257а було зупинено (т. 2 арк. справи 182). 21 вересня 2006 року справа № 37/257а у 2 томах з супровідним листом була передана експерту Машиніченко О. А. (т. 2 арк. справи 183).

28 вересня 2006 року відповідач надіслав клопотання про долучення до матеріалів справи документів (т. 3 арк. справи 4-11). 3 жовтня 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшло клопотання прокурору Кіровського району м. Донецька № 629 від 26 вересня 2006 року (т. 3 арк. справи 15) про вступ згідно статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України до судового розгляду справи, у зв'язку з необхідністю захисту економічних інтересів держави. Суд повідомив прокурора про зупинення провадження по справі у зв'язку з призначенням експертизи (т. 3 арк. справи 16). 4 жовтня 2006 року через канцелярію господарського суду був отриманий відзив Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області № 14-8656 від 27 вересня 2006 року з додатками (т. 3 арк. справи 17-46). 5 жовтня 2006 року третій том справи з переліченими документами, що надійшли після зупинення провадження по справі був надісланий експерту (т. 3 арк. справи 47).

21 листопада 2006 року експертом Машиніченко О. А. було надіслано клопотання про витребування у сторін додаткових документів (т. 3 арк. справи 48-49), яке ухвалою суду від 21 листопада 2006 року було задоволене (т. 3 арк. справи 50).

29 листопада 2006 року експертом Машиніченко О. А. був наданий висновок № 146/24 судової економічної експертизи по адміністративній справі № 37/257а (т. 3 арк. справи 54-68) та рахунок № СФ-000020 від 21 листопада 2006 року на оплату експертизи на суму 8000 грн. з випискою банку про її оплату позивачем (т. 3 арк. справи 52-53).

Ухвалою суду від 29 листопада 2006 року (т. 3 арк. справи 70) провадження в адміністративній справі № 37/257а було поновлено, призначено попереднє судове засідання на 7 грудня 2006 року. 7 грудня 2006 року судом було закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 19 грудня 2006 року, про що прийнята відповідна ухвала (т. 3 арк. справи 72-73), вручені судові повістки та повідомлено прокурора (т. 3 арк. справи 74-77).

8 грудня 2006 року позивач надав через канцелярію господарського суду уточнення позовних вимог з додатком (т. 3 арк. справи 78-81), виклавши їх в наступній редакції: "1) визнати повністю нечинним податкове повідомлення - рішення № 0001582340/2 від 14 вересня 2006 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 10612 грн. 50 коп., з якої основного платежу - 7075 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 3537 грн. 50 коп.; 2) визнати повністю нечинним податкове повідомлення - рішення № 0001592340/2 від 14 вересня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за 9 міс. 2005 року на суму 255570 грн.; 3) при розподілі судових витрат, у зв’язку з поданням позову до суб’єкта владних повноважень, стягнути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. сплачений позивачем квитанцією № 29603 від 12 вересня 2006 року та вартість судової економічної експертизи оплаченої СП ТОВ "Валерія" згідно рахунку експерта № СФ-000020 від 21 листопада 2006 року платіжним дорученням № 748 від 22 листопада 2006 року на суму 8000 грн.”

15 грудня 2006 року відповідачем через канцелярію суду були надані пояснення за результатами судової економічної експертизи (т. 3 арк. справи 82-86). 18 грудня 2006 року Регіональним відділенням ФДМУ по Донецькій області було надане клопотання про додання до матеріалів справи додаткових документів (т. 3 арк. справи 87-98).

19 грудня 2006 року судом було задоволене клопотання прокурору про вступ до судового розгляду справи № 37/257а у відповідності до статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України та проведений судовий розгляд справи в присутності представників сторін, третьої особи та за участю прокурору, під час якого позивач підтримав уточнені позовні вимоги. Відповідач проти позовних вимог заперечував та письмово зазначив, що в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні № 0001592340/2 від 14 вересня 2006 року зазначено про зменшення суми бюджетного відшкодування не за 9 місяців 2005 року, а за 9 місяць, тобто вересень 2005 року (т. 3 арк. справи 99). Третя особа позовні вимоги підтримала. Примирення сторони не досягли.

Позивач – спільне українсько–польське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Валерія», м. Донецьк зареєстроване як юридична особа згідно до свідоцтва про державну реєстрацію (т. 1 арк. справи 98) та статуту (т. 1 арк. справи 100-112) за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, б. 269 а, предметом діяльності якого визначена, серед інших оптова та роздрібна торгівля. Згідно протоколу № 21 від 18 травня 2005 року (т. 1 арк. справи 113) директором СП ТОВ "Валерія" була призначена Субботіна С. М. Позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 24650228, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Донецькій області (т. 1 арк. справи 99). Згідно довідки форми № 4-ОПП СП ТОВ "Валерія" було взято 20 січня 1997 року на облік платників податків до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька (т. 2 арк. справи 3).

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки акту перевірки податкового органу щодо заниження податку на додану вартість на суму 7075 грн. та неправомірного формування суми бюджетного відшкодування у розмірі 255570 грн. не відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", у відповідності до вимог якого позивачем за отриманою податковою накладною № 142 від 2 серпня 2005 року, у зв'язку з придбанням нерухомості, був сформований податковий кредит серпня 2005 року.

Позивачем були надані в підтвердження позовних вимог наступні докази, досліджені та долучені судом до матеріалів справи оригінали: акту перевірки № 822/23-3/24650228 від 9 грудня 2005 року (т. 1 арк. справи 10-17), податкових повідомлень-рішень, скарг та рішень за результатами їх розгляду (т. 1 арк. справи 18-35), акту перевірки № 1036/23-3/24650228 від 19 травня 2006 року (т. 1 арк. справи 36-48), спірних податкових повідомлень-рішень, скарг та рішень за результатами їх розгляду (т. 1 арк. справи 49-74), приватизаційних платіжних доручень (т. 1 арк. справи 75-78), податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень 2005 року (т. 1 арк. справи 79-84), договору від 1 серпня 2005 року, витягу про реєстрацію, витягу з Державного реєстру правочинів, акту прийому-передачі від 2 серпня 2005 року (т. 1 арк. справи 85-91), податкової накладної № 142 від 2 серпня 2005 року (т. 1 арк. справи 92), листа Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області № 03-5526 віл 7 червня 2006 року (т. 1 арк. справи 93), копії реєстру № 41 від 11 серпня 2005 року (т. 1 арк. справи 94), платіжного доручення № 767 від 16 серпня 2005 року (т. 1 арк. справи 95, 96), реєстр отриманих та виданих податкових накладних Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області (т. 1 арк. справи 97), виписки з журналу реєстрації перевірок (т. 2 арк. справи 4-5), з головної книги (т. 2 арк. справи 6-13), реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т. 2 арк. справи 14-20), податкові накладні включені до зазначеного реєстру серпня 2005 року (т. 2 арк. справи 21-141), журнали-ордери (т. 2 арк. справи 142-146), спірні податкові повідомлення-рішення (т. 2 арк. справи 148-149).

Відповідач - державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень, створена та діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року. Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька є юридичною особою та внесена до ЄДРПОУ за № 22000673 (т. 2 арк. справи 170).

Відповідач проти позовних вимог заперечував (т. 2 арк. справи 150-156) посилаючись на те, що завищення податкового кредиту, згідно акту перевірки, пов’язані з тим, що підприємством до податкового кредиту було віднесено суму податку по податкової накладної № 142 від 2 серпня 2005 року, яка була складена не в момент виникнення податкових зобов’язань та оформленій з порушенням встановленого порядку по господарський операції пов’язаної з придбанням СП ТОВ «Валерія» об’єкту нерухомого майна. В поясненнях за результатами ознайомлення з висновком судової економічної експертизи (т. 3 арк. справи 82-86) відповідач зазначив, що реєстрація та перехід права власності до позивача на придбані нежитлові приміщення не відбувся у спірний податковий період – серпні 2005 року, тому підстави віднести податок на додану вартість за податковою накладною № 142 від 2 серпня 2005 року до складу податкового кредиту серпня 2005 року СП ТОВ "Валерія" підстав не мало, тому податковий орган не згоден з висновками експертизи.

Відповідачем були надані в підтвердження позовних вимог наступні докази, досліджені та долучені судом до матеріалів справи копії: листа від 31 серпня 2006 року про описку в акті перевірки з доказами відправлення (т. 2 арк. справи 157), рішення про продовження строку розгляду первинної скарги від 15 червня 2006 року з доказами відправлення (т. 2 арк. справи 158), корінців податкових повідомлень-рішень з підписами позивача про отримання (т. 2 арк. справи 159-161), направлення від 18 квітня 2006 року № 59/116 (т. 2 арк. справи 162), направлення на продовження перевірки від 5 травня 2006 року № 68/130 (т. 2 арк. справи 163), акту службового розслідування від 5 квітня 2006 року (т. 2 арк. справи 165-167), наказу № 150 від 17 квітня 2006 року (т. 2 арк. справи 168), наказу № 165 від 4 травня 2006 року (т. 2 арк. справи 169), рішення ДПА у Донецькій області про результати розгляду повторної скарги (т. 2 арк. справи 171-172), листа Донецької вугільної енергетичної компанії № 7-359 від 6 травня 2006 року (т. 2 арк. справи 173), наказу № 194 від 25 травня 2006 року (т. 3 арк. справи 5), наказу № 146 від 10 квітня 2006 року (т. 3 арк. справи 6), реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача (т. 3 арк. справи 7-10), розрахунок фінансових санкцій (т. 3 арк. справи 11).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на боці позивача, Регіональне відділення ФДМУ по Донецькій області у відзиві № 14-8656 від 27 вересня 2006 року (т. 3 арк. справи 17-22) зазначило, що за укладеним між фондом та СП ТОВ "Валерія" договором № 4449 від 1 серпня 2005 року були продані нежитлові приміщення, за які отримана оплата в серпні та вересня 2005 року в повному обсязі, отримана 10 серпня 2005 року від позивача сума податку на додану вартість була врахована в податкових зобов'язаннях фонду серпня 2005 року та перерахована до Державного бюджету України, що було перевірено ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та порушень при цьому не встановлено.

Третьою особою були надані в підтвердження позовних вимог наступні докази, досліджені та долучені судом до матеріалів справи копії: договору оренди № 1433/2004 від 27 жовтня 2004 року (т. 3 арк. справи 23-26), аудиторського висновку по документальному підтвердженню вартості поліпшень проведених СП ТОВ "Валерія" в нежитловому приміщенні за адресою: м. Донецьк, пр. Гурова, 8/ вул. Щорса, 16 (т. 3 арк. справи 27-32), заяви про включення об'єкта до приватизації (т. 3 арк. справи 33-34), наказу № 305 від 28 березня 2005 року (т. 2 арк. справи 35), наказу № 468 від 10 березня 2005 року (т. 2 арк. справи 36-37), договір купівлі-продажу від 1 серпня 2005 року (т. 3 арк. справи 38-42), оголошення про викуп приміщень (т. 3 арк. справи 43), податкова накладна № 142 від 2 серпня 2005 року (т. 3 арк. справи 44), платіжне доручення № 37 від 10 серпня 2005 року (т. 3 арк. справи 45), наказ № 250-р від 17 липня 2006 року (т. 3 арк. справи 46), свідоцтва про реєстрацію Регіонального відділення Фонду платником податку на додану вартість (т. 3 арк. справи 88), податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2005 року (т. 3 арк. справи 89-92), довідки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 425/23-3/13511245 від 9 грудня 2005 року, наказу № 784 від 6 грудня 2005 року, направлення на проведення позапланової перевірки (т. 3 арк. справи 93-98).

Представники сторін, третьої особи та прокурору клопотань про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли, у зв'язку з чим на підставі пункту 2-1 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року судовий розгляд був проведений без технічної фіксації.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка у відповідності до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України міститься перелік обставин, які перевіряють суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень стосовно того, чи вчинені вони у відповідності до вимог діючого законодавства.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм законодавства у даній справі підлягають дослідженню наступні обставини та відповідні ним правовідносини: підстави, повноваження посадових осіб податкового органу для проведення перевірки, правомірність донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також підстави визначення суми завищення бюджетного відшкодування.

Щодо перелічених питань суд зазначає наступне.

Пунктом 9 частини 6 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 2505-IV від 25 березня 2005 року, передбачено, що органи державної податкової служби мають право провести позапланову виїзну перевірку, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби, якщо платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. Частинами 8, 9, 12 статті 11-1 зазначеного Закону передбачено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів. Подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 5 робочих днів.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача Власенко В. В. та Горпиченко Т. С. на підставі направлення № 83/385 від 21 жовтня 2005 року відповідно до вимог статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та згідно наказу державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька № 373 від 27 жовтня 2005 року була проведена позапланова виїзна перевірка СП ТОВ "Валерія" з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 1 серпня 2005 року по 1 жовтня 2005 року. Перевірка проводилася з відома директора позивача Субботіної С. М. та в присутності головного бухгалтера Дзюбан І. Л. з 21 листопада 2005 року по 2 грудня 2005 року. В журналі реєстрації перевірок був зроблений 21 листопада 2005 року відповідний запис (т. 2 арк. справи 4). За результатами позапланової виїзної перевірки був складений акт № 822/23-3/24650228 від 9 грудня 2005 року (т. 1 арк. справи 10-17), примірник якого був отриманий головним бухгалтером позивача Дзюбан І. Л. 9 грудня 2005 року. В акті перевірки було зазначено про встановлене заниження податку на додану вартість за серпень 2005 року у розмірі 4655 грн., завищення бюджетного відшкодування за вересень 2005 року у розмірі 255570 грн. На підставі акту перевірки № 822/23-3/24650228 від 9 грудня 2005 року ДПІ у Кіровському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003422340/0 від 14 грудня 2005 року (т. 1 арк. справи 18) про завищення бюджетного відшкодування на суму 255570 грн. за вересень 2005 року та податкове повідомлення-рішення № 0003432340/0 від 14 грудня 2005 року (т. 1 арк. справи 19) про визначення суми податкового зобов'язання на загальну суму 6051 грн. 50 коп., з якої основного платежу – 4655 грн., штрафних (фінансових) санкцій – 1396 грн. 50 коп. Позивач оскаржив до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька вказані податкові повідомлення-рішення 21 грудня 2005 року (т. 1 арк. справи 20-21). 27 січня 2006 року ДПІ у Кіровському районі м. Донецька прийняв рішення № 934/25-013 (т. 1 арк. справи 22-24) про залишення податкових повідомлень-рішень без змін та про відмову в задоволенні скарги СП ТОВ "Валерія", у зв'язку з чим 30 січня 2006 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003422340/1 та № 0003432340/1 (т. 1 арк. справи 25-26) без зміни сум донарахованих податків. Позивач оскаржив перелічені податкові повідомлення-рішення до ДПА у Донецькій області 31 січня 2006 року (т. 1 арк. справи 27-29), якою 17 березня 2006 року було прийнято рішення № 3751/10/25-013-5 (т. 1 арк. справи 30-33), в якому було зазначено, що перевіркою ДПІ у Кіровському районі м. Донецька не було доведено факту використання основних фондів в операціях, що не є об'єктом оподаткування. Згідно довідки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про результати позапланової документальної Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 9 грудня 2005 року № 435/23-3/13511245 (т. 3 арк. справи 93-96) сума податку на додану вартість по податковій накладній від 2 серпня 2005 року № 142 включена до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та відповідають даним податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2005 року. Станом на 1 грудня 2005 року дебіторська та кредиторська заборгованість за розрахунками з СП ТОВ "Валерія" відсутня. Враховуючи наведене ДПА у Донецькі області задовольнило скаргу СП ТОВ "Валерія" та скасувало податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Донецька № 0003432340/0 від 14 грудня 2005 року, № 0003432340/1 від 30 січня 2006 року про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкові повідомлення-рішення № 0003422340/0 від 14 грудня 2005 року, № 0003422340/1 від 30 січня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та рішення ДПІ у Кіровському районі м. Донецька від 27 січня 2006 року № 934/25-013 про результати розгляду первинної скарги. Крім того, ДПА у Донецькій області було зазначено про необхідність проведення службового розслідування відносно посадових осіб ДПІ у Кіровському районі м. Донецька.

Наказом ДПІ у Кіровському районі м. Донецька № 146 від 10 квітня 2006 року (т. 3 арк. справи 6) було призначено службове розслідування, за результатами якого складений акт від 5 квітня 2006 року (т. 2 арк. справи 165-167) та прийнятий наказ № 194 від 25 травня 2006 року про попередження посадових осіб відповідача про недопущення встановлених помилок при перевірках в майбутньому (т. 3 арк. справи 5). Наказом ДПІ у Кіровському районі м. Донецька № 150 від 17 квітня 2006 року (т. 1 арк. справи 34, т. 2 арк. справи 168) згідно частини 8 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на підставі наказу № 146 від 10 квітня 2006 року було зазначено про необхідність проведення з 18 квітня 2006 року по 4 травня 2006 року позапланової виїзної документальної перевірки СП ТОВ "Валерія" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 1 серпня 2005 року по 1 жовтня 2005 року. Проведення перевірки було доручено посадовим особам відповідача Котельниковій І. В. та Журавській В. П. Наказом № 165 від 4 травня 2006 року (т. 1 арк. справи 35, т. 2 арк. справи 169) був продовжений термін проведення позапланової виїзної документальної перевірки СП ТОВ "Валерія" на 5 робочих днів з 5 травня 2006 року по 12 травня 2006 року. На підставі вказаних наказів та направлення від 18 квітня 2006 року № 59/116 (т. 2 арк. справи 162), направлення на продовження перевірки від 5 травня 2006 року № 68/130 т. 2 арк. справи 163) посадовими особами відповідача Котельниковою І. В. та Журавською В. П. була проведена позапланова виїзна перевірка СП ТОВ "Валерія" з питань достовірності відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2005 року, про що складений акт перевірки № 1036/23-3/24650228 від 19 травня 2006 року (т. 1 арк. справи 36-48), підписаний директором та головним бухгалтером позивача, які 19 травня 2006 року отримали акт. В журналі реєстрації перевірок був зроблений 18 квітня 2006 року відповідний запис (т. 2 арк. справи 4). 26 травня 2006 року ДПІ у Кіровському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001582340/0 (т. 1 арк. справи 49) про визначення суми податкового зобов'язання на загальну суму 10612 грн. 50 коп., з якої основного платежу – 7075 грн. та штрафних (фінансових) санкцій – 3537 грн. 50 коп. та № 0001592340/0 (т. 1 арк. справи 50) про завищення бюджетного відшкодування за вересень 2005 року на суму 257990 грн. 1 червня 2006 року СП ТОВ "Валерія" оскаржило (т. 1 арк. справи 51-53) зазначені податкові повідомлення-рішення до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька, якою 26 липня 2006 року було прийнято рішення № 14469/25-013-2 (т. 1 арк. справи 54-59) про часткове задоволення скарги позивача та залишення податкового повідомлення-рішення від 26 травня 2006 року № 0001582340/0 про нарахування суми податку на додану вартість за основним платежем 7075 грн. та за фінансовими санкціями 3537 грн. 50 коп. без змін та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001592340/0 від 26 травня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у частині 2420 грн. За результатами розгляду скарги ДПІ у Кіровському районі м. Донецька були прийняті 1 серпня 2006 року податкові повідомлення-рішення № 0001582340/1 (т. 1 арк. справи 60) про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10612 грн. 50 коп., з якої основного платежу – 7075 грн., штрафних (фінансових) санкцій – 3537 грн. 50 коп. та № 0001592340/1 (т. 1 арк. справи 61) про встановлене завищення бюджетного відшкодування за 9 міс. 2005 року на суму 255570 грн. 7 червня 2006 року СП ТОВ "Валерія" звернулося до ДПА у Донецькій області за податковим роз'ясненням порядку відшкодування податку на додану вартість (т. 1 арк. справи 62-64), за результатами розгляду якого отримало роз'яснення № 9192/10/23-713-3 від 5 липня 2006 року (т. 1 арк. справи 65). 3 серпня 2006 року СП ТОВ "Валерія" звернулося зі скаргою на прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення до ДПА у Донецькій області (т. 1 арк. справи 66-69), якою було прийнято рішення № 12247/10/25-013-5 від 4 вересня 2006 року (т. 1 арк. справи 70-73) про залишення без задоволення скарги позивача. 31 серпня 2006 року відповідач надіслав лист № 16726/25-113 (т. 1 арк. справи 74) про виправлення описки в акті перевірки. 14 вересня 2006 року ДПІ у Кіровському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001582340/2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 10612 грн. 50 коп., з якої основного платежу – 7075 грн., штрафних (фінансових) санкцій – 3537 грн. 50 коп. та податкове повідомлення - рішення № 0001592340/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування за 9 міс. 2005 року на суму 255570 грн. (т. 2 арк. справи 148-149).

В розділах 3.1 та 3.2 акту перевірки № 1036/23-3/24650228 від 19 травня 2006 року (т. 1 арк. справи 41-47) посадові особи відповідача зазначили про порушення позивачем вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо віднесення до складу податкового кредиту серпня 2005 року суми податку на додану вартість у розмірі 262645 грн. 40 коп. по податковій накладній № 142 від 2 серпня 2005 року, яка, за висновком податкового органу, була складена в порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 зазначеного закону не в момент виникнення податкових зобов’язань, оскільки в серпні 2005 року не відбулося переходу права власності на нерухоме майно та було відсутнє зарахування коштів на рахунок або касу продавця за придбане майно. Також, посадові особи відповідача зазначили в акті перевірки, що податкова накладна № 142 від 2 серпня 2005 року не містить всіх необхідних реквізитів передбачених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: в графі 3 «номенклатура поставки товару» не зазначена номенклатура товару, а зазначена лише загальна група – «об’єкт державної власності», в розділі «умова продажу» зазначено: «договір № 4449 від 1 серпня 2005 року», при цьому договір, за яким було придбано нежитлові приміщення в адміністративній будівлі з прибудовою, зареєстровано за № 3468 в реєстрі нотаріуса від 1 серпня 2005року, а за № 4449 від 14 липня 2005 року в книзі реєстрації договорів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області. В висновках акту перевірки було зазначено, що внаслідок встановлених порушень за серпень 2005 року підлягає зменшенню від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання і податкового кредиту податку на додану вартість на суму 257990 грн. та донарахуванню за цей період 4655 грн., за вересень 2005 року донарахуванню підлягала сума 2420 грн.

На підставі досліджених судом документів, враховуючи результати проведеної судової економічної експертизи (т. 3 арк. справи 54-68), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” № 2171-ХІІ від 6 березня 1992 року в редакції Закону України № 189/96-ВР від 15 травня 1996 року зі змінами та доповненнями, пункту 51 Державної програми приватизації, затвердженої Законом України “Про державну програму приватизації” № 1723-ІІІ від 18 травня 2000 року зі змінами та доповненнями станом на 25 березня 2005 року, аудиторського висновку про вартість поліпшення орендованого позивачем нежилого приміщення (т. 3 арк. справи 27-32) та заяви СП ТОВ “Валерія” (т. 3 арк. справи 33-34) були прийняті рішення, визначені в наказах Фонду державного майна України № 468 від 10 березня 2005 року (т. 3 арк. справи 36-37) та Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області № 305 від 28 березня 2005 року (т. 3 арк. справи 35), щодо приватизації об’єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу орендарем – СП ТОВ “Валерія”. В наказах було зазначено, що нежитлові приміщення загальною площею 2133,1 кв. м. розташовані в адміністративному будинку за адресою: 83000, м. Донецьк, пр. Гурова, 8, знаходяться на балансі Державного підприємства “Донецьквугілля” і орендуються СП ТОВ “Валерія” за договором № 1433/2004 від 27 жовтня 2004 року (т. 3 арк. справи 23). У зв’язку з прийняттям зазначених рішень, 1 серпня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Спільним українсько–польським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Валерія» був укладений договір (т. 1 арк. справи 85-88) (реєстраційний номер фонду 4449 від 14 липня 2005 року) купівлі-продажу нежитлових приміщень в адміністративному будинку загальною площею 2133,1 кв. м., розташованому за адресою: 83000, м. Донецьк, пр. Гурова, 8 Пунктом 1.2 договору було передбачено, що право власності на об’єкт переходить до покупця – СП ТОВ "Валерія" з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі – продажу. Покупець зобов’язувався сплатити за придбане нежитлове приміщення 1313227 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу та сплатити податок на додану вартість у розмірі 262645 грн. 40 коп. в строк, що не перевищує 10 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору передача та прийняття об’єкта передбачалася в триденний термін після нотаріального посвідчення договору та посвідчувалася актом прийому – передачі. 1 серпня 2005 року вищевказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ісаєвою Н. С., зареєстрований в реєстрі за № 3468 та внесений 1 серпня 2005 року до Державного реєстру правочинів за № 743917, що підтверджується витягом № 1294889 з Державного реєстру правочинів (т. 1 арк. справи 90). 16 серпня 2005 року договір був зареєстрований розпорядженням Донецького міського голови № 887, про що свідчить напис на договорі (т. 1 арк. справи 87). 2 серпня 2005 року на виконання вище зазначених умов договору між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та СП ТОВ «Валерія» був укладений акт приймання – передачі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: 83000, м. Донецьк, пр. Гурова, 8 (т. 1 арк. справи 91). Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Пунктом 9 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26 травня 2004 року, зазначено, що датою державної реєстрації правочину вважається дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру правочинів. Таким чином, відповідно до наведених норм права та умов договору право власності СП ТОВ «Валерія» на нерухоме майно отримало у серпні 2005 року після нотаріального посвідчення, реєстрації договору в Державному реєстрі правочинів та отримання майна, яке попередньо орендувалося позивачем та знаходилося в його розпорядженні, що підтверджує право позивача на формування податкового кредиту саме серпня 2005 року з огляду на отримання в цей період податкової накладної № 142 від 2 серпня 2005 року (т. 1 арк. справи 92) та здійснення часткової оплати за придбане майно та повної оплати 10 серпня 2005 року суми податку на додану вартість у розмірі 262645 грн. 40 коп. до Державного бюджету України. З огляду на вказане реєстрація договору 13 жовтня 2005 року в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчить витяг (т. 1 арк. справи 89), не вплинула на спірні податкові правовідносини, оскільки з цією реєстрацією Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує формування податкового кредиту.

При цьому суд враховує, що відповідачем до матеріалів справи не надані докази того, що вказані договір від 1 серпня 2005 року та акт прийому-передачі майна від 2 серпня 2005 року не мають юридичної сили або визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Оплата за договором купівлі-продажу від 1 серпня 2005 року була проведена СП ТОВ "Валерія" шляхом перерахування грошових коштів через банківські установи наступними платіжними дорученнями, у тому числі приватизаційними: № 37 від 10 серпня 2005 року на суму 262645 грн. 40 коп. – податок на додану вартість (т. 1 арк. справи 75), б/н від 26 серпня 2005 року на суму 1200000 грн. – вартість майна (т. 1 арк. справи 76), б/н від 7 вересня 2005 року на суму 86000 грн. - вартість майна (т. 1 арк. справи 77), б/н від 19 вересня 2005 року на суму 27227 грн. – вартість майна (т. 1 арк. справи 78), тобто сплата податку на додану вартість та основної суми за придбані нежитлові приміщення була здійснена СП ТОВ "Валерія" у серпні 2005 року та станом на 1 жовтня 2005 року заборгованість за цим товариством перед Регіональним відділенням ФДМУ по Донецькій області. Зазначена господарська операція була відображена позивачем у бухгалтерському обліку, що підтверджує виписка з головної книги (т. 2 арк. справи 6-13) та відповідні журнали-ордери (т. 2 арк. справи 142-146).

Порядок формування податкового кредиту пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року зі змінами та доповненнями станом на час складення спірних правовідносин. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Позивачем були придбані за договором купівлі-продажу нежитлові приміщення в адміністративній будівлі, тобто основні фонди, та була сплачена відповідна сума податку на додану вартість, що обумовило формування податкового кредиту серпня 2005 року при отриманні податкової накладної, тим більше, що позивач попередньо орендував це приміщення.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Відповідач при перевірці встановив факт отримання позивачем податкової накладної № 142 від 2 серпня 2005 року та факт виконання сторонами умов договору від 1 серпня 2005 року щодо передання придбаних приміщень та сплати за них, тобто умови передбачені вказаним підпунктом для застосування фінансових санкцій були відсутні.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Позивач сформував податковий кредит серпня 2005 року по першій події – у зв'язку з отриманням податкової накладної, при цьому відповідачем порушень щодо наявності подальшої оплати вартості придбаної будівлі встановлено не було.

Враховуючи зазначене, платник податку - позивач, не дотримання яким вимог Закону України "Про податок на додану вартість" при отриманні права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у зв'язку з придбанням основних фондів відповідач не довів, правомірно сформував у серпні 2005 року податковий кредит на підставі отриманої податкової накладної № 142 від 2 серпня 2005 року та включив його до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість серпня 2005 року (т. 1 арк. справи 79-80).

Щодо заперечень відповідача про неправильне заповнення зазначеної податкової накладної суд зазначає наступне.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та керуючись статтею 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні, наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, зі змінами та доповненнями внесеними наказами Державної податкової адміністрації України від 8 жовтня 1998 року N 469, від 2 серпня 2001 року N 311, від 30 червня 2005 року N 244, були затверджені форма податкової накладної та порядок її заповнення. Згідно пунктів 3 та 4 Порядку, порядковий номер податкової накладної повинен відповідати порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних та сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Підпунктом 6.2 пункту 6 зазначеного Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. У результаті дослідження переліку податкових накладних згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних СП ТОВ «Валерія» за серпень 2005 року, що формують податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2005 року встановлено, що сума 289271 грн. враховує суму податку на додану вартість зазначену у податковій накладній № 142 від 2 серпня 2005 року, яка виписана Регіональним відділенням Фонду державного майна по Донецькій області на адресу СП ТОВ «Валерія» та зареєстрована за № 3 у відповідному реєстрі позивача (т. 2 арк. справи 14) та реєстрі отриманих та виданих податкових накладних Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області (т. 1 арк. справи 97) за № 142.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної передбачена єдина умова, при якій податкова накладна вважається недійсною – у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, яким передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, що відповідає вимогам підпункту 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області зареєстровано платником податку на додану вартість під № 135112405623, про що свідчить свідоцтво № 07295573 видане 1 січня 2004 року (т. 3 арк. справи 88).

Пунктом 12 Порядку передбачено, що до розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), серед яких: графа 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 7.3 "Дата виникнення податкових зобов'язань" статті 7 Закону (підпункт 12.1) з урахуванням того, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (послуг) (пункт 15); графа 3 - номенклатура поставки товарів (послуг) (підпункт 12.2). Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Моментом виникнення податкових зобов’язань є дата складання та підписання акту приймання – передачі між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та СП ТОВ «Валерія», тобто 2 серпня 2005 року. Позивачем податкова накладна № 142 від 2 серпня 2005 року була отримана від Регіонального відділення ФДМУ в Донецькій області після оформлення 2 серпня 2005 року акту прийому-передачі придбаного майна (т. 1 арк. справи 91), тобто умови Закону були дотримані та дата складання податкової накладної відповідає моменту виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, що підтверджується поясненнями Фонду (т. 1 арк. справи 93-97) та податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2005 року (т. 3 арк. справи 89-92). Крім того, згідно довідки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 9 грудня 2005 року № 435/23-3/13511245 (т. 3 арк. справи 93-96) про результати позапланової документальної перевірки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з питань взаємовідносин з СП ТОВ "Валерія" за серпень 2005 року, проведеної згідно наказу № 784 від 6 грудня 2005 року та направленню № 4957 від 7 грудня 2005 року (т. 3 арк. справи 97), сума податку на додану вартість у розмірі 262645 грн. 40 коп. по податковій накладній від 2 серпня 2005 року № 142 була включена до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та відповідає даним податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2005 року, що також підтверджено листом Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області № 03-5526 від 7 червня 2006 року (т. 1 арк. справи 93), реєстром № 41 від 11 серпня 2005 року (т. 1 арк. справи 34) та платіжним дорученням № 767 від 16 серпня 2005 року (т. 1 арк. справи 95, 96) про перерахування відділенням фонду податку на додану вартість до бюджету на загальну суму 282011 грн. 66 коп., у числі якої 262645 грн. 40 коп. – сума податку на додану вартість перерахована до фонду СП ТОВ "Валерія" 10 серпня 2005 року, що підтверджує фактичне надходження до Державного бюджету України податку на додану вартість, частина якого була заявлена позивачем до відшкодування у сумі 255570 грн. за вересень 2005 року, що не перевищує фактичного надходження податків до бюджету цього та попереднього податкового періоду.

Щодо твердження відповідача про недотримання позивачем вимог Закону при заповненні окремих граф «номенклатура поставки товару» та «умова продажу» податкової накладної № 142 від 2 серпня 2005 року, суд зазначає, що документально підстави заповнення податкової накладної підтвердженні, особа, яка її видала є державним органом та платником податку на додану вартість, зареєстрованим у встановленому законом порядку, реєстрація накладної проведена у відповідному податковому періоді, що обумовило правомірність формування податкових зобов'язань Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області та податкового кредиту СП ТОВ "Валерія" серпня 2005 року та відповідач визначених законом умов недійсності зазначеної податкової накладної не довів та відповідних доказів не надав. Крім того, ні вище наведений пункт 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ні Порядок заповнення податкової накладної (у редакції згідно з наказом ДПА України від 30 червня 2005 року № 244) не містять вимог щодо конкретизації умов продажу та номенклатури товарів у податковій накладній та не визначають порушення порядку заповнення податкової накладної як умову визнання цієї податкової накладної недійсною або такою, що не може підтвердити податковий кредит певного податкового періоду. Тобто, недоліки в заповненні податкових накладних виявлені податковим органом в результаті перевірки позивача не є ознакою, за якою податкові накладні які є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами можуть бути не прийняті як підтверджуючи склад податкового кредиту документи при наявності усіх підтверджуючих здійснення господарської операції первинних документів, тим більше, що визнання податковими органами податкових накладних недійсними Законом України "Про державну податкову службу в Україні" до функцій податкових органів всіх рівнів не віднесено. Окрім цього, Закон України “Про податок на додану вартість” не містить в собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем товару (послуг) об’єктів оподаткування, відображення їх у податковому обліку та правильність оформлення податкової накладної, тим більше, що при перевірці податковим органом Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області – продавця порушень вимог податкового законодавства за серпень 2005 року встановлено не було.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. За нормами підпункту 7.7.2 зазначеного пункту, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

За даними дослідження експерта різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту СП ТОВ «Валерія» у серпні 2005 року мала від’ємне значення та становила 257990 грн., з огляду на що підлягала перенесенню до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду – вересня 2005 року, тому висновки відповідача про наявність підстав для донарахування податку на додану вартість за серпень 2005 року у сумі 4655 грн. документально не підтвердилися. Залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягала сплаті до бюджету, за підсумками поточного звітного періоду становив 255570 грн., тому висновки відповідача про наявність підстав для донарахування податку на додану вартість за вересень 2005 року у сумі 2420 грн. документально не підтвердилися. Згідно з даними додатку № 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року позивача (т. 1 арк. справи 81-84) сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена СП ТОВ «Валерія» у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) склала 289271 грн., при цьому, відповідачем в акті перевірки була зазначено про фактичну сплату СП ТОВ «Валерія» у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) суми 270400 грн., що позивачем не оспорювалося. За даними судової економічної експертизи (т. 3 арк. справи 54-68), складеної на підставі аналізу матеріалів справи, у тому числі акту перевірки, сума бюджетного відшкодування за вересень 2005 року у розмірі 255570 грн. заявлена 11 жовтня 2005 року до повернення на розрахунковий рахунок позивача (т. 1 арк. справи 84) була підтверджена наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, дані про зняття з балансу у вересні 2005 року нежилих приміщень придбаних позивачем у серпні 2005 року, вказані у листі Донецької вугільної енергетичної компанії № 7-359 від 6 травня 2006 року (т. 2 арк. справи 173), не можуть бути враховані при розрахунку податкового кредиту СП ТОВ «Валерія» за серпень 2005 року, оскільки безпосередньо на підстави формування податкового кредиту спірного періоду не впливають та Законом України "Про податок на додану вартість" залежність підстав формування податкового кредиту певного податкового періоду від дати зняття майна з балансу не встановлена. Таким чином, суд зазначає, що безпідставність донарахування податку на додану вартість обумовила безпідставність застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на суму 3537 грн. 50 коп.

З огляду на вищевикладене, наведений аналіз законодавства та враховуючи приписи частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов до висновку, що відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № 0001582340/2 від 14 вересня 2006 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 10612 грн. 50 коп., з якої основного платежу - 7075 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 3537 грн. 50 коп. та податкового повідомлення - рішення № 0001592340/2 від 14 вересня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за 9 міс. 2005 року на суму 255570 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги спільного українсько–польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Валерія», м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання зазначених податкових повідомлень-рішень нечинними підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з повним задоволенням судом заявлених до суб'єкта владних повноважень позовних вимог, судові витрати - судовий збір сплачений позивачем у розмірі 3 грн. 40 коп. за квитанцією № 29603 від 12 вересня 2006 року та витрати на оплату судової економічної експертизи позивача згідно платіжного доручення № 748 від 22 листопада 2006 року на суму 8000 грн. за рахунком № СФ-000020 від 21 листопада 2006 року підтверджені виписками банку, відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 6-14, 23, статтями 79, частиною 1 статті 94, частиною 3 статті 121, статтями 122, 123, 124, 127, 130, 131, 138, 139, 151, 152, 153, 158-163, 167, 185, 186, 254, підпунктами 1, 2 пункту 3, пунктами 6, 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Спільного українсько–польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Валерія», м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про: 1) визнання повністю нечинним податкового повідомлення - рішення № 0001582340/2 від 14 вересня 2006 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 10612 грн. 50 коп., з якої основного платежу - 7075 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 3537 грн. 50 коп.; 2) визнання повністю нечинним податкового повідомлення - рішення № 0001592340/2 від 14 вересня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за 9 міс. 2005 року на суму 255570 грн. задовольнити у повному обсязі.

Визнати повністю нечинним податкове повідомлення - рішення № 0001582340/2 від 14 вересня 2006 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 10612 грн. 50 коп., з якої основного платежу - 7075 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 3537 грн. 50 коп.

Визнати повністю нечинним податкове повідомлення - рішення № 0001592340/2 від 14 вересня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за 9 міс. 2005 року на суму 255570 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного українсько–польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Валерія», м. Донецьк витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. згідно квитанції № 29603 від 12 вересня 2006 року та витрати по оплаті судової економічної експертизи платіжним дорученням № 748 від 22 листопада 2006 року на суму 8000 грн. за рахунком № СФ-000020 від 21 листопада 2006 року.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку зі складністю справи відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 грудня 2006 року о 10 годин 50 хвилин у присутності представників сторін, третьої особи та прокурору у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет судових засідань № 210).

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Яманко В.Г.

Повний текст постанови складений 20 грудня 2006 року та підписаний суддею о 9 годин 30 хвилин.

Надруковано 5 примірників:

1. Позивачу – 1.

2. Відповідачу – 1.

3. Третій особі – 1.

4. Прокурору Кір. р-ну - 1.

5. До справи – 1.

_______________

Адреса та телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46.