Постанова № 31823875, 11.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа№ 5011-31/18214-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Ільчук Ю.Ф. - представник

Від відповідача: Лесик М.А. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2013

у справі № 5011-31/18214-2012 (суддя Жагорнікова Т.О. )

за позовом Державної судової адміністрації України

до Державного підприємства «Інформаційні судові системи»

про визнання договору № 02-1-11/11 від 02.11.2011 недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 відмовлено в задоволенні позовних вимог Державної судової адміністрації України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна судова адміністрація України звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2013, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що рішення є неправомірним та необґрунтованим, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції позивача та спростовують правильність винесеного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України у справі № 5011-31/18214-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 для розгляду апеляційної скарги Державної судової адміністрації України сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України прийнято до провадження, задоволено клопотання державної судової адміністрації України про відстрочення сплати судового збору до прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови у даній справі.

11.06.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Інформаційні судові системи» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні, призначеному на 11.06.2013, представники сторін надали свої пояснення по суті спору.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

02.11.2011 між Державною судовою адміністрацією України (далі - позивач, замовник) та Державним підприємством «Інформаційні судові системи» (далі - відповідач, учасник) укладено договір № 02-11-11/11 про закупівлю послуг оброблення даних обчислювальними засобами (послуг з експлуатації Єдиного державного реєстру судових рішень) (далі - договір), відповідно до якого учасник зобов'язується у 2011 році надати послуги з оброблення даних обчислювальними засобами (послуги з експлуатації Єдиного державного реєстру судових рішень) (код ДК 016-97: 72.30.2.), відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про доступ до судових рішень», Порядком ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (зі змінами) та умов договору (далі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги, на умовах викладених у договорі.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару (роботи або послуги) - послуги з оброблення даних обчислювальними засобами (послуги з експлуатації Єдиного державного реєстру судових рішень) (код ДК 016-97: 72.30.2.).

У відповідності до пункту 2.1. договору учасник повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам чинного законодавства в галузі надання послуг з оброблення даних обчислювальними засобами (послуг з експлуатації Єдиного державного реєстру судових рішень) (код ДК 016-97: 72.30.2.), а також відповідає умовам, що зазвичай висуваються до послуг такого виду.

Ціна Договору становить 29563848,00 грн. (двадцять дев'ять мільйонів п'ятсот шістдесят три тисячі вісімсот сорок вісім гривень 00 копійок), у тому числі: ПДВ - 4927308,00 грн. (чотири мільйони дев'ятсот двадцять сім тисяч триста вісім гривень 00 копійок), яка реалізується у межах бюджетного фінансування на 2011 рік та визначена у Протоколі погодження договірної ціни та у Калькуляції вартості послуг (Додаток № 1 та № 2 до Договору, які є його невід'ємними частинами) (пункт 3.1. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом: поетапної оплати Замовником поставлених товарів, виконаних робіт чи наданих Послуг за наявності фінансової можливості Замовника. Всі розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Учасника, що зазначений у Договорі, у безготівковому порядку на підставі рахунків або акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць, протягом 3 (трьох) банківських днів.

Згідно з пунктом 5.1. договору строк (термін) надання Послуг - протягом 2011 року. Сторони, користуючись правом, наданим їм частиною З статті 631 Цивільного кодексу України, домовились, що всі умови Договору розповсюджують свою дію на відносини (які за своєю суттю є предметом Договору), які виникли між Сторонами з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 10.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача договір № 02-11-11/11 про закупівлю послуг оброблення даних обчислювальними засобами (послуг з експлуатації Єдиного державного реєстру судових рішень) від 02.11.2011 є недійсним, оскільки Державною фінансовою інспекцією України у Акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної судової адміністрації України за період з 01.01.2011 по 01.01.2012 від 22.08.2012 № 08-21/38 було встановлено порушення при здійсненні державних закупівель.

За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як визначено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Положеннями пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Відповідно до вимог частин 2, 3 статті 5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

В своїй позовній заяві Державна судова адміністрація України посилається на невідповідність процедури укладення Договору № 02-1-11/11 від 02.11.2011 року вимогам законодавства, що регулюють проведення державних закупівель, а зокрема Закону України «Про здійснення державних закупівель».

На момент проведення процедури закупівлі в одного учасника, замовником якої був позивач, діяв Закон України № 2289-17 «Про здійснення державних закупівель»у редакції від 04.08.2011 року.

Листом-роз'ясненням № 3303-25/12551-07 від 30.09.2011 року Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, що був виданий у зв'язку із набранням чинності 03.10.2011 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель», яким внесено зміни до Закону України «Про здійснення державних закупівель» у абзаці 9 визначено, що процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, розпочаті до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель», завершуються відповідно до порядку, що діяв до дня набрання чинності цього Закону.

У відповідності до абзацу 10 Роз'яснення встановлено, що у разі коли замовник розпочав процедуру закупівлі до набрання чинності Закону, інформація публікується та оприлюднюється відповідно до вимог, що діяли до набрання чинності Закону.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 17 Закону України «Про здійснення державних закупівель» у редакції від 04.08.2011 замовник приймає рішення про відмову учаснику, учаснику попередньої кваліфікації в участі у процедурі закупівлі, попередній кваліфікації учасників та зобов'язаний відхилити пропозицію конкурсних торгів (кваліфікаційну, цінову пропозицію) учасника (учасника попередньої кваліфікації), у разі якщо пропозиція конкурсних торгів (кваліфікаційна, цінова пропозиція) подана учасником процедури закупівлі, який є пов'язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель» закупівля в одного учасника - це процедура, відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення з ним переговорів.

Таким чином, замовником, а саме - Державною судовою адміністрацією України, була застосована процедура закупівлі, якою передбачається лише один учасник.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, прийняття рішення про відмову учаснику державної закупівлі можливе лише за умови, якщо такими пов'язаними особами є учасники закупівлі, а не замовник та учасник процедури закупівлі.

Таким чином, Державна судова адміністрація України (як замовник торгів) не могла відмовити Державному підприємству «Інформаційні судові системи» (як учаснику торгів) з посиланням на пункт 6 частини 1 статті 17 Закону України «Про здійснення державних закупівель», оскільки ймовірна пов'язаність замовника торгів з учасником торгів не є підставою для відмови в прийнятті пропозиції конкурсних торгів учасника.

Як підставу позовних вимог Державна судова адміністрація України також вказує порушення частини 2 статті 11 Закону України «Про здійснення державних закупівель» та наголошує на необхідності проходження навчання або підвищення кваліфікації голови та секретаря комітету з конкурсних торгів Державної судової адміністрації України.

Положеннями абзацу 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про здійснення державних закупівель» встановлено, що Голова та секретар комітету з конкурсних торгів повинні пройти навчання з питань організації та здійснення закупівель. Таке навчання можуть пройти також інші члени комітету з конкурсних торгів. Порядок зазначеного навчання встановлюється Уповноваженим органом.

У своєму відзиві на позовну заяву 01.02.2013 відповідач вірно вказав, що на дату проведення торгів порядок проведення навчання та порядок підвищення кваліфікації не був встановлений Уповноваженим органом.

Відповідно до позовної заяви Державна судова адміністрація України також посилається на частину 5 статті 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель», відповідно до якої процедура в одного учасника повинна бути відмінена у разі, якщо замовником допущені порушення порядку публікації інформації про застосування процедури закупівлі в одного учасника.

Господарським судом міста Києва вірно встановлено, що рішення про застосування процедури закупівлі послуг з оброблення даних обчислювальними засобами (послуг з експлуатації Єдиного державного реєстру судових рішень) було прийняте 29.09.2011 року, що підтверджується Протоколом № 5-1 засідання комітету з конкурсних торгів Державної судової адміністрації України.

У відповідності до частини 1 статті 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель» в редакції від 04.08.2011, замовник протягом трьох робочих днів з моменту прийняття рішення про застосування процедури закупівлі в одного учасника забезпечує публікацію у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель та розміщення на веб-порталі Уповноваженого органу відповідно до статті 10 Закону інформацію про застосування процедури закупівлі в одного учасника.

На наданій Відповідачем Інформації про застосування процедури закупівлі до відзиву на позовну заяву наявний штамп Державного госпрозрахункового видавничополіграфічного підприємства «Зовнішторгвидав України» із вхідним № 11210659393 від 29.09.2011 року.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2012 року № 3301-04/40987-06 «Щодо надання методологічної допомоги з питань застосування процедури закупівлі в одного учасника товарів, робіт і послуг» забезпеченням опублікування/оприлюднення є надсилання та реєстрація інформації й обґрунтування в Державному підприємстві «Зовнішторгвидав України», яке забезпечує видання Вісника державних закупівель, протягом трьох робочих днів з дати засідання комітету з конкурсних торгів.

Отже, замовником була забезпечена публікація у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель 29.09.2011, а таким чином посилання позивача на допущені вищевказані порушення є безпідставними та необґрунтованими.

З вищевикладеного вбачається, що договір № 02-1-11/11 від 02.11.2011 був укладений з дотриманням вимог абзацу 1 частини 3 статті 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель», тобто не раніше ніж через 14 (чотирнадцять) днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника.

Як свідчать надані відповідачем Витяги з офіційного веб-порталу державних закупівель щодо застосування процедури закупівлі в одного учасника, рішення Уповноваженого органу про погодження або відмову в погодженні застосування процедури закупівлі в одного учасника було опубліковане 17.10.2011 у номері бюлетеня 124 (570), за номером оголошення у бюлетені 184978. З огляду на те, що між датою укладення договору та датою опублікування Рішення про погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника № ЛП 2989 від 30.09.2011 року минуло 16 днів, то вимога абзацу 1 частини 3 статті 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель» є дотриманою.

Також позивач стверджує, що ціна договору, яка склала 29563848,00 грн., є значно завищеною, оскільки експертним висновком Інституту кібернетики ім. В.М.Глушкова НАН України було встановлено, що таке завищення ціни склало 2 571931,31 грн., внаслідок чого Державною судовою адміністрацією України було порушено порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування, у випадках, встановлених законом.

Як встановлено статтею 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» коло суб'єктів оціночної діяльності, до яких належать суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

З огляду на це обов'язковою умовою проведення такої оцінки є наявність сертифікату оціночної діяльності.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності..

В матеріалах справи міститься Висновок про вартість майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності - «Комп'ютерну програму, що забезпечить ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» від 04.10.2012, складений Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності, в якому вказана вартість оцінюваного об'єкту - 6009600,00 грн. з ПДВ, який є належним та допустимим доказом, з якого вбачається, що зі сторони ДП «Інформаційні судові системи» було відсутнє завищення ціни послуг.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначив в апеляційній скарзі, що для виконання договору Державним підприємством «Інформаційні судові системи» укладено договір з Відкритим акціонерним підприємством «Юртех» від 05.10.2011 № 10/05-01 про розроблення пакетних програмних засобів (усі без виключення майнові права інтелектуальної власності на комп'ютерну програму, що забезпечить ведення Єдиного державного реєстру судових рішень) на суму 3993,6 тис.грн. Аналізуючи експертний висновок наданий Інститутом кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України відповідач відповідно до тексту апеляційної скарги зазначає, що неякісне надання послуг ВАТ «Юртех» призвело до неякісного виконання договору укладеного між ДСА України та ДП «Інформаційні судові системи» від 02.11.2011 № 02-1-11/11, що тягне за собою недійсність зазначеного договору.

Проте, в матеріалах справи відсутній договір, укладений між Державним підприємством «Інформаційні судові системи» та Відкритим акціонерним підприємством «Юртех».

Статтею 42 Закону України «Про здійснення державних закупівель» у редакції від 04.08.2011 передбачалося, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом першим частини третьої статті 39 цього Закону.

Частиною 3 статті 39 передбачено, що замовник має право укласти договір про закупівлю за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника у строк не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника.

Таким чином, можна зробити висновок, що твердження позивача стосовно недійсності укладеного між ним та відповідачем договору спростовуються нормами чинного законодавства України та наявними у справі матеріалами, а отже позовні вимоги в даному випадку не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 у справі № 5011-31/18214-2012 залишити без змін.

Стягнути з Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код 26255795) 573 грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 5011-31/18214-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Михальська Ю.Б.

Тищенко А.І.