Постанова № 31823864, 06.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. Справа № 20/116

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Якімець Г. Г. Костів Т. С.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників:

від скаржника - Сав'як І. Б.,

від боржника - не з'явився,

від ВДВС Дрогобицького МРУЮ у Л/о - не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області

на ухвалу господарського суду Львівської області від 01.04.2013 року

у справі № 20/116

за скаргою: Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь банк", м. Київ

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "БТ", с. Почаєвичі, Дрогобицький р-н, Львівська обл.

на дії: Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Львівської області від 01.04.2013 року у справі 20/116 за скаргою Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь банк" на дії Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області визнано неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області щодо непризначення проведення третіх прилюдних торгів при примусовому виконанні наказу № 20/116 виданого 02.09.2009 р. Господарським судом Львівської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь банк" заборгованості. Скасовано постанову ВП № 16458439 про повернення виконавчого документа стягувачу, що винесена 28.12.2012 р. Відділом державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області при примусовому виконанні наказу № 20/116 виданого 02.09.2009 р. Господарським судом Львівської області. В задоволенні решти вимог скаржника відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою Відділ державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, подав апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь банк" на дії Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області - відмовити повністю. При цьому, апелянт вказує на те, він не погоджується із висновками господарського суду Львівської області щодо проведення повторної уцінки арештованого майна та призначення третіх торгів оскільки в п. 2 прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 № 3795- VІ (надалі -Закон № 3795-VІ) зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності і в ході здійснення реалізації іпотечного нерухомого майна державний виконавець був зобов'язаний керуватися ст. 49 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 3795-VI.

Жодних відзивів на дану апеляційну скаргу не поступало.

Представник ПАТ "Креді Агріколь банк" в судовому засіданні заперечила доводи апелянта, вказала що на її думку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а відтак просила ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Апелянт та боржник не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи наявні підтвердження, а саме повідомлення про вручення поштового повідомлення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши думку представника ПАТ "Креді Агріколь банк", колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Частиною 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Приписами ст. 11 Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти дії.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі вчинення виконавчих дій, органом ДВС визначено вартість майна боржника, вказане майно передане на реалізацію торгівельній організації, яка згодом повідомила що прилюдні торги з реалізації нерухомого майна боржника 03.08.2011 р. не відбулись у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців.

23.11.2011 р. органом ДВС проведено уцінку майна боржника на 25 % від початкової вартості

11.12.2012 р. на адресу стягувача орган ДВС надіслав повідомлення про те, що повторні торги призначені на 21.11.2012 р. не відбулись, в зв'язку з відсутністю покупців та запропонував стягувачу залишити за собою непридбане майно.

Стягувач 25.12.2012 р. направив органу ДВС заяву, в якій просив про проведення ще однієї уцінки майна та проведення третіх торгів.

У відповідності до ст. 591 ЦК України порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Статтею 41 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про іпотеку", протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися, протягом одного місяця, з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш, як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Пунктом 4.5.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 № 512/5, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02. 04. 2012 р. за № 489/20802, передбачено, що у разі якщо майно не було продано в зв'язку з відсутністю попиту, воно підлягає уцінці державним виконавцем, відповідно до чинного законодавства, яка проводиться у десятиденний строк, з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися. Про проведення уцінки майна державним виконавцем складається акт. Про проведення уцінки майна та її результати державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після її проведення повідомляє спеціалізовану організацію, що здійснює реалізацію майна.

Примусова реалізація предмета іпотеки в межах виконавчого провадження, повинна здійснюватись в порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку". Зміни до цього Закону щодо проведення третіх публічних торгів набрали законної сили, і жодних обмежень щодо їх дії в часі, чи щодо кола осіб, вони не містять.

Таким чином висновок ВДВС Дрогобицького МРУЮ, щодо неможливості призначення проведення третіх прилюдних торгів є таким, що не відповідає ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 49 Закону України "Про іпотеку".

Посилання в своїй апеляційній скарзі в.о. начальника відділу ВДВС Дрогобицького МРУЮ на п. 2 прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 № 3795- VІ (надалі -Закон № 3795-VІ) де зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності і в ході здійснення реалізації іпотечного нерухомого майна державний виконавець був зобов'язаний керуватися ст. 49 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 3795-VI є помилковим з огляду на наступне.

Правовідносини щодо предмета іпотеки виникають між іпотекодавцем і іпотекодержателем, права і обов'язки, яких визначаються договором іпотеки, а не кредитним договором і жодні прикінцеві положення у чинному законодавстві не містять застереження щодо його дії на договори іпотеки.

Законом № 3795-VІ внесено зміни до частини 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку", і після набрання чинності вище вказаних змін частину 2 статті 49 даного Закону доповнено реченням наступного змісту: "Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна".

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 3795-VІ, дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

За приписами ст. ст. 546, 575, 572 Цивільного кодексу України, іпотека є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Іпотекою може бути забезпечене виконання будь-якого зобов'язання, але правовідносини між іпотекодавцем та іпотекодержателем виникають на підставі окремого договору. Взаємні права та обов'язки позивача та відповідача виникли не тільки з кредитного договору, а й з договору іпотеки; при цьому в силу приписів частини 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку", а отже державним виконавцем при виконанні наказу господарського суду необхідно застосовувати положення ст. ст. 41 - 49 Закону України "Про іпотеку", якими регулюються питання щодо порядку реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах, в редакції Закону № 3795-VІ, який діяв на момент вчинення виконавчих дій.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження", цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

При цьому, ст. 1 названого Закону визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рі шень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 94 Конституції України, Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Статтею 58 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при виконанні рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно державний виконавець зобов'язаний діяти на підставі Закону України "Про виконавче провадження", а також Закону України "Про іпо теку" в редакції, чинній на момент здійснення відповідних виконавчих дій, а тому вимоги скаржника щодо визнання неправомірною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області щодо непризначення проведення третіх прилюдних торгів при примусовому виконанні наказу у справі № 20/116 виданого 02.09.2009 року Господарським судом Львівської області та скасування постанови від 28.12.2012 р. ВП № 16458439 Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області про повернення виконавчого документа стягувачу є обґрунтованими.

Однак, як вірно вказав в рішенні суд першої інстанції, не можна погодитись з вимогою стягувача щодо повторної уцінки та передачу на треті торги майна боржника, оскільки висновок про вартість майна боржника було складено оцінювачем ще в травні 2011 року. Згідно п.5 ст.58 Закону України „Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців, з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Тому станом на час розгляду скарги вартість майна не встановлена, а отже, і уцінка майна неможлива. Відтак, відсутність чітко визначеної вартісної бази, від якої повинна здійснюватись уцінка майна унеможливлює задоволення вказаної вимоги скаржника.

Також, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з відмовою судом першої інстанції у вимозі скаржника про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області повернути йому авансовий внесок в сумі 2 500, 00 грн., оскільки відповідно до ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється в такому порядку: у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій.

Виходячи з вищенаведеного, оскільки арештоване майно не реалізоване, розподіл коштів згідно з вимогами вказаної статті по виконанню наказу господарського суду Львівської області № 20/116 не міг проводитися, тому відсутні підстави для задоволення скарги в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області - відмовити.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 01.04.2013 року у справі 20/116 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 11.06.2013 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Якімець Г. Г.

Суддя Костів Т. С.