Рішення № 31823835, 06.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р.Справа № 922/1595/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів у сумі 2246,37 грн. за участю представників сторін:

позивача - Заічковська І.М., доручення № 01-62юр/7993 від 18 жовтня 2012 року

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення коштів у сумі 2246,37 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором про постачання електричної енергії № 025411 від 14 січня 2008 року, пролонгованого на 2013 рік на підставі пункту 9.4. зазначеного договору, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача 2246,37 грн., з яких: сума заборгованості за електричну енергію в розмірі 1164,25 грн. (де 970,21 грн. - тарифна складова та 194,04 грн. - ПДВ 20%); заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 1072,61 грн.; 3% річних в розмірі 8,04 грн. та індекс інфляції в розмірі 1,47 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 квітня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1595/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16 травня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 травня 2013 року розгляд справи було відкладено на 06 червня 2013 року.

05 червня 2013 року до господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява (вх. № 20521) з доданими до неї документами, в якій він зазначив, що відповідачем вже після звернення позивача з позовом до суду, а саме 23 травня 2013 року, було проведено часткове погашення заборгованості за електричну енергію в сумі 300 грн., зв'язку з чим просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 300 грн. заборгованості, та, враховуючи проведену оплату, стягнути з відповідача 1946,37 грн., з яких: 864,25 грн. - вартість електричної енергії за грудень та січень 2013 року (де 720,21 грн. - тарифна складова та 144,04 грн. - ПДВ 20%), 8,04 грн. - три відсотки річних за січень 2013, лютий 2013 року та березень 2013 року, 1072,61 грн. - ППЕ за грудень 2012 року та січень 2013 року та 1,47 грн. - індекс інфляції за лютий 2013 року.

Суд, дослідивши заяву позивача та додані до неї документи, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. . Разом з цим, 29 травня 2013 року до суду повернулася копія судової ухвали у справі №922/1595/13 з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 12 квітня 2013 року, місцезнаходження відповідача - 61072, АДРЕСА_1, та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

14 січня 2008 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про постачання електричної енергії № 025411 (далі - Договір), який було пролонговано на 2013 роки на підставі пункту 9.4. Договору.

Відповідно до пункту 1. Договору позивач зобов'язався продати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1. "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього Договору, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно пункту 2.2.2. Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 Договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини електроспоживання" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Пунктом 2.2.3 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати позивачу вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору.

Згідно пункту 5 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 025411 від 14 січня 2008 року сторони погодили, що остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 «Акт про використану електричну енергію». Для проведення остаточного розрахунку відповідач протягом трьох днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплаченим відповідачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

Відповідно до пункту 1. додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 025411 від 14 січня 2008 року розрахунковий період встановлено відповідачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору, здійснив постачання електричної енергії відповідачу, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої електричної енергії за вказаний період відповідно до договору про постачання електричної енергії № 025411 від 14 січня 2008 року (копії рахунків містяться в матеріалах справи).

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором про постачання електричної енергії № 025411 від 14 січня 2008 року зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з оплати електричної енергії за грудень 2012 року та січень 2013 року перед позивачем в сумі 1164,25 грн. (де: 970,21 грн. - тарифна складова, 194,04 грн. - ПДВ 20%), яка до цього часу не погашена.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525 та 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вже після звернення позивача з позовом до суду, а саме 23 травня 2013 року, було проведено часткове погашення заборгованості за електричну енергію в сумі 300 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 23 травня 2013 року № 873052К.

Відповідно до п.1.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, у зв"язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості перед позивачем за електричну енергію в сумі 300 грн., суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 300 грн.

Щодо решти заборгованості за електричну енергію за грудень 2012 року та січень 2013 року в розмірі 864,25 грн. (де 720,21 грн. - тарифна складова та 144,04 грн. - ПДВ 20%), суд вважає позовні вимоги в цій частині підтвердженими наданими до суду доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з повідомлення про перевищення договірної величини споживання електричної енергії № 14434 від 10 січня 2013 року по підсумкам розрахункового періоду, відповідачем за грудень 2012 року та січень 2013 року використана електрична енергія в обсягах, що перевищила договірні величини на 892 кВт/год. Узгоджені обсяги споживання електричної енергії, що складають 2000 кВт/год оформлено додатком № 1 до спірного договору як договірна величина. На підставі зазначеного, позивачем пред'явлено до стягнення 1072,61 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги позивача в розмірі 1072,61 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3. - 2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі пункту 4.2.1. Договору та зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві за січень 2013 року та лютий 2013 року суму 3% річних у розмірі 8,04 грн. та суму індексу інфляції у розмірі 1,47 грн. за лютий 2013 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок 3% річних та індексу інфляції, а тому позовна вимога в частині стягнення 3% річних у сумі 8,04 грн. та індексу інфляції в сумі 1,47 грн. підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Якщо зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн. покласти на відповідача.

Керуючись ст. 11, 525, 526, 546, 547, 549, 550, ч.1 ст. 610, 611, ст.626 Цивільного кодексу України, 175, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В частині стягнення з відповідача заборгованості за електричну енергію в сумі 300 грн. провадження у справі припинити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61072, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61300, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954):

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954 заборгованість за електричну енергію в розмірі 864,25 грн. (де 720,21 грн. - тарифна складова та 144,04 грн. - ПДВ 20%) за грудень 2012 року та січень 2013 року, заборгованість за перевищення договірних величин в розмірі 1072,61 грн. за грудень 2012 року та січень 2013 року;

- на п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931 суму 3% річних у розмірі 8,04 грн., суму індексу інфляції в розмірі 1,47 грн. та судовий збір - 1720,50 грн.

Повне рішення складено 07.06.2013 р.

Суддя Суслова В.В.