Рішення № 31823801, 14.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.13 р. справа № 914/1292/13

За позовом: КП "Новояворівськжитло"

до Відповідача: ФОП ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ціна позову: 104225,03грн.,

Суддя Фартушок Т.Б.

Секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: Ізовіта В.О.- представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача: не з'явився

Суть спору:

Комунальне підприємство «Новояворівськжитло» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; ціна позову 104225,03грн., в тому числі 104225,03грн. основного боргу, 17467,75грн. пені.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 05.04.2013р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 10хв. 22.04.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 22.04.2013р., 29.04.2013р.

Представнику Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської обалсті та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи Позивачем подано наступні документи: копію додаткової угоди до договору №69/03/13 від 01.03.2013р.; довіреність на право здійснення представництва; опис вкладення; копію акту надання послуг №894 від 31.05.2012р.; розрахунки основного боргу та пені; витяг про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судові засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Ухвали суду по даній справі надіслані Відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, яка вказана у позовній заяві та яка є юридичною (місцезнаходження) адресою Відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з ЄДРПОУ серії АЖ №265173 станом на 29.04.2013р. (на час розгляду справи).

Згідно ч.4 ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про місце проживання фізичної особи - підприємця містяться в Єдиному державному реєстрі. Також, відповідно до ст.51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Згідно ч.4 ст.89 ЦК України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Крім того, дана адреса зазначена Відповідачем у договорі, який є підставою позовних вимог.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі вимог ч.1 ст.64 ГПК України, суд зазначає, що ухвали суду по даній справі скеровані (вручені) Відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 86757,28грн. основного боргу.

30.04.2010р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Споживач) укладено договір №256 про надання послуг з розміщення твердих побутових відходів (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Виконавець зобов'язується надавати послуги з розміщення твердих побутових відходів (далі - ТПВ), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати послуги у строки і на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць; розрахунки за виконану роботу Споживач здійснює щомісячно, протягом 5-ти банківських днів від дати отримання рахунку та акту виконаних робіт; надані протягом місяця згідно договору послуги вважаються наданими Виконавцем і прийнятими Споживачем, якщо до 5-ти днів з їх надання Споживач письмово не заявить вмотивованої претензії Виконавцю з приводу недоліків в роботі.

Згідно п.3.6 Договору, вартість послуги за розміщення одного метра кубічного відходів встановлюється за погодженням сторін і на момент укладення Договору становить 9,45грн. Крім того, вартість послуг згідно п.п.3.7, 3.8 Договору змінено на підставі рішення виконавчого комітету Новояворівської міської ради №67 від 04.04.2012р.

Відповідно до п.5.1 Договору, Договір діє з дня підписання до 31.12.2010р.; в разі відсутності письмової заяви про намір припинення або зміну умов договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгований на той самий термін і на тих самих умовах.

Згідно актів №115 за вересень 2011р. на суму 4536грн., №115 жовтень 2011р. на суму 5433,75грн., №112 за січень 2012р. на суму 13022,10грн., №110 за лютий 2012р. на суму 13522,95грн., №490 від 30.03.2012р. на суму 18531,46грн., №696 від 30.04.2012р. на суму 18030,60грн., №894 від 31.05.2012р. на суму 13483,20грн., №1117 від 29.06.2012р. на суму 22234,56грн., №1308 від 31.07.2012р. на суму 21573,12грн., №1508 від 31.08.2012р. на суму 20224,80грн., №1721 від 28.09.2012р. на суму 2696,64грн., №1922 від 31.10.2012р. на суму 12134,88грн., Позивачем надано Відповідачу послуг за Договором на загальну суму 165424,06грн.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази заявлення Відповідачем вмотивованої претензії Позивачу з приводу недоліків в роботі (в порядку п.2.3 Договору).

30.10.2012р. Позивачем скеровано Відповідачу претензію №01-10/2012 про сплату боргу за Договором (підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек №5469 від 30.10.2012р. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на зазначену претензію.

Проте, 01.03.2013р. між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду, відповідно до якої: у зв'язку з укладенням договору №69/03/13 про надання послуг з розміщення твердих побутових відходів від 01.03.2013р. вважати договір №256 про надання послуг з розміщення твердих побутових відходів від 30.04.2010р. (по тексту - Договір) таким, що не втрачає чинності в частині виконання зобов'язань, які були розпочаті до укладення договору №69/03/13 від 01.03.2013р., а саме: Споживач зобов'язується провести повний розрахунок з Виконавцем за надані послуги згідно договору №256 від 30.04.2010р. про надання послуг з розміщення твердих побутових відходів та сплатити заборгованість, яка станом на 01.03.2013р. становить 89757,28грн.

Згідно доводів Позивача, станом на час розгляду справи внаслідок неповного здійснення оплати наданих за Договором послуг, борг Відповідача становить 86757,28грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, беручи до уваги умови укладеного між Сторонами Договору, надані Позивачем послуги та їх вартість, враховуючи також положення укладеного між Сторонами додаткового договору від 01.03.2013р., враховуючи також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази оплати відповідачем Позивачу 86757,28грн. боргу повністю або частково, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 86757,28грн. боргу підлягають до задоволення повністю.

Щодо стягнення 17467,75грн. пені.

Позивач просить стягнути з Відповідача 17467,75грн. пені, розрахунок якої додано до позовної заяви.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.6.2 Договору, за несвоєчасну або неповну оплату за надані послуги, Виконавець стягує з Споживача пеню у розмірі 1% за кожен день протермінування, але не більше 100% від суми заборгованості.

Проте, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У представленому розрахунку пені Позивач розраховував таку у розмірі 1% від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

Не заперечуючи зазначених у розрахунку Позивачем дат та сум боргу, суд зазначає, що розрахунок пені Позивачем проведено невірно, з порушенням вимог ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Крім того, як зазначено у п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.02.2012р. №01-06/224/2012 «Про доповнення до Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений у строк товар, присуджену до стягнення рішенням господарського суду, є грошовим зобов'язанням, а відтак його невиконання тягне застосування щодо боржника наслідків, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 05.12.2011 № 16/164(2010), прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11128 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України; невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З врахуванням вищенаведеного, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, враховуючи доводи мотивувальної частини рішення суд зазначає, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені за період, розрахований Позивачем, підлягають до задоволення в розмірі 715,9грн., в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

14.05.2013року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 21.05.2013року.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Новояворівськжитло» (81053, Львівська обл., Яворівський р.-н, м.Новояворівськ, вул.А.Шептицького, 5, ідентифікаційний код 34978118) 86757,28грн. боргу, 715,9грн. пені, 1749,46грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Фартушок Т.Б.