Постанова № 31823788, 06.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. Справа № 914/567/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Якімець Г. Г. Костів Т. С.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників:

від позивача - Матвієнко С. М.,

від відповідача - Невиданчук С. А.,

розглянув апеляційну скаргу Військової частини А-3913 від 18.04.2013 року за № 159

на рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2013 року

у справі № 914/567/13-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Львів;

до відповідача: Військової частини А-3913, м. Новий Калинів Самбірського району Львівської області;

про: стягнення 6 448 грн. 24 коп.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 25.03.2013 року у справі 914/567/13-г позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Військової частини А-3913 задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А-3913 (81464, Львівська область, Самбірський район, м. Новий Калинів, пл. Авіаторів, 14, код ЄДРПОУ 07699476) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської філії ПАТ "Укртелеком" (79000, м. Львів, вул. Дорошенка,43, код ЄДРПОУ 01186030) 6 138 грн. 91 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 249 грн. 56 коп. пені, 8 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 49 грн. 07 коп. 3 % річних та 1703 грн. 29 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 грн. 50 коп. пені відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач, Військова частина А-3913, подала апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в позові Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Військової частини А-3913 - відмовити повністю. При цьому, апелянт вказує на те, що Військова частина А-3913 фінансується Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина, як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина, як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство Оборони України". На час виникнення спору у військової частини по КПКВ 2101020 КЕКВ 2240 відсутні кошти на погашення заборгованості. Отже, під час винесення господарським судом Львівської області рішення від 25.03.2013 року не був залучений співвідповідачем Міністерство Оборони України, що на думку відповідача призвело до винесення неправильного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки таке прийняте в повній відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні навів доводи, аналогічні, викладеним в своїй апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу задоволити. Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апелянта, вказав що на його думку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а відтак просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Крім того, представником відповідача було заявлене клопотання про залучення в якості співвідповідача Міністерство Оборони України, однак у задоволенні даного клопотання було відмовлено, за безпідставністю, оскільки Міністерство оборони України не було стороною договору, на підставі якого виникла заборгованість.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши думку учасників судового процесу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Військової частини А-3913 без задоволення з наступних підстав.

01.11.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" та Військовою частиною А-3913 було укладено договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) № 468107-494.183.

Договір укладено на період з 01.11.2011 року по 30.09.2014 року, відповідно до п. 12.1 договору.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування технологічне приміщення, розташоване в м. Самборі на 2-му поверсі двоповерхового будинку № 1 по проспекту Конюшкевича, загальною площею 2 кв. м., для розміщення обладнання.

Як зазначено в п. 2.1. договору, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання-передачі майна, що є додатком № 1 до договору. Згідно з Актом приймання-передачі від 01.11.2011 року приміщення передано в оренду орендарю.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 475 грн. 00 коп. з ПДВ за 1 кв. м. технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 2 кв.м. всієї орендованої площі становить 950 грн. з ПДВ та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди. У п. 3.7 договору вказано, що щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, між сторонами виникли зобов'язання на підставі укладеного договору оренди. Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном із наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У договорі зазначено, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, за період із липня 2012 року по грудень 2012 року відповідачем орендна плата не вносилась. На спростування даного факту відповідач, як до господарського суду першої інстанції, так і до господарського суду апеляційної інстанції, не подав жодних доказів.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, виходячи з матеріалів справи,суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність боргу, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 138 грн. 91 коп. основного боргу за визначений період є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно відповідальності орендаря, передбаченої договором, то відповідно до п. 8.2 у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Відповідачем не представлено доказів оплати орендної плати за спірний період з липня 2012 по грудень 2012 року. За прострочення виконання зобов'язань по внесенню орендної плати позивач нарахував відповідачу на суму заборгованості пеню в розмірі 252 грн. 06 коп., інфляційні втрати в розмірі 8 грн. 20 коп. та 3% річних у розмірі 49 грн. 07 коп. Однак, відповідно до здійсненого судом першої інстанції перерахунку, з яким погоджується колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, стягненню підлягає 249 грн. 56 коп. пені, 49 грн. 07 коп. 3% річних та 8 грн. 20 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Військової частини А-3913 - відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2013 року у справі 914/567/13-г залишити без змін.

3. Стягнути з Військової частини А-3913 (81464, Львівська область, Самбірський район, м. Новий Калинів, пл. Авіаторів, 14, код ЄДРПОУ 07699476) до спеціального фонду Державного бюджету України (Банк: ГУДКСУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок 31216206782006) 860, 25 грн. судового збору за апеляційне провадження.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 11.06.2013 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Якімець Г. Г.

Суддя Костів Т. С.