Рішення № 31823725, 07.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2013 р. Справа № 911/999/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія» до Фізичної особи підприємця Скотнікова Юрія Анатолійовича про стягнення суми,

за участю представників сторін:

позивача: Прокопенко І.І. (дов. №01-5195 від 19.12.2012)

відповідача: Скотнікова Ю.А. (паспорт СК 836066) та Батечко О.І. (дов. № 1052 від 07.05.2013).

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2013 р. Комунальне підприємство Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія» звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Скотнікова Ю.А. про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2012 по 01.02.2013 в розмірі 2661 грн 59 коп. Крім того позивач просив стягнути з відповідача 64 грн 06 коп. пені, 8 грн 46 коп. втрат від інфляції та 13 грн 14 коп. 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору №555 від 15.10.2008 р. та додатку № 1 до договору не здійснював у вказані періоди оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.04.2013 р.

12.04.2013 року до господарського суду Київської області надійшла телеграма відповідача, в якій останній просив відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою його представника.

В судове засіданні 16.04.2013 р. представник відповідача не з'явився.

Ухвалою від 16.04.2013 р., враховуючи клопотання відповідача, суд відклав розгляд справи на 14.05.2013 року.

Ухвалою від 14.05.2013 р. розгляд справи було відкладено на 24.05.2013 р. з урахуванням клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Також вказаною ухвалою було задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою від 24.05.2013 р. розгляд справи було відкладено на 07.06.2013 р. у зв'язку з неявкою відповідача та за клопотанням останнього про відкладення розгляду справи.

07.06.2013 р. позивачем через канцелярію суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача 4668 грн 41 коп. боргу за надані послуги з централізованого опалення та підігріву води за період з 01.10.2012 по 01.06.2013 року. Крім того позивач просив стягнути з відповідача 64 грн 06 коп. пені, 8 грн 46 коп. втрат від інфляції та 13 грн 14 коп. 3% річних.

У судовому засіданні 07.06.2013 р. суд прийняв до розгляду позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4668 грн 41 коп. боргу за надані послуги з централізованого опалення та підігріву води за період з 01.10.2012 по 01.06.2013 року та 64 грн 06 коп. пені, 8 грн 46 коп. втрат від інфляції та 13 грн 14 коп. 3% річних.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов з підстав викладених в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечив та просив відмовити в позові повністю з підстав викладених в запереченнях, зокрема посилаючись на те, що він послуги не отримував, оскільки батарея опалення, яка знаходиться в приміщенні, демонтована працівником ЖЕК, про що відповідач повідомляв позивача.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що реалізація норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

У судовому засіданні, відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, після виходу з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

15.10.2008 р. між Комунальним підприємством «Броваритеплоенергомережа» правонаступником якого є Комунальне підприємство Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія» та Фізичною особою-підприємцем Скотніковим Юрієм Анатолійовичем укладено договір №555 про надання послуг теплопостачання, у відповідності до умов якого та додатку №1 до договору (довідка про будівлі та споруди ФОП Скотніков Ю.А.(а/с15) позивач взяв на себе зобов'язання щодо забезпечення надання відповідачу послуг з відпуску теплової енергії у приміщення магазину площею 27,6 кв.м., котрий знаходиться у м. Бровари, вул. Гагаріна, 10.

В свою чергу Фізичнa особа-підприємець Скотніков Юрій Анатолійович згідно п. 1.1, 7.3 договору взяв на себе обв'язок проводити розрахунки за послуги з теплопостачання за встановленими тарифами в термін до 18 числа місяця, що передує місяцю надання послуг з теплопостачання в розмірі 100% від запланованої вартості надання послуг на наступний місяць.

Як вбачається з пункту 7.3 договору, приладів обліку споживання теплової енергії відповідачу встановлено не було, відтак відповідно до положень п.7.3 договору планова вартість послуг з теплопостачання визначається згідно загальної опалювальної площі, що зазначена в додатку №1 до даного договору за затвердженими тарифами.

Відповідно до додатку №1 до договору (Довідка про будівлі та споруди ФОП Скотнікова Ю.А.), який погоджений та підписаний позивачем та відповідачем без заперечень щодо змісту останнього, кількість отриманої послуги з підігріву води в м. куб. визначається згідно показників встановленого лічильника.

З пункту 7.3 договору вбачається, що планова вартість послуг з підігріву води, при наявності засобів обліку, визначається за затвердженими тарифами по середньомісячній витраті за попередні два розрахункові місяці.

В п. 7.1 договору сторонами було узгоджено, що розрахунки за теплову енергію що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до додатку №1 до договору сторони віднесли відповідача до категорії «інші споживачі» та визначили, що послуга буде надаватись ФОП Скотнікову Ю.А. в приміщенні магазину в житловому будинку за адресою: м. Бровари, вул. Гагаріна,10.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Броварської міської ради №510 від 11.10.2011 р. з першого жовтня 2011 року для споживачів третьої групи (інші споживачі) в яких відсутні прилади обліку теплової енергії було встановлено наступні тарифи на послуги з централізованого опалення та підігріву води:

- за опалення - грн/кв.м(з ПДВ): жовтень - 7,45; листопад - 21; грудень - 28,45; січень - 31,98; лютий - 28,17; березень - 24,06; квітень - 7,26.

- за підігрів води - грн/м куб. - 52,13 грн

Відповідно до Законів України "Про місцеві державні адміністрації" та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" регулювання цін та тарифів на надання житлово-комунальних послуг підприємством належить до повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. У випадку їх зміни будуть застосовані нові тарифи, про конкретні розміри яких споживачі будуть проінформовані через засоби масової інформації.

На виконання умов укладеного сторонами договору позивачем надавались відповідачу послуги з постачання теплової енергії у опалювальний період 2012-2013 років.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Як вбачається зі змісту ст. 15 Закону України "Про теплопостачання" державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, в тому числі, у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат. Відповідно до частин 2, 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством, що також визначено нормами Закону України "Про місцеве самоврядування".

Вбачається, що виконавчий комітет Броварської міської ради є органом місцевого самоврядування, якому надано повноваження на встановлення та затвердження тарифів щодо надання послуг з теплопостачання.

Наявною в матеріалах справи довідкою про стан розрахунків за спожиту теплову енергію за договором №555 від 15.10.2008 р. та оплаченою квитанцією до прибуткового касового ордера №1538 від 6 грудня 2012 року справи підтверджується, а сторонами не заперечується те, що станом на вересень 2012 року включно відповідач сплачував за отримані послуги з теплопостачання згідно договору №555.

Здійснення відповідачем оплат за договором, в тому числі здійснення 6.12.2012 р. оплати на суму 558,97 грн розцінюється судом як вчинення відповідачем дій, спрямованих на схвалення укладеного між сторонами правочину зокрема в частині істотних умов договору №555 та Додатку №1 до даного договору та, зокрема, шляхом вчинення дій, що свідчать про прийняття договору до виконання (отримання від позивача теплової енергії та проведення розрахунків по її оплаті згідно з умовами викладеними в Додатку№1 до договору).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним законодавством (ст. 627 ЦК України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Постачання теплової енергії у гарячій воді за змістом ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є одним із видів комунальних послуг. В силу ст. 19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Статтею 1 даного Закону визначено, що виконавець суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори на відпуск теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 та "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 послуги надаються споживачеві тільки на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення. Зміст правочину не може суперечити цьому Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України).

Відтак, надання споживачеві житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі договору.

Обов'язок з укладання договору на надання житлово-комунальних послуг покладається як на споживача, так і на виконавця цих послуг .

Вбачається, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії протягом всього періоду дії договору.

Судом встановлено, що з урахуванням положень Договору №555, Додатку №1 до договору та тарифів затверджених рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради №510 від 11.10.2011 р., у спірний період з 01.10.2012 до 01.04.2013. позивач надав відповідачу послуг з теплопостачання (опалення) на загальну суму 4095 грн, які відповідач не оплатив. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати, відсутності обов'язку проведення відповідної оплати відповідач суду не подав, що вказує на підставність заявлених вимог в цій частині.

Водночас, безпідставним є розмір боргу за підігрів води заявлений позивачем, оскільки обсяги послуги з підігріву води вказані позивачем є непідтвердженими жодним належним доказом. Так, згідно умов договору №555 та Додатку №1 до нього кількість води м3 визначається на підставі показників лічильника, а згідно п 7.3 договору планова вартість послуг з підігріву води при наявності засобів обліку визначається за затвердженими тарифами по середньомісячній витраті за попередні два розрахункові місяці. Ні даних про прогнозовані обсяги ні даних про фактичні (за лічильником) обсяги підігріву води позивачем суду не надано у зв'язку з чим в цій частині позову суд відмовляє у зв'язку з недоведеністю заявлених до стягнення обсягів підігріву води.

В ході судового розгляду, відповідач звертав увагу суду на безпідставність заявленого позову з підстав того, що до нього застосовується тариф передбачений для нежитлових приміщень(інші споживачі), позаяк, за твердженням відповідача приміщення, котре знаходиться за адресою м. Бровари, вул. Гагаріна, буд 10, кв. 60 є житловим згідно наданого відповідачем технічного паспорту на квартиру.

Водночас, суд сприймає вказані заперечення критично, оскільки згідно умов договору №555 та Додатку №1 до нього, договір укладався на надання послуг у приміщенні площею 27,6 м. кв. котре знаходиться за адресою м. Бровари, вул. Гагаріна, буд 10, без визначення номеру приміщення, яке було визначено сторонами як «Приміщення магазину в ж/буд».

Крім того, судом взято до уваги те, що укладений між сторонами у справі договір №555 сторонами виконувався до жовтня 2012 року без заперечень з боку відповідача щодо його істотних умов, змінений або розірваний не був, недійсним судом не визнавався, підстав розірвання договору у розумінні положень п. 10.2 договору відповідачем не дотримано, що свідчить про його щорічне поновлення (пролонгацію), а відтак, положення укладеного між сторонами договору про надання послуг з теплопостачання №555 від 15.10.2008р. та Додатку №1 до договору(а/с 12-15) діяли в спірний період та діють на час розгляду справи в суді.

До того ж, заперечення відповідача на пред'явлений позов з посиланнями при цьому на обставини, викладені у заяві, запереченні та поясненнях з доданими документами від 14.05.2013 р (а/с 48-59), заяві від 24.05.2013 з додатком(а/с 98-100), запереченнях від 28.05.2013 (а/с 104-105), а також обставини, покладені підприємцем в основу усних пояснень та заперечень, наданих в судовому засіданні, зокрема щодо твердження про неотримання послуги у спірний період у зв'язку з від'єднанням відповідача від системи централізованого опалення до уваги господарським судом не беруться, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, суперечать вимогам законодавчих актів з огляду на наступне.

Згідно п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року (надалі Правила №630), відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

На виконання п. 25 Правил №630, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.12.2005р. за №1478/11758, був затверджений Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові приспоживачів від централізованого теплопостачання (надалі - Порядок).

Пунктами п. 2.1-2.7 Порядку передбачений ряд обов'язкових заходів щодо вирішення питання про відключення приміщення від централізованої системи опалення. Так, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. У заяві про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання.

Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку.

Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк. Отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів. Вибір запропонованих схем може супроводжуватися економічними розрахунками. Разом з проектом індивідуального (автономного) теплопостачання надаються: проектні рішення щодо опалення місць загального користування у будинку; технічні рішення з розрахунками щодо реконструкції існуючої системи теплопостачання: перенесення транзитних стояків, їхня ізоляція, можливе перекладання розподільних трубопроводів, стояків, заміна дросельних діафрагм, елеваторів, тепло лічильників тощо; теплові навантаження місць загального користування; розраховані теплові навантаження будинку; технічні рішення з перерахунку та заміни внутрішньо будинкових систем газо- та електропостачання (залежно від типу нагрівачів). Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконуються у міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

В даному випадку відповідачем не були дотримані вищевказані вимоги Порядку та Правил, при односторонній відмові від отримання послуг з постачання теплової енергії та вчиненні комплексу заходів щодо відключення опалюваних приміщень від подачі теплової енергії (демонтаж батареї опалення), не з'ясовано технічних можливостей вчинення компетентними організаціями зазначених дій.

При цьому відповідачем також не було враховано, що відповідно до п. 26 Правил №630 відключення споживачів від мережі центрального опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно роз'яснення Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України "Щодо переобладнання санітарно-технічного обладнання житлових будинків і житлових приміщень" №19/16-284 від 26.09.2000р. у багатоквартирному будинку стояки опалювальної системи транзитом проходять через квартири. При відключенні тільки опалювальних приладів обігрів приміщень здійснюється від стояків, відключити які для однієї кімнати або квартири технічно неможливо. У разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання останній має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж, але при цьому не повинні порушуватись санітарно-гігієнічні, теплотехнічні вимоги та експлуатаційні показники інших квартир багатоквартирних будинків. Споживач повинен виконати заходи щодо забезпечення в суміжних приміщеннях вимог Державних будівельних норм і правил, ці заходи повинні бути узгоджені власником будинку, експлуатаційними службами, регіональними проектним інститутом та місцевими органами виконавчої влади.

В обґрунтування заперечень на пред'явлений позов та в підтвердження неотримання підприємцем послуг з постачання теплової енергії у приміщення в період з жовтня 2012 року по травень місяць 2013 року відповідач посилається на відсутність у приміщенні у вказаний період нагрівальних приладів (батарей опалення), що підтверджується стороною шляхом подання суду заяви майстра ЖЕК 4, м. Бровари, Київської області від 17.05.2013 р.

Судом було встановлено, що в даному випадку відповідачем при виконанні комплексу робіт по демонтажу у приміщенні, котре знаходиться за адресою м. Бровари, вул. Гагаріна, буд 10, кв. 60, приладів опалення, не було дотримано відповідного встановленого законодавством порядку вчинення зазначених дій.

При цьому судом враховано, що демонтаж приладів опалення відповідачем було здійснено самовільно, без присутності та відома представників відповідних підприємств та контролюючих установ. З пояснень майстра Мельнікова В.С. вбачається, що нагрівальні прилади у приміщенні відповідача ним же було демонтовано без відома позивача, за відсутності представників підприємства. Відтак вбачається, що відповідач здійснив несанкціоноване відмежування від системи централізованого опалення.

Враховуючи самовільне відмежування відповідача від опалювальних пристроїв судом взято до уваги подальшу технічну можливість зворотнього одностороннього підключення підприємця-відповідача до мережі опалення з подальшим використанням відповідних послуг.

Враховуючи викладені обставини суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для припинення позивачем нарахування плати за користування відповідачем тепловою енергією, який згідно вимог чинного законодавства та положень укладеного між сторонами договору зобов'язаний провести розрахунок за послуги з теплопостачання. При цьому судом було враховано і те, що оскільки у спірному приміщенні тепловіддаючі поверхні наявні (стояки центрального опалення загального користування), то відповідач отримував теплову енергію.

Суд також враховує те, що теплопостачанням є постачання тепла за допомогою теплоносія систем опалення, вентиляції, гарячого водопостачання будівель різного призначення і технологічних споживачів. Система централізованого теплопостачання складається з джерела теплової енергії, теплової мережі, центрального теплового пункту або абонентських вводів та місцевих систем споживачів тепла. Труби систем водного опалення призначені для подачі у прибори та виведення з них необхідної кількості теплоносія (теплопроводи), які у вертикальних системах опалення підрозділяються на магістралі, стояки та підводки. Наявність в приміщені відповідача трубопроводів систем опалення (стояків), тобто тепловіддаючих поверхонь, можливість підприємця встановити демонтовані батареї опалення, означає, що вони враховуються при визначенні опалювальної площі.

Крім того, суд також враховує ту обставину, що пункт 7.3 договору не пов'язує обв'язок відповідача проводити оплату за договором з фактом виставлення рахунків чи підписанням актів приймання-передачі наданих послуг. Натомість згідно п.7.3 догоовру відповідач взяв на себе зобов'язання проводити розрахунки за послуги з теплопостачання за встановленими тарифами в термін до 18 числа місяця, що передує місяцю надання послуг з теплопостачання в розмірі 100% від запланованої вартості надання послуг на наступний місяць, яка визначається згідно загальної опалювальної площі, що зазначена в Додатку №1 (а/с 15) до даного договору за затвердженими тарифами.

Відтак, відповідно до положень Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 714 ЦК України та умов договору, відповідач зобов'язаний сплатити вартість спожитої теплової енергії у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача вартості послуг з теплопостачання (опалення) на загальну суму 4095 грн за період з 01.10.2012 до 01.04.2013 підлягає задоволенню.

З позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог також вбачається, що позивач просить окрім основного боргу стягнути з відповідача пеню згідно п. 8.4 договору в розмірі 64,06 грн, 3% річних в розмірі 13,14 грн та втрати від інфляції в розмірі 8,46 грн, в порядку ст. 625 ЦК України, на борг, що виник у період з жовтня 2012 року по січень 2013 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та втрат від інфляції суд дійшов висновку про помилковість останнього з підстав того, що позивачем при розрахунку застосовано борг за січень 2013 року з урахуванням такої складової як вартість підігріву води, тоді як судом встановлено, що позивач не довів підставність зазначених об'ємів підігріву води заявлених в позові. Відтак, при розрахунку судом береться до уваги борг за опалення за січень в розмірі 882,65 грн З цих підстав суд проводить власний розрахунок.

Сума боргу (грн) (з урахуванням боргу за попередній місяць)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення205.61 (лише жовтень)19.09.2012- 18.10.201230 7.5000 %0.041 %*2.53785.21 (жовтень+листопад)19.10.2012- 18.11.2012317.5000 %0.041 %*9.981570.42 (жовтень,лист,груд)19.11.2012- 18.12.2012307.5000 %0.041 %*19.312453.07 (1570,42 + 882,65 у січні)19.12.2012- 18.01.2013317.5000 %0.041 %*31.17Таким чином здійснивши перерахунок пені за періоди вказані позивачем в розрахунку, що міститься в позовній заяві вбачається, що розмір пені, що підлягає до стягнення складає 62,99 грн, у зв'язку з чим у стягненні 1,07 грн пені суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши також перерахунок заявленого розміру втрат коштів від інфляції, суд встановив, що стягненню підлягає лише 8,05 грн втрат коштів від інфляції, у зв'язку з чим у стягненні 0,41 грн суд відмовляє.

Також, здійснивши перерахунок заявленого розміру 3% річних, з урахуванням вихідних даних зазначених вище, суд встановив, що до стягнення підлягає 12,63 грн, у зв'язку з чим у стягненні 0,51 грн суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню в частині стягнення вартості послуг з теплопостачання (опалення) на загальну суму 4095 грн, пені в розмірі 62,99 грн, втрат коштів від інфляції в розмірі 8,05 грн та 3% відсотків річних в розмірі 12,63 грн

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скотнікова Юрія Анатолійовича (ід.н. 2394706194) (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Возз'єднання, буд.7а, кв. 105) на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (код ЄДРПОУ 13711949) 4095 грн основного боргу, 62 грн 99 коп. пені, 8 грн 05 коп. втрат коштів від інфляції, 12 грн 63 коп. 3% відсотків річних та 1720 грн 50 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.06.2013

Суддя А.Ф. Черногуз