Рішення № 31823692, 24.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2013 р. Справа № 12/121-12/6

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства Фінансів України та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Білбудінвест" про стягнення суми,

за участю представників:

прокурора: не з'явилися,

позивача 1: Іваницька Т.Б. (дов. № 31-13030-07/4 від 07.05.2013),

позивача 2: не з'явилися,

відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2012 року прокурор Голосіївського району міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства Фінансів України (далі - позивач 1.) та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" (далі - позивач 2.) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Білбудінвест" (далі - відповідач) про стягнення суми.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 028/10-НКЛ від 28.10.2010, щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків по ньому, у зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у загальному розмірі 4700745,33 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2012 порушено провадження у справі № 12/121-12 та призначено її до розгляду на 19.12.2012.

Керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою суду від 19.12.2012 розгляд справи відкладено на 04.01.2013.

Відповідно до розпорядження Голови господарського суду Київської області від 28 грудня 2012 року №289-АР справу №12/121-12 передано до відділу інформаційно-технічного забезпечення і кодифікації законодавства апарату суду для проведення її повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до розподілу автоматизованої системи документообігу суду справа №12/121-12 передана судді Черногузу А.Ф.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2012 прийнято справу до свого подальшого провадження, присвоєно їй № 12/121-12/6 та її розгляд призначено на 21.01.2013.

15.01.2013 через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі № 12/121-12/6, яке мотивовано тим, що в провадженні господарського суду міста Києва знаходиться пов'язана з нею справа № 910/391/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Білбудінвест" до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" про визнання недійсним кредитного договору.

21.01.2013 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 05.02.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2013 зупинено провадження у справі № 12/121-12/6 до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/391/13 господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.04.2013 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.05.2013.

14.05.2013 відповідачем подано клопотання, в якому він просить застосувати строк позовної давності в 6 місяців по нарахуванню штрафних санкцій по тілу кредиту та відсоткам.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2013 задоволено клопотаня прокуратури та продовжено строк розгляду справи на 15 днів, відкладено розгляд справи на 24.05.2013.

Представник позивача 1 у судовому засіданні 24.05.2013 позовні вимоги підтримав, вважаює їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 24.05.2013 знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином за адресою, що вказана позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

28.10.2010 між Акціонерним комерційним банком "Київ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі - банк, позивач у справі), частка держави в статутному капіталі якого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 за № 566 становить 99,94 % та Товариством з обмеженою відповідальністю „Білбудінвест" (далі - позичальник, відповідач у справі) було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 028/10-HKJI (далі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого Позичальнику надано кредит у сумі 3 050 381 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (копії в матеріалах справи), зі сплатою 20,00 % річних та на строк користування до 31.12.2011 згідно з графіком погашення.

Відтак, позивачем було виконано свої зобов'язання за договором та надано позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановлений договором та в порядку та на його умовах.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов договору.

Відповідно до п. 3.3.7. договору позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі транші кредиту в строки визначені п. 1.1.2. цього договору, а саме до 31.12.2011 наступними траншами:

30 червня 2011 року - 599 100 грн.;

31 липня 2011 року - 609 000 грн.;

З1 серпня 2011 року - 768 200 грн.;

30 вересня 2011 року - 781 000,00 грн.;

З1 жовтня 2011 року - 794 100 грн.;

30 листопада 2011 року - 807 300 грн.;

30 грудня 2011 року - 531 300 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується позивачем у розрахунку суми позову, Позичальником в порушення умов Кредитного договору не повернув транші кредиту в строки, визначені п. 1.1.2. Кредитного договору.

Відповідач в рахунок погашення заборгованості по кредиту не здійснив жодного платежу, що і стало підставою для за явлення позивачем вимоги про погашення боргу позичальника за кредитом.

Суд звертає увагу на те, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, однак останній не скористався своїм процесуальним правом.

Крім того, відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок доказування, не надав суду доказів на підтвердження повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів на кредит.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати заявлених позовних вимог відповідачем надано не було.

Відтак, враховуючи вищенаведене, господарським судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем по сплаті суми кредиту за кредитним договором становить 3 050 381 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом по кредитному договору у сумі 1 081 884,02 грн.

Згідно з п. 2.5.1. договору, погашення поточних відсотків за кредитом здійснюється в місяць, починаючи з червня 2011 року до 5 числа місяця, який слідує за тим, у якому здійснюється нарахування процентів.

За умовами Кредитного договору, а саме п. 2.5.2, 3.3.5. Позичальник зобов'язаний забезпечити погашення відстрочених відсотків (відсотків, нарахованих з дня укладення цього договору по травень 2011 року включно) здійснювати згідно з графіком, а саме:

30 червня 2011 року - 59 000 грн.;

31 липня 2011 року - 59 000 грн.;

31 серпня 2011 року - 59 000 грн.;

30 вересня 2011 року - 59 000 грн.;

31 жовтня 2011 року - 59 000 грн.;

Всього: 353 900 грн.

У разі прострочення повернення заборгованості за кредитом понад 90 днів, сплата процентів до моменту її повернення, починаючи з місяця, в якому прострочення перевищило 90 днів, здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день відповідного місяця (п. 2.7.).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку щомісячного нарахування процентів станом на 01.09.2012, останнім нараховані проценти за період з 29.10.2010 по 31.08.2012.

Однак, перевіривши даний розрахунок відсотків судом встановлено, що він здійснений позивачем без врахуванням п. 2.4.1. договору, за яким нарахування відсотків здійснюється до дня кінцевого терміну погашення всієї заборгованості за кредитом, визначеного пунктом 1.1.2. цього договору.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Так, за умовами п. 1.1.2. договору погашення всіх траншів кредиту буде здійснюватися з кінцевим терміном погашення не пізніше 31.12.2011.

Відтак, аналіз вищевказаних пунктів договір вказує на те, що нарахування відсотків здійснюється до 31.12.2011, що в свою чергу спростовує помилкове нарахування позивачем відсотків (прострочених, поточних) після 31.12.2011.

Враховуючи вищевикладене, строки виникнення зобов'язання з оплати відсотків за користування кредитом, період нарахування відсотків, за який вони нараховуються, вимоги п.п. 2.4.1., 1.1.2. договору, суд здійснив власний розрахунок нарахування та сплати відсотків, що складає 668 387,93 грн за період з 29.10.2010 по 31.12.2011.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті процентів за договором становить 668 387,93 грн (прострочена заборгованість по сплаті процентів за кредитом).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Господарський суд зазначає, що кредитний договір є двостороннім, так як права та обов'язки в договорі мають обидві сторони договору, при цьому, кредитний договір є оплатним. На практиці оплата за договором кредиту встановлюється двома паралельними способами: комісійна винагорода за отримання кредиту, яка розраховується у відсотках від суми кредиту та сплачується під час отримання кредиту; проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитними коштами.

Згідно з частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведені обставини, а саме, порушення умов кредитного договору (несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом по кредитному договору), господарським судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за кредитом у сумі 3 050 381 грн та боргу зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 668 387,93 грн є правомірними та обґрунтованими, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача нараховану 456 040,49 грн пеню за порушення строків погашення кредиту за договором у такі періоди:

з 01.09.2011 по 30.09.2011 на суму 1 976 300 грн,

з 01.10.2011 по 31.10.2011 на суму 2 757 300 грн,

з 01.11.2011 по 22.03.2012 на суму 3 050 381 грн,

з 23.03.2012 по 31.08.2012 на суму 3 050 381,

та 112 439,82 грн пені за несвоєчасну сплату процентів (за період з 01.09.2011 по 31.08.2012).

Відповідно до п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, комісії та/або строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період невиконання зобов'язань за кредитним договором, від несплаченої суми за кожний день прострочення

Положеннями п. 4.4. договору встановлено, що нарахування пені та штрафів за невиконання зобов'язань, визначених цим договором, припиняється через один рік від дня коли будь-яке з таких зобов'язань мало бути виконане.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок пені судом встановлено, що наданий прокурором розрахунок пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 456 040,49 грн є арифметично вірним, однак в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 112 439,82 грн (за період з 01.09.2011 по 31.08.2012) є арифметично невірним, оскільки пеня за несвоєчасну сплату процентів нарахована на суму відсотків, які розраховувались позивачем поза межами періоду нарахування самих відсотків, у розумінні п.п. 1.1.2. та 2.4.1. договору, про що судом встановлено вище та відмовлено прокурору в частині нарахування відсотків за період з 01.01.2012 по 31.08.2012.

Відтак, суд розраховує пеню за несвоєчасну сплату відсотків з 01.02.2012 по 31.08.2012 на суму нарахованих відсотків станом на 31.12.2011, тобто на 668387,93 грн., що стосується розрахунку пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.09.2011 по 31.01.2012, то останній в цій частині є обґрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином, за розрахунком суду стягненню підлягає розмір пені за порушення строків погашення кредиту за договором у сумі 456 040,49 грн, здійснений за період з 01.09.2011 по 31.08.2012 та розмір пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 93179,72 грн за період з 01.09.2011 по 31.08.2012.

Також, 14.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про застосування строку позовної давності в 6 місяців по нарахуванню штрафних санкцій по тілу кредиту та відсоткам. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Подане клопотання обґрунтоване положеннями ст. 232 Господарського кодексу України. А отже дане клопотання за своєю природою, є клопотанням про застосування строку нарахування штрафних санкцій, встановленого законом, а не строку позовної давності. Відповідно положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто дана норма закону має диспозитивний характер, а пунктом п. 4.4. договору встановлено, що нарахування пені та штрафів за невиконання зобов'язань, визначених цим договором, припиняється через один рік від дня коли будь-яке з таких зобов'язань мало бути виконане. За таких обставин, суд не вважає можливим задовольнити вказане клопотання. Так само у суду відсутні підстави для розгляду даного клопотання та відповідно задоволення його в контексті положень ст. 256 Цивільного кодексу України, оскільки останнє не є клопотанням про застосування строків позовної давності в розумінні ст.ст. 258, 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача боргу за кредитом у сумі 3 050 381 грн та боргу зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 668 387,93 грн, а також пені за порушення строків погашення кредиту за договором у сумі 456 040,49 грн, та пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 93179,72 грн доведеними, правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Білбудінвест" (код ЄДРПОУ 33077824) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" (код ЄДРПОУ 14371869) 3 050 381 грн боргу за кредитом, 668 387,93 грн боргу зі сплати процентів за користування кредитом, 456 040,49 грн пені за порушення строків погашення кредиту за договором, а також 93179,72 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Білбудінвест" (код ЄДРПОУ 33077824) в дохід Державного бюджету України 68820,00 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз