Постанова № 31822117, 27.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2013 року 09:27 № 2а-7754/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представник позивача - Фелів О.О.,

представник відповідача - Шкодич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002300702 та №0002310702 від 24.11.2011 р., -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2011 р. № 0002300702 та № 0002310702.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень 2011 року і застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф), а також збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 02.07.2012 р. представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 2а-7754/12/2670 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-7756/12/2670 за позовом ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи його тим, що предмети позову вказаних справ тісно пов'язані між собою, a саме предметом обох справ є здійснення бюджетного відшкодування з ПДВ, отже розгляд по суті одного позову впливатиме на розрахунок залишку від'ємного значення ПДВ позивача за спірний період за цим позовом (за липень 2011 року).

Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 02.07.2012 р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-7756/12/2670.

Ухвалою суду від 15.04.2013 р. провадження у справі № 2а-7754/12/2670 поновлено у зв'язку з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2012 р. у справі № 2а-7756/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за липень 2011 року.

Згідно з поданою позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2011 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника, складає 1 227 047,00 грн.

Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплювала декларації та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад, грудень 2010 року та січень, березень, травень 2011 року.

Згідно з поданим позивачем уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2010 року (вх. від 05.08.2011р. за № 9005875465) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника, складає 7 695 061,00 грн.

Згідно з поданим позивачем уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за січень 2011 року (вх. від 05.08.2011р. за № 9005874685) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника, складає 7 109 338,00 грн.

Згідно з поданим позивачем уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за березень 2011 року (вх. від 05.08.2011р. за № 9005874647) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника, складає 9 164 186,00 грн.

Згідно з поданим позивачем уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за травень 2011 року (вх. від 05.08.2011р. за № 9005874759) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника, складає 1 253 502,00 грн.

Отже, в ході перевірки встановлено, що згідно зазначених уточнюючих розрахунків, суми рядка 24 (26) «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларацій з ПДВ зменшено та віднесено до рядків 25 (23) «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» та 25.1 (23.1) «на рахунок платника у банку», що свідчить про маніпулювання платником податковою звітністю з метою мінімізації поточних податкових зобов'язань та штучного створення «потрібної» суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивачем у порушення вимог пп.7.7.2., пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.200 Податкового кодексу України, завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року та безпідставно задекларовано суми до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за січень 2011 року в розмірі 7 109 338 грн., за лютий 2011 року в розмірі 4 799 636грн., за березень 2011 року в розмірі 9 164 186 грн., за квітень 2011 року в розмірі 500 635 грн., за травень 2011 року в розмірі 1 253 602 грн., що, відповідно, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року.

Перевіркою правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад - грудень 2010 року, січень-червень 2011 року (акт перевірки №171/07-02/32708773 від 29.09.2011 р.) встановлено, що до складу податкового кредиту включені суми ПДВ по податкових накладних, які виписані постачальниками в попередніх податкових періодах. Підтверджуючих документів на отримання податкових накладних із запізненням позивачем до перевірки не надано.

Отже, відповідач дійшов висновку, що у порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту за листопад 2010 року суму ПДВ 5 214 811,00 грн. (податкові накладні виписані у серпні, вересні, жовтні 2010 року), за грудень 2010 року - суму ПДВ 1 159 505грн. (податкові накладні виписані у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року), зa січень 2011 року суму ПДВ 2 851 913 грн., за березень 2011 року суму ПДВ 1373 795 грн., за травень 2011 року суму ПДВ 714 402 грн. по податковим накладним, виписаним постачальниками у попередніх періодах.

Крім того, перевіркою встановлено заниження суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року в розмірі 8 315 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.11.2011 р. №195/07-02/32708773, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.7.7.1., пп.7.7.4. п.7.7 ст.7, пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.200.1., п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року в розмірі 1 130 751,00 грн.; п.200.14. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року в розмірі 8 315 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 04.11.2011р. №195/07-02/32708773, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 24.11.2011 р. № 0002300702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 1 130 751,00грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 282 687,75 грн.; від 24.11.2011 р. № 0002310702, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 8 315,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та ДПС України. За результатами адміністративного оскарження, рішення відповідача від 24.11.2011р. № 0002300702 та №0002310702 - залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У зв'язку з тим, що перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплювала декларації та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад, грудень 2010 року та січень, березень, травень 2011 року, то розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон).

Відповідно до п.1.7. ст.1. Закону, пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону, п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону, п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону, п.201.4. ст.201 Кодексу, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів. Що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів/послуг (абз.2 пп.7.2.6. п.7.2. ст7 Закону,п.201.10.ст.201 Кодексу).

Таким чином, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстрований відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання вимог Закону, Кодексу щодо формування податкового кредиту).

Враховуючи, що позивачем не надано суду документів на підтвердження того, що податкові накладні виписані в попередніх податкових періодах отримані із запізненням, суд вважає правомірними висновки відповідача про безпідставне віднесення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ за листопад-грудень 2010 року та січень-червень 2011 року.

Пунктом 1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.14.1.18. п.14.1. ст.14 Кодексу бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону, п.200.1., 200.2., 200.3. ст.200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1. цього пункту (п.200.1. ст.200 Кодексу), така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту (п.200.1. ст.200 Кодексу), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону, п.200.4. ст.200 Кодексу, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту (п.200.1. ст.200 Кодексу), має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Згідно пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону, п.200.7, 200.8. ст.200 Кодексу, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідно до пп.7.7.5.-7.7.6. п.7.7.ст.7 Закону, п.200.10-200.13. ст.200 Кодексу, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону, п.200.14. ст.200 Кодексу, визначено, що, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пп.7.7.3. цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, враховуючи вимоги п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.200 Кодексу, якими, визначено строки та порядок бюджетного відшкодування, а також положення листа ДПА України від 19.09.2007 р. №18727/7/16-1517 «Щодо упередження неправомірного декларування сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету», повторна зміна та зміна напрямку відшкодування ПДВ шляхом подання уточнюючого розрахунку за деклараціями чинним законодавством не передбачена. Враховуючи, що платник, самостійно прийняв рішення про певний порядок відшкодування, то він не має права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напряму відшкодування ПДВ, оскільки зміна напряму відшкодування не може розцінюватись як виправлення помилки. Отже, зміна напрямку бюджетного відшкодування, який був самостійно обраний позивачем та задекларований у декларації з ПДВ за відповідний податковий період, у наступних податкових періодах неможлива.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у зв'язку зі зміною раніше обраного напряму відшкодування.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2012 р. у справі № 2а-7756/12/2670 за позовом ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, в задоволенні позову відмовлено повністю. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 р. постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2012 р. у справі № 2а-7756/12/2670 залишена без змін, отже набрала законної сили.

Предметом справи № 2а-7756/12/2670 є здійснення бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року-червень 2011 року та формування від'ємного значення ПДВ, що має вплив на суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року, що є предметом розгляду у справі № 2а-7754/12/2670.

Таким чином, в судовому порядку підтверджені висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.7.2., пп.7.7.4. п.7.7., пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону та п.198.3. ст.198, п.200.1., п.200.4 ст.200 Кодексу в частині завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року-червень 2011 року та завищення від'ємного значення за листопад 2010 року, січень-червень 2011 року, що мають вплив на суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року та є предметом дослідження по даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24.11.2011 p. № 0002300702 та №0002310702.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2013 року.

Суддя В.П. Шулежко