Рішення № 31820634, 28.05.2013, Гагарінський районний суд міста Севастополя

1 інстанція

Справа № 2702/774/12

№ 2/763/324/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

28 травня 2013 року Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого-судді Лугвіщик А.М.

при секретарі Драчук К.М., Жиліній М.В., Гуменюк К.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайтел», ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання дій щодо не допуску до робочого місця незаконними та заборонення їх здійснення в майбутньому, визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, вважати звільненою з дня винесення рішення, зобов»язання до видачі трудової книжки з записом про звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, на період працевлаштування, вихідної допомоги та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання дій ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо не допуску до робочого місця незаконними та захоронення в майбутньому здійснювати ці дії, визнання недійсним наказу ТОВ «Вайтел» від 10.01.2012 року про звільнення, поновлення на роботі на посаді менеджера-керуючого з 10.01.2012 року та визнання звільненою за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку з ліквідацією ТОВ «Вайтел», зобов»язання ОСОБА_3, як директора, голови ліквідаційної комісії та власника ТОВ «Вайтел» до видачі трудової книжки з відміткою про звільнення у зв»язку з ліквідацією підприємства, стягнення з ОСОБА_3, як директора, голови ліквідаційної комісії та власника ТОВ «Вайтел», заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 87 500 грн. та середній заробіток за три місяці на період працевлаштування у розмірі 13 500 та вихідної допомоги у розмірі 4 500 грн., стягнення з ОСОБА_3, як директора, голови ліквідаційної комісії та власника ТОВ «Вайтел», моральної шкоди у розмірі 80 000 грн., стягнення з ОСОБА_5моральної шкоди у розмірі 80 000 грн., мотивуючи тим, що з 10.12.2011 року по 31.12.2011 року її не допускали на робоче місце в приміщенні ЦУМу по вул. Вакуленчука, 2. А 10.01.2012 року звільнили за прогули на підставі ч.4 ст. 40 КЗпП України. Від неї не відібрали письмові пояснення згідно ст. 149 КЗпП України, не вручили копію наказу про звільнення. З повідомлення дежреєстратора вбачається, що ТОВ «Вайтел» ліквідовано 07.08.2012 року. Відповідачами грубо порушені трудові права позивача, до сьогоднішнього дня не видана трудова книжка, що позбавило її можливості працевлаштуватись. ОСОБА_3 спільно з Гафт своїми неправомірними діями грубо порушують її трудові права більше 13-ти місяців. Позбавили її законного права на працю та заробляти гроші на життя, що привело позивача до глибоких та тяжких моральних страждань, у значних розмірах обмежена і позбавлена можливості повноцінного розвитку як особи: повноцінно навчатись у ВУЗ, вільно відвідувати культурні центри, займатися спортом, активним відпочинком та ведення здорового укладу життя.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали і просили задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Вайтел» та ОСОБА_3 ОСОБА_4 з позовом не згідний і пояснив суду, що позивач була звільнена за прогули. Факт відсутності її на роботі зафіксований 3-ма актами. На телефонні дзвінки позивач не відповідала і претензій до ОСОБА_3 та ТОВ «Вайтел» не пред»являла. ОСОБА_5 не знаходилась у трудових відносинах ні з позивачем і ні з відповідачем ОСОБА_3. За рішенням загальних зборів ТОВ «Вайтел» від 18.04.2012 року товариство ліквідовано. З 07.08.2012 року ТОВ «Вайтел» не існує, посадові особи звільнені у зв»язку з ліквідацією підприємства.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з»явилась, надала заперечення і просила розглянути справу у її відсутність. Згідно заперечення пояснила, що їй нічого невідомо про знаходження позивача у правових відносинах з ТОВ «Вайтел» та ОСОБА_3, жодних перешкод для допуску позивача на роботу в ТОВ «Вайтел» не здійснювалось. 21.12.2011 року між нею, як фізичною особою-підприємцем, та ТОВ «Вайтел» в особі ОСОБА_3, як директора, була укладена додаткова угода № 4 до договору № 1 від 01.10.2011 року, згідно з якою зазначений договір був розірваний. І будь-які правовідносини між нею та ТОВ «Вайтел» були припинені.

Відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача ОСОБА_5 і на підставі документів, що є в матеріалах справи.

Судом встановлено, що згідно наказу № 3 по ТОВ «Вайтел» від 10.10.2011 року позивач була прийнята на роботу в ТОВ «Вайтел» на посаду менеджера (керуючого) по адміністративній діяльності з окладом згідно штатного розкладу.

10.01.2012 року позивач ОСОБА_1 наказом по ТОВ «Вайтел» № 2-к була звільнена з посади менеджера по адміністративній діяльності згідно п.4 ст. 40 КЗпП України. Підставами звільнення з посади являються три довідки про відсутність.

Згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України та з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 (зі змінами та доповненнями) прогулом визнається відсутність працівника на роботі без поважних причин як протягом цілого робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці в той час, коли він був присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не може бути звільнено за прогул. До такого працівника може бути застосовано інші види дисциплінарного чи громадського впливу.

Для кваліфікації відсутності працівника на роботі як прогул необхідно:

1. Задокументувати відсутність працівника на роботі протягом робочого дня (безупинно або сумарно) більше трьох годин.

2. З'ясування причин відсутності на роботі (їх "поважність" або "неповажність") в момент відсутності співробітника на роботі (наприклад, по телефону) або в момент появи цього на роботі.

У зв'язку з тим, що звільнення за прогул законодавство трактує як дисциплінарні санкції, роботодавець повинен вимагати від працівника письмового пояснення причини його відсутності з додаванням виправдувальних документів.

Дисциплінарні санкції мають бути накладені керівником або його заступником не пізніше одного місяця від дня виявлення прогулу, не враховуючи часу відсутності працівника через хворобу або інші поважні причини.

У випадку якщо працівник надав у письмовому вигляді пояснення щодо своєї відсутності на роботі, керівництво повинне класифікувати причину як поважну або неповажну.

У данному випадку з актів від 04.01.2012 року, 05.01.2012 року та 06.01.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 не появлялась на робочому місці протягом робочого дня.

При цьому, відповідачем при винесенні наказу про звільнення не було зазначено в який період позивач була відсутня на роботі та не дана оцінка причин відсутності, та відсутності ОСОБА_1 на робочому місці чи на роботі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

У даному випадку від позивача не відбирались письмові пояснення і не було надано доказів про неможливість їх відібрання.

Таким чином, наказ про звільнення № 2-к від 10.01.2012 року необхідно визнати незаконним.

Згідно Витягу з протоколу загальних зборів ТОВ «Вайтел» від 18.04.2012 року вбачається, що було винесено рішення про ліквідацію ТОВ «Вайтел», ліквідатором призначений був ОСОБА_3. Запис про ліквідацію ТОВ «Вайтел» був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 07 серпня 2012 року.

У разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

І відповідно до роз'яснень, викладених у п. 18 постанови N 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" у разі, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку звільнення, але поновити його на попередній роботі неможливо у зв'язку з припиненням діяльності підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним, а працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з

ліквідацією підприємства, установи, організації.

Оскільки ТОВ «Вайтел» на час розгляду справи було ліквідовано, звільнення позивача з роботи є неправильним, а звільнення проводиться за п. 1 ст. 40 КЗпП (у зв»язку з ліквідацією підприємства) з 07.08.2012 року, і підстав для поновлення позивача на роботі немає. При цьому, суд вважає за необхідне зобов»язати ОСОБА_3 повернути позивачу трудову книжку з записом про звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України з 07.08.2012 року.

Заявлені позивачем вимоги про визнання дій щодо не допуску до робочого місця незаконними та заборонення їх здійснення в майбутньому позивачем не підтверджені і в їх задоволенні необхідно відмовити. Так, суд не може прийняти до уваги надані позивачем до суду в підтвердження позовних вимог Протокол № 1 від 28.12.2011 року про визнання не відповідаючим вимогам закону наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 10.10.2011 року, Акти про знаходження працівників ТОВ «Вайтел» на робочому місці від 27-31.12.2011 року, Протокол № 4 від 05.12.2011 року про перешкоди у доступі на робоче місце за наступних підстав. Вказані документи являються недостатніми в підтвердження заявлених вимог і згідно протоколів присутніми зазначені ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які згідно наказів по ТОВ «Вайтел» являються звільненими з 01.12.2011 року, 05.12.2011 року.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗоТ України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У даному випадку з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 18 593 грн. 55 коп. за період з 10.01.2012 року по 07.08.2012 року, виходячи із середньомісячного заробітку у розмірі 1 100 грн. У решті позову про стягнення зарплати за час вимушеного прогулу необхідно відмовити, оскільки суд не може покласти в основу Протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Вайтел» від 05.10.2011 року, згідно якого за участю ОСОБА_1, як голови зборів? останній була призначена заробітна плата у розмірі 4 500 грн., за наступних підстав. Зазначений у протоколі від 05.10.2011 року штатний розклад не затверджений наказом директора ТОВ «Вайтел». Так, згідно п. 9.9, 9.27 Статуту ТОВ «Вайтел» питання, не віднесені до виключної компетенції Зборів вирішуються Директором Товариства. …директор у встановленому порядку приймає на роботу і звільняє з роботи персонал Товариства, вирішує питання стимулювання праці, видає накази та розпорядження, обов»язкові для персоналу Товариства, виконує інші функції, що випливають із цього Статуту, укладає трудові договори, визначає порядок, розміри оплати праці та преміювання працівників Товариства. І як вбачається із Наказу ТОВ «Вайтел» від 01.10.2011 року був затверджений штатний розклад і введений в дію з 01.10.2011 року, і саме згідно цього штатного розкладу заробітна прлата позивача складає 1 100 грн, як менеджера (керуючого) по адміністративній діяльності. У суду відсутні дані про внесення змін до штатного розкладу з 01.10.2011 року.

Згідно пп. Б ч. 1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на

пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, гарантується:

… б) право на одержання допомоги по безробіттю у розмірі 100 процентів середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75 процентів - протягом 90 календарних днів і 50 процентів - протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати; …

Вивільненим працівникам надаються також інші пільги і компенсації відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 44 при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

У зв»язку з цим з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток на період працевлаштування у розмірі 3 300 грн. та вихідна допомога у розмірі 1 100 грн.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 1 КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього закону.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Ураховуючи те, що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

У даній справі позивач посилається, на те, що ОСОБА_3 спільно з Гафт своїми неправомірними діями грубо порушують її трудові права більше 13-ти місяців. Позбавили її законного права на працю та заробляти гроші на життя, що привело позивача до глибоких та тяжких моральних страждань, у значних розмірах обмежена і позбавлена можливості повноцінного розвитку як особи: повноцінно навчатись у ВУЗ, вільно відвідувати культурні центри, займатися спортом, активним відпочинком та ведення здорового укладу життя.

У ході судового слідства знайшли підтвердження доводи позивача в частині стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_3

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України з врахуванням заявлених вимог і в їх рамках стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає моральна шкода у розмірі 2 500 грн., у задоволенні решти вимог необхідно відмовити у зв»язку з відсутністю доказів.

Заявлені позовні вимоги до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди безпідставні і в їх задоволенні необхідно відмовити. Так, в ході судового слідства встановлено, що позивач не знаходилась у трудових відносинах з ОСОБА_5 Позивачем не доказана вина ОСОБА_5 відносно позивача при виконанні останньою трудових відносин у ТОВ «Вайтел». У зв»язку з цим відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності ОСОБА_5

Строк подачі позову не пропущений.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судовий збір у дохід держави підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 15, 57, 60 88, 179, 213-218, 294-296 ЦПК України, п.1, 4 ст. 40, 44, ст. 232-235, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про зайнятість населення», суд

Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ ТОВ «Вайтел» № 2-к від 10.01.2012 про звільнення ОСОБА_1 Надії Василівни з посади менеджера по адміністративній діяльності згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Визнати ОСОБА_1 звільненою з ТОВ «Вайтел» з посади менеджера по адміністративній діяльності за п.1 ст. ст. 40 КЗпП України, у зв»язку з ліквідацією підприємства, з 07 серпня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_3, як власника, директора та ліквідатора ТОВ «Вайтел», на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.01.2012 року по 07.08.2012 року у розмірі 18 593 грн. 55 коп., середній заробіток на період працевлаштування у розмірі 3 300 грн., вихідну допомогу у розмірі 1 100 грн., моральну шкоду у розмірі 2 500 грн., а всього - 25 493 грн. 55 коп.

Зобов»язати ОСОБА_3, як власника, директора та ліквідатора ТОВ «Вайтел» видати на руки ОСОБА_1 її трудову книжку з записом про її звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв»язку з ліквідацією підприємства, з 07.08.2012 року.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у розмірі 688 грн. 74 коп.

Рішення у частині стягнення середнього заробітку за місяць у розмірі 1 100 грн. підлягає виконанню негайно.

Рішення може бути оскаржено в Севастопольський апеляційний суд через Гагарінський районний суд м. Севастополя протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. У разі постановлення рішення у вісутність особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення складено власноручно в нарадчій кімнаті, в єдиному екземплярі.

Головуючий-суддя: