Рішення № 31820336, 12.06.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.2013 Справа № 920/607/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 2000», м. Полтава

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ук.Аз.-Дружба», м. Суми

про стягнення 236 390 грн. 13 коп.

СУДДЯ В.Л.КОТЕЛЬНИЦЬКА

Представники сторін:

від позивача - І.П.Шкурпела (довіреність № 15 від 24.01.2013)

від відповідача - Є.В.Гузенко (довіреність № 10 від 05.01.2013)

За участю секретаря судового засідання - Ю.О.Зеря

В судовому засіданні, розпочатому 06.06.2013, відповідно до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 12.06.2013 до 10 год. 30 хв.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 236 390 грн. 13 коп., у тому числі 168 208 грн. 20 коп. основного боргу за договором про постачання нафтопродуктів № 14/б від 02.11.2012, 42 052 грн. 05 коп. штрафу, 8 709 грн. 96 коп. пені, 17 419 грн. 92 коп. - сума 30% річних; а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Відповідач подав відзив №101 від 05.06.2013 на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на неотримання ним товару за договором поставки та наголошує, що у видатковій накладній №413 від 02.11.2012 та №414 від 02.11.2012 у якості особи, що отримала товар, зазначений Баранов О.В. за довіреністю №561 від 01.11.2012. Натомість, при візуальному огляді доданих до позовної заяви документів, вбачається, що підпис на вказаних видаткових накладних відповідає підпису, що містяться на товарно-транспортних накладних і належать представнику перевізника. Підпис Баранова О.В., що є на доданій до позову довіреності №561 від 01.11.2012, на думку відповідача, підпису на накладних не відповідає.

Крім того, відповідач вказує на те, що умовами додаткових угод № 413 від 02.11.2012 та № 414 від 02.11.2012, які є невід'ємною частиною договору, сторони узгодили базисні умови поставки СРТ, пункт поставки смт. Низи, пункт призначення: Грабовське і Олександрівка відповідно, а відповідно до правил ІНКОТЕРМС, застосування терміну СРТ означає, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення.

Також у відзиві відповідач зазначає, що договір №14/б між позивачем та відповідачем укладено 02.11.2012, а доручення на яке посилається позивач та яке додано в якості підтвердження отримання відповідачем товару, не могло бути видане за договором №14/б від 02.11.2012, оскільки воно датоване 01.11.2012, та просить суд залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вантажоперевезника - ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та витребувати у позивача докази існування правовідносин з перевізником - ТОВ «Угроїдський цукровий завод».

Від позивача надійшли додаткові пояснення № 206 від 11.06.2013, в яких сторона наполягає на факті отримання нафтопродуктів повноважним представником відповідача у пункті відвантаження - Нафтобаза смт. Низи Сумської області, а також наголошує на тому, що умовами договору постачання нафтопродуктів не передбачено, що поставка здійснюється на умовах Міжнародних правил ІНКОТЕРМС.

В судовому засіданні представник відповідача усно заперечував проти стягнення суми штрафу, оскільки при його застосуванні та нарахуванні позивачем не були дотримані умови укладеного договору.

Розглянувши заяву відповідача про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ «Угроїдський цукровий завод», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити в справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін.

Предметом розгляду даної судової справи є стягнення заборгованості за договором постачання нафтопродуктів № 14/б від 02.11.2012, укладеним між ТОВ «Союз 2000» та ТОВ «Ук.Аз.-Дружба».

Відповідачем у поданій заяві не доведено, яким саме чином рішення у даній справі може вплинути права та обов'язки ТОВ «Угроїдський цукровий завод».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ «Угроїдський цукровий завод».

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

Згідно договору постачання нафтопродуктів № 14/б від 02.11.2012, укладеного між ТОВ «Союз 2000» (позивачем у справі) та ТОВ «Ук.Аз.-Дружба» (відповідачем у справі), позивач взяв на себе зобов'язання у відповідності із замовленням передавати у власність відповідача товар (нафтопродукти), а відповідач зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього.

Пунктом 2.2 укладеного договору передбачено, що одиниця виміру кількості товару, асортимент товару та кількість поставки товару, що поставляється за договором, визначається у заявках та додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено в додаткових угодах до договору.

Пунктом 4.4 договору визначено, що вид транспорту - це автотранспорт постачальника, або покупця в залежності від умов поставки.

Відповідно до додаткової угоди №413 від 02.11.2012 до договору № 14/6 позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - прийняти та оплатити нафтопродукти: дизельне паливо на суму 63 393,75 грн. Відповідно до п. 4 вищезазначеної додаткової угоди покупець (відповідач) здійснює оплату товару протягом тридцяти календарних днів з моменту відвантаження товару. 02.11.2012 позивач відвантажив відповідний товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною №413 від 02.11.2012 та товарно-транспортною накладною №Р413 від 02.11.2012.

На підставі додаткової угоди №414 від 02.11.2012 до договору № 14/6 позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити нафтопродукти: дизельне паливо на суму 104 814,45 грн. Відповідно до п. 4 вищезазначеної додаткової угоди покупець (відповідач) здійснює оплату товару протягом тридцяти календарних днів з моменту відвантаження товару. 02.11.2012 позивач відвантажив відповідний товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною №414 від 02.11.2012 та товарно-транспортною накладною №Р414 від 02.11.2012.

У встановлені додатковими угодами до договору строки зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару здійснені ним не були.

24.01.2013, як зазначає позивач, ним на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 34 та вимога вих. № 33 з пропозицією перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборгованість, яка виникла у ТОВ «Ук.Аз.-Дружба» перед ТОВ «Союз 2000» у сумі 210 260,25 грн., із них сума основного боргу складає 168 208,20 грн. та сума штрафу - 42 052,05 грн.

Як вказує позивач, відповідачем не було направлено відповідь на претензію та вимогу, але між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2012 - 15.03.2013, згідно з яким заборгованість ТОВ «Ук.Аз.-Дружба» перед ТОВ «Союз 2000» складає 168 208,20 грн., копія вказаного акту звірки долучена до матеріалів справи.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однак, в порушення вказаних положень законодавства та умов договору, відповідачем своєчасно не були проведені розрахунки з позивачем за поставлені нафтопродукти, що призвело до утворення заборгованості та звернення позивача з позовом до суду про стягнення цієї заборгованості в судовому порядку.

Сума заборгованості у розмірі 168 208,20 грн. станом на дату судового розгляду залишається несплаченою відповідачем, а тому підлягає стягненню з нього в судовому порядку, оскільки вимоги позивача обґрунтовані умовами укладеного договору та вимогами цивільного та господарського законодавства.

Заперечення відповідача щодо факту отримання ним товару за укладеним договором, а також його посилання на положення Міжнародних торгівельних правил ІНКОТЕРМС та на умови поставки СРТ не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме: документами на підтвердження того, що автотранспорт та представник відповідача перебували на території пункту відвантаження нафтопродуктів (перепустки, подорожні листи), а також підписаним з боку відповідача актом звірки взаєморозрахунків, яким підтверджена сума заборгованості за договором постачання нафтопродуктів № 14/б від 02.11.2012 у розмірі 168 208,20 грн. (доказів наявності інших договірних відносин, окрім постачання нафтопродуктів, між позивачем та відповідачем останнім надано не було).

Крім суми основного боргу, відповідно до позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 8 709 грн. 96 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, 30% річних в сумі 17 419 грн. 92 коп., 42 052 грн. 05 коп. штрафу.

Відповідно до п. 6.4. договору № 14/б у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 6.5. Договору у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

Відповідно до п. 6.6. договору у випадку прострочення покупцем терміну здійснення взаєморозрахунку, передбаченого договором, покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % тридцять процентів річних від простроченої суми за користування грошовими коштами.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи наведене, суд визнає правомірними вимоги позивача щодо заявлення ним до стягнення з відповідача 8 709 грн. 96 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, 30% річних в сумі 17 419 грн. 92 коп.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача 42 052 грн. 05 коп. штрафу, нарахованого за порушення строків оплати поставленого товару з огляду на наступне.

Як вбачається з умов договору № 14/б від 02.11.2012 (п. 6.5) санкція у вигляді штрафу застосовується до відповідача у разі, якщо термін прострочення становить більш як 15 календарних днів, та сплачується останнім протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

Позивачем в ході судового розгляду не були надані належні та допустимі докази у розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження факту направлення на адресу відповідача такої вимоги, у зв'язку з чим суд зазначає про відсутність у позивача підстав для нарахування відповідачу штрафу з урахуванням умов договору.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ук.Аз.-Дружба» (40021, м. Суми, вул. Кірова, 127/1, кв. 15; код ЄДРПОУ 35906971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 2000» (39430, Полтавська область, Машівський район, с. Селещина, вул. Леніна, 4/А; код ЄДРПОУ 30131474) 168 208 грн. 20 коп. заборгованості, 8 709 грн. 96 коп. пені, 30% річних в сумі 17 419 грн. 92 коп., 3 886 грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.06.2013.

Суддя В.Л.Котельницька