Рішення № 31818832, 13.06.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

13.06.2013

Справа № 203/2841/13-ц

2/0203/1385/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 червня 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Авраменко А.М.,

за участю представника позивача - Литвиненко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2013 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 28 грудня 2007 року між сторонами у справі було укладено договір про іпотечний кредит №DNK0G40000004370, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 189375 гривень, зобов'язавшись його повернути не пізніше 28 грудня 2032 року зі сплатою 15% річних за користування кредитом та інших обов'язкових платежів. Виконання позичальником його кредитних зобов'язань в повному обсязі забезпечено договором іпотеки №DNK0G40000004370 від 28 грудня 2007 року, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що відповідач не виконує свої договірні зобов'язання за кредитним договором, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо корегування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Крім того, посилаючись на те, що згідно з умовами договору іпотеки реєстрація відповідачем інших осіб за адресою іпотечного майна можлива лише за згодою позивача, останній просив суд виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, яка є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстраційного обліку у відповідному територіальному органі ДМС України. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в зв'язку із чим суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 28 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», як кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про іпотечний кредит №DNK0G40000004370, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 189375 гривень, зобов'язавшись його повернути не пізніше 28 грудня 2032 року ануїтетними платежами, сплатити 15% річних за користування кредитом, а також інші обов'язкові платежі відповідно до умов договору. При порушенні позичальником строків та порядку погашення кредиту, він зобов'язався сплатити кредитодавцю пеню в розмірі 0,15 від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення. Також договором, а саме п.5.2.4, передбачено право кредитора вимагати дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом та інших платежів за договором у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за договором про іпотечний кредит, в тому числі у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та процентів за користування кредитом понад 2-х місяців (а.с.20-30, 39-43).

Виконання позичальником своїх договірних зобов'язань із повернення кредиту забезпечено в повному обсязі договором іпотеки №DNK0G40000004370 від 28 грудня 2007 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як іпотекодавцем. Предметом зазначеного іпотечного договору є належна відповідачу на праві власності квартира АДРЕСА_1 (а.с.31-36, 39-43).

Пунктом 4.1 вказаного договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки зокрема у випадку, передбаченому п.5.2.4 договору про іпотечний кредит, тобто у випадку невиконання позичальником вимоги про дострокове повернення кредиту (а.с.22, 33).

Із матеріалів справи встановлено, що позичальник не виконує належним чином взяті на себе кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку кредитодавець, скориставшись правом вимагати дострокове повернення кредиту та плати за нього, своєю письмовою вимогою від 01 березня 2013 року просив відповідача погасити, здійснивши дострокове повернення кредиту в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги. Однак відповідач вказану вимоги не виконав, а розмір заборгованості станом на 20 лютого 2013 року склав 212401,04 гривень, з яких 185860,6 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 7139,15 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом, 92,1 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с.7-19, 66-85).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вищезазначених договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.1054, 1055 ЦК України), а також іпотечний договір, який має бути нотаріально посвідченим (ст.ст.3, 18 Закону України «Про іпотеку»).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.ст.546, 547, 573 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. При цьому відповідно до ст.575 ЦК України різновидом застави є іпотека.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нормою ст.ст.3, 18 Закону України «Про іпотеку», ст.574 в контексті ст.575 ЦК України передбачено, що іпотека як форма застави виникає і на підставі договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення, що також передбачено і ст.ст.577, 585 ЦК України.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі і на підставі рішення суду. Аналогічні положення містяться у нормах ст.ст.589, 590 ЦК України.

Нормою ст.39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між сторонами договору про іпотечний кредит №DNK0G40000004370 від 28 грудня 2007 року та договору іпотеки №DNK0G40000004370 від 28 грудня 2007 року у відповідності до вимог чинного законодавства, а також встановлено факт невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх договірних зобов'язань за вказаним кредитним договором, зокрема вимоги кредитодавця про дострокове повернення кредиту, що зумовило виникнення у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1. В той же час, за змістом ст.ст.39, 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, тобто пріоритетним способом реалізації предмета іпотеки за рішенням суду є публічні торги. При цьому, за змістом ст.ст.1, 33 Закону України «Про іпотеку» спосіб реалізації предмета іпотеки має сприяти найбільш повному погашенню заборгованості відповідача за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна, що в повній мірі відповідає і інтересам самого позивача, як іпотекодержателя.

Отже, на підставі вищевикладеного, керуючись інтересами сторін щодо максимально повного погашення заборгованості відповідача та приймаючи до уваги, що ст.39 Закону України «Про іпотеку» встановлено обов'язок суду зазначити в рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації та спосіб реалізації предмета іпотеки - без встановлення жодних обмежень самостійного визначення судом такого способу та ціни, а реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах сприятиме залученню найбільшого кола можливих покупців, а відтак і збільшенню ціни продажу такого нерухомого майна, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову - шляхом визначення способу реалізації предмета іпотеки через публічні торги та із встановленням його початкової ціни на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про виселення та зняття з реєстрації мешканців житла, яке є предметом іпотеки, суд виходив з наступного. Так, за змістом норм ст.ст.9, 109 ЖК України, ст.ст.39, 40 Закону України «Про іпотеку» дійсно можливе одночасне ухвалення з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки рішення про виселення мешканців такого предмету іпотеки. При цьому, з урахуванням на положення ст.3 ЦПК України, ст.15 ЦК України примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк, тобто при фактичному виникнення спору з цього приводу, що також повністю узгоджується із висновками Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у постанові №5 від 30 березня 2012 року. Підсумовуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідач зареєстрований не за адресою предмета іпотеки (а.с.50), сторонами у справі не надано, а судом не встановлено будь-яких доказів реєстрації місця проживання осіб за адресою предмета іпотеки в порушення умов договору іпотеки №DNK0G40000004370 від 28 грудня 2007 року - без згоди іпотекодержателя, які до того ж відмовились на обґрунтовану та законну вимогу іпотекодержателя звільнити таке житлове приміщення або будуть перешкоджати реалізації предмета іпотеки, в суду відсутні підстави вважати цивільні права іпотекодержателя порушеними з цього приводу, а отже і відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про виселення.

Не є належним доказом направлення позивачем вимоги про виселення мешканців предмету іпотеки наданий позивачем лист (а.с.14), оскільки такий лист адресований лише відповідачу, який не зареєстрований за адресою предмета іпотеки, та не підтверджує наявність інших зареєстрованих мешканців спірного нерухомого майна, а також разом з іншими матеріалами справи не дає можливості суду встановити виконання/невиконання вимоги позивача про виселення.

Крім того, питання щодо виселення осіб безпосередньо стосується житлових прав цих осіб, які мають залучатися до участі у справі як відповідачі, оскільки позовну вимогу про виселення фактично пред'явлено до них. Однак позивачем такі особи у відповідному правовому статусі як учасники розгляду справи, крім відповідача, ані в позовній заяві, ані в ході розгляду справи не заявлені, судом самостійно залучені бути не можуть (ст.33 ЦПК України). Отже, задоволення такої позовної вимоги без фактичної участі у розгляді справи цих осіб є неможливим, оскільки порушуватиме не тільки основні засади судочинства, а й конституційні права осіб, яких бажає виселити позивач.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2124,01 гривень (а.с.44).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 524, 525, 526, 530, 546, 547, 573-575, 577, 585, 610, 611, 629, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.1, 3, 18, 33, 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 169, 208-210, 212-215, 218, 223-225 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 28 грудня 2007 року за реєстровим №13651, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за договором про іпотечний кредит №DNK0G40000004370 від 28 грудня 2007 року в розмірі 212401,04 гривень, з яких 185860,6 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 7139,15 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 92,1 гривень - пеня, шляхом реалізації предмета іпотеки через публічні торги із встановленням початкової ціни на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення судових витрат 2124,01 гривень.

Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Ф.Ф. Маймур