Постанова № 31818704, 22.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2013 року 10:10 № 826/4911/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексселен" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування акту від 27.02.2013, податкових повідомлень-рішень від 21.03.2013 №0001602205, №0001612205 та №0001622205

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати акт № 190/22.5-17/35624157 від 27.02.2013 р.; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС 21.03.2013 р. № 0001602205 на суму 23 158,69 грн. (двадцять три тисячі сто п'ятдесят вісім гривень 69 копійок); 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС 21.03.2013 р. № 0001612205 на суму 8 749,72 грн. (вісім тисяч сімсот сорок дев'ять гривень 72 копійки); 4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС 21.03.2013 р. № 0001622205 на суму 13 400,09 грн. (тринадцять тисяч чотириста гривень 09 копійок).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а також зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.05.2013 закрито провадження в частині визнання протиправним та скасування акта №190/22.5-17/35624157 від 27.02.2013.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем, згідно із пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні і сплаті податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Агенство «Віассат» код ЄДРПОУ 36862548, ТОВ «Проммаст-Стандарт» код ЄДРПОУ 37563531, ТОВ «Маркон Груп Ко» код ЄДРПОУ 37135774, ТОВ «Компанія «Вайліс» код ЄДРПОУ 36445186 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

В ході перевірки було встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Компанія «Вайліс», які мали вплив на формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Суми податкового кредиту, податкового зобов'язання з податку на додану вартість та відповідно вартість товарів, які включені до складу валових доходів і валових витрат було сформовано за результатами господарських операцій з ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Проммаст Стандарт» по придбанню та продажу мастильних матеріалів. Відповідні суми задекларовані на підставі податкових накладних, видаткових та прибуткових накладних, отриманих від вказаних контрагентів та виданих вказаним контрагентам, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на податковий кредит, а також, включення до складу валових витрат підприємства відповідних витрат.

Оплата за отриманий та поставлений товар була здійснена шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 105-115).

Під час перевірки, від ДПІ у Вишгородському районі Київської області отримано акт від 13.02.2012 р. № 281/23-1/36445186 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 22.05.2009 по 31.12.2011.

З зазначеного акта відповідачем до власного акту перенесено наступне: від відділу податкової міліції ДПІ у Вишгородському районі Київської області отримано копії матеріалів постанови від 23.01.2012 про призначення перевірки з питань складання акту нікчемності правочину ТОВ «Компанія Вайліс». В Постанові зокрема зазначено «…В провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» за ст. 212 ч.3 Кримінального кодексу України та від 19.01.2012 порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Компанія Вайліс» з прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Досудовим слідством встановлено перелік підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «Компанія Вайліс», що зареєстроване як платник податків в ДПІ у Вишгородському районі Київської області яке впродовж 2009-2011 років використовувалось в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами…».

Відповідачем зазначені висновки видані за власні без належного дослідження первинних документів. Зазначено, лише на підставі акта ДПІ у Вишгородському районі Київської області, що правочини позивача з ТОВ «Компанія Вайліс» носять фіктивний характер. Крім того, оригінал зазначеного письмового доказу відсутній, а наданий відповідачем до матеріалів справи не завірений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Суду також не надано вироків в рамках кримінальної справи № 80-0263 на яку міститься посилання.

Під час перевірки позивача щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Маркон Груп Ко» відповідачем був використаний акт Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Маркон Груп Ко» з питань дотримання податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з грудня 2010 року та серпень 2011 року. В акті зазначено зокрема те, що згідно бази даних АІС РПП - керівник ТОВ «Маркон Груп Ко» - ОСОБА_2 (громадянка Російської Федерації, є одночасно засновником, керівником та головним бухгалтером на підприємстві). Згідно даних наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 перетинала державний кордон України 2 рази протягом 2010 року (термін перебування 2 дні) та 1 раз протягом 2011 року ( термін перебування на території України 1 день). Яготинське бюро технічної інвентаризації повідомило, що за ТОВ «Маркон Груп Ко» по реєстровим книгам бюро техінвентаризації нерухомого майна на праві власності в місті Яготині не зареєстровано. Баришівське РЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області повідомило, що за ТОВ «Маркон Груп Ко» транспортні засоби не зареєстровані. Також в акті зазначено, що згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області №168 від 28.09.2011 ОСОБА_4 в якому зазначено, що при проведенні дослідження встановлено, що підпис, який виконаний на договорі №127 від 09.11.2010про визнання електронних документів, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

З акта Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції до власного акта відповідачем перенесені висновки про те, що оскільки в ТОВ «Маркон Груп Ко» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідна кількість технічного персоналу, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за адресою реєстрації, то угоди між Позивачем та ТОВ «Маркон Груп Ко» носять ознаки нікчемності. Зазначений акт доданий до матеріалів справи, проте всупереч вимогам законодавства України, не завірений належним чином. До матеріалів справи представником відповідача не надано висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області №168 від 28.09.2011 ОСОБА_4, на які в акті перевірки міститься посилання.

Під час перевірки позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Проммаст-Стандарт», відповідачем був отриманий від Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції акт про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарський відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Проммат-стандарт» з підприємствами - покупцями та постачальниками за період з 01.04.2011 по 31.12.2011. В акті зазначено, що засновник ТОВ «Проммаст-стандарт» значиться за зареєстрованою адресою : Московська область, Рузький район, с. Тучково, вул. Партизана, 29. Від Головного управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України отримано інформацію з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи контролю перетину державного кордону «Аркан», за період 2009-2011рр. громадянка ОСОБА_5 03.03.1987 перетинала кордон 02.07.2008 1:10 год., 13.07.2008 00:52 год., 27.05.2011 05:24 год., 24.05.2011 21:47. Отримано інформацію про доходи громадянки ОСОБА_5, відповідно до якої ОСОБА_5 не отримувала доходи на ТОВ «Проммаст-стандарт» протягом 2007-2011рр. Директор ТОВ «Проммаст-стандарт» ОСОБА_6 не отримував доходи від ТОВ «Проммаст-стандарт» протягом 2007-2011рр. Бориспільським бюро технічної інвентаризації повідомило, що нерухоме майно за ТОВ «Проммаст-стандарт» по реєстровим книгам бюро техінвентаризації в м.Борисполі не зареєстровано. Згідно висновку спеціаліста №194 від 02.11.2011 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в договорі №596 від 02.02.2010 виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою. Також зазначено, що 19.01.2012 слідчим відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківської міліції порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Проммаст-стандарт» з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідачем самостійно, без належного дослідження первинних документів, з посиланням на акти ДПІ у Вишгородському районі Київської області, Бориспільської ОДПІ та Яготинської ОДПІ зроблені висновки, що у ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Маркон Груп Ко» та ТОВ «Компанія Вайліс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, а тому їх господарські угоди мають ознаки нікчемності.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.02.2013 р. № 190/22.5-17/35624157, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: 1) п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податок на додану вартість у розмірі 8748,72 грн., в т.ч. по періодах:

- заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 8748,72 грн., в тому числі:

квітень 2011р. - 4910,99 грн.;

травень 2011р. - 3837,73 грн.

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування

включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 10720,07 грн. в т. ч.:

за березень 2011 року - в сумі 7686,0 грн.;

за липень 2011 року - в сумі 3034,07 грн.

2) пп.14.1.27 п.14.1 ст.14. п. 138.1. пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодеку України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23 157,69 грн., в тому числі по періодам:

І квартал 2011 р. - 9 607,48 грн.;

II квартал 2011 р. - 12 538.44 грн.;

III квартал 2011 р. - 1 011,77 грн.

Згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та відповідно відповіді підприємства №722/10 від 17.01.2011 року встановлено, ТОВ «Ексселен» взаємовідносин з ТОВ «Агентство «Віасат» код за ЄДРПОУ 36862548 період з 01.01.2011 по 31.12.2011 pp. немало.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки від 27.02.2013р. № 190/22.5-17/35624157, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 р. № 0001602205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23 158,69 грн.; від 21.03.2013 №0001612205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додатну вартість на загальну суму 8 749,72 грн.; від 21.03.2013 №0001622205, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість в розмірі 10720,07 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладені правочини, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання правочинів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

В матеріалах справи наявні світлокопії довіреностей на отримання цінностей згідно переліку (а.с.117-124). Зазначене спростовує доводи про порушення порядку заповнення податкових накладних через те, що вона підписана не тією особою, яка мала її підписати.

Суд критично сприймає доводи відповідача сформовані на поясненнях свідків ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували їх покази, що зазначені в актах перевірки контрагентів. Суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_8 від 10.01.2012, світлокопії пояснень наявні в матеріалах справи, проте зазначені світлокопії не відповідають вимогам, що ставляться до доказів статтями 70, 79 Кодексу адміністративного судочинства, ст.83 Податкового Кодексу України, а також в акті перевірки зазначено, що позивач взаємовідносин з ТОВ «Агенство «Віассат» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 не мало. На думку суду наявність протиправного умислу позивача не може бути підтверджена наданими документами.

Окремо слід зазначити, що чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі даних, що викладені в постанові про порушення кримінальної справи старшим слідчим слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м.Києва Братком Т.О., світлокопія якої наявна в матеріалах справи, оскільки зазначені світлокопії не відповідають вимогам, що ставляться до доказів статтями 70, 79 Кодексу адміністративного судочинства, ст.83 Податкового Кодексу України. Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Більше того, як зазначалося вище, на даний час обвинувальних вироків в рамках кримінальної справи № 80-0263 не постановлено.

Окрім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.02.2012 № 281/23-1/36445186 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 по 31.12.2011 та Яготинської МДПІ від 28.12.2011 №1318/2300/37135774 про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Маркон Груп Ко» з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з грудня 2010 по серпень 2011, оскільки інформація, викладена в зазначених актах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Щодо доводів відповідача, сформованих на підставі акту Бориспільської ОДПІ від 26.09.2012 № 252/22-1/37563531 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ з обліку ТОВ «Проммаст-стандарт» з підприємствами -покупцями та постачальниками за період з 01.04.2011 по 31.12.2011, суд зазначає, що відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України ДПІ у Приморському районі м. Одеси було складено Акт, а не довідку, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби".

В Акті про неможливість проведення зустрічної звірки № 252/22-1/37563531 від 26.09.2012 року, викладені висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічна звірка не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до вимог п. 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином висновки Акта №190/22.5-17/35624157 від 27.02.2013 (сформовані на підставі акта Бориспільської ОДПІ від 26.09.2012 № 252/22-1/37563531 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ з обліку ТОВ «Проммаст-стандарт» з підприємствами -покупцями та постачальниками за період з 01.04.2011 по 31.12.2011) зроблені безпідставно.

Більше того, податковим органом на протязі 2011 року проводилась перевірка позивача на предмет співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівна ДПС України та первинних документів, наданих товариством для перевірки. Розбіжностей не виявлено.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексселен" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС

від 21.03.2013 р. № 0001602205 на суму 23 158,69 грн. (двадцять три тисячі сто п'ятдесят вісім гривень 69 копійок) про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

21.03.2013 p. № 0001612205 на суму 8 749,72 грн. (вісім тисяч сімсот сорок дев'ять гривень 72 копійки) про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

21.03.2013 p. № 0001622205 на суму 13 400,09 грн. (тринадцять тисячі чотириста гривень 09 копійок) про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Судові витрати в сумі 400,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексселен" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Суддя Р.О. Арсірій