Постанова № 318184, 13.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.06 р. Справа № 31/246а

Нарадча кімната

місто Донецьк, вулиця Артема 157

Суддя господарського суду Донецької області Ушенко Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за розглянувши позовну заяву Дочірнього підприємства компанії „MAXBILL LTD” „МАКСБІЛЛ-СЕРВІСЕС” м.Донецьк

до ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.01.06р. № 0000282340/0 на суму 189 658грн.

В присутності представників сторін:

від позивача: Митрюшин Д.Ф. – довіреність б/н від 05.09.06р.

відповідача: Петров А.Г. – довіреність № 48796/10-10-013 від 26.09.06р.

Лубенец О.А. – довіреність № 51572/10-10-013 від 11.10.06р.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство компанії „MAXBILL LTD” „МАКСБІЛЛ-СЕРВІСЕС” м.Донецьк звернулось із позовом до ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.01.06р. № 0000282340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 189 658грн.

05.09.2006р. було порушено адміністративне провадження у даній справі і розгляд справи здійснено за нормами КАС України на підставі п.п. 6, 7 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька неправомірно прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000282340/0 від 09.01.06р., що спричинило неправомірне зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 189 658грн. Зважає на невідповідність дійсності висновків акту про порушення позивачем приписів п.п.7.4.1 п.п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки сума сформованого податкового кредиту була належним чином підтверджена наданими при перевірці податковими накладними.

Відповідач проти позову заперечує, про що надав письмові заперечення на позов (вх.№02-41/36313 від 26.09.06р.), у якому посилається на п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно із яким податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів. При проведенні перевірки позивача перевіряючим не було надано документів в підтвердження наявності придбаного товару та його перетину через митний кордон України. Крім того, ДПІ вважає, що позивачем було порушено вимоги п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки сплата податку на додану вартість до бюджету по всьому ланцюгу до кінцевого виробника не була підтверджена зустрічними перевірками, у той час як право на бюджетне відшкодування виникає у платника податку лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Судовий розгляд справи здійснено за правилами КАС України відповідно до п. 6, 7 розділу “Прикінцеві та Перехідні положення” КАС України.

В судовому засіданні вівся протокол судового засідання.

Провадження у справі зупинялось відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, господарський суд встановив наступне.

У грудні 2005р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька здійснена невиїзна документальна перевірка ДП компанії „MAXBILL LTD” „МАКСБІЛЛ-СЕРВІСЕС” м.Донецьк з питань правомірності відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість відповідно до наданих до ДПІ декларацій з ПДВ за березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2004р., січень, лютий, березень 2005р., результати якої викладені в акті перевірки № 603/23-112/31577706 від 30.12.05р.

Згідно акту, за результатами перевірки ДПІ встановила порушення позивачем п. 1.8 ст. 1 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, вважаючи, що підприємство не мало право включати до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 189 658грн. по деклараціям за березень 2004р. – 5 022грн., за липень 2004р. – 19 582грн., за серпень 2004р. – 20 111грн., за вересень 2004р. – 20 983грн., за жовтень 2004р. – 23 976грн., за листопад 2004р. – 15 084грн., за грудень 2004р. – 37 324грн., за січень 2005р. – 16 051грн., за лютий 2005р. – 7 596грн., за березень 2005р. – 23 929грн., оскільки сплата податку на додану вартість до бюджету по всьому ланцюгу до кінцевого виробника не була підтверджена зустрічними перевірками, внаслідок чого ДПІ зменшила заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 189 658грн. При цьому ДПІ посилається в акті перевірки на неотримання нею відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів ДП „Інком-Донецьк”, ТОВ „НПП Агентство маркетингових досліджень АМИ”, ПП „Монблан” та ТОВ „Ранкор-1”, а також зазначено, що на момент перевірки не надано документів, які свідчать про існування товару та перетину митного кордону України.

За результатами перевірки позивачу було надіслане податкове повідомлення-рішення від 09.01.06р. № 0000282340/0, яким визначена сума завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 189 658грн грн.

В якості правових підстав прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач послався на п. 1.8 ст. 1 та п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Суд вважає, що за даними правовими підставами спірне податкове повідомлення-рішення прийняте неправомірно і не відповідає вимогам закону.

Підставою для зменшення суми відшкодування ПДВ у розмірі 189 658грн. за висновком ДПІ є непідтвердженість сплати сум ПДВ по операціям з придбання товарів у другому ланцюгу постачальників за березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2004р., січень, лютий, березень 2005р., а не порушення у формуванні податкового кредиту, які б впливали на розрахунок бюджетного відшкодування, що підлягало відшкодуванню.

У періодах, що перевірявся, у позивача декларувалось від’ємне значення ПДВ в зв’язку з експортом послуг – виконання робіт по розробці програмного забезпечення та його підтримці згідно контракту № 1 від 03.05.2002р., укладеного позивачем з компанією „MAXBILL LTD” (Ізраїль).

Експорт програмного забезпечення підтверджений актами виконаних робіт, підписаними сторонами і скріплені печатками, технічними завданнями до контракту та самим контрактом та сплатою вартості робіт нерезидентам.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок на додану вартість” (що діяла в редакції, чинній на момент здійснення експортних операцій) платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 кал. днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом з такими документами: митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України.

У позивача наявні акти приймання-передачі виконаних робіт по контракту №1 від 03.05.2002р. і оформлення ВМД в даному випадку ні митним, ні податковим законодавством не передбачено.

Більш того, правомірність заявленого експортного відшкодування за спірні періоди була перевірена відповідачем під час перевірки, проведеної ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька у лютому 2005р. (акт перевірки від 28.02.05р. № 6/23-2-212-1-31577706) і порушень не було встановлено.

В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити, які саме документи і по яким операціям відносно наявності чи відсутності яких товарів не було надано ДПІ і як це вплинуло на зменшення сум бюджетного відшкодування. Крім того, експортні операції з поставки товарів позивач у спірних періодах не здійснював і ВМД не оформлялись.

Суд також зазначає, що згідно акту перевірки № 603/23-112/31577706 від 30.12.05р., на підставі якого прийняте оспорювань податкове повідомлення-рішення, перевірка носила характер невиїзної документальної перевірки. Такий вид перевірки передбачений п. “в” п. 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (камеральна перевірка) та п. 7.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яка проводиться виключно на підставі документів податкової звітності без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків і витребування документів у платника податків.

Крім того, правомірність заявленого до відшкодування ПДВ за березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2004р., січень, лютий, березень 2005р. вже перевірялась, і перевірка у грудні 2005р., за результатами якої було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 189 658грн., проводилась ДПІ повторно за ці ж періоди.

Так, правомірність заявленого до відшкодування ПДВ за березень 2004р. ДПІ вже перевірялась у вересні 2004р. (акт перевірки від 03.09.04р. № 177/23-5-31577706 – за період з 01.04.03р. по 30.06.04р.), за результатами якої порушень у формуванні податкових зобов’язань та податкового кредиту та визначення від’ємного значення ПДВ за березень 2004р. встановлено не було.

У лютому 2005р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проведена позапланова перевірка ДП компанії „MAXBILL LTD” „МАКСБІЛЛ-СЕРВІСЕС” м.Донецьк з питання правомірності відшкодування з бюджету сум ПДВ за період липень-грудень 2004р. згідно наданих до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька декларацій з ПДВ, за результатами якої встановлені порушення вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого ДПІ зменшила заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 868грн., в т.ч. за липень 2004р. на суму 194грн., серпень 2004р. на суму 98грн., вересень 2004р. – 79грн., жовтень 2004р. на суму 203грн., листопад 2004р. – 198грн., грудень 2004р. – 96грн. За результатами перевірки ДПІ в акті від 28.02.05р. № 6/23-2-212-1-31577706 з урахуванням зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування робить висновок про наявність у позивача права на відшкодування ПДВ із бюджету у сумі 137 059грн. за деклараціями з ПДВ за липень 2004р. – 19 581грн., за серпень 2004р. – 20 111грн., за вересень 2004р. – 20 983грн., за жовтень 2004р. – 23 976грн., за листопад 2004р. – 15 083грн., за грудень 2004р. – 37 325грн.

Згідно акту перевірки від 30.12.05р. № 603/23-112/31577706, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 09.01.06р. № 0000282340/0, ДПІ зменшила заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ, обґрунтованість якої сама підтвердила при проведенні перевірки у лютому 2005р. за деклараціями за липень 2004р., за серпень 2004р., за вересень 2004р., за жовтень 2004р., за листопад 2004р. та за грудень 2004р.

У травні 2005р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проведена позапланова документальна перевірка ДП компанії „MAXBILL LTD” „МАКСБІЛЛ-СЕРВІСЕС” м.Донецьк з питання правомірності відшкодування з бюджету сум ПДВ за період січень-березень 2005р. згідно наданих до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька декларацій з ПДВ, за результатами якої порушень у визначенні сум ПДВ та податкового кредиту встановлено не було (довідка від 19.05.05р.).

Таким чином, наявні розбіжності у висновках актів перевірок від 03.09.04р. № 177/23-5-31577706, від 28.02.05р. № 6/23-2-212-1-31577706, довідки від 19.05.05р., згідно яких ДПІ підтвердила суму бюджетного відшкодування за березень 2004р., липень 2004р., серпень 2004р., вересень 2004р., жовтень 2004р., листопад 2004р., грудень 2004р., січень 2005р, лютий 2005р, березень 2005р., з висновками акту перевірки № 603/23-112/31577706 від 30.12.05р., на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 09.01.06р. № 0000282340/0 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за цей же період на суму 189 658грн.

За таких обставин суд вважає неправомірним зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами акту перевірки № 603/23-112/31577706 від 30.12.05р. і визначення його сумою податку у повному розмірі 189 658грн.

Суд, також, при прийнятті рішення приймає до уваги наступне.

Згідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права та обов’язки. Відповідно до ст.. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання. Згідно з Законом України „Про податок на додану вартість” яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару.

Обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку – покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем об’єктів оподаткування, правильність відображення їх у податкового обліку та сплату ним податку до бюджету.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” вбачається, що „бюджетне відшкодування” – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною його сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку податку – покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку – покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою є саме від’ємне значення за результатами звітного періоду. Від’ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”. Цим законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов’язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду.

Право на відшкодування від’ємної різниці є матеріальним правом позивача, несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення визнанню недійсним.

На підставі Закону України “Про систему оподаткування”, Закону України „Про податок на додану вартість”, Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірнього підприємства компанії „MAXBILL LTD” „МАКСБІЛЛ-СЕРВІСЕС” м.Донецьк до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.01.06р. № 0000282340/0 на суму 189 658грн. – задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька від 09.01.06р. № 0000282340/0 на суму 189 658грн. повністю.

Присудити Дочірньому підприємству компанії „MAXBILL LTD” „МАКСБІЛЛ-СЕРВІСЕС” м.Донецьк з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 13 грудня 2006 року в присутності представників сторін.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 18 грудня 2006 року.

Суддя Ушенко Л.В.