Рішення № 31816950, 14.06.2013, Вільхівський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Артемівський районний суд м. Луганська)

14.06.2013

Справа № 1203/8372/2012

Провадження № 2/434/382/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 травня 2013 року Артемівський районний суд міста Луганська в складі: головуючого - судді Река А.С., при секретарі - Малько А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по платі за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2012 року Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго», від імені якого діє представник за довіреністю, пред'явило дійсний позов. Просило стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, що утворилась за період з 01.07.1996 року по 01.06.2012 року в сумі 9199,05 гривень основного боргу; 5422,34 гривень - витрати від інфляційних процесів; 1904,08 гривень - 3% річних, а всього стягнути - 16525,47 гривень, і судові витрати мотивуючи тим, що відповідачі належним чином не виконують зобов'язання щодо оплати отриманих послуг.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву в якій просив суд розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву від 12.12.2012 року в якій просила суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 01.07.1996 року по 01.06.2009 року та відмовити позивачу в цій частині позовних вимог. Просила суд розглядати справу без її участі.

Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав до суду заяву в якій просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача, та визнати борг у розмірі 2665 гривень 91 копійка, який виник за період з 01.07.2009 року по 01.06.2012 року.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 розташована у багатоповерховому будинку та забезпечується централізованим опаленням і гарячим водопостачанням, послуги з якого надаються ЛМКП «Теплокомуненерго».

З даних довідки за формою № 3, виданої МКП «Жилсервіс» ДУ №3 від 24.05.2012 року вбачається, що вищезазначена квартира є приватизованою і за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини в сфері комунальних послуг, в яких ЛМКП «Теплокомуненерго» є виробником послуг з централізованого опалення, що надаються до будинку, де розташована вищезазначена квартира, а споживачем - власник або мешканець квартири. Дійсні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплозабезпечення», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. N 630, нормами ЦК України.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 162 ЖК України регламентує, що власник квартири зобов'язаний вносити плату за комунальні послуги згідно затверджених в установленому порядку тарифами.

Згідно ст.1 Закону України «Про теплопостачання» споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Поняття «споживач» також надано у ч.1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. N 630, згідно якої це особа, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Обов'язковість укладання договору виробника послуг і споживача вищезазначеними нормативними актами не передбачена.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач періодично здійснювала оплату за спожиті послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, що підтверджується витягом з особового рахунку № НОМЕР_1, та свідчить про наявність між сторонами фактичних договірних правовідносин.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідачі свої зобов'язання не виконали, чим порушили майнові права позивача.

12.12.2012 року ОСОБА_1, надала до суду заяву в якій просила застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 01.07.1996 року по 01.06.2009 року.

Згідно п.3 п.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

25.01.2013 року позивачем на адресу суду було надано пояснення по справі із урахуванням заяви відповідача, щодо застосування строку позовної давності відповідно до якого сума заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання у період з 01.07.2009 року по 01.06.2012 року складає: 5820,35 гривень, з яких - основний борг складає 3239,98 гривен; інфляційні нарахування в сумі 1909,75 гривень; 3% річних в сумі 670,62 гривень.

04.02.2013 року ОСОБА_2, подав до суду заяву в якій просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача, та визнати борг у розмірі 2665 гривень 91 копійка, який виник за період з 01.07.2009 року по 01.06.2012 року.

Згідно витягу з особового рахунку № НОМЕР_1, вбачається, що ОСОБА_1, було сплачено заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 3332,47 гривень.

Відповідно до ЦК УРСР (1963 р.) для звернення до суду з позовом було встановлено трирічний строк позовної давності, який повинен був застосовуватись судом незалежно від волі і думки сторін. Пропуск строку позовної давності був підставою для відмови у позові, за виключенням тих випадків, коли суд за клопотанням позивача визнає поважною причину пропуску строку позовної давності і знайде причини для його поновлення.

У зв'язку з частковим погашенням відповідачем боргу за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання та перерахунком у абонентському відділі позивача, заборгованість відповідача за період з 01.07.2009 року по 01.06.2012 року складає 3239,98 гривень (а.с.71).

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань і 3% річних суд виходить з наступного:

Закон не передбачає такого поняття, як «інфляційні нарахування»; позивач посилається на ст. 625 ЦК України, в якій таке поняття відсутнє. Позивачем не вірно витлумачені норми і поняття даної статті закону. Крім того, дана норма закону розповсюджується на випадки наявності грошових зобов'язань, зокрема з послуг фінансового характеру, або які виникли з інших законних підстав. В даному випадку йдеться мова про поточну оплату комунальних послуг, які не є послугами фінансового характеру. Тому відсутні підстави для застосування даної норми закону до цих правовідносин.

Згідно Постанови КМУ, що регулює питання нарахування плати за комунальні послуги, за несвоєчасну сплату комунальних послуг передбачено нарахування пені; інші нарахування за комунальні послуги не передбачені.

Договору між сторонами, якими б було передбачено такі наслідки, також не укладалось.

Крім того, суд враховує, що позивач не довів правильності поданих ним розрахунків і не зміг їх обґрунтувати.

Таким чином суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Враховуючи, що на час винесення рішення по справі у відповідачів відсутній борг за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по платі за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання у зв'язку з добровільною сплатою суми заборгованості.

Враховуючи те, що у зв'язку із звернення з позовом до суду позивач по справі поніс судові витрати, відповідачі добровільно сплатили суму заборгованості у квітні 2013 року, тобто під час судового розгляду справи, з відповідачів підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору на користь позивача.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 217, 360, 526 ЦК України, ст. 162 ЖК України, ст.ст. 19, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, холодному та гарячому водопостачанню та водовідведенню, ст.ст.10,11,60, 88, 212-215, 217 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У позові Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, в рівних частках на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (91055, м. Луганськ, вул. К.Маркса, 54, р/р 260383016130 в ФЛОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 304665, код ЄДРПОУ 24047779) судові витрати по сплаті судового збору по 107 (сто сім) гривень 30 копійок з кожного, а всього 214,60 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо така скарга не була подана.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Артемівський районний суду м. Луганська у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст було виготовлено 04.06.2013 року.

Суддя А.С. Река