Рішення № 31815791, 13.06.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2013 року Справа № 913/1103/13

Провадження №26/913/1103/13

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Головкомпресормаш-Сервіс”, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничого підприємства Зоря”, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 22 767 грн. 52 коп.

Суддя Василенко Т.А.

представники сторін не з’явилися:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 22 767 грн. 52 коп. В тому числі: заборгованість за договором № 1861 на технічне обслуговування від 23.01.2012 в сумі 19 474 грн. 18 коп., пеня в сумі 1 453 грн. 17 коп., штраф в сумі 1 363 грн. 19 коп., 3% річних в сумі 476 грн. 98 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, але за усними поясненнями проти позову заперечує. В обґрунтування доводів проти позову відповідачем до справи надано докази оплати заборгованості за договором № 1861 від 23.01.2012 в сумі 19 474 грн. 18 коп.

У судовому засіданні від 05.06.2013 представником відповідача було надано клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки основний борг за договором сплачений.

Судом клопотання відповідача відхиляється як необґрунтоване.

Позивачем до суду надані уточнення позовних вимог від 29.05.2013, за якими позивач фактично наводить обґрунтування позовних вимог. Зазначені уточнення долучені до матеріалів справи. Також, позивач просить розглядати справу без участі його повноважного представника і це клопотання судом задоволено.

Отже, представники сторін не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні повноважних представників, але це не є перешкодою для розгляду справи по суті, у зв’язку з чим рішення по справі виноситься за умови відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

Між сторонами у справі був укладений договір № 1861 від 23.01.2012, за умовами якого позивач зобов’язався виконати роботи з технічного обслуговування компресорного обладнання, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити вартість робіт.

Згідно п. 5.1 договору відповідач здійснює 100% передплату згідно пред’явленого рахунку.

16.05.2012 факсограмою позивач пред’явив відповідачу рахунок на оплату №889 від 16.05.2012.

На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв певні роботи згідно актів виконаних робіт № 238 від 24.05.2012 і № 374 від 06.07.2012 на загальну суму 32 554 грн. 18 коп.

08.06.2012 відповідач оплатив частину вартості виконаних робіт в сумі 12 000 грн. 00 коп., у зв’язку з чим залишилась заборгованість в сумі 19 474 грн. 18 коп.

19.02.2013 з метою отримання вказаної суми заборгованості позивач направив відповідачу вимогу, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

13.03.2013 позивач отримав від відповідача лист, за яким останній запропонував графік погашення заборгованості та гарантував оплату боргу в повному обсязі.

Листом від 21.03.2013 позивач погодив графік, запропонований відповідачем, але відповідачем вказаний графік також не дотримувався та заборгованість не сплачена.

Виходячи з наведеного, за розрахунком позивача на момент звернення до суду за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 19 474 грн. 18 коп.

Позивач вважає, що право вимоги оплати за виконані роботи у нього виникло з 19.05.2013 у зв’язку з чим відповідно до п. 6.2 договору за період з 19.05.2012 по 16.11.2012 нарахував пеню в сумі 1 453 грн. 17 коп. та штраф сумі 1 363 грн. 19 коп., які просить стягнути на свою користь. Також відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 3% річних за період з 19.05.2012 по 12.3.2013 в сумі 476 грн. 98 коп., які заявлені до стягнення з відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, але відзив на позовну заяву не надав.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

23.02.1012 між ТОВ «Головкомпресормаш-Сервіс» - виконавець (позивач у справі) та ТОВ «НПП Заря» - замовник (відповідач у справі) був укладений договір на технічне обслуговування з додатками до нього (калькуляція, специфікації)

Згідно п. 1.1 договору замовник доручає (приймає та оплачує), а виконавець виконує зобов’язання з проведення технічного обслуговування на виробничих площах замовника компресорного обладнання.

Згідно п. 2.2 договору виконавець приступає до технічного обслуговування в 10-ти денний термін з дати 100% оплати замовником.

Відповідно до п. 2.3 договору сторони визначили, що строк виконання робіт - протягом 30 днів з моменту надходження грошових коштів на рахунок виконавця.

Згідно п. 5.1 договору передбачена 100% передплата згідно пред?явленого виконавцем рахунку.

Відповідно до п. 3 договору сторони узгодили, що по закінченню кожного виду робіт сторонами підписується двохсторонній акт виконаних робіт.

Підписаний акт свідчить про виконання позивачем відповідних робіт та відсутність з цього приводу претензій у замовника.

Як було наведено вище, строк виконання робіт безпосередньо пов?язаний із здійсненням відповідачем такої дії як 100% передплата на підставі пред?явленого рахунку.

Позивач зазначає, що пред?явив рахунок 16.05.2012 факсом, проте доказів цього до суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач приступив до виконання зобов?язань за договором без отримання 100% передплати від відповідача та виконав роботи на суму 32 554 грн. 18 коп., що підтверджується актами виконаних робіт № 238 від 24.05.2015 і № 374 від 06.07.2012 та не оспорюється відповідачем.

Грошові зобов?язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов’язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.

Якщо у договорі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов?язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов?язання у семиденний строк з дня пред?явлення вимоги кредитором, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред?явлення вимоги кредитором слід вважати дату одержання вимоги боржником.

В даному випадку сторонами був узгоджений певний строк та порядок оплати робіт за договором, який відповідачем не дотриманий. При цьому, позивач незважаючи на невиконання відповідачем зобов?язань за договором та не здійснення попередньої оплати виконав певні роботи, передбачені договором. Тим самим позивач фактично погодися із зміною умов договору в частині строків отримання вартості робіт за договором.

Позивач зазначає, що з метою отримання заборгованості за договором в сумі 19 474 грн. 18 коп. направив останньому вимогу від 19.02.2013 та зазначив, що оплата повинна бути здійснена відповідачем в порядку ст. 530 ЦК України в семиденний строк з дати отримання вказаної вимоги.

Тобто, позивач сам визнав, що строк оплати встановлюється після отримання відповідачем вимоги.

Листом від 13.03.2013 відповідач визнав суму заборгованості та запропонував позивачу графік її погашення.

Листом від 21.03.2013 позивач погодився із пропозицією відповідача та узгодив наступний графік погашення заборгованості: 5 000,00 грн. – в строк до 25.03.2013, 5 000,00 грн. в строк до 25.04.2013, 5 000,00 грн. – в строк до 25.05.2013, 4 474 грн. 18 коп. – в строк до 25.06.2013.

Тобто, в даному випадку позивач погодив строк оплати вартості виконаних робіт за договором № 1861 на умовах відстрочення платежу при цьому зазначив, що в випадку прострочення будь-якого платежу згідно графіку буде звертатися до суду.

Відповідачем оплата в сумі 19 474 грн. 18 коп. здійснена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов?язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з наведених вище обставин справи, слід зазначити, що на момент звернення до суду у позивача виникло право вимоги заборгованості за договором № 1861 на технічне обслуговування від 23.01.2012 в сумі 19 474 грн. 18 коп.

В той же час, після подачі позову, за платіжним дорученням № 810 від 31.05.2013 відповідач оплатив вказану заборгованість в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 19 474 грн. 18 коп. заявлені позивачем обґрунтовано, але оскільки вказана сума сплачена відповідачем в повному обсязі, провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 19.05.2012 по 16.11.2012 в сумі 1 453 грн. 17 коп. та штрафу в сумі 1 363 грн. 19 коп. слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов?язання (основного зобов?язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, – це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов?язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожний день простроченого виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов?язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов?язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов?язань будь-яким із видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов?язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.

Відповідно до п. 6.2 договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати вартості додаткових робіт, вартості додаткових запасних частин, і розхідних матеріалів замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу, а за прострочку платежу більше 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної суми.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, позивачем стягується заборгованість за роботи передбачені договором і вказані в специфікаціях до договору, тобто які не є додатковими роботами.

Тобто, відповідальність за прострочення оплати передбачених договором робіт сторонами в договорі не встановлена.

В той же час, як було вказано вище форма оплати за договором – 100% передплата, але роботи були виконані позивачем без отримання передплати, а потім строк оплати сторонами було розстрочено відповідно до узгодженого графіку.

В даному випадку сторонами в договорі не встановлено можливості стягнення виконавцем пені та штрафу за прострочення оплати відповідачем робіт за договором, у зв?язку з чим відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов’язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Але позивачем в обґрунтування вимог за пенею є посилання лише на договір.

Виходячи з наведених обставин, нарахування позивачем пені за період з 19.05.2012 по 16.11.2012 в сумі 1 453 грн. 17 коп. та штрафу в сумі 1 363 грн. 19 коп. є необґрунтованим та таким, що суперечить положенням договору № 1861, у зв?язку з чим в задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 19.05.2012 по 12.03.2012 слід зазначити наступне.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Право вимоги 3% річних позивач обґрунтовує тим фактом, що факсограмою вручив відповідачу рахунок на оплату передплати від 16.05.2012. Але, оскільки позивач фактично погодився з неотримання 100% передплати та виконав відповідні роботи, тим самим змінив і порядок та строки отримання відповідних коштів, а також узгодив графік про розстрочення сплати відповідного боргу.

Згідно графіку відповідач мав право сплатити заборгованість частково в сумі 5 000 грн. 00 коп. до 25.03.2013.

Виходячи з цього, підстав для нарахування 3% річних на суму боргу 19 474 грн. 18 коп. за період з 19.05.2012 по 12.03.2013 у позивача не було.

За таких обставин, в задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних також слід відмовити.

Виходячи з наведеного, в позові слід відмовити частково.

З урахуванням того, що позивачем був сплачений мінімальний розмір судового збору, а також враховуючий той факт, що відповідачем було порушено зобов’язання, передбачене договором № 1861, витрати зі сплати судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп. слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.49, п.11 ч.1 ст.80, ст..ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. В позові відмовити частково.

2. Провадження у справі щодо стягнення з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Зоря» на користь ТОВ «Головкомпросормаш-Сервіс» заборгованості в сумі 19 474 грн. 18 коп. провадження у справі припинити.

3. В задоволенні вимог щодо стягнення з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Зоря» на користь ТОВ «Головкомпросормаш-Сервіс», пені в сумі 1 453 грн. 17 коп., штрафу в сумі 1 363 грн. 19 коп. , 3% річних в сумі 476 грн. 98 коп. слід відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря», м. Рубіжне Луганської області, вул. Заводська, 1г/36, код 36999957 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Головкомпросормаш-Сервіс» м. Суми вул. Іллінська, 12, код 36234263 витрати зі сплати судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 14.06.2013.

Суддя Т.А. Василенко

Помічник судді Є.В. Добродзій

Згідно з оригіналом

Помічник судді С.І.Заєць

14.06.2013