Рішення № 31815749, 11.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6896/13 11.06.13

За позовом державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі

Полтавської філії Українського державного центру радіочастот

до державного підприємства «Укрдорзв'язок»

про стягнення 51 575, 73 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: юрисконсульт Скрипник Л.Г. (довіреність № 5-10/5139 від 29.03.2013 року)

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з державного підприємства «Укрдорзв'язок» 51 575, 73 грн., (у тому числі 39 312, 00 грн. - основного боргу, 11 040, 12 грн. - пеня, 150, 88 грн. - інфляційні втрати та 1 072, 73 грн. - 3 % річних).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року порушено провадження у справі № 910/6896/13 та призначено її розгляд на 14.05.2013 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 14.05.2013 року представник Позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви просить суд стягнути з Відповідача 60 558, 35 грн., у тому числі: (45 864, 00 грн. - основного боргу, 12 907, 44 грн. - пеня, 150, 88 грн. - інфляційні втрати та 1 636, 03 грн. - 3 % річних).

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представника Відповідача розгляд справи відкладався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року продовжено строк вирішення спору до 24.06.2013 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 04.06.2013 року представник Позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви просить суд стягнути з Відповідача 51 575, 73 грн., (у тому числі 39 312, 00 грн. - основного боргу, 11 040, 12 грн. - пеня, 150, 88 грн. - інфляційні втрати та 1 072, 73 грн. - 3 % річних).

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві з урахуванням заяви від 04.06.2013 року та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 04.01.2009 року укладено договір № 180/210066, відповідно до якого Позивач зобов'язався проводити заходи щодо забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, які використовує Відповідач, згідно з дозволами на експлуатацію, а останній сплатити їх вартість.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 180/210066 від 04.01.2009 року перелік радіоелектронних засобів, що підлягають радіочастотному моніторингу наведено у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору. Перелік радіоелектронних засобів, що підлягають радіочастотному моніторингу збільшується в разі отримання Відповідачем нових дозволів на експлуатацію з моменту їх отримання, що відображається в новому додатку, підписання якого є обов'язковим для обох сторін.

Відповідно до пункту 3.2 договору № 180/210066 від 04.01.2009 року вартість робіт з радіочастотного моніторингу наведена у додатку до договору і визначається на підставі затверджених у встановленому порядку «Тарифів на роботи, послуги державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу».

Пунктом 3.5 договору № 180/210066 від 04.01.2009 року встановлено, що виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт, який Позивач повинен надати Відповідачу не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а останній повинен підписати та надіслати Позивачу не пізніше 15 числа наступного місяця. У разі відсутності акта виконаних робіт - виконання робіт підтверджується «Протоколами вимірювань», які здійснюються Позивачем згідно відповідних нормативних актів.

Позивач, на підтвердження виконання умов договору № 180/210066 від 04.01.2009 року надав суду акти виконаних робіт у період з березня 2012 року по квітень 2013 року та протоколи вимірювань.

Відповідно до актів виконаних робіт за період з червня 2012 року по жовтень 2012 року складених виконавцем-Позивачем вартість робіт зазначена в сумі 45 864, 00 грн.

Докази мотивованої письмової відмови Відповідачем від підписання актів виконаних робіт за період з березня 2012 року по квітень 2013 року суду не надано. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивачем були виконані роботи на суму 45 864, 00 грн.

Розрахунки згідно пункту 3.4 договору № 180/210066 від 04.01.2009 року між Позивачем та Відповідачем за роботи з радіочастотного моніторингу проводяться шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документів, який Позивач надсилає Відповідачу не пізніше останнього робочого дня поточного місяця на розрахунковий рахунок не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання.

Відповідач, в порушення умов договору № 180/210066 від 04.01.2009 року повністю не виконав свої зобов'язання в частині сплати грошових за надані послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на момент розгляду спору склала 45 864, 00 грн.

Однак, після порушення провадження у справі Відповідач сплатив 6 552, 00 грн. основного боргу, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, заборгованість Відповідача на момент прийняття рішення складає 39 312, 00 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості за надані послуги у повному обсязі, позовна вимога про стягнення 39 312, 00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.3 договору № 180/210066 від 04.01.2009 року встановлено, що у разі порушення Відповідачем строків оплати, останній сплачує на користь Позивача пеню у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору № 180/210066 від 04.01.2009 року сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо строків оплати наданих послуг, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищенаведеного та враховуючи, що послуги Позивачем надавались за період з березня 2012 року, правомірним буде нарахування пені з зазначеного періоду та з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у зазначений період, суд задовольняє вимогу про стягнення пені частково у розмірі 3 139, 80 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши відповідні розрахунки Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 1 072, 73 грн. (за період з березня 2012 року по квітень 2013 року) підлягає задоволенню у повному обсязі, а позовна вимога про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягає, оскільки Позивачем не враховано від'ємний інфляційний показник при здійсненні розрахунку за спірний період. Аналогічні висновки про застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України містяться у постанові Вищого Господарського суду України від 06.09.2011 року у справі № 23/94.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 43 524, 53 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням наявної на момент розгляду спору заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» (03179, м. Київ, вулиця Чалого, 3, ідентифікаційний код 05422987) на користь державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот (36011, м. Полтава, Октябрський район, вулиця Володарського, будинок 3, ідентифікаційний код 23549987) 39 312 (тридцять дев`ять тисяч триста дванадцять) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 072 (одна тисяча сімдесят дві) грн. 73 коп. - 3 % річних, 3 139 (три тисячі сто тридцять дев'ять) грн. 80 коп. - пеня та 1 422 (одна тисяча чотириста двадцять дві) грн. 70 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 13.06.2013 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.